Рішення № 10012320, 22.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/30122.01.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/301

за позовом Закритого страхового акціонерного товариства «Соверен»

доВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

простягнення 36515,57 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Мусієнко О.В. від відповідача- не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В червні 2009 року Закрите страхове акціонерне товариство «Соверен»(надалі ЗСАТ «Соверен») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Посольства Російської Федерації в Україні відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків) в порядку регресу в розмірі 36515,57 грн.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на те, що до нього в порядку регресу перейшло право на відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завданої власнику автомобіля Volkswagen Passat внаслідок ДТП.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні, викликано для участі у розгляді справи представників сторін, яких зобовязано виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. суд залучив до участі у справі № 14/301 іншого відповідача Відкрите акціонерне товариство Національну акціонерну страхову компанію «Оранта»(надалі ВАТ НАСК «Оранта») та припинив провадження у справі щодо відповідача Посольства Російської Федерації в Україні.

Розгляд справи неодноразово відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України та оголошувалась перерва в судовому засіданні.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, поданого до суду в порядку ст. 59 ГПК України.

В судовому засіданні 30.11.2009 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 збитки, повязані з відновленням пошкодженого ДТП майна у сумі 36215,57 грн., 300 грн. витрат, повязаних з транспортуванням пошкодженого автомобіля з місця ДТП до станції технічного обслуговування, 350 грн. витрат, повязаних з проведенням експертного дослідження, 5196,26 грн. інфляційних витрат, 1190,81 грн. трьох відсотків річних, 8613,62 грн. пені.

В подальшому, в судовому засіданні 22.01.2010 р. позивач подав суду клопотання про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»29309,60 грн. вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу; 300,00 грн. витрат, повязаних з транспортуванням пошкодженого автомобіля з місця ДТП до станції технічного обслуговування; 350,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертного дослідження, 1528,27 грн. інфляційних втрат; 684,56 грн. відсотків річних та 3294,71 грн. пені.

В судове засідання 22.01.2010 р. представник позивача зявився, підтримав заявлені вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте подав через канцелярію господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке відхилено судом за необґрунтованістю та обмеженням строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Посольством Російської Федерації в Україні та ВАТ НАСК «Оранта»укладено договір (поліс) першого типу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8659940 зі строком дії страхового покриття з 18.08.2008 р. по 17.08.2009 р.

Відповідно до пункту 6 полісу № ВВ/8659940 забезпеченим транспортним засобом сторони визначили автомобіль Volkswagen Passat (державний номерний знак НОМЕР_1).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ № 837527, складеного інспектором ДАІ 23.09.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію залучено до матеріалів справи) 23.09.2008 р. громадянин Російської Федерації ОСОБА_3, керуючи автомобілем Volkswagen Passat (державний номерний знак НОМЕР_1), що належить посольству Російської Федерації в Україні, о 10 годині 25 хвилин проїхав перехрестя площі Соломянської та Повітрофлоцького проспекту на заборонюючий (червоний) сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen д/н НОМЕР_2 та автомобілем Volkswagen д/н НОМЕР_3, які рухались на дозволяючий сигнал світлофору (надалі - ДТП).

Згідно довідки, виданої інспектором ВО ДТП ВДАІ Соломянського району міста Києва потерпілій особі, автомобіль Volkswagen д/н НОМЕР_2 23.09.2008 р. отримав механічні пошкодження передньої частини кузову у результаті ДТП.

Наведені вище обставини підтверджуються також виданою позивачу довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території Соломянського району міста Києва № 458 від 09.10.2008 р. відповідно до пункту 4 якої визначено, що ДТП сталась у результаті порушення пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується факт пошкодження автомобіля та нанесення матеріальних збитків власнику автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2 у результаті ДТП, внаслідок порушення співробітником Посольства Російської Федерації в Україні правил дорожнього руху.

Поряд з цим, автомобіль Volkswagen д/н НОМЕР_2 на момент ДТП було застраховано його власником (ОСОБА_4) відповідно до договору страхування транспортного засобу №1-032-005\08 від 22.01.2008 р. у ЗСАТ «Соверен».

Страховим актом № 11/08-20Т від 19.11.2008 р. позивачем було визнано нанесення збитків власнику автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2 у результаті вказаного ДТП страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 36515,57 грн. Сума страхового відшкодування була визначена позивачем на підставі рахунку за надані ремонтні послуги станції технічного обслуговування ТОВ «Автосоюз»№ СЗ00090808/СС00042712 та квитанції № 215077 від 23.09.2008 р. про сплату 300 грн. за послуги евакуатора.

Платіжним дорученням № 1016 від 24.11.2008 р. позивач перерахував 36215,57 грн. страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Автосоюз»у якості оплати проведених ремонтних робіт автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2, а також 300 грн. за послуги евакуатора згідно платіжного доручення № 1058 від 03.12.2008 р. перераховано власнику автомобіля.

Поряд з цим, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 084, який було складено 15.10.2008 р. суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Сертифікат субєкта оціночної діяльності № 6872/08, виданого Фондом державного майна України 18.04.2008 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 29309,60 грн. (надалі - Автотоварознавче дослідження).

Також, позивач оплатив проведення Автотоварознавчого дослідження автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2 сумі 350 грн., що підтверджується рахунком № НОМЕР_4 від 15.10.2008 р.

В процесі розгляду даної справи, позивач уточнив позовні вимоги відповідно до яких просить суд стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»29309,60 грн. вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, 300,00 грн. витрат, повязаних з транспортуванням пошкодженого автомобіля з місця ДТП до станції технічного обслуговування; 350,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертного дослідження.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 29959,60 грн. (29309,60 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу+300 грн. послуги евакуатора+350 грн. вартість експертизи) право зворотної вимоги, яке його страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ЦК України).

Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»із змінами і доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Виходячи з цього, позивач повинен довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування. В свою чергу відповідач повинен доводити відсутність своєї вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Чинним законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів. Відповідно до вимог ст. 5, 7 цього закону, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом. Потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України. Фонду державного майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати її у межах встановлених договором лімітів.

Договором страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (поліс № ВВ/8659940) встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третьої особи у розмірі 35000 грн. (франшиза нуль).

Позивачем надано звіт № 084 від 15.10.2008 р. відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 29309,60 грн.

Позивач звернувся до відповідача 17.03.2009 р. з листом № 952, яким пропонував відповідачу виплатити страхове відшкодування у заявленому розмірі. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення заяву про виплату страхового відшкодування з доданими до неї документами було отримано відповідачем 19.03.2009 р.

Листом № 09-06-04/11445 від 24.04.2009 р. відповідач відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що належним та єдиним доказом вини водія у скоєнні ДТП є відповідна постанова суду загальної юрисдикції про накладення адміністративного стягнення на винну особу, оскільки виходячи з положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок подання такого документу страховику потерпілою особою взагалі не передбачено.

В той же час, відповідно до п. 35.2 ст. 35 Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»документом, який додається до заяви для отримання страхового відшкодування, зокрема, є довідка про дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, відсутність постанови суду про накладення адміністративного стягнення за наявності довідки ДАІ не позбавляє потерпілу особу можливості судового захисту її права на відшкодування збитків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач без належних правових підстав ухилився від виконання свого обовязку, визначеного ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування у межах встановленого договором (полісом) ліміту не пізніше 19.04.2009 р. Вказане зобовязання відповідачем виконано не було.

Згідно поданої заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2010 р. позивач просить стягнути з відповідача 29959,60 грн. вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу

Розмір матеріального збитку (вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу) заподіяного власнику автомобіля Volkswagen д/н НОМЕР_2, підтверджений Звітом автотоварознавчого дослідження та складає 29309,60 грн.

Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.

Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»НАСК «Оранта»зобовязана відшкодувати витрати на проведення експертизи, які складають 350 грн. Вказана сума витрат повинна бути відшкодована також і на підставі статей 22, 993 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, статті 27 Закону України «Про страхування».

Отже, позовні вимоги до НАСК «Оранта»про стягнення 29309,60 грн. матеріального збитку, 350 грн. витрат на проведення Автотоварознавчого дослідження, 300 грн. на послуги евакуатора визнаються судом законними та обґрунтованими.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 684,56 грн. відсотків річних та 1528,27 грн. інфляційних нарахувань, а також 3294,71 грн. пені

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені суд вважає можливим задовольнити їх в заявленому розмірі.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) на користь Закритого страхового акціонерного товариства «Соверен»(03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код 25264645) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 29309 (двадцять девять тисяч триста девять) грн. 60 коп. вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, 300 (триста) грн. 00 коп. витрат, повязаних з транспортуванням пошкодженого автомобіля з місця ДТП до станції технічного обслуговування, 350 (триста пятдесят) грн. 00 коп. витрат, повязаних з проведенням експертного дослідження, 1528 (одна тисяча пятсот двадцять вісім) грн. 27 коп. інфляційних витрат, 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 56 коп. відсотків річних, 3294 (три тисячі двісті девяносто чотири) грн. 71 коп. пені, 365 (триста шістдесят пять) грн. 16 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 05.02.2010 р.