Рішення № 10012063, 09.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.10 Справа № 34/92-10-12/111/10

За позовом - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2

відповідач – Приватне підприємство “Архітектурна майстерня “Рогочий”, 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний,1 (код ЄДРПОУ 35497331)

про стягнення 15 680,44 грн.

суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача – Рябоконь В.В., на підставі довіреності № 6 від 01.01.2010р.

від відповідача – не з’явився          

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області справу № 34/92-10 на підставі ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу направлено за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2010р. справу № 34/92-10 прийнято до провадження, справі присвоєно № 34/92-10-12/111/10 розгляд якої було призначено на 09.06.2010р.

В судове засідання 09.06.2010р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, документи необхідні для розгляду справи не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з довідки ЄДР № 421553, відповідач зареєстрований за адресою: 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний,1.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач по справі № 34/92-10-12/111/10 є юридичною особою, згідно зі ст. 28 ГПК України, керівники підприємств зобов’язані забезпечити явку компетентних представників для участі в судовому засідання, або особисто прийняти участь при розгляді справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 09.06.2010р. розгляд справи завершено, в порядку ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представника позивача.

За клопотанням позивача розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 525, 526, 530, 625, 712 ЦК України, ст. 193 ГПК України та положеннями Договору № 6/31.50.1. від 05.01.2009р., пояснив суду, що 05.01.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір. Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов’язався передати у власність, а відповідач прийняти і оплатити продукцію електрообладнання, кабельно-провідникову продукцію, надалі іменовану “Товар” відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору. Згідно з п. 2.2. Договору, загальна вартість Договору на момент його висновку, складає 99900,00грн. Відповідно до п. 3.1. Договору позивач передає Товар відповідачу в день одержання авансового платежу в розмірі 100% вартості Товару.

Позивач стверджує, що він виконав свої зобов’язання за даним договором у повному обсязі, зробив передоплату за товар у розмірі 29560,48грн. Відповідач в свою чергу, поставив Товар лише на загальну суму 17390,40грн. Таким чином, сума боргу за недопоставлений товар складає 12170,08грн.

За невиконання умов договору, позивач, відповідно до п. 6.3. Договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних за період з 08.04.2009р. по 29.12.2009р. в розмірі 222,45грн., втрат від інфляції в розмірі 581,40грн., пеню в розмірі 2706,51грн. за період з 08.04.2009р. по 29.12.2009р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

господарські правовідносини сторін врегульовані Договором № 6/31.50.1 від 05.01.2009р., укладеним між приватним підприємством “Архітектурна майстерня “Рогочий” (Продавець, відповідач у справі) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” (Покупець, позивач у справі), відповідно до п. 1.1. якого, Продавець зобов’язався передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію електрообладнання, кабельно-провідникову продукцію, надалі іменовану Товар відповідно до специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору, загальна вартість Договору на момент його висновку, складає 99900,00грн., в т.ч. ПДВ –16650,00грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Покупець робить розрахунок за Товар шляхом 100% передплати вартості товару.

На виконання вимог Договору, позивач зробив передплату за товар, згідно специфікації та виставленими рахунками № 443 від 20.03.2009р., № 726 від 26.05.2009р., № 833 від 18.06.2009р., № 855 від 23.06.2009р. на загальну суму 29560,48грн. (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає Товар Покупцю в день одержання авансового платежу в розмірі 100% вартості Товару.

Відповідач в свою чергу, здійснив поставку товару лише частково, на суму 17390,40грн., що підтверджується накладними № 443 від 20.03.2009р., № 726/1 від 22.06.2009р., № 833 від 18.06.2009р., № 1455 від 14.10.2009р. (копії в матеріалах справи).

Згідно з п. 1. ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплатити, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено, що у порушення вищевикладених вимог відповідач не виконав свої зобов’язання, по поставці товару за Договором, документальних доказів поставки товару на зазначену суму відповідач суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 12170,08 грн. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами по справі та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2706,51 грн. за період часу з 08.04.2009р. по 29.12.2009р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п. 6.3. Договору, за порушення терміну постачання Товару встановленого даним Договором Продавець виплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленого Товару.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1557 грн. 94 коп. за період з 08.04.2009 р. по 29.12.2009 р., оскільки розрахунок здійснено позивачем без застосування обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, 3 % річних за період часу з 08.04.09 р. по 29.12.09 р. складає 222,45 грн. Суд вказаний розрахунок перевірив та визнав обґрунтованим.

Отже, вимога позивача про стягнення 222,45 грн. –3 % річних обґрунтована і підлягає задоволенню.

Крім того, за період часу з квітня 2009р. по листопад 2009р. позивачем за прострочення грошового зобов’язання нараховано відповідачу 581,40 грн. втрат від інфляції.

Розрахунок зазначеної суми перевірено у судовому засіданні та визнано таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватне підприємство “Архітектурна майстерня “Рогочий”, 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний,1; р/р 26006050218805 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299, ЄДРПОУ 354973304670) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз”, 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2; р/р 2600210897900 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 03340920) 12170 (дванадцять тисяч сто сімдесят) грн. 08 коп. основного боргу, 581 (п’ятсот вісімдесят одна) грн. 40 коп. втрат від інфляції, 222 (двісті двадцять дві) грн. 45 коп. 3% річних, 1557 (тисяча п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 94 коп. пені, 145 (сто сорок п’ять) грн. 32 коп. державного мита, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 71 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.06.2010 р.

Суддя