Рішення № 100139870, 22.09.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/344/21

Господарський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Міліціанова Р.В.,

при секретарі Смичку Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "ОТП Банк", вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01601, код - 21685166

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс", вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21008, код - 39978332

до: Фермерського господарства "Лемешівка-Агро", вул. Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, 28309199

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

до: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2

про солідарне стягнення 279 900,30 грн

В С Т А Н О В И В :

08.04.2021 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" до Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення 279 900,30 грн заборгованості за Договором про надання банківських послуг №CR 18-442/28-1 від 11.12.2018 року.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року зобов`язано Департамент надання адміністративних послуг Вінницької міської ради та Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

19.04.2021 року на електронну адресу суду від Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області надійшов лист № 10-02/600 від 16.04.2021 року.

20.04.2021 року від Департамент надання адміністративних послуг Вінницької міської ради до суду надійшов лист № 04-00-011-27123 від 20.04.2021 року, в кому зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

22.04.2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області надійшов лист № 10-02/600 від 16.04.2021 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі № 902/344/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

27.05.2021 року на адресу суду від представника відповідачів 1, 2 надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 24.05.2021 року), в якому остання просить суд визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву, поновити строк та прийняти відзив на позовну заяву. Також у відзиві остання просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.07.2021 року.

В судовому засіданні 15.07.2021 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/344/21 на 31.08.2021 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 31.08.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/344/21 для судового розгляду по суті на 22.09.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.09.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

22.09.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/8503/21 від 22.09.2021 року), в якому останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства "ОТП Банк". Також у клопотанні останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги повністю.

Ухвалу суду від 09.09.2021 року, яку направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вручено під час достави, що підтверджується відомостями веб-сайту АТ "Укрпошта", які долучено до матеріалів справи.

Також, Ухвалу суду від 09.09.2021 року направлено електронною поштою (ІНФОРМАЦІЯ_5) засобами поштового зв`язку на адресу представника відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" та Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" адвоката Аваєвої Н.В. за адресою, зазначеною у Реєстрі адвокатів України (вул. Довнар - Запольського, буд. 4, кв. 35, м. Київ, 04116).

Конверт з ухвалою суду повернуто з поміткою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у розумінні положень ГПК України усіх відповідачів повідомлено про розгляд справи по суті належним чином.

Крім того, суд враховує наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"), це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті колегією суддів встановлено наступне.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" взятих на себе зобов`язань за Договором про надання банківських послуг № CR 18-442/28-1 від 11.12.2018 року, в частині повного та своєчасного погашення кредитних коштів в сумі 3 345 717,25 грн заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом, прострочених відсотків та нарахованих штрафних санкцій (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року).

Позовні вимоги до відповідачів 2, 3, 4 обґрунтовані їхнім солідарним обов`язком як поручителів за кредитними зобов`язаннями позичальника на підставі укладених договорів поруки.

Враховуючи викладене Акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось з позовом до суду про солідарне стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс", Фермерського господарства "Лемешівка-Агро", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 279 900,30 грн заборгованості, яка складається з:

- інфляційних втрат в сумі 168 878,48 грн та 3% річних в сумі 75 073,33 грн нарахованих за прострочення тіла кредиту (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року);

- інфляційних втрат в сумі 12 505,44 грн та 3% річних в сумі 5 449,49 грн нарахованих на прострочені відсотки (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року);

- інфляційних втрат в сумі 12 532,35 грн та 3% річних в сумі 5 461,22 грн нарахованих на штрафні санкції (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року) за Договором про надання банківських послуг №CR 18-442/28-1 від 11.12.2018 року.

У відзиві на позовні заяву представник відповідачів 1, 2 не визнає заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача (ТОВ "Лемешівка Агро Плюс") понесені ним судові витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн та інші витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 2 000,00 грн.

Представник відповідачів зазначає, що:

- позивач не надає чіткого і зрозумілого розрахунку майнової вимоги по нарахуванню інфляційних витрат і 3% річних з урахуванням здійснених оплат відповідачем, а саме 1299241,67 грн 09.02.2021 року та 2046475,58 грн за період з 01.01.2021 року по 05.03.2021 року, а саме у позовній заяві відсутнє обґрунтування додаткових нарахувань на суму боргу, відсотки і пеню;

- позивач не виклав свою правову позицію щодо додаткових нарахувань на заборгованість по пені у розмірі 206 350,36 грн., а саме: інфляційній витрати у розмірі 12 532,36 грн. та 3% річних 5 461,22 грн.;

- відповідач стверджує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза межами дії кредитного договору законом не передбачена;

- відповідач зазначає, що в силу приписів чинного законодавства нарахування індексу інфляції та 3 % річних здійснюється виключно на суму заборгованості і ніяким чином не підлягає нарахуванню на неодержані відсотки, пеню, оскільки індекс інфляції полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та не може застосовуватись до процентів чи пені, які не є базою його нарахування. Сплата 3 % річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, де 3 % річних повинні нараховуватись на суму основного боргу без врахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами;

- при цьому розглянувши визначені позивачем періоди нарахуванні 3 % річних, які за своєю правовою природою, є платою за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України, відповідач зазначає, що нарахування 3 % річних за несвоєчасну сплату тіла кредиту є правомірним, а нарахування 3 % річних по відсоткам та пені - безпідставним;

- щодо 3 % річних за несвоєчасну сплату тіла кредиту, відповідач зазначає, що відсотки мали розраховуватись за період з 17.04.2020 року по 09.02.2021 року на суму 2 933 495,53грн, з 10.02.2021 року по 04.03.2021 року на суму 1 634 217,86 грн., тобто з урахуванням платежа від 09.02.2021 року на суму 1 299 241,67 грн. При цьому, стягнення індексу інфляції, які нараховані на тіло кредиту за період з 17.04.2020 року по 09.02.2021 року розраховані позивачем також без врахування платежу від 09.02.2021 року на суму 1 299 241,67 грн;

- також, за твердженнями відповідача нарахування інфляційних витрат на пеню, що заявлені позивачем до стягнення є безпідставним.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.12.2018 року між Акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (Клієнт) укладено Договір про надання банківських послуг № CR 18-442/28-1.

З метою отримання кредиту відповідачем 1 заповнено Форму заяви клієнта для отримання кредиту.

В період з 14.12.2018 року - 15.01.2020 року на поточний рахунок відповідача 1 № НОМЕР_3 перераховано грошові кошти на загальну суму 9 046 690,47 грн наступними траншами: 14.12.2018 року - 2 923 075,00 грн; 14.12.2018 року - 1 800 000,00 грн; 17.12.2018 року - 157 000,00 грн; 18.12.2018 року - 150 000,00 грн; 18.12.2018 року - 250 000,00 грн; 28.12.2018 року - 710 000,00 грн; 21.10.2019 року - 1 000 000,00 грн; 03.12.2019 року - 1 980 150,00 грн; 15.01.2020 року - 76 465,47 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Клієнта (ТОВ "Лемешівка Агро плюс") за Кредитним договором 11.12.2018 року було укладено ряд договорів поруки, а саме:

- Договір поруки №SR 18-584/28-1 (Договір поруки 1) укладений між Акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк) та Фермерським господарством "Лемешівка-Агро" (Поручитель, Відповідач 2);

- Договір поруки №SR 18-585/28-1 (Договір поруки 2) укладений між Акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк) та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач 3);

- Договір поруки №SR 18-586/28-1 (Договір поруки 3) укладений між Акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк) та ОСОБА_2 (Поручитель, Відповідач 4).

Відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг № CR 18-442/28-1 від 11.12.2018 року, в частині повного та своєчасного погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка була предметом розгляду у справі № 902/451/20.

13.01.2021 року Господарським судом Вінницької області у складі колегії суддів у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Матвійчука В.В., Тісецького С.С. прийнято рішення у справі № 902/451/20, за яким позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс", Фермерського господарства "Лемешівка-Агро", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" 2 933 459,53 грн заборгованості по тілу кредиту за Договором про надання банківських послуг № CR 18-44228-1 від 11.12.2018 року, 205 907,36 грн заборгованості по відсоткам, нарахованим станом на 24.03.2020 року, 198 613,90 грн пені, нарахованої на прострочений кредит за період з 13.12.2019 по 24.03.2020 рр., 7 736,46 грн - пені, нарахованої на прострочені відсотки за період з 17.12.2019 по 24.03.2020 рр.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс", Фермерського господарства "Лемешівка-Агро", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 50 185,76 грн у рівних частинах, тобто по 12 546,44 грн з кожного. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову в сумі 1 051,00 грн - залишено за позивачем.

22.02.2021 року на виконання вказаного рішення видано накази які надіслано на адресу стягувача.

При цьому зазначене рішення оскаржувалось в апеляційному порядку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 13.01.2021 року, у справі № 902/451/20 повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

З урахуванням зазначеного вище дане рішення суду набрало законної сили 19.04.2021 року.

Встановлена рішенням суду заборгованість була виплачена ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та ФГ "Лемешівка-Агро" окремими траншами, а саме: 09.02.2021 року відповідачем 1 було сплачено 1 299 241,67 грн. (що підтверджується: платіжним дорученням №1217 від 09.02.2021 року, меморіальним ордером №15615429 від 09.02.2021 р. та меморіальним ордером №15615897), 05.03.2021 року відповідачем 2 було сплачено 2 046 475,58 грн. (що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_4 за період з 01.01.2021 року по 05.03.2021 року).

Проте, за період з 17.04.2020 року до 04.03.2021 року, у зв`язку з простроченням виконання відповідачами своїх зобов`язань, позивачем нараховано суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми:

- на прострочене до виплати тіло кредиту у розмірі 2 933 459,53 грн - 168 878,48 грн інфляційних втрат та 75 073,33 грн 3% річних;

- прострочену заборгованість по відсотках - 12 505,44 грн інфляційних втрат та 5 449,49 грн 3% річних.

- на прострочену до виплати заборгованість по пені - 12 532,35 грн інфляційних втрат та 5 461,22 грн 3% річних.

Загалом, сума заборгованості відповідачів перед позивачем становить 279 900,30 грн.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов`язання відповідача щодо сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, статтею 625 ЦК України передбачено, що нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитом триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене, позивач правомірно звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідачів за прострочене до виплати тіло кредиту 168 878,48 грн інфляційних втрат та 75 073,33 грн 3% річних; за прострочену заборгованість по відсотках 12 505,44 грн інфляційних втрат та 5 449,49 грн 3% річних за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року.

Дана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, відповідно до якого невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає: у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 р. у справі № 914/1487/17, від 20.06.2018 р. у справі № 905/2135/17).

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних (за прострочене до виплати тіло кредиту та за прострочену заборгованість по відсотках) за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року, суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконано арифметично вірно.

З огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 168 878,48 грн інфляційних втрат та 75 073,33 грн - 3% річних за прострочене до виплати тіло кредиту; а також вимоги про стягнення 12 505,44 грн інфляційних втрат та 5 449,49 грн - 3% річних за прострочену заборгованість по відсотках у розмірі (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року) підлягають задоволенню у заявлених сумах.

Суд враховує, що заперечуючи проти позову відповідачами не подана власного розрахунку заборованості.

Також, не врахування окремих платежів при нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, спростовується матеріалами справи та пояснення представника позивача, який підтвердив надходження вказаних у відзиві платежів на момент звернення до суду і обчислення ціни позову із відображенням платежів щодо погашення заборгованості.

При цьому, щодо нарахування відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат на прострочення сплати штрафу суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено такого виду нарахування.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2001 від 30.05.2001 р. у справі № 1-22/2001).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Тобто, зміст ст. 61 Конституції України у контексті цивільної відповідальності зводиться до того, що до суб`єкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто, двічі один із її підвидів).

Позивач помилково тлумачить правові висновки Верховного Суду при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, ототожнюючи їх з можливістю нарахування відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України на прострочений розмір штрафних санкцій, зокрема пені.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року визначила, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

При цьому розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, винесення судового рішення не припиняє зобов`язань та не продовжує їх дію, а лише підтверджує наявність юридичних фактів і встановлює їх примусове виконання.

Лише окремі зобов`язання можуть виникати із судового рішення та мати статус простроченого грошового зобов`язання, наприклад у деліктних зобов`язань, у випадку стягнення судових витрат зі сплати судового збору відповідно до Рішення Господарського суду Вінницької області від 13.01.2021 року у справі № 902/451/20.

Однак, зобов`язання зі сплати пені виникає та ґрунтується на положеннях п. 14 Договору про надання банківських послуг CR18-442/28-1 від 11.12.2018 року.

Сторонами передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором, Клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у Договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов`язань в обумовлені договором строки, Клієнт зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє па момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов`язань за кожний день прострочення.

Тобто, умовами договору передбачено виникнення права вимоги, порядок обчислення, ставку пені.

Тому, судовим рішенням у справі №902/451/20 лише підтверджено наявність обов`язку відповідачів зі сплати пені, тобто не сформовано нового грошового зобов`язання.

Крім того, сплата пені є акцесорним, а не основним зобов`язанням.

Оцінюючи вимоги позову в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих на суму пені, суд виходить з того. що їх нарахування на штрафні санкції суперечить змісту та правовій природі застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 461,22 грн - 3% річних та 12 532,35 грн - інфляційних втрат, нарахованих на суму пені, стягнутої згідно судового рішення, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Процесуальним законом не передбачено солідарного стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів в рівних частках, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги задоволено в сумі 261 906,73 грн, що становить 93,57% ціни позову, позивачем сплачено при подачі позову 4 198,50 грн судового збору, отже на відповідачів слід покласти судовий збір в сумі 3 928,60 грн, тому на кожного з відповідачів при розподілі витрат припадає сума 982,15 грн.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 269,90 грн - слід залишити за позивачем.

Відповідачем у відзиві зазначено лише орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, заяв згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів після ухвалення судового рішення не подано, наявні у справі докази не надають суду можливості самостійно визначити суму фактично понесених відповідачами витрат на правову допомогу, тому у суду відсутні достатні докази та процесуальні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21008, код - 39978332), Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код - 38309199), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01601, код - 21685166) 168 878,48 грн інфляційних втрат та 75 073,33 грн 3% річних нарахованих за прострочення тіла кредиту (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року); 12 505,44 грн інфляційних втрат та 5 449,49 грн 3% річних нарахованих на прострочені відсотки (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21008, код - 39978332), Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код - 38309199), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01601, код - 21685166) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 928,60 грн у рівних частинах, тобто по 982,15 грн з кожного.

4. Відмовити Акціонерному товариству "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01601, код - 21685166) в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21008, код - 39978332), Фермерського господарства "Лемешівка-Агро" (вул. Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код - 38309199), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_2 ) 12 532,35 грн інфляційних втрат та 5 461,22 грн 3% річних нарахованих на штрафні санкції (за період з 17.04.2020 року по 04.03.2021 року).

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 269,90 грн - залишити за позивачем.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію судового рішення направити учасникам справи, які мають офіційну електронну адресу протягом двох днів з дня його складення в електронній формі, за відсутності такої адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та засобами електронного зв`язку за наступними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04 жовтня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук.6 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу 1 (вул. Академічна, 16, м. Вінниця, 21008)

4 - відповідачу 2 (вул. Академічна, 16, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)

5 - відповідачу 3 (АДРЕСА_1)

6 - відповідачу 4 (АДРЕСА_2)

7 - представнику відповідачів адвокату Аваєвій Н.В. ( АДРЕСА_5