Рішення № 10013625, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/24226.05.10

За позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії

«Дирекції первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»

до Міністерства внутрішніх справ України

про стягнення 2331,08 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Путієнко Є.В. (дов. від 21.07.2008)

Від відповідача Костіна Т.Л. (дов.№ 02/2010 від 17.03.2010)

В судовому засіданні 26.05. 2010 на підставі ст. 85 ГПК України за сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекції первинної мережі»ВАТ «Укртелеком» до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 2331,08 грн. за неналежне виконання договору № 738/8/121 від 01.04.2003 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2010 порушено провадження у справі № 50/242 та призначено її до розгляду на 19.05.2010.

В судове засідання 19.05.2010 прибули представники сторін та дали пояснення по справі. Представник позивача в повному обсязі підтримав подану через відділ діловодства господарського суду заяву про зменшення позовних вимог від 17.05.2010.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 26.05.2010 для надання додаткових доказів.

В судове засідання 26.05.2010 прибув представник відповідача та надав докази сплати основного боргу. Представник позивача в судове засіданні не з’явився, проте 25.05.2010 через відділ діловодства господарського суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 39,93 грн., 3% річних в сумі 14,90 грн. та інфляційних збитків в розмірі 77,38 грн., а також порушив клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача, за наявними в матеріалах справи доказами. Суд прийняв уточнену позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2003 між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі філії «Дирекції первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»(далі - позивач, виконавець за договором) та Міністерством внутрішніх справ України (далі-відповідач, споживач за договором) було укладено договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку № 738/8/121 (далі-договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у визначений договором строк не виконав своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, чим порушив норми чинного законодавства України та укладеного договору.

Відповідно до умов розділу 1 договору, споживач доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку споживача, зазначених в додатку № 1 до договору, згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв’язку. Експлуатаційно-технічне обслуговування по даному договору включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів та споруд зв’язку споживача у справному стані шляхом здійснення ремонтно-відновлювальних робіт і забезпечення їх ефективного функціонування.

Згідно п. 2.1. договору, споживач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги зв’язку.

Відповідно до положень п.п. 3.1. та 3.2. договору, вартість технічного обслуговування засобів зв’язку сторонніх організацій визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозв’язку за договірною ціною. Споживач зобов’язався щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивач надавав відповідачу послуги експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку, що підтверджується актом приймання-передачі та паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв’язку, проте останній їх своєчасно не оплачував. За відповідачем обліковується перед позивачем заборгованість за надані послуги за період з грудня 2009 по березень 2010 в сумі 2272,47 грн.

08.02.2010 позивачем була направлена відповідачу претензія № 449/06 з вимогою погасити суму заборгованості за послуги експлуатаційно-технічного обслуговування. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без задоволення.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Враховуючи вищенаведене, позов у частині стягнення 2272,47 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 39,93 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору в порядку, передбаченому законодавством за порушення строків сплати, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням вимог п. 3.2 договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 39,93 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього понесені позивачем витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 77,38 грн. та 3 % річних в розмірі 14,90 грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Як вбачається з поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог та поданих відповідачем платіжних доручень, останній після порушення провадження у справі в повному обсязі сплатив суму основної заборгованості, яка виникла відповідно до договору на експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв’язку № 738/8/121 від 01.04.2003.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2272,47 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, Богомольця, 4; код ЄДРПОУ 00032684) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі філії «Дирекції первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3; код 16479714) пеню в сумі 39 (тридцять дев’ять) грн. 93 коп., 3% річних в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 90 коп., індекс інфляції в сумі 77 (сімдесят сім) грн. 38 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Видати наказ.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                               Л.Д. Головатюк

Рішення підписане 01.06.2010