Рішення № 100128351, 04.10.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/1666/21

Справа №235/4904/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі - Грековій Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Селидівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селидівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка проживала в м. Українськ Донецької області. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку , що розташований по АДРЕСА_1 . Житловий будинок позначений в технічному паспорті літерою « В-і», загальною площею 98,3 кв.м., житловою площею 31,4 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею А-1, прибудовою до літньої кухні а-1, сараєм Г-1, сараєм З-1.

15.06.2021 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Селидівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15.06.2021 року за ним визнано право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.06.2021 року № 532/02-31 нотаріусом Селидівської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкове майно є самочинно побудованим.

Оскільки у зв`язку зі смертю спадкодавця належним чином оформити дозвільні документи на житловий будинок не є можливим, позивач просить визнати, що ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить житловий будинок В-2 загальною площею 98,3 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею А-1, прибудовою до літньої кухні а-1, сараєм Г-1, сараєм З-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач , представник позивача в судове засідання не з`явились, просили справу слухати без їх участі . ( а. с. 100).

Представник відповідача Селидівської міської ради в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 105-106,113,115).

Справу розглянуто за правилами виключної підсудності, оскільки предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, яке розташовано в с. Петрівка Покровського району Донецької області, що відповідає положенням ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ( а. с. 14).

ОСОБА_2 є власницею житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 :

-1/2 частина – належить

на підставі свідоцтва про право власності, виданого в.о. державного нотаріуса Селидівської державної нотаріальної контори 14.09.1992 р., реєстр 2632, в КП «БТІ» зареєстровано 08.10.1992 р. в кн. 1 реєстр 93;

-1/6 частина – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого в.о. державного нотаріуса Селидівської державної нотаріальної контори 14.09.1992 р. 2634, в КП «БТІ» зареєстровано 08.10.1992 р. в кн. 1 реєстр 93;

-1/3 частина на підставі договору дарування будинку, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського районного нотаріального округу 06.08.1997 р., реєстр 1008, в КП БТІ зареєстрований 11.08.1997 р. в кн. 1 реєстр 93. ( а.с. 18-24, 97).

Згідно листа КП БТІ за № 487/01-02 від 15.04.2021 року до 01.01.2013 року загальна площа будинку ( В-2) 98,3 кв.м., житлова площа 41,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 .

В-2 житловий будинок, Г-1 сарай, З-1 сарай збудовані без дозвільних документів.

А-1 літня кухня, а-1 прибудова переобладнані з житлового будинку. ( а.с. 97).

Згідно заповіту, складеному 13.05.2017 року, ОСОБА_2 на випадок свої смерті, все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом має право, заповіла сину ОСОБА_1 ( а. с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . ( а. с. 13).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину, оскільки звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. ( а. с. 58).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.06.2021 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1422785000:05:000:0088, площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), що належить спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю 1-ДН № 131824, виданого 11.11.1998 року Петрівською сільською радою Покровського району ( а. с. 91).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.06.2021 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1422785000:05:000:0087, площею 0,3072 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), що належить спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю 1-ДН № 131824, виданого 11.11.1998 року Петрівською сільською радою Покровського району ( а. с. 92).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.06.2021 року державним нотаріусом Першої Селидівської державної нотаріальної контори Коліснику О.Г. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ( житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) з приводу того, що спадкове майно є самочинно побудованим і право власності на нього не підлягає державній реєстрації ( а. с. 97-98).

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Частина 1 статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на ново строєне нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

До завершення будівництва ( створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва ( створення майна).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва ( реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).

Відповідно до роз`яснень, що надані у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186,381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини п`ятої статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди.

Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити , що згідно Порядку

проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Міністерства Регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 року за № 158, зареєстрованого в МЮ України 28.08.2018 року за № 976/32428

-для об`єктів збудованих ( без оформлення дозвільних документів) у період з 05.08.1992 року до 09.04.2015 року, право власності оформляється за спрощеною процедурою шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 сформулював правову позицію згідно з якоюу розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

При цьому в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 Верховний Суд зауважив, що норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується також і до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.

Верховним Судому постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц звернуто увагу на те, що внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції об`єкт нерухомого майна втрачає тотожність із тим, на який власником було отримано право власності.

Відповідно до пункту 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва Українивід 22 липня 2009 року № 295, які були чинними в Україні із 01 січня 2010 року:

-реконструкція житлового будинку - перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників;

-прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на майно, яке залишилось після смерті його матері ОСОБА_2 , на житловий будинок, який вона збудувала при своєму житті та здійснила відповідні прибудови, перебудови.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 14.09.1992 року спадковий житловий будинок, розташований в с. Петрівка Красноармійського району, складався із житлового будинку жилою площею 8,3 кв. м., коридора, сараю ( а. с. 18).

Станом на 06.08.1997 року житловий будинок Аа мав таку ж саму жилу площу 8,3 кв.м. ( а .с. 23).

Згідно технічного паспорту у 2010 році було здійснено таке будівництво без дозвільних документів:

А-1 – літньої кухні;

а-1- прибудови, переобладнані з житлового будинку ;

В-2 житловий будинок;

Г-1- сарай;

З-1 – сарай збудовані без дозвільних документів ( а. с. 30).

Отже, в даному випадку змінився статус житлового приміщення: житловий будинок Аа- переобладнався в літню кухню, також без дозвільних документів були збудовані В-1 житловий будинок, Г-1 сарай; З-1-сарай. Окрім того, суттєво змінилась житлова площа приміщення А-1. Так, в період оформлення правовстановлюючих документів з 1992 р. по 1997 рік, житлова площа жилого будинку Аа становила 8,3 кв. м., інших даних зазначеної житлової площі матеріали справи не містять. Станом на 09.04.2021 року площа літньої кухні А-1 становить 26,1 кв. м., прибудови а-1 – 15,4 кв. м. ( а. с. 18-23,30).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Матеріали справи не містять даних на підтвердження факту звернення спадкодавця до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку.

Інформація про наявність у спадкодавця дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутні.

У разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись в порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, в то в разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.

Отже, вищезазначеними нормами права встановлено, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що спірне спадкове домоволодіння у 2010 році домоволодіння зазнало реконструкції внаслідок здійснення прибудови до будинку, будівництва нового будинку, споруджень, які істотним чином вплинули на його технічні характеристики, зокрема змінився статус будівель, їх розмір, створено нове житлове приміщення.

Таким чином, внаслідок самочинного будівництва у вигляді реконструкції, будівництва нового об`єкту, житловий будинок втратив тотожність із тим домоволодінням, на який ОСОБА_2 було отримано право власності за свідоцтвами про право власності, про право на спадщину і договором дарування у 1992 році та у 1997 році відповідно.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки, право власності на які не оформлено в установленому законодавством порядку, за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом або усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини мають бути територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У спорах про визнання права власності в порядку спадкування на самочинно збудовані будівлі слід звернути увагу на визначення належного відповідача. Як правило, належним відповідачем у справі про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво є відповідна місцева рада, до компетенції якої належить вирішення питання щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (статті 8 - 12 Земельного кодексу України; вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об`єктів містобудування; вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій (ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій").

Доводи , зазначені в позовній заяві щодо правонаступництва прав і обов`язків Петрівської сільради Селидівською міською радою, суд не приймає до уваги за наступними підставами.

Відповідно до змісту ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, Петрівська сільська рада Покровського району, має ідентифікаційний код юридичної особи- 04341927, дата державної реєстрації 21.05.1997; дата запису 23.12.2005; номер запису 124120000000170, на даний час перебуває в стані припинення ( з 18.12.2020 р.), однак підстав вважати таку юридичну особу припиненою немає, так як до єдиного державного реєстру запису про її припинення не внесено та така дата на даний час існує. ( а.с. 118).

За таких обставин, враховуючи той факт, що позивачем не доведено узаконення будівель спадкового домоволодіння, а суд не може підміняти орган, який наділений саме такими повноваженнями , суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте зазначає, що в даному випадку, приймаючи до уваги факт здійснення спадкодавцем самочинного будівництва на належній їй земельній ділянці, що, в свою чергу призвело до зміни житлової площі будинку, втрати тотожності з житловим будинком, який спадкодавець набув у власність, позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про визнання прав забудовника після смерті спадкодавця при наявності певних умов, пер едбачених нормами діючого права, що в подальшому є підставою для узаконення ним будівництва.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 316,328,376,392,1218, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селидівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування

відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Селидівська міська рада рада, ЄРДПОУ 04052962, вул. Карла Маркса,8, м. Селидове

Суддя: