Рішення № 10012447, 27.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/51627.04.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»

про                    стягнення 55336,27грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Журавський В.В.

від відповідача –не з»явилися.

У судовому засіданні 27.04.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»55336,27 грн. заборгованості за Договором про купівлі-продажу №22 від 01.01.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору про купівлі-продажу №22 від 01.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Данон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Святослав», останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 16.11.2009 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/516.

Судові засідання неодноразово відкладалися через неявку відповідача, а також невиконання позивачем у повному обсязі вимог ухвал суду.

Відповідач в жодне із судових засідань не з’явився, відзив на позовну заяву та доказів спростування викладених в позовній заяві доводів позивача не надав, про причину нез’явлення господарський суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон»-Продавець (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Святослав» - Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір купівлі –продажу №22, за умовами якого, Позивач зобов"язується передавати, а Відповідач приймаьи й оплачувати продукцію, що виготовлена підприємствами групи «Данон»(далі –товар(далі-Договір (належним чином засвідчена копія договору наявна у справі)).

На виконання умов Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 55336,27грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

Відповідно до п. 7.2 Договору Відповідач оплачує 100% вартості товару безготівковим розрахунком протягом 4-х (чотирьох) календарних днів з моменту оформлення приймання товару.

В порушення умов Договору, Відповідач свої договірні зобов’язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості Відповідача склала 55336,27 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 55336,27 грн. і підлягає задоволенню.

Щодо клопотання Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки в межах позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно дост.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника,який подав позов, або з свої ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає необхідним задовольнити клопотання Позивача, оскільки останній не надав аргументованих доказів, які могли б утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 55336,27 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 553,36 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вислухавши представників сторін, зважаючи на світову фінансову кризу, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, ,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Святослав»(04213, м. Київ, пр.-т Г. Сталінграду,39-В, код ЄДРПОУ 31724464, р/р260080101338 в ЗАТ «Прокредитбанк»МФО 320984), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон»(04107, м. Київ, вул.Багговутівська,17/21, код ЄДРПОУ 2053938, р/р 26009200119002 в АКБ «Сітібанк», МФО 300584) 55336(п’ятдесят п’ять тисяч триста шістдесят шість)грн.. 27коп. - основного боргу, 553 (п’ятсот п’ятдесят три)грн. 36 коп.. - витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять)грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення на два місяці рівними частинами.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Данон»в забезпечнні позову шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Святослав».

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 18.05.2010.