Рішення № 100118082, 20.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2021 року м. Рівне №460/1165/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Бурма О.В.,

відповідача: представник Кректун О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Рівненської обласної прокуратури (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розрахунку - невиплати частини заробітної плати, посадового окладу, визначеного ч.3 ст.81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 01.07.2015 по 30.04.2020 включно;

- зобов`язати відповідача упродовж 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду виплатити позивачу матеріальну шкоду - недоплачену заробітну плату, посадовий оклад за період з 01.07.2015 по 30.04.2020 включно, у сумі 1437568,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем внаслідок застосування норм чинного законодавства, які надалі були визнані неконституційними, виплачувалася позивачу заробітна плата у значно меншому, ніж передбачено Законом України "Про прокуратуру", розмірі. Тобто, позивачу була завдана матеріальна шкода, що підлягає відшкодуванню.

Ухвалою суду від 26.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання на 25.03.2021.

Підготовче засідання 25.03.2021 відкладено для повторного виклику відповідача на 13.04.2021.

31.03.2021 (у встановлений судом строк) відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов є безпідставним, необґрунтованим та до задоволення не підлягає.

У підготовчому засіданні 13.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.05.2021.

У судовому засіданні 11.05.2021 розгляд справи за клопотанням позивача відкладено на 03.06.2021.

У судовому засіданні 03.06.2021 розгляд справи за клопотанням позивача відкладено на 29.06.2021.

У судовому засіданні 29.06.2021 розгляд справи за клопотанням позивача відкладено на 15.07.2021.

У судовому засіданні 15.07.2021 розгляд справи за клопотанням позивача відкладено на 14.09.2021.

У судовому засіданні 14.09.2021закінчено судовий розгляд ухваленням рішення суду.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю.

Суду пояснив, що починаючи з липня 2015 року по дату звільнення позивача з органів прокуратури заробітна плата прокурорів, всупереч нормам Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" регулювалася постановами Кабінету Міністрів України.

Таке регулювання визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020.

Вказав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу частини заробітної плати у період з 01.07.2015 по 30.04.2020, чим порушено право власності останнього на отримання заробітної плату у повному розмірі.

Оскільки на момент звернення позивача до суду відсутні норми які б регулювали порядок відшкодування шкоди, завданої неконституційними актами, повинні бути застосовані положення Конституції України як норми прямої дії.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суду пояснила, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки визнання неконституційними певних положень чинного законодавства не може мати наслідком визнання протиправними рішень та дій відповідача, вчинених до визнання таких норм неконституційними.

Відповідачем здійснювалося нарахування та виплата заробітної плати позивачу згідно з чинним законодавством, в межах видатків Держаного бюджету на оплату праці працівникам прокуратури у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.08.2003 по 04.05.2020 працював в органах прокуратури на різних прокурорсько-слідчих посадах, у тому числі: з 21.08.2012 по 04.05.2020 - на посаді начальника відділу інформатизації (надалі - інформаційних технологій) Прокуратури Рівненської області.

Ці обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.08.1999 (а.а.с.12-18).

Наказом прокурора Рівненської області від 30 квітня 2020 року №351к "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу інформаційних технологій Прокуратури Рівненської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 04 травня 2020 року (а.с.11).

Зазначеним розпорядчим актом наказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку Прокуратури Рівненської області провести повний розрахунок та виплатити компенсацію за невикористані щорічні та додаткові відпустки.

Вважаючи, що у період з 01.07.2015 по 30.04.2020 включно відповідач не доплачував позивачу заробітну плату та не здійснив повного розрахунку на момент звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право мирно володіти своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України з визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч.1 ст.81 Закону №1697-VII, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці (ч.2 ст.81 Закону №1697-VII).

Згідно ч.3 ст.81 Закону №1697-VII, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора регіональної прокуратури - 1,2 (п.1 ) ч.4 ст.81 Закону №1697-VII).

Таким чином, починаючи з 15.07.2015 відбулися поетапні зміни в оплаті праці працівників прокуратури, збільшувались відповідно розміри посадових окладів працівників прокуратури, що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до положень ст.ст.8, 13 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що кореспондується із положеннями ст.ст.89 і 90 вказаного Закону №1697-VII, відповідно, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України; фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ч.1 та ч.2 , будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Та, зокрема, Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин (набрав чинності з 01.01.2015) внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру", частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII Перехідні положення Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 №80-VIII (далі - Закон №80-VIII) установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України Про прокуратуру застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Бюджетним кодексом та Законом №80-VIII, як спеціальними законами, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VIII (далі - Закон №928-VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова №505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці (пункт 6 Постанови №505).

Відповідно до Постанови №505, додатку №5 "Схеми посадових окладів працівників районних, міжрайонних, районних у містах із районним поділом та інших прирівняних до них прокуратур" (в редакції від 15.12.2015), посадовий оклад районної прокуратури складав 2048 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (далі - Постанова №657), а саме пунктом 3 додатки 1, 2 і 7 до постанови викладено в новій редакції, зокрема, відповідно до Додатку 7 "Схеми посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур" визначено посадовий оклад для прокурора прокуратури у розмірі 5660грн.

Таким чином, з 30.08.2017 посадовий оклад прокурора прокуратури визначено у розмірі 5660грн.

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону №1697-VII доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Відповідні дії не були вчинені Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом №1697-VII, що узгоджується із постановами Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №0640/3667/18 (провадження № К/9901/1780/19 та від 07.05.2020 у справі № 802/1179/16-а (адміністративне провадження № К/9901/9971/18).

Вищенаведені правові норми, станом на час виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались. Таким чином, у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках норми положення Закону №1697-VII, щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених Постановами №505 та №657 з дотриманням Закону №79-VIII, а не статтею 81 цього Закону.

У даній справі спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу, посадового окладу, за період з 01.07.2015 по 30.04.2020.

Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що він має право на перерахунок посадового окладу за період 01.07.2015 по 30.04.2020 включно, відповідно до ст.81 Закону №1697-VII у зв`язку із наявністю рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Законом України Про Конституційний Суд України від 13.07.2017 №2136-VIII (далі - Закон №2136-VIIІ) передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ст.91 Закону №2136-VIIІ).

Згідно зі ст.97 Закону №2136-VII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

У Рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020 та відповідно, саме з цього часу положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VII зі змінами застосуванню відповідачем не підлягають.

Суд приходить до висновку, що зазначене рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 не впливає на спірні правовідносини по 26.03.2020 як такі, що виникли до його прийняття, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, що кореспондується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 по справі №826/18228/16, від 23.01.2019 по справі №820/2462/17, від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 04.06.2020 у справі №818/45/16.

Суд звертає увагу позивача, що зазначене рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення даного рішення, у зв`язку з чим, на час виникнення спірних правовідносин, а саме в період з 01.07.2015 по 26.03.2020, положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

Відтак, з зазначених вище підстав позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо правовідносин між сторонами, які виникли після прийняття рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 щодо нарахування та виплати заробітної плати у виді посадового окладу за період з 27.03.2020 по 30.04.2020, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, згідно з ч.ч.3 та 4 ст.81 Закону №1697-VII (в редакції від 20.03.2020), посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Законом України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Так, у ч.1 ст.7 Закону №1697-VІІ, слова регіональні та місцеві замінено відповідно на обласні та окружні. Статтею 15 Закону №1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.

Відповідно до Закону №113-IX, частини третю - п`яту ст.81 Закону №1697-VII викладено в іншій редакції та, зокрема, встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, відповідно, прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Відповідно, з 25.09.2019 Законом №113-ІХ визначено розмір посадового окладу працівника прокуратури в ст.81 Закону №1697-VII.

Відповідно до абз.3 п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанова КМУ №505 від 31.05.2012.

Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окружні прокуратури розпочали роботу з 15.03.2021 відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 №40.

Позивача було звільнено з посади та з органів прокуратури з 30.04.2020.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийнято 26.03.2020, право на отримання заробітної плати у виді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури з 27.03.2020.

Таким чином, прокуратурою були допущені порушення ст.43 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, ст.81 Закону №1697-VII, відповідно, грошові кошти, а саме, частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Суд не погоджується із позицією позивача щодо наявності бездіяльності прокуратури щодо невиплати йому частини недоотриманої заробітної плати у виді посадового окладу, оскільки вона не підтверджена належними та допустимими доказами, що спростовується вище встановленими обставинами.

Судом встановлено, що відповідачем у справі нараховувалася та виплачувалася позивачу заробітна плата, а саме посадовий оклад, відповідно до норм діючого законодавства, що діяло, зокрема, в періоді з 01.07.2015 по 26.03.2020.

Судом визнано, що розмір посадового окладу був належним чином визначений і застосований прокуратурою, з дотриманням Закону №1697-VII, Закону №108/95-ВР, відповідно до Постанов №505 та №657, згідно з положеннями Бюджетного кодексу України та Законів України, якими затверджувався Державний бюджет України на відповідний рік, а тому дії суб`єкта владних повноважень є правомірними.

Щодо періоду з 27.03.2020 по 30.04.2020 (день звільнення позивача зі служби), суд вважає, що прокуратурою були вчинені відповідні дії щодо нарахування заробітної плати позивача, факт такого нарахування позивач не оспорює та визнає, але, як встановлено судом, таке нарахування не було здійснено в належному розмірі посадового окладу, визначеного за ч.3 ст.81 Закону №1697-VII, що свідчить про протиправність саме дій відповідача, а не вчинення бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У сукупності викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність вчинення дій щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати у виді посадового окладу відповідно Постанови №505 з огляду на вимоги п.3 розд.II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ у період з 27.03.2020 по 30.04.2020 включно.

Поряд із цим, суд не погоджується із обраним позивачем способом захисту порушеного права шляхом стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати, оскільки обрахунок суми має проводити роботодавець із урахуванням кількості відпрацьованих днів.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27.03.2020 по 30.04.06.2020, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Закону №1697-VII, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позов частково.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рівненської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати у період з 27 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру провести ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати у період з 27 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року, обрахувавши її відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити недоотриману частину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Рівненська обласна прокуратура (вул.16 Липня, буд.52, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).

Повне рішення складено 30 вересня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар