Рішення № 100127340, 15.09.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/41/21

Справа № 760/25606/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участю секретаря - Король О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДА ЕЙР», треті особи: керівник ТОВ «АНДА ЕЙР» Чорний Дмитро Віталійович, Державна служба України з питань праці про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості по оплаті щорічної відпустки, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільнені, моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДА ЕЙР» (ТОВ "АНДА ЕЙР"), треті особи: керівник ТОВ «АНДА ЕЙР» Чорний Дмитро Віталійович, Державна служба України з питань праці, в якому просить:

-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 138 025 грн. 75 коп.;

-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті щорічної відпустки у розмірі 35 017 грн. 50 коп.;

-стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за частку невикористаної щорічної відпустки у розмірі 20 000 грн.;

-стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 210 000 грн.;

-стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, заподіяну внаслідок затримання розрахунку при звільненні, у розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 10.07.2018 він був прийнятий на роботу до відповідача - ТОВ «АНДА ЕЙР» на посаду льотного директора в льотний департамент.

31.08.2018 року позивач був переведений у підприємстві відповідача на посаду Генерального директора, де і пропрацював до моменту звільнення за угодою сторін - 11.06.2019 року.

Позивач вказує, що в результаті внесення змін до штатного розпису підприємства, які відбулися у грудні 2018 року його заробітна плата на посадi Генерального директора ТОВ «АНДА ЕЙР», становила після сплати податку на прибуток та інших обов`язкових відрахувань - 70 000 грн. щомісячно.

Із подією внесення змін до штатного розпису підприємства позивач пов`язує початок порушення відповідачем строків виплати заробітної плати та обсягу нарахування останньої.

Порівнюючи обсяги виплаченої заробітної плати позивачу за період з 01.12.2018 по дату звільнення - 11.06.2019, позивач виявив, що відповідач має перед ним заборгованість з оплати праці у розмірі 138 025 грн. 75 коп.

Також позивач вказує, що під час перебування у щорічній відпустці з 29.05.2019 по 11.06.2019, ним частково недоотримано заробітну плату за час щорічної відпустки у розмірі 35 017 грн 50 коп..

Крім того, позивач вказує на протиправну невиплату відповідачем грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 20 000 грн., вказує, що у відповідно до норм ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, що не було здійснено Відповідачем.

Позивач також посилається на приписи ст.117 КЗпП України та зазначає, що оскільки відповідачем не здійснено виплати належних йому сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити позивачеві його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 210 000 грн..

Посилаючись на моральні страждання, позбавлення нормального життєвого ритму позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн..

Усе викладене позивачем зумовило його звернення до суду за захистом свої порушених прав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР", треті особи: керівник ТОВ "АНДА ЕЙР" Чорний Дмитро Віталійович, Державна служба України з питань праці про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості по оплаті щорічної відпустки, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільнені, моральної шкоди - залишено без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДА ЕЙР", треті особи: керівник ТОВ "АНДА ЕЙР" Чорний Дмитро Віталійович, Державна служба України з питань праці про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості по оплаті щорічної відпустки, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільнені, моральної шкоди.

06.11.2019 представником відповідача надано відзив, у якому зазначено, що позивач, перебуваючи на посаді генерального директора нехтував своїми обов`язками керівника товариства, всупереч Статуту ТОВ АНДА ЕЙР не оформив належним чином трудові відносини з товариством, за відсутності погодження із Загальними зборами учасників товариства змінив свій посадовий оклад. Крім того, зазначено про неправильність наведених позивачем розрахунків заборгованості по заробітній платі, заборгованості по оплаті щорічної відпустки, компенсації за невикористану відпустку, безпідставності заявлених до стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільнені та моральної шкоди.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.11.2019 вирішено заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів задовольнити частково.

Витребувано у ТОВ "АНДА ЕЙР" , ЄДРПОУ 40096636, належним чином засвідчені копії наступних документів, а саме:

-Наказ №102-к, від 09.07.2018 року, про прийняття позивача на роботу до підприємства відповідача;

-Протокол загальних зборів учасників ТОВ "АНДА ЕЙР" від 31.08.2018 року про переведення позивача на посаду Генерального директора підприємства відповідача;

-Штатний розклад підприємства відповідача;

-Розрахунок позивача при звільненні з підприємства відповідача;

-Наказ/накази по підприємству відповідача про щорічну відпустку ОСОБА_1 у спірний період;

-Відомості по підприємству відповідача про нараховані/виплачені на користь позивача суми заробітної плати у спірний період.

09.12.2019 представником Корнієнко Т.Ю., яка діє в інтересах ТОВ АНДА ЕЙР, на виконання ухвали від 18.11.2019 про витребування доказів, подано:

- розрахунок при звільненні з підприємства ОСОБА_1 ;

- копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "АНДА ЕЙР" від 31.08.2018.

28.02.2020 від відповідача надійшла заява (пояснення), у якій зазначалося про неможливість подати штатні розклади товариства за кожен місяць, надано копію особової справи позивача, копію протоколу про звільнення.

21.04.2020 від ГУ ДПС у м. Києві, на виконання ухвали від 27.01.2020 надійшов лист, у якому зазначено відомості щодо нарахованої заробітної плати та нарахування/надходження усіх видів податків із заробітної плати.

04.05.2020 від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов лист щодо відсутності можливості надати витребувану інформацію. Надано довідку форми ОК-7 із зазначенням сум фактичного заробітку/доходу за 2018-2019 рр.

13.10.2020 від представника позивача ОСОБА_2 надійшов розрахунок позовних вимог станом 19.10.2020. Відповідно до наданого розрахунку позивач визначив компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 138 666 грн. 66 коп. та просив врахувати вказане при позитивному рішенні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

11.11.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи - Державної служби України з питань праці щодо позову. У даних поясненнях Державна служба України з питань праці, посилаючись на норми КЗпП та Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавство про працю, затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 № 823 заперечила проти можливості будь-якої участі у справі, просила розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства, за відсутності представника Держпраці.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.06.2018 працював за сумісництвом на посаді тимчасово виконуючого обов`язки льотного директора в льотному департаменті ТОВ «АНДА ЕЙР» згідно з наказом № 47-кс від 12.06.2018 на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с. 78 т.1).

Відповідно до наказу № 139-к від 31.08.2018, ОСОБА_1 з 31.08.2018 приступив до виконання обов`язків Генерального директора ТОВ «АНДА ЕЙР» на підставі протоколу № 31/08/18 Загальних зборів учасників ТОВ «АНДА ЕЙР» від 31.08.2018 (вказане також підтверджується записом № 39 в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 ).

Матеріалами справи підтверджується, що за заявою ОСОБА_1 від 27.05.2019 про надання щорічної оплачуваної відпустки з 28.05.2019 по 11.06.2019, відповідно до наказу Товариства № 41-о від 27.05.2019, Позивачу надано щорічну оплачувану відпустку тривалістю 15 діб (а.с. 200 т.1).

Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «АНДА ЕЙР» від 10.06.2019 № 1/01 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади Генерального директора Товариства з 11.06.2019 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 202 т.1).

Вказане рішення зумовлене заявою ОСОБА_1 від 27.05.2019 про звільнення за згодою сторін (а.с.204 т.1).

Наказом ТОВ "АНДА ЕЙР" № 19 від 11.06.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Товариства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунку ОСОБА_1 при звільненні (а.с. 116 т.1), довідки форми ОК-7, наданої ГУ ПФУ у м. Києві, наданої листом № 2600-0604-7/48943 від 17.04.2020, а також листа ГУ ДПС у м. Києві № 9457/9/26-15-02-05-23-СІ від 15.04.2020, вбачається, що позивачу було виплачено нараховані суми, що належать йому від Товариства.

ТОВ «АНДА ЕЙР» є юридичною особою приватного права, створеною відповідно до законодавства України. У своїй діяльності Товариство керується законодавством України, Статутом ТОВ «АНДА ЕЙР», затвердженим Загальними зборами учасників ТОВ «АНДА ЕЙР» (протокол № 6 від 11.04.2018)

Відповідно до розділу 8 Статуту, органами управління товариством є Загальні збори учасників (п.8.1. Статуту), Дирекція на чолі з Генеральним директором (п.8.4. Статуту), Ревізійна комісія (п.8.5. Статуту).

Статутом ТОВ «АНДА ЕЙР» (розділ 9) визначається компетенція органів управління товариством.

Так, згідно з п. 9.1. Статуту, до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить:

а) визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звiтiв про їх виконання;

б) внесення змін до Статуту Товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

в) створення та відкликання виконавчого органу Товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;

д) затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його підприємства, затвердження звітів Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, підприємства, визначення порядку покриття збитків;

е) вирішення питання про придбання Товариством частки учасника;

є) виключення учасника з Товариства;

ж) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

з) утворення, реорганізація і ліквідація інших підприємств, філій та представництв, затвердження Статутів та положень про них;

і) обрання та відкликання Генерального директора:

к) винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;

л) визначення умов оплати праці службових осіб Товариства та його інших підприємств, філій та представництв;

м) визначення порядку та строків виплати дивідендів.

Згідно з п. 9.3. Статуту, до компетенції Генерального директора належить:

- формування апарату Товариства;

- без довіреності виконувати і від імені Товариства, представляти його у відносинах з усіма підприємствами, установами та громадянами;

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення його внутрішньої структури;

- укладання договорів та вчинення юридичних дій нід імені Товариства, видавати доручення, видавати довіреності, відкривати, закривати та використовувати рахунки Товариства в установах банків;

- укладати і підписувати внутрішні та міжнародні Угоди та Договори;

- видавати Накази та Розпорядження, Правила внутрішнього трудового розпорядку обов`язкові для виконання усіма працівниками та підрозділами Товариства;

- затверджувати тарифні сітки, умови оплати праці працівників Товариства;

- розпоряджатися майном та коштами Товариства;

- приймати та звільняти з роботи працівників Товариства згідно чинного законодавства України;

- застосовувати заходи морального та матеріального заохочення, притягати до дисциплінарної відповідальності працівників Товариства згідно чинного законодавства України;

- забезпечувати охорону праці на підприємстві;

- забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків працівників підприємства;

- забезпечувати пожежну безпеку працівників;

- визначати функціональні обов`язки працівників Товариства;

- контролювати дотримання штатно-фінансової дисципліни у Товаристві;

- організовувати виконання рішень загальних зборів учасників;

- вирішувати всі питання діяльності Товариства в межах прав, що надані йому

Загальними зборами учасників, крім тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства. В разі відсутності Генерального директора його обов`язки виконує призначена ним особа за його дорученням (наказом).

Відповідно до пп. 9.3.1. Статуту Товариства структура та штатний розпис Товариства, в тому числі Дирекції, складаються Генеральним директором.

Отже, із вказаного суд приходить до висновку, що питання визначення умов оплати праці службових осіб Товариства є виключною компетенцією Загальних зборів учасників, яке затверджується Генеральним директором Товариства, який у свою чергу складає відповідний змінений штатний розпис з урахуванням таких змін.

До компетенції загальних зборів учасників належать встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (ст.30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Пунктом 8.4.1. Статуту Товариства визначено, що Генеральний директор не вправі приймати рішення, що відносяться виключно до компетенції Загальних зборів учасників Товариства. Зазначена також повністю відповідає частині 3 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також суд бере до уваги ті обставини, що у п. 9.5 Cтaтyтy Товариства, чинного на час перебування позивача на посадi Генерального директора Товариства, міститься вимога про обов`язковість укладення контракту, зокрема, Генеральним директором з дирекцією Товариства.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за угодою сторін.

Крім того, ст.24 КЗпП України вимагає в обов`язковому порядку укладення

контракту в письмовій формі.

Відповідно до п8. Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170, контракт оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що в контракті визначаються умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт.

У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця.

У Рішенні від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 Конституційний Суд України вказав, що шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України вважає, що контракт як особлива форма трудового договору є джерелом суб`єктивних прав та обов`язків найманого працівника і роботодавця, він укладається для виконання за винагороду роботи, яка має, як правило, постійний або досить тривалий характер. У контракті можуть визначатися, зокрема, строк його дії; режим праці та відпочинку; взаємні права, обов`язки й відповідальність сторін; умови організації та оплати праці, матеріального і соціально-побутового забезпечення працівника, надання йому компенсаційних виплат та відшкодування шкоди, завданої здоров`ю; підстави припинення трудових правовідносин тощо. Сторони контракту мають право виходити за межі сфери нормативного регулювання трудових правовідносин, передбачених законодавством України про працю, за умови відсутності погіршення юридичного становища працівника.

Таким чином, позивачем не було надано копії власного екземпляру укладеного із Товариством контракту, який би безспірно визначав розмір і умови оплати праці Генерального директора. У той же час саме на Генерального директора покладено обов`язок організації та виконання рішень Загальних зборів учасників, здійснення господарської діяльності Товариства, вчинення всіх юридичний дій від імені Товариства та організація і затвердження його внутрішньої документації, в тому числі кадрової. Останні погоджений розмір посадового окладу Генерального директора - 40000 грн, затверджений штатним розписом від 01.06.2018. Інших достатніх та допустимих доказів на спростування окладу в 40000 грн, або доказів зміни останнього на 70000 грн, позивачем суду не надано.

Матеріалами справи містять сумнівні докази виплати позивачеві заробітної плати у розмірі 70 035 грн., оскільки у повній мірі спростовуються наданими відповідачем уточненням податкової звітності щодо помилкового нарахування заробітної плати, а також відсутністю доказів правомірності будь-яких змін в умовах оплати праці Генерального директора. Рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем у даній справі не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин дійсної зміни умов оплати праці Генерального директора Товариства.

Статтею 110 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу при кожній виплаті заробітної плати повідомляти працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Позивач, перебуваючи на посаді Генерального директора Товариства, в силу покладених на нього Статутом Товариства обов`язків, контролюючи дотримання у Товаристві штатно-фінансової дисципліни та сумлінно виконуючи свої обов`язки, повинен бути обізнаним щодо будь-яких змін в умовах оплати праці, рішеннях, які зумовили зміну останніх, причинах затримок виплат заробітної плати, чи виплати останньої у розмірах, які не відповідають штатному розпису Товариства.

Втім позивач, аргументуючи свою позицію щодо спору, перебуваючи на посаді Генерального директора Товариства не може чітко сформулювати підстави, строки та межі збільшення власного посадового окладу, як і не вказує причини затримок виплат чи виплати у невідповідному розмірі, дотримання відповідності яких законодавству та внутрішнім установчим документам Товариства повинен контролювати в силу займаної посади.

Щодо вимог про стягнення з ТОВ "АНДА ЕЙР" на користь позивача заборгованість по оплаті щорічної відпустки у розмірі 35 017 грн. 50 коп.; та грошової компенсації за частку невикористаної щорічної відпустки у розмірі 20 000 грн. суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення виходячи із наступного.

Під час нарахування сум, що підлягають до виплати у зв`язку з виходом працівника у відпустку, а також виплати грошової компенсації за частку невикористаної відпустки підлягають застосуванню положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Із вказаного вбачається, що позивачем при пред`явленні позовної заяви було невірно розраховано суму, що підлягала виплаті при виході у щорічну оплачувану відпустку та грошової компенсації за частку невикористаної щорічної відпустки не застосовано положення наведеного вище Порядку, а також використано при розрахунку суми заробітної плати, які не відповідають умовам оплати праці позивача на посаді Генерального директора Товариства, про що було зазначено вище.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Виходячи з того, що судом встановлено відсутність підстав для визначення розміру заробітної плати зазначеного відповідачем, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги з наступних підстав.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З оцінки доводів позивача, суд вбачає про відсутність обставин, які б доводили завдання йому моральних страждань або інших негативних явищ, незаконними діями або бездіяльністю роботодавця.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», § 58, від 10 лютого 2010 року).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, сплачена ним сума судового збору не підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.21, 24, 36, 47, 110, 116, 117, 231, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДА ЕЙР», треті особи: керівник ТОВ «АНДА ЕЙР» Чорний Дмитро Віталійович, Державна служба України з питань праці про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості по оплаті щорічної відпустки, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільнені, моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Г.О. Козленко