Рішення № 100140581, 06.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2021Справа № 910/11180/21За позовом Львівського міського центру зайнятості

до Національної поліції України

про стягнення 53 053, 27 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Львівський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 53 053, 27 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.1, 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.35, 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» обґрунтовані тим, що в зв`язку з поновленням за рішенням суду на попередній роботі громадянина ОСОБА_1 , відповідачем повинно бути відшкодовано позивачу виплачену допомогу по безробіттю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

04.08.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/11180/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

10.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №380/1856/20 було поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України з 12.02.2020 та стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 158 079, 00 грн. Тому, на думку відповідача, в разі задоволення позову в даній справі, буде мати місце подвійне стягнення з Державного бюджету України.

25.08.2021 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії листа від 21.07.2021 за №10-2644/21 та довідки банку від 28.07.2021 за №20.1.0.0.0/7-210727/15677, а також письмове підтвердження, що станом на 18.08.2021 ціна позову не змінилася.

07.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та цього Закону.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 року № 90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України «Про загальнообов`язков соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

02.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного. Підставою для звернення із вказаною заявою стало звільнення ОСОБА_1 11.02.2020 наказом № 171 о/с з останнього місця роботи - Управління забезпечення прав людини Національної поліції України, в зв`язку зі скороченням штатів, згідно п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

06.03.2020 згідно витягу із наказу №НТ200306 ОСОБА_1 надано статус безробітного, згідно наказу від 10.03.2020 за №НТ2000310 призначено допомогу по безробіттю з 09.03.2020 по 03.03.2021.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 380/1856/20 визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 11.02.2020 № 171 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено останнього на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України з 12.02.2020 та стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 158 079, 00 грн.

Згідно витягу з наказу № НТ201124 від 24.11.2020 реєстрацію ОСОБА_1 , як безробітного припинено, у зв`язку з поновленням на роботі на підставі рішення суду та припинено виплату допомоги по безробіттю з 12.11.2020.

За весь час перебування на обліку в позивача в період з 12.03.2020 по 11.11.2020 ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 53 053, 27 грн.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №380/1856/20, наказом Національної поліції України № 1268 о/с від 12.11.2020 по особовому складу поновлено на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 з 12.02.2020.

28.05.2021 позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 10-2000/21, відповідно до якого просив у добровільному порядку протягом 30 календарних днів повернути допомогу по безробіттю, виплачену ОСОБА_1 у загальній сумі 53 053, 27 грн.

У відповідь на вказане повідомлення відповідач направив позивачу лист № 2695/29/5/03-2021 від 18.06.2021, в якому зазначив, що виплата допомоги по безробіттю може бути здійсненна лише за наслідками розгляду даного питання в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів, з огляду на норми вищезазначеної статті, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача виплаченої суми забезпечення безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду в розмірі 53 053, 27 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Згідно із п. 1 ст. 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 року у справі №914/1875/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року № 921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку саме відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому саме на Національну поліцію України покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до додатку № 4 до персональної картки № 135020030200023 Львівського міського центру зайнятості виплачена допомога по безробіттю ОСОБА_1 складає 53 053, 27 грн.

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 53 053, 27 грн на користь позивача відповідачем суду не надано.

Сума виплаченого позивачем забезпечення в розмірі 53 053, 27 грн, підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Доводи відповідача про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №380/1856/20 відповідачем вже сплачені ОСОБА_1 кошти за час вимушеного прогулу судом відхиляються, оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу жодним чином не відноситься до сплачених коштів по допомозі по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, можливість стягнення яких з роботодавця передбачена статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 53 053, 27 грн виплаченої допомоги по безробіттю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 19, ідентифікаційний код 40108578) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 122, ідентифікаційний код 25555035) 53 053 (п`ятдесят три тисячі п`ятдесят три) грн 27 коп. грошових коштів та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань