Ухвала суду № 10013124, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

________________

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

01.06.10№ 05-5- 28 / 5739 Суддя господарського суду м. Києва , розглянувши матеріали позовної заяви відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібзавод № 9"

до дочірнього підприємства "Регіон - маркет"

про стягнення 11 826,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський хлібзавод № 9" звернулось до суду з позовною заявою до дочірнього підприємства "Регіон - маркет" про стягнення 11 826,80 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви господарський суд вважає її такою, що підлягає поверненню в силу наступного.

Відповідно до п. 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.

Пунктом 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", встановлено розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України та становить 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.).

Із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”).

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Згідно п.36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 № 15 у випадку об'єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду заяв немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви слідує що позивачем заявлено до стягнення дві вимоги майнового і немайнового характеру.

Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення № 2133 від 19.05.2010 позивачем сплачено державне мито лише за майнову вимогу. Доказів сплати державного мита за немайнову вимогу - до позовної заяви не додано.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, сплачується за місцем розгляду та зараховується до Державного Бюджету України.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що державне мито сплачується в доход Державного Бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до роз’яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку “призначення платежу” зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

Відповідно до листа ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005 реквізити рахунків для зарахування державного мита, що справляються з позовних заяв, що подаються на розгляд Господарського суду міста Києва, за кодом бюджетної класифікації 22090200, символом звітності 095.

Як вбачається з платіжного доручення № 2133 від 19.05.2010, доданого позивачем як доказ сплати державного мита, в ньому вказані не всі реквізити для зарахування державного мита, а саме відсутній символ звітності банку, що не відповідає вимогам як роз’яснень Головного управління державного казначейства України, так і листа ДКУ № 03-06/176 від 01.03.2005.

Крім цього, згідно з п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.

Суд звертає увагу позивача на те, що згідно додатку 2, 8 зазначеної інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.

На поданих платіжних дорученнях №№ 2133, 2134 від 19.05.2010 відсутні підписи та відбиток печатки платника, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає вищезазначена інструкція.

Відповідно до листа Державного казначейства України № 34-04/770-3264 від 15.03.2007 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають сплаті до Державного бюджету України, за кодом економічної класифікації доходів 22050000, р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі, код 26077968, банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві МФО 820019, в рядку "призначення платежу зазначається: "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах".

Позивачем в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано платіжне доручення № 2134 від 19.05.2010, з якого вбачається, що в рядку призначення платежу відсутній код економічної класифікації, що не відповідає всім переліченим вище вимогам.

Відповідно до п.6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно опису вкладення у цінний лист від 20.05.2010, який додано до позовної заяви на адресу відповідача була надіслана тільки копія позовної заяви, що порушує вимоги ст. 57 ГПК України, якою передбачено надавати докази, що підтверджують відправлення відповідачеві як копії позовної заяви, так і усіх доданих до неї документів.

Приймаючи викладені обставини та керуючись п. 4, 6, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення допущеного недоліку.

          Суддя                                                                       О.С. Копитова