Рішення № 10013626, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/18426.05.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоМіжшкільного навчально-виробничого комбінату Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

Простягнення 62291,49 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Марковська В.В., дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.

Від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення 58494,83 грн. основного боргу, 2161,95 грн. інфляційних нарахувань, 326,12 грн. трьох відсотків річних та 1308,59 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1420076 від 01.08.2002 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 09.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/184 та призначено її розгляд на 24.05.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з тим, що 24.05.2010 р. був неробочим днем, ухвалою суду від 22.04.2010 р. розгляд справи було призначено на 26.05.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2010 р. надав документи на виконання вимог ухвали від 09.04.2010 р. та письмові пояснення, з яких стало відомо про сплату відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2010 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Міжшкільним навчально-виробничим комбінатом Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації був укладений договір № 1420076 від 01.08.2002 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатками до договору, а споживач додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 1420076 від 01.08.2002 р. передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору № 1420076 від 01.08.2002 р., не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії зазначеної у додатку 2 до договору.

Згідно з п 5.1 договору № 1420076 від 01.08.2002 р. та звертання-доручення до нього визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду(місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

Відповідно до пункту 4 додатку № 1 до вищевказаного договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку –по останній день поточного місяця; надання звіту в МВРТ-4–не пізніше 3 числа, наступного за розрахунковим. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

В додатку 4 Б до договору № 1420076 від 01.08.2002 р. визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п.2 даного додатку до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового.

Пунктом 3 даного додатку встановлено, що споживач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 1420076 від 01.08.2002 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, за період з 01.10.2009 р. до 01.03.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію станом на 01.03.2010 р. в розмірі 58494,83 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 58494,83 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а також 2161,95 грн. інфляційних нарахувань, 326,12 грн. трьох відсотків річних та 1308,59 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1420076 від 01.08.2002 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у судовому засіданні надав письмові пояснення про те, що станом на 01.03.2010 р. Міжшкільним навчально-виробничим комбінатом Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації було погашено суму основного боргу у розмірі 58494,83 грн., на підтвердження чого надав довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

При цьому з наданої позивачем вищезазначеної довідки та пояснень позивача вбачається, що Міжшкільним навчально-виробничим комбінатом Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації на виконання умов договору № 1420076 від 01.08.2002 р. основну суму боргу у розмірі 58494,83 грн. було сплачено до моменту подання Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»позову до Господарського суду міста Києва (позовна заява зареєстрована відділом діловодства Господарського суду м. Києва 01.04.2010 р., а складена 25.03.10 р.). Таким чином, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом в частині стягнення основного боргу в розмірі 58494,83 грн., у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача 2161,95 грн. інфляційної складової боргу, 326,12 грн. трьох відсотків річних та 1308,59 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1420076 від 01.08.2002 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем було порушено договірне зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та згідно з розрахунком суду, підлягають стягненню 2161,95 грн. інфляційної складової боргу та 326,12 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1308,59 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 3.5. додатку № 4Б договору № 1420076 від 01.08.2002 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 22 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 58494,83 грн., то з відповідача підлягає стягненню 1308,59 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (03179, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 54, ідентифікаційний код 01284979) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, пл. Івана Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 1308 (одна тисяча триста вісім) грн. 59 коп. пені, 2161 (дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 95 коп. інфляційної складової боргу, 326 (триста двадцять шість) грн. 12 коп. трьох відсотків річних, 37 (тридцять сім) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У позові в частині стягнення 58494,83 грн. основного боргу відмовити.

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.