Рішення № 10012061, 14.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.10 Справа № 12/104/10

за позовом –Концеру “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя, 69091, бул. Гвардійський, 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “БСК”, м. Запоріжжя, 69035, пр. Леніна, 186, кв.124; 69001, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17; 69000, м. Запоріжжя, вул. Портова, 2

про стягнення 10 497,25 грн.

Суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача – Вознюк, А.Л., на підставі довіреності № 21 від 04.01.2010р.

від відповідача –не з’явився

                              СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.04.2010 року звернувся позивач –Концерн “МТМ” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району з первісними позовними вимогами до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “БСК” про стягнення 9840 грн. 41 коп. основного боргу, 271 грн. 68 коп. пені, 322 грн. 26 коп. втрат від інфляції, 62 грн.09 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.04.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 12/104/10, судове засідання призначене на 01.06.2010 р.

Ухвалою суду від 01.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 14.06.2010р.

В судовому засіданні 14.06.2010р. представником позивача було надана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд, стягнути з відповідача 9440,41грн. –основного боргу, 588,18грн. –пені, 109,27грн. –3% річних, 204,36грн. –втрат від інфляції.

Судом заява про уточнення позовних вимог прийнята. Встановлено, що вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Таким чином, судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

В судове засідання 14.06.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги суду, викладені в ухвалах суду від 30.04.2010р. та 01.06.2010р., не виконав, відзив та інші витребувані документи суду не надав, свого повноважного представника в судове засідання без поважних причин не направив.

Сторони по справі № 12/104/10 є юридичними особами. Згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов’язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надано, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для розгляду спору по суті, за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 16.04.2010 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 258, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193 Господарського кодексу України , ст. ст. 1, 2, 54-57 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та умовами договору № 101916 від 01.11.2007 р.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 року між позивачем (теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю “БСК” (споживач) був укладений договір № 101916 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (далі –договір).

У відповідності із п.1.1 договору позивач взяв на себе зобов’язання відпускати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно із п.6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п.п. 6.3, 6.4. договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Позивач на виконання умов договору у лютому, жовтні-грудні 2009р., січні-лютому 2010р. поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді на суму 9840 грн. 41 коп., при цьому виставив рахунки на оплату відпущеної теплової енергії (копії рахунків містяться в матеріалах справи). Факт одержання відповідачем теплової енергії в гарячій воді підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (копії актів містяться в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджується, до порушення провадження по справі, часткова оплата відповідачем на суму 400 грн. 00 коп. теплової енергії, поставленої йому позивачем за умовами договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги те, що відповідач, станом на 27.04.2010 року, має заборгованість в сумі 9440 грн. 41 коп., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу в такому розмірі підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 588,18 грн. пені на суму заборгованості.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом 7.2.8 п.7.2 договору визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем теплової енергії відповідно до терміну, встановленого у п.6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний обгрунтованим, таким, що складений із дотриманням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 588 грн. 18 коп. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних у сумі 109 грн. 27 коп. (період нарахування з березня 2009р. по травень 2010р.) та втрат від інфляції у сумі 204 грн. 36 коп. з березня 2009р. по травень 2010р.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БСК”, м. Запоріжжя, 69035, пр. Леніна, 186, кв.124; 69001, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17; 69000, м. Запоріжжя, вул. Портова, 2; р/р 26001301168672 в філії ЗЦФ ПІБ у м. Запоріжжя, МФО 313355, ЄДРПОУ 32518400) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 9440 (дев’ять тисяч чотириста сорок) грн. 41 коп. –основного боргу, 588 (п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 18 коп. –пені, 109 (сто дев’ять) грн. 27 коп. –3% річних, 204 (двісті чотири) грн. 36коп. –втрат від інфляції, 103 (сто три) грн. 42 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.06.2010р.

Суддя