Рішення № 100118081, 21.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2021 року м. Рівне №460/9688/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1 представник Ширко М.Р., відповідача: представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВараської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення, розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Вараської міської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії Вараської міської ради від 11.02.2021 про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді - начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради;

- визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Вараш Рівненської області №174-ос від 06.04.2021 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення»;

- визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Вараш Рівненської області №333-ос від 07.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлення на посаді начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради чи на посаді начальника відділу цивільного захисту населення управління безпеки та внутрішнього контролю виконавчого комітету Вараської міської ради або на рівнозначній посаді виконавчого комітету Вараської міської ради;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення про поновлення на роботі;

- стягнення 90000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 15.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/9688/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено розгляд справи провести 07.09.2021.

Ухвалою суду від 07.09.2021 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судовому засіданні 07.09.2021 оголошено перерву до 21.09.2021 у зв`язку із необхідністю витребування у відповідача додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 13.09.2021 витребувано у відповідача документи, зібрані відносно позивача в ході проведення атестації та службового розслідування, а також офіційну інформацію з вказівкою про перелік усіх посад, які були вакантними у виконавчому комітеті Вараської міської ради у період часу з 09.02.2021 (дата оптимізації структури виконавчих органів) до 07.06.2021 (дата звільнення) включно.

Вказана ухвала відповідачем виконана і до матеріалів справи було долучено витребовувані судом докази (т.2, а.с.121-249, т.3, а.с.1-43).

Крім цього, ухвалою суду від 13.09.2021 було зобов`язано позивача надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду в частині вимог про скасування рішення атестаційної комісії Вараської міської ради від 11.02.2021 і наказу від 06.04.2021 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення».

На виконання вимог цієї ухвали, позивачкою подано заяву про поновлення строку звернення до суду (т.2, а.с.105-108) і додаткові докази разом з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (т.2, а.с.73-104).

Вирішуючи питання строків звернення до суду, суд зауважує на тому, що за правилами частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 06.07.2021 та окрім розпорядження про звільнення від 07.06.2021 оскаржує рішення атестаційної комісії відповідача від 11.02.2021 і наказ від 06.04.2021 про накладення дисциплінарного стягнення.

Формально, строки щодо оскарження двох останніх правових актів індивідуальної дії пропущені. Однак, суд бере до уваги ту обставину, що рішення атестаційної комісії від 11.02.2021 фактично було реалізовано відповідачем лише у розпорядженні про звільнення від 07.06.2021, а тому негативні наслідки для позивача, а відтак і підстави для звернення до суду за захистом своїх прав, виникли саме з дати видання розпорядження про звільнення. Що стосується розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення, то воно винесене 06.04.2021, а в проміжок часу з 07.04.2021 по 05.06.2021 позивачка безперервно перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що підтверджується листками непраце-здатності за вказаний період та епікризом №1581 (т.2, а.с.80-82).

За таких обставин суд прийшов до висновку, що строки звернення до суду з позовом про скасування рішення атестаційної комісії відповідача від 11.02.2021 і наказу від 06.04.2021 про накладення дисциплінарного стягнення пропущені позивачем з поважних причин, а тому відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають поновленню .

В судове засідання 21.09.2021 відповідач участі представника не забезпечив, як і в минуле засідання подав клопотання про розгляд справи у відсутність Вараської міської ради.

Зазначена обставина, відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України не є перешкодою для судового розгляду.

В судовому засіданні 21.09.2021 стороною позивача заявлено клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_2 , яке судом залишено без задоволення.

В судовому засіданні 21.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив, поясненнями позивачки та її представника в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що з 2015 року ОСОБА_1 працювала у Кузнецовській (нині - Вараській) міській раді на посаді начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету ради. За період роботи на вказаній посаді вона постійно характеризувалася позитивно, з добросовісним та якісним виконанням своїх службових обов`язків, постійно підвищувала свою кваліфікацію та жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності. Проте, після того, як Вараську раду очолив новий голова, відповідачем почали вживатися усі заходи задля того, щоб увільнити її із займаної посади. Так, 11.02.2021 за результатами проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради, атестаційною комісією прийнято рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, у зв`язку з чим складено відповідний атестаційний лист та рекомендовано міському голові звільнити її з посади. Разом з тим, позивачка стверджує, що атестація стосовно неї проведена з порушенням визначеного законодавством порядку, оскільки під час її проведення не були надані для ознайомлення документи, представлені для атестації, а також щодо неї не складалась службова характеристика, що свідчить про грубе порушення комісією вимог Положення про проведення атестації посадових осіб апарату Кузнецовської міської ради, виконавчих органів Кузнецовської міської ради. Більше того, на переконання позивачки, комісія при проведенні атестації була щодо неї явно упередженою та необ`єктивною. Крім того, сторона позивача вказала, що 02.03.2021 розпорядженням міського голови м.Вараш №65-ос, з метою об`єктивного розгляду фактів, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії ради №4, утворено комісію для проведення щодо позивача службового розслідування, за наслідками якого складено відповідний акт. У зв`язку з цим, 06.04.2021 міським головою прийнято розпорядження №174-ос про застосування до позивачки заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, сторона позивача зазначила, що перевірка фактів, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії ради, не належить до визначеного постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000 переліку підстав проведення службового розслідування. Крім того, складений за результатами службового розслідування акт не містить будь-якого запропонованого виду стягнення, комісією не враховано та не проаналізовано ступінь тяжкості встановленого проступку, заподіяну від нього шкоду та попередню роботу працівника. Відтак, притягнення позивача до відповідальності у формі догани, а потім і звільнення, є безпідставним і необґрунтованим. Додатково позивачка зауважила, що у період проведення службового розслідування їй було надано для ознайомлення попередження про наступне вивільнення з роботи у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників та повідомлено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй при звільненні. А 07.04.2021, за відсутності згоди на те первинної профспілкової організації, розпорядженням міського голови м. Вараш її звільнено 09.06.2021 з посади начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету ради за пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Водночас, на переконання сторони позивача, розпорядження міського голови м.Вараш про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани і звільнення з посади є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом, з наступним поновленням на роботі й стягненням середнього заробітку за період вимушеного прогулу. З наведених підстав, сторона позивача просила позовні вимоги задовольнити.

За змістом відзиву на позовну заяву, сторона відповідача позов не визнала з огляду на його безпідставність. Свої заперечення обґрунтувала тим, що за пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, роботодавець має право звільнити працівника у разі виявлення його невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. При цьому, сторона відповідача повідомила, що 29.03.2021 позивач була повідомлена про її наступне вивільнення з роботи у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників та про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. Разом з тим, листом від 15.04.2021 ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду асистента вихователя в інклюзивній групі закладу дошкільної освіти, з урахуванням кваліфікації, досвіду і професії працівника, від якої остання відмовилась. Таким чином, на переконання сторони відповідача, нею належним чином виконано вимоги КЗпП України щодо подальшого працевлаштування позивача. Крім того, сторона відповідача пояснила, що за результатами службового розслідування, комісія відповідача дійшла висновку про допущення позивачем ряду порушень, обставини та підтвердження яких викладені у відповідному акті від 31.03.2021. Причинами та умовами, які призвели до вищевказаних порушень, стали неналежне виконання позивачем положень абзацу 9 статті 4, статті 7, абзаців 2, 6, 8 статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статей 7, 19 Кодексу цивільного захисту України, Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Уряду №841 від 30.10.2013; Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; Положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради; посадової інструкції відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради. Тому, сторона відповідача вважає, що накладення дисциплінарного стягнення та, відповідно, розпорядження міського голови м. Вараш від 06.04.2021 №174-ос є такими, що відповідають вимогам закону. При цьому, зауважила, що оскільки позивач не сплачувала членські внески із грудня 2019 року, то з урахуванням положень статті 32 Статуту професійної спілки працівників державних установ України, вона не була членом профспілки станом на день звільнення, а тому відповідачем не порушено вимоги трудового законодавства. За таких умов, сторона відповідача стверджує про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Поміж тим, сторона відповідача вважає, що даний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду та позивачем не наведено поважних причин його пропуску. Враховуючи викладене, сторона відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, заслухавши пояснення сторони позивача, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 розпочала роботу на посаді головного спеціаліста відділу у справах сім`ї та молоді виконавчого комітету Кузнецовської міській раді Рівненської області з 04.02.2014, на яку була призначена у порядку переведення зі служби у справах дітей виконавчого комітету міської ради на підставі розпорядження міського голови Кузнецовської міської ради Рівненської області №24-РК від 04.02.2014 (т.1, а.с.47).

Розпорядженням міського голови Кузнецовської міської ради Рівненської області №241-рк від 21.08.2015, ОСОБА_1 01.09.2015 переведена на посаду начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради як така, що успішно пройшла стажування на цій посаді, призначене згідно з розпорядженням міського голови №143-рк від 03.06.2015 (т.1, а.с.69,77).

На підставі заяви позивача від 05.05.2016, щодо неї проведено перевірку, передбачену вимогами Закону України «Про очищення влади», за результатами якої Головним управлінням ДФС України у Рівненській області складено висновок №558/32/17-18-13 від 08.07.2016 про достовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 цього Закону, вказаних ОСОБА_1 у поданій нею декларації (т.1, а.с.85,91-92).

Крім того, за запитом виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №вих.209/02.3-27/04 від 06.05.2016 про проведення стосовно ОСОБА_1 перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», Служба безпеки України листом №24/139416 від 25.05.2016 повідомила, що в результаті перевірки наявних матеріалів будь-які відомості щодо зазначеної особи відсутні (т.1, а.с.88,90).

З огляду на результати вищезгаданих перевірок, 27.07.2016 виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради складено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», за змістом якої до ОСОБА_1 не застосовуються заборони, передбачені цим Законом (т.1, а.с.93).

У подальшому, за особистою заявою позивача від 16.02.2017 та на підставі розпорядження міського голови Кузнецовської міської ради Рівненської області №69-ос від 15.02.2017, ОСОБА_1 зараховано на стажування на посаді начальника відділу муніципальної поліції виконавчого комітету міської ради з 16.02.2017 по 17.03.2017 включно, яке вона успішно пройшла (т.1, а.с.73,74,75,76,77,78).

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами щорічної оцінки виконання посадовою особою місцевого самоврядування посадових обов`язків і завдань у звітних періодах 2017 та 2018 років, ОСОБА_1 отримала підсумкові оцінки «добре», за оцінкою безпосереднього керівника виконувала вчасно та на належному рівні (т.1, а.с.110,111,116).

У матеріалах справи також наявна інформація щодо успішного проходження позивачем протягом 2016-2021 років функціональних навчань та інших заходів підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (т.1, а.с.121-124).

З метою оцінки ділових та професійних якостей, кваліфікації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради, розпорядженням міського голови №311-р від 22.12.2020 «Про проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради» призначено атестацію посадових осіб виконавчих органів ради у 2021 році, затверджено склад атестаційної комісії, список та графік проведення атестації. При цьому, згідно з додатком 2 до вказаного розпорядження, атестації 11.02.2021 підлягала, зокрема, й начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 (т.1, а.с.147-150).

Результати атестації позивача зафіксовано у формі атестаційного листа, за змістом якого атестаційною комісією прийнято рішення щодо невідповідності начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 займаній посаді та рекомендовано міському голові звільнити вказаного працівника із займаної посади (т.1, а.с.159).

Між тим, відповідно до протоколу №4 засідання атестаційної комісії від 11.02.2021, атестацію позивача проведено за відсутності складеної на неї характеристики. У ході атестації ОСОБА_1 були задані питання щодо: знання Конституції України та інших нормативно-правових актів; посадової інструкції; притягнення до відповідальності за порушення корупційного законодавства; порядку формування матеріального резерву та наявних у резерві міської ради матеріальних цінностей для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; закупівлі респіраторів, бахіл та інших засобів індивідуального захисту по завищеним цінам, які не відповідають ринковій ціні; погодження плану реагування та плану евакуації з ВП «Рівненська АЕС». На кожне із зазначених вище питань ОСОБА_1 надано відповіді. При цьому, суд зауважує, що будь-які відомості щодо ненаданння працівником відповідей на поставлені питання у протоколі відсутні (т.1, а.с.154-158).

Підсумки проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради затверджено розпорядженням міського голови №52-р від 10.03.2021 (т.1, а.с.160).

Крім того, судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Вараської міської ради №65-ос від 02.03.2021 «Про проведення службового розслідування» (зі змінами), з метою об`єктивного розгляду фактів, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради №4 від 12.02.2021, відповідачем утворено комісію з проведення службового розслідування та призначено службове розслідування з 02 березня по 05 квітня 2021 року стосовно начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 (т.1, а.с.161,162)

За результатами засідання №1 комісії відповідача з проведення службового розслідування стосовно позивача (протокол №1 від 12.03.2021), комісією прийнято рішення щодо:

- витребування у ОСОБА_1 письмових пояснень з приводу фактів, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії №4 від 12.02.2021;

- залучення спеціалістів із проведення фінансового аудиту з питань перевірки дотримання ОСОБА_1 законодавства (у тому числі у сфері державних закупівель) в частині забезпечення виконання функцій відділу, визначених п.п. 3.14, 3.15 Положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; здійснення завчасного накопичення і підтримання у постійній готовності засобів індивідуального захисту для населення, яке проживає у прогнозованих зонах хімічного забруднення і зонах спостереження суб`єктів господарювання радіаційної небезпеки І і ІІ категорій, та формувань цивільного захисту, а також приладів дозиметричного і хімічного контролю та розвідки; порядку формування матеріального резерву та наявних в резерві матеріальних цінностей, відповідно до номенклатури та обсягів місцевого матеріального резерву, для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради №223 від 11.12.2018; дотримання положень договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №19 від 20.10.2017;

- направлення запитів до уповноважених органів, установ, організацій для отримання інформації щодо притягнення до відповідальності за порушення антикорупційного законодавства ОСОБА_1 ;

- направлення запиту до ВП «Рівненська АЕС» з питань взаємодії відділу із ВП «Рівненська АЕС» в частині виконання завдань відділу згідно недоліків, викладених у протоколі №4 засідання атестаційної комісії для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради від 11.02.2021 (т.1, а.с.163-164).

Разом з тим, суд зауважує, що на виконання ухвали суду від 13.09.2021 про витребування доказів у справі, відповідачем будь-яких письмових документів на підтвердження факту проведення фінансового аудиту з питань перевірки діяльності позивача суду не надано.

У свою чергу, 24.03.2021 на засіданні комісії з проведення службового розслідування (протокол №2 від 24.03.2021) до матеріалів службового розслідування долучено письмові пояснення позивача з приводу фактів, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії №4 від 12.02.2021, а також витребувано додаткові пояснення в окремих посадових осіб відповідача.

Так, за змістом своїх письмових пояснень позивач повідомила комісії, зокрема, що:

- відпуск матеріальних цінностей з місцевого матеріального резерву здійснюється виключно за рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- проведення публічних закупівель засобів індивідуального захисту, в тому числі протягом 2020 року, не належить до переліку обов`язків відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, оскільки зазначені повноваження покладені на уповноважену особу з публічних закупівель міської ради;

- з урахуванням положень Методики планування заходів з евакуації, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 10.07.2017, плани евакуації населення розробляються створеною у встановленому порядку комісією з питань евакуації, підписуються її головою, затверджуються керівником органу, який утворив таку комісію, та погоджуються органом, на території якого планується розміщення евакуйованого населення, а відтак, інформація, зазначена в Плані евакуації територіальної громади м. Вараш не повинна відповідати аварійному плану ВП «Рівненська АЕС», оскільки плануючі документи мають різних розробників і переслідують різні цілі. А тому, зауваження, викладені у листі ВП «Рівненська АЕС» від 24.12.2020 не можуть заслуговувати на увагу міської ради (т.1, а.с.165-168).

Відповідно до протоколу №3 засідання комісії з проведення службового розслідування від 30.03.2021, комісією проаналізовано та долучено до матеріалів службового розслідування:

- письмові пояснення головного спеціаліста відділу економіки виконавчого комітету ради Волох В.В. , за змістом яких працівник пояснила, що до обов`язків уповноваженої особи з публічних закупівель не входить здійснення аналізу та моніторингу цін на товари, роботи чи послуги на відповідному ринку; під час проведення публічних закупівель товарів, пов`язаних з поширенням гострого респіраторного захворювання Covid-19, організацією, вибором постачальників та зв`язком з ними, обговоренням ціни за одиницю товару займалась особисто ОСОБА_1 ;

- інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 допуску до державної таємниці;

- лист ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо недоліків проекту «Плану реагування на радіаційні аварії на ВП «Рівненська АЕС», ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту міста Вараш» та діючого «Плану евакуації (тимчасового відселення) населення міста Вараш», який надійшов на адресу ради 25.03.2021;

- матеріали вибіркової інвентаризації матеріальних цінностей, які належать до місцевого матеріального резерву виконавчого комітету Вараської міської ради, проведеної на підставі розпорядження міського голови №15-ра від 24.03.2021. Зокрема, за результатами вказаного заходу, інвентаризаційною комісією встановлено недостачу матеріальних цінностей, що закріплені за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 , а саме: 1) труба сталева 108*6 ДСТУ 8732 - 0,75913 т або 50,31 м; 2) бензин А-92 - 1000 л;

- копії судових рішень від 05.03.2010 у справі №3-894/10 та від 18.03.2010 у справі №3-2655/10 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення антикорупційного законодавства, отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень (т.1, а.с.169-172).

За результатами проведення службового розслідування, комісією відповідача складено Акт від 31.03.2021, зміст якого повністю відображає інформацію, наведену у протоколах засідань комісії №1, №2 та №3.

При цьому, відповідно до Акта, підставою для проведення службового розслідування стали факти, викладені у протоколі засідання атестаційної комісії для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради від 11.02.2021 №4, що оцінені як належне виконання службових обов`язків начальником відділу з питань НС та ЦЗН виконавчого комітету Вараської міської ради ОСОБА_1 в частині дотримання визначених нормативно-правовими актами України, Положенням про відділ з питань НС та ЦЗН виконавчого комітету Вараської міської ради, посадовими інструкціями вимог антикорупційного законодавства; створення та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; дотримання порядку закупівлі і накопичення засобів індивідуального захисту; взаємодії з органами державної, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, юридичними та фізичними особами, організаціями незалежно від форм власності.

За результатами дослідження зібраних у ході службового розслідування матеріалів, комісія відповідача дійшла наступних висновків:

- факт накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, знайшов своє підтвердження, а ненадання комісії такого виду відомостей з боку ОСОБА_1 , у тому числі на прямі запитання членів атестаційної комісії, вказують на порушення нею принципу чесності, передбаченого положеннями статті 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Порушення положень п.п. 4, 5 розділу І, п. 5 розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки в частині забезпечення довіри до служби в органах місцевого самоврядування; загальних вимог до поведінки посадових осіб органу місцевого самоврядування, визначених Законом України «Про запобігання корупції»; дотримання загальновизначених етичних норм поведінки;

- у ході перевірки матеріальних цінностей, які належать до місцевого матеріального резерву міської ради та закріплені за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 , виявлено нестачу окремих матеріальних цінностей, а саме труб сталевих та бензину А-92, яку підтверджено відповідними інвентаризаційними описами запасів та звіряльними відомостями результатів інвентаризації запасів. Відповідно до актів приймання-передачі матеріальних цінностей від 27.11.2020, вказані труби та паливо передані для уповноважених осіб КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня». Однак по час проведення перевірки дані матеріальні цінності не списані у встановленому порядку з балансу виконавчого комітету ради, виявлені порушення не усунуто, що свідчить про відсутність сумлінного ставлення вказаного працівника до виконання службових обов`язків, ініціативності та творчості в роботі;

- проведення публічних закупівель товарів, робіт та послуг, у тому числі тих, що використовуються для запобігання й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а також визначених постановою КМУ №225 від 20.03.2020 не відноситься до повноважень очолюваного позивачем відділу; проте, враховуючи письмові пояснення головного спеціаліста відділу економіки виконавчого комітету ради Волох В.В , пояснення ОСОБА_1 , остання, в порушення вимог статей 7, 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови КМУ №225 від 20.03.2020, втручалась у процедуру проведення закупівель товарів, робіт та послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України, що призвело до порушення таких принципів публічних закупівель, як добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія, об`єктивне та неупереджене визначення переможця закупівлі;

- зауваження, викладені у листі ВП «Рівненська АЕС» щодо недоліків проекту «Плану реагування на радіаційні аварії на ВП «Рівненська АЕС», ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту міста Вараш» та діючого «Плану евакуації (тимчасового відселення) населення міста Вараш», є прийнятними, вказують на недоліки в організації діяльності відділу з питань НС та ЦЗН та свідчать про те, що ОСОБА_1 як начальником вказаного структурного підрозділу не забезпечено належної взаємодії з органами державної, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, юридичними та фізичними особами, організаціями незалежно від форм власності, засобами масової інформації, об`єднаннями громадян у сфері цивільного захисту; не забезпечено належного планування заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру, евакуації населення;

- обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Враховуючи обставини, встановлені під час проведення службового розслідування, на розгляд міського голови комісією внесено наступні пропозиції:

1) видати розпорядження міського голови про відібрання письмових пояснень у начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради ОСОБА_1 щодо фактів, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради від 11.02.2021 №4 та встановлених проведенням відповідної перевірки;

2) видати розпорядження міського голови про усунення недоліків, що встановлені проведеним службовим розслідуванням;

3) розглянути можливість притягнення начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення положень абзацу 9 статті 4, статті 7, абзаців 2, 6, 8 статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; статей 7, 19 Кодексу цивільного захисту України, Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМУ №841 від 30.10.2013; п.п. 4, 5 розділу І, п.п. 1, 2, 5 розділу II наказу Національного агентства з питань державної служби №158 від 05.08.2016 про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; Положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради; Посадової інструкції начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради (т.1, а.с.173-182).

На підставі внесених пропозицій, розпорядженням голови Вараської міської ради №169-ос від 05.04.2021 «Про надання письмових пояснень» позивачу запропоновано надати письмові пояснення з підстав, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради від 11.02.2021 (т.1, а.с.183).

06.04.2021 головою Вараської міської ради видано оскаржуване розпорядження №174-ос «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення», відповідно до пункту 1 якого позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у виді догани (т.1, а.с.206).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що на підставі листа відповідача за вих. №243/02.3-28/05 від 23.02.2021, позивача як голову первинної профспілкової організації виконавчого комітету Вараської міської ради повідомлено про можливе скорочення штату та чисельності працівників, а саме посади начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (т.1, а.с.226).

А 29.03.2021 ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України 31.05.2021 та повідомлено, що станом на відповідну календарну дату у виконавчому комітеті міської ради відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. При цьому, підставою для складення такого попередження визначено рішення Вараської міської ради №110 від 24.02.2021 «Про затвердження структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління», розпорядження міського голови №39-р від 26.02.2021 «Про скорочення штату працівників виконавчих органів Вараської міської ради» та положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.231).

Надалі, 19.04.2021 відповідачем надіслано на адресу Рівненської обласної профспілкової організації працівників державних установ подання за вих. №249/02.3-27/04 про розгляд та надання згоди на звільнення начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 40 КЗпП України (т.1, а.с.207).

У відповідь на звернення відповідача, Рівненська обласна профспілкова організація працівників державних установ листом №43 від 28.04.2021 повідомила, що ОСОБА_1 з січня 2020 року не виконує зобов`язання статті 26 Статуту Професійної спілки працівників державних установ України, а відтак, припинила членство у Профспілці, у зв`язку з чим підстави для розгляду подання про її звільнення відсутні (т.1, а.с.208).

При цьому, 07.06.2021 позивачу було запропоновано переведення на вакантну посаду асистента вихователя в інклюзивній групі закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №1 Вараської міської ради, проте ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з листом виконавчого комітету Вараської міської ради за вих. №832/02.3-28/05 від 25.05.2021, про що 07.06.2021 комісією відповідача складено відповідний акт (т.1, а.с.209-210).

09.06.2021, на підставі розпорядження голови Вараської міської ради №333-ос від 07.06.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України) (т.1, а.с.211).

Не погоджуючись зі спірними рішеннями відповідача, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 140 Основного Закону, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

При цьому, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, а також загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон №2493-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2493-III, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, крім осіб, зазначених у частині другій цієї статті, посадові особи місцевого самоврядування один раз на 4 роки підлягають атестації (частина перша статті 17 Закону №2493-III).

За правилами частин третьої - п`ятої статті 17 Закону №2493-III, атестаційна комісія створюється за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради. Головою атестаційної комісії призначається секретар сільської, селищної, міської ради, заступник голови районної у місті, районної, обласної ради. У сільських, селищних радах з нечисленними виконавчими органами (до 5 осіб) атестацію може проводити сільський, селищний голова.

Атестаційна комісія працює гласно. Посадова особа має право попередньо ознайомитися з матеріалами її атестації, брати участь у засіданні комісії, на якому розглядається питання про її атестування, оскаржувати, у разі незгоди, рішення атестаційної комісії сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті, районної, обласної ради протягом 10 днів з дня винесення її рішення або до суду.

За результатами атестації атестаційна комісія робить один з таких висновків: про відповідність займаній посаді; про відповідність займаній посаді за певних умов (здобуття освіти, проходження стажування, набуття відповідних навичок, підвищення кваліфікації тощо); про невідповідність займаній посаді.

При цьому, суд зауважує, що згідно з приписами частини шостої статті 17 цього ж Закону, результати атестації мають рекомендаційний характер.

Відповідно до висновку атестаційна комісія пропонує сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті, районної, обласної ради: 1) визнати посадову особу атестованою; 2) призначити протягом року повторне атестування (за згодою посадової особи); 3) зарахувати посадову особу до кадрового резерву або призначити її на вищу посаду; 4) перевести посадову особу на іншу посаду, що відповідає її кваліфікації, або звільнити її з займаної посади (частина сьома статті 17 Закону №2493-III).

Спори, що виникають у зв`язку з проведенням атестації, вирішуються відповідно до законодавства про порядок вирішення індивідуальних трудових спорів (частина восьма статті 17 Закону №2493-III).

На виконання вимог частини десятої статті 17 вказаного Закону, постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 26.10.2001 затверджено Типове положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування (далі - Положення №1440).

Крім того, з огляду на положення частини дев`ятої статті 17 Закону №2493-III, розпорядженням голови Кузнецовської міської ради Рівненської області №40-р від 23.02.2016 затверджено Положення про проведення атестації посадових осіб апарату Кузнецовської міської ради, виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (далі - Положення №40-р) .

За змістом пунктів 9-10 Положення №1440, пунктів 12-13 Положення №40-р, атестація керівників відділів, управлінь, інших виконавчих органів та посадових осіб, які увійшли до складу комісії, передує атестації інших працівників цих органів та їх підрозділів.

На кожну посадову особу, яка підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується керівником відділу, управління та іншого виконавчого органу, в якому вона працює, і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації.

Службова характеристика повинна містити аналіз виконання посадовою особою службових обов`язків; відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов`язків, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо.

Посадова особа ознайомлюється із службовою характеристикою до атестації під час співбесіди з керівником відділу, управління, іншого виконавчого органу, в якому вона працює. У разі незгоди з відомостями, викладеними у службовій характеристиці, посадова особа може подати до комісії відповідну заяву, обґрунтування, додаткові відомості щодо своєї службової діяльності.

З матеріалів справи судом встановлено, що на засіданні атестаційної комісії для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради, яке відбулося 11.02.2021 (протокол №4), службова характеристика начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 атестаційною комісією не досліджувалась та не аналізувалась, оскільки вказаний документ не було подано на розгляд комісії у визначені Положенням №40-р порядку та строки.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем також не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту надання ОСОБА_1 можливості ознайомлення з матеріалами її атестації.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що позивач як посадова особа, щодо якої прийнято рішення про проведення атестації, була позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами її атестації та службовою характеристикою, а відтак, і права на подання до комісії відповідної заяви, обґрунтування, додаткових відомостей щодо своєї службової діяльності, що, на переконання суду, свідчить про грубе порушення відповідачем порядку проведення атестації, встановленого Законом №2493-III, Положенням №1440 та Положенням №40-р.

Відповідно до пункту 8 Положення №1440, пункту 11 Положення №40-р, комісія повинна забезпечувати об`єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності посадової особи, яка атестується, зокрема щодо виконання покладених на неї службових обов`язків, знання та користування у своїй роботі державною мовою, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання її досвіду і знань у роботі органу місцевого самоврядування.

Як було встановлено вище судом, під час проведення атестації позивача членами атестаційної комісії відповідача були задані питання щодо: знання Конституції України та інших нормативно-правових актів; посадової інструкції; притягнення до відповідальності за порушення корупційного законодавства; порядку формування матеріального резерву та наявних у резерві міської ради матеріальних цінностей для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; закупівлі респіраторів, бахіл та інших засобів індивідуального захисту по завищеним цінам, які не відповідають ринковій ціні; погодження плану реагування та плану евакуації з ВП «Рівненська АЕС», - та на кожне із таких запитань вказаним працівником були надані відповіді, що підтверджується змістом протоколу засідання атестаційної комісії №4 від 11.02.2021 (т.1, а.с.154-158).

При цьому, суд звертає увагу на те, що атестаційною комісією висловлено зауваження лише щодо відповідей ОСОБА_1 на два із шести заданих під час атестації питань. Зокрема, у відповідь на питання комісії щодо закупівлі респіраторів, бахіл та інших засобів індивідуального захисту по завищеним цінам, які не відповідають ринковій ціні, позивач пояснила, що на фоні карантину виробники штучно піднімали ціни, однак комісією висловлено думку, що це не є підставою для завищення цін, у зв`язку з чим виникли сумніви про нераціональне використання коштів; у відповідь на питання щодо погодження плану реагування та плану евакуації з ВП «Рівненська АЕС» позивач пояснила, що плани коригуються при проведенні навчань, однак такі плани не надіслані та не погоджені з РАЕС, у зв`язку з чим комісією наведено перелік недоліків діючих тоді планів евакуації населення та зроблено висновок, що вказані документи містять велику кількість граматичних й технічних помилок, підготовлені з грубими порушеннями.

Разом з тим, оцінюючи наведені комісією доводи, суд зауважує, що зі змісту протоколу засідання атестаційної комісії №4 від 11.02.2021 неможливо встановити, щодо яких саме закупівель (номери, дати угод, посилання на платіжні документи тощо) у членів комісії виникли запитання, які саме статистичні дані (відомості) слугували підставою для висновків комісії про проведення закупівель зазначених вище товарів по завищених ринкових цінах; комісією не наведено будь-якої офіційної інформації щодо середньозважених цін на згадані товари на ринку протягом відповідного періоду задля підтвердження висловлених нею тверджень.

У той же час, при висловленні зауважень щодо службової діяльності в частині підготовки та погодження плану евакуації та плану реагування з ВП «Рівненська АЕС», комісією не досліджено та не обґрунтовано факту належності вказаних обов`язків саме начальнику відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради, а також не наведено посилань на будь-які нормативні та інші документи, які стали підставою для висновків комісії щодо наявності відповідних недоліків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недотримання атестаційною комісією для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради встановлених законодавством вимог щодо об`єктивного розгляду та професійної оцінки діяльності начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 .

За приписами пункту 14 Положення №1440, пункту 17.4. Положення №40-р, відповідно до висновку атестаційна комісія пропонує міському голові, зокрема, перевести посадову особу на іншу посаду, що відповідає її кваліфікації, або звільнити її з займаної посади.

При цьому, кожна рекомендація повинна мати відповідне обґрунтування.

Результати атестації заносяться до протоколу засідання комісії та атестаційного листа, складеного за зразком згідно з додатком. Протокол та атестаційний лист підписуються головою та членами комісії, які брали участь у голосуванні. Результати атестації повідомляються посадовій особі, яка атестувалася, та керівникові відділу, управління, іншого виконавчого органу, в якому вона працює, одразу після проведення атестації. Посадова особа ознайомлюється із змістом атестаційного листа під розпис (пункт 18 Положення №1440, пункт 21 Положення №40-р).

Рішення про переведення посадової особи за її згодою на іншу посаду або про звільнення з посади приймається сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради у двомісячний термін з дня атестації. Прийняття такого рішення після закінчення зазначеного терміну не допускається. Час хвороби посадової особи, а також перебування її у відпустці до цього терміну не включається.

Посадова особа, визнана за результатами атестації такою, що не відповідає займаній посаді, звільняється з роботи відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (пункти 20-21 Положення №1440, пункти 23-24 Положення №40-р).

Судом встановлено, що за результатами атестації позивача атестаційною комісією складено атестаційний лист, відповідно до якого комісія дійшла висновку щодо невідповідності начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету міської ради ОСОБА_1 займаній посаді та рекомендувала міському голові звільнити вказаного працівника із займаної нею посади (т.1, а.с.159)

Суд зауважує, що вказаний документ не містить інформації щодо дати атестації ОСОБА_1 , що свідчить про недотримання атестаційною комісією порядку його заповнення. Крім того, висновки та рекомендації атестаційної комісії не містять будь-якого обґрунтування, незважаючи на те, що останні за своїм змістом та суттю є найбільш суворими заходами, які можуть бути застосовані до працівника за результатами його атестації.

Атестаційний лист ОСОБА_1 не містить також і підпису працівника про ознайомлення з результатами її атестації, проте суд зауважує, що за змістом протоколу засідання атестаційної комісії №4 від 11.02.2021, комісією зафіксовано відмову ОСОБА_1 від підписання вказаного документа, що свідчить про незгоду працівника з його змістом та висновками комісії.

З огляду на усе вище викладене, суд дійшов висновку щодо необ`єктивності, необґрунтованості, а відтак і протиправності рішення атестаційної комісії Вараської міської ради, оформленого протоколом №4 від 11.02.2021, про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді - начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради та рекомендована до звільнення, а тому, таке рішення підлягає скасуванню судом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Вараш Рівненської області №174-ос від 06.04.2021 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення», суд зазначає наступне.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №691 від 13.09.2017) (далі - Порядок №950).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №950, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки.

Разом з тим, відповідно до констатуючої частини (преамбули) розпорядження голови Вараської міської ради №65-ос від 02.03.2021, підставою для проведення службового розслідування щодо позивача визначено необхідність об`єктивного розгляду фактів, викладених у протоколі засідання атестаційної комісії для проведення атестації посадових осіб виконавчих органів Вараської міської ради №4 від 12.02.2021.

З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до положень статті 17 Закону №2493-III, атестація посадових осіб місцевого самоврядування проводиться виключно з метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, тоді як службове розслідування стосовно посадових осіб, зокрема, органів місцевого самоврядування, може бути проведене виключно з метою та з підстав, визначених пунктом 1 Порядку №950. Вказані заходи істотно відрізняються за своїм змістом, призначенням, порядком проведення, а також правовим регулюванням.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що інформація (факти), викладена у протоколі засідання атестаційної комісії №4 від 11.02.2020, не могла слугувати підставою для проведення службового розслідування, передбаченого Порядком №950, що є самостійною підставою для скасування судом рішення відповідача про застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №950, рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

Рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення такої особи з актом службового розслідування. У разі потреби до проведення службового розслідування можуть залучатися вчені, працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) (пункт 3 цього ж Порядку).

У свою чергу, згідно з пунктом 9 Порядку №950, за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Таким чином, аналізу та оцінці судом підлягає зміст акта від 31.03.2021, складеного комісією відповідача за результатами проведення службового розслідування стосовно позивача.

Дослідивши зібрані матеріали службового розслідування, комісія дійшла до наступних висновків.

Так, на переконання комісії, ОСОБА_1 порушено принцип чесності, а також загальновизнані норми етичної поведінки в частині забезпечення довіри до служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, визначених Законом України «Про запобігання корупції», оскільки позивач на засіданні комісії не повідомила інформації щодо фактів притягнення її до адміністративної відповідальності.

При цьому, зі змісту Акта судом встановлено, що підставою для прийняття комісією зазначеного висновку слугувала інформація щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у 2010 році, підтвердженням чого слугували відомості, встановлені членами комісії з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме рішення суду у справах №3-894/10 від 05.03.2010 та №3-2655/10 від 18.03.2010.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до положень статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після призначення позивача на посаду начальника відділу у 2015 році щодо неї неодноразово проводились перевірки достовірності відомостей, відображених у декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також щодо відсутності заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» (висновок Головного управління ДФС України у Рівненській області №558/32/17-18-13 від 08.07.2016; лист Служби безпеки України №24/139416 від 25.05.2016; довідка виконавчого комітету Кузнецовської міської ради про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 27.07.2016) (т.1, а.с.88,90,93).

Враховуючи викладене, висновки комісії з проведення службового розслідування щодо порушення позивачем принципу чесності, а також загальновизнаних норм етичної поведінки є необґрунтованим.

Також, за результатами проведення службового розслідування щодо позивача, комісією відповідача зроблено висновок щодо відсутності сумлінного ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків, відсутність ініціативності та творчості в її роботі, зокрема, у зв`язку із встановленням нестачі окремих запасів місцевого матеріального резерву, відповідальною за збереження яких вона є.

Суд зазначає, що згідно з посадовою інструкцією начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, затвердженою 24.10.2019, на вказану посадову особу покладено завдання, обов`язки та повноваження, зокрема, щодо створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (пункт 2.19).

Відповідно до Порядку створення і використання місцевого матеріального резерву для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради №159 від 04.10.2017 (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету ради №14 від 28.02.2019) (т.2, а.с.50-53), матеріальним резервом є запас будівельних і паливно-мастильних матеріалів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, продовольства, техніки, технічних засобів та інших матеріальних цінностей, призначених для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, надання допомоги постраждалому населенню, проведення невідкладних відновлювальних робіт і заходів (пункт 3 розділу І).

Відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення забезпечує створення, накопичення, збереження, розподіл матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а також проведення заходів з життєзабезпечення постраждалого населення і надання йому матеріальної та фінансової допомоги (пункт 4 розділу І).

Відділ за рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - комісія ТЕБ та НС) та на підставі розпорядження міського голови, з подальшим підтвердженням його рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради, забезпечує відпуск матеріально-технічних цінностей матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а також проведення заходів з життєзабезпечення постраждалого населення і надання йому допомоги (пункт 5 розділу І).

Пунктом 3 розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що використання матеріального резерву здійснюється відповідно до звернення керівника суб`єкта господарювання та на підставі визначеного переліку документів.

При цьому, згідно з пунктом 5 розділу ІІІ цього ж Порядку, видача, використання, списання цінностей або повернення майна довготривалого використання здійснюється за рішенням комісії ТЕБ та НС та на підставі розпорядження міського голови, з подальшим підтвердженням його рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради, з подальшим оформленням необхідних документів (актів, накладних, нарядів, звітів тощо) згідно з вимогами законодавства з питань фінансово-господарської діяльності.

За змістом Акта службового розслідування, в ході перевірки матеріальних цінностей, які належать до місцевого матеріального резерву виконавчого комітету Вараської міської ради та закріплені за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 , виявлено недостачу наступних матеріальних цінностей: 1) труба сталева 108*6 ДСТУ 8732 - 0,75913 т або 50,31 м; 2) бензин А-92 - 1000 л, що підтверджується відповідними інвентаризаційними документами, оформленими за наслідками вибіркової інвентаризації (т.2, а.с.244-249; т.3, а.с.1-9).

У той же час, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем, відповідно до покладених на неї обов`язків, у 2020 році передано з місцевого матеріального резерву окремі матеріальні цінності, а саме:

- на підставі рішення комісії з питань ТЕБ та НС виконавчого комітету Вараської міської ради від 08.09.2020, оформленого протоколом позачергового засідання №35, підтвердженого рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради №225 від 17.09.2020, ОСОБА_1 передано на користь КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» труби стальні 108х6 у кількості 54,41 м, що зафіксовано у формі акта приймання-передачі матеріальних цінностей від 25.11.2020 (т.1, а.с.194,198-200,204);

- на підставі рішення комісії з питань ТЕБ та НС виконавчого комітету Вараської міської ради від 25.11.2020, оформленого протоколом позачергового засідання №48, підтвердженого рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради №269 від 25.11.2020, ОСОБА_1 передано на користь КНП Вараської міської ради «Вараська багатопрофільна лікарня» талони на бензин А-92 у кількості 1000 шт, що зафіксовано у формі акта приймання-передачі матеріальних цінностей від 27.11.2020 (т.1, а.с.195,201-202,203).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при передачі вищевказаних цінностей місцевого матеріального резерву позивач діяла правомірно, дотримуючись належної їй посадової інструкції та вимог Порядку створення і використання місцевого матеріального резерву для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради №159 від 04.10.2017 (зі змінами).

У той же час, твердження комісії відповідача щодо відсутності у діях ОСОБА_1 ознак сумлінного ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативності та творчості в роботі у зв`язку із непроведенням фактичного списання таких цінностей з балансу виконавчого комітету міської ради є необґрунтованими та безпідставними, позаяк за умови наявності усіх необхідних документів для передачі відповідних матеріальних цінностей, позивач була зобов`язана вчинити такі дії, тоді як проведення списання вказаних матеріальних засобів здійснюється уповноваженими на те посадовими особами з дотриманням вимог пункту 5 розділу ІІІ Порядку та не належить до повноважень начальника відділу з питань НС та ЦЗН.

Також, за результатами проведення службового розслідування щодо позивача, комісією відповідача зроблено висновок про те, що в порушення вимог статей 7, 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанови Кабінету Міністрів України №225 від 20.03.2020, ОСОБА_1 втручалась у процедуру проведення закупівель товарів, робіт та послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України, що призвело до порушення таких принципів публічних закупівель, як добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія, об`єктивне та неупереджене визначення переможця закупівлі.

З даного приводу, суд зазначає, що посадовою інструкцією начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, затвердженою 24.10.2019, передбачено, що начальник відділу, зокрема, здійснює завчасне накопичення і підтримання у постійній готовності засобів індивідуального захисту для населення, яке проживає у прогнозованих зонах хімічного забруднення і зонах спостереження суб`єктів господарювання радіаційної небезпеки І і ІІ категорій та формувань цивільного захисту, а також приладів дозиметричного і хімічного контролю та розвідки (пункт 2.20).

Зазначені повноваження, на переконання суду, свідчать про можливість та фактичну необхідність участі начальника відділу з питань НС та ЦЗН у процесі підготовки й організації проведення виконавчим комітетом міської ради відповідних закупівель.

Більше того, з матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами за змістом поданих ними заяв по суті, що у процесі підготовки й наступного проведення означених вище закупівель брали участь, окрім позивача, також й інші працівники відповідача, а саме: головний спеціаліст юридичного відділу, начальник відділу фінансово-господарського забезпечення (головний бухгалтер), а також уповноважена особа з публічних закупівель, які також візували відповідні документи.

Разом з тим, в Акті комісією не наведено будь-якої інформації, до яких саме закупівель (номери, дати угод, посилання на платіжні документи тощо) втручалась позивач, які статистичні дані (відомості, висновки уповноважених органів, службові, доповідні записки тощо) слугували підставою для висновків комісії про проведення закупівель товарів по завищених ринкових цінах.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необ`єктивність та необґрунтованість тверджень відповідача щодо наявності у діях позивача ознак безпідставного перекладання відповідальності на інших осіб, а також незабезпечення нею належного створення і використання матеріального резерву для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, накопичення засобів індивідуального захисту.

Щодо висновків комісії з проведення службового розслідування про незабезпечення позивачем під час виконання покладених на неї посадових обов`язків належної взаємодії з органами державної, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, юридичними та фізичними особами, організаціями незалежно від форм власності, засобами масової інформації, об`єднаннями громадян у сфері цивільного захисту; незабезпечення належного планування заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру, евакуації населення, зокрема, при погодженні плану реагування та плану евакуації з ВП «Рівненська АЕС» й організації транспортних засобів для проведення евакуації населення, суд зазначає таке.

Посадовою інструкцією начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради передбачено, що начальник відділу, зокрема, координує відпрацювання плануючих документів з питань евакуаційних заходів міста, своєчасно доводить їх до управлінь, відділів, спеціалістів з питань цивільного захисту міста (пункт 2.4).

Разом з тим, відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України.

Відповідно до частини першої статті 20 КЦЗ України, до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема, організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання, а також розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об`єктах підвищеної небезпеки.

На виконання наведених законодавчих вимог відповідачем затверджено План евакуації (тимчасового відселення) населення Вараської міської територіальної громади.

Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій затверджено постановою Кабінету Міністрів України №841 від 30.10.2013.

При цьому, загальні вимоги до розроблення документів щодо планування заходів з евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей із зон надзвичайних ситуацій установлює Методика планування заходів з евакуації, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 10.07.2017, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.08.2017 за №938/30806 (далі - Методика).

Так, згідно з пунктом 3 Методики, для планування евакуації в центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування та на суб`єктах господарювання утворюються комісії з питань евакуації.

Планування евакуації здійснюється на підставі рішення комісії з питань евакуації відповідного рівня, у якому визначаються: аналіз ситуації, що склалася або може скластися; райони (населені пункти), у яких необхідно здійснювати заходи з евакуації; безпечні райони (населені пункти) для розміщення евакуйованого населення та матеріальних і культурних цінностей; час початку евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей та час закінчення; порядок вивезення населення (виведення пішки) та матеріальних і культурних цінностей транспортними засобами; організація управління евакуацією; заходи забезпечення евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей (пункт 4 Методики).

Для завчасного планування евакуаційних заходів розробляються такі документи: комісіями з питань евакуації місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування - план евакуації населення та план приймання і розміщення евакуйованого населення (у разі планування розміщення на їх території евакуйованого населення); комісіями з питань евакуації суб`єктів господарювання - план евакуації працівників (пункт 5 Методики).

Пунктом 6 Методики передбачено, що плани евакуації населення (працівників) розробляються комісією з питань евакуації, підписуються її головою, затверджуються керівником органу (суб`єкта господарювання), який утворив таку комісію, погоджуються органом, на території якого планується розміщення евакуйованого населення.

Комісія з питань евакуації, утворена Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, органом місцевого самоврядування, на території якого планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його приймання і розміщення в безпечному районі, який затверджується керівником органу, що утворив відповідну комісію.

Таким чином, суд зауважує, що повноваженнями затверджувати, вносити зміни та контролювати своєчасність внесення необхідних змін до планів евакуації населення територіальних громад наділені виключно комісії з питань евакуації (особа, яка виконує функції зазначеної комісії), утворені відповідним органом місцевого самоврядування, на території якого планується розміщення евакуйованого населення, та підлягають погодженню з іншими органами та/або суб`єктами господарювання лише у разі планування розміщення на їх території евакуйованого населення.

У той же час, стороною відповідача не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження необхідності погодження Плану евакуації (тимчасового відселення) населення Вараської міської територіальної громади з ВП «Рівненська АЕС», а тому, висновки комісії з проведення службового розслідування у зазначеній частині є необґрунтованими.

Не приймаються до уваги судом й висновки комісії щодо неналежної організації позивачем автотранспортного забезпечення можливих евакуаційних заходів, оскільки матеріалами справи підтверджується фактична наявність 18 угод, укладених між виконавчим комітетом Вараської міської ради та іншими фізичними і юридичними особами у період з 2011 до 2019 року, з приводу автотранспортного забезпечення евакуаційних заходів у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій (т.2,а.с.189-229). Зазначені договори містять положення щодо безстроковості їх дії та/або норми щодо автоматичної пролонгації дії таких угод на кожен наступний календарний рік.

Щодо недоліків Плану реагування на радіаційні аварії на ВП «Рівненська АЕС», ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту населення міста Вараш (далі - План реагування), то суд зазначає, що вказаний План розроблено та затверджено у відповідності до вимог пункту 3.11. Плану реагування на радіаційні аварії, затвердженого спільним наказом Державного комітету ядерного регулювання України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №87/211 від 17.05.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за №720/9319 (зі змінами), за змістом якого плани реагування територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту, вся територія або частина території яких належить до зони спостереження об`єктів категорії радіаційної небезпеки I-II, розробляються на основі вихідної інформації, яка надається підприємствами, що експлуатують об`єкти категорії радіаційної небезпеки I-II, та погоджуються керівництвом цих підприємств.

При цьому, судом встановлено та не заперечується сторонами справи за змістом поданих ними заяв по суті, що внесення змін до Плану реагування відбувається періодично (не рідше одного разу на три роки) за результатами проведення планових навчань із залученням, зокрема, структур дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що недоліки Плану реагування, викладені у листі ВП «Рівненська АЕС» №19591/006 від 24.12.2020 не могли бути самостійно усунуті (попереджені) позивачем як посадовою особою, відповідальною за координацію відпрацювання плануючих документів з питань евакуаційних заходів міста Вараш, до моменту надходження на адресу виконавчого комітету міської ради офіційної інформації від ВП «Рівненська АЕС» щодо необхідності внесення відповідних змін.

Відтак, на переконання суду, висновки комісії з проведення службового розслідування щодо незабезпечення позивачем під час виконання покладених на неї посадових обов`язків належної взаємодії з іншими органами, установами та організаціями, незабезпечення належного планування заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру, евакуації населення є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд також звертає увагу на те, що за результатами проведення службового розслідування комісією не встановлено будь-яких обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальністю ОСОБА_1 .

У той же час, матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача будь-яких дисциплінарних стягнень, наявність нагород за сумлінне виконання покладених на неї обов`язків, постійне підвищення нею своєї кваліфікації та інші обставини, що позитивно характеризують вказаного працівника.

Крім того, в порушення вимог пункту 8 Порядку №950, в Акті службового розслідування комісією не визначено конкретного виду дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством, відсутні будь-які відомості щодо врахування комісією ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної шкоду, якщо така була встановлена, а також щодо обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість Акта від 31.03.2021, складеного за результатами проведення службового розслідування стосовно начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради ОСОБА_1 , позаяк останній прийнятий комісією відповідача з порушеннями встановлених законодавством порядку та умов проведення службового розслідування, передбаченого Порядком №950.

Відповідно до пункту 9 Порядку №950, акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику. Перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування.

А згідно з пунктом 10 цього ж Порядку, акт службового розслідування на вимогу особи, стосовно якої проведено службове розслідування, повинен розглядатися в її присутності. За результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

Таким чином, враховуючи необґрунтованість Акта службового розслідування від 31.03.2021, розпорядження голови Вараської міської ради «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення» №174-ос від 06.04.2021 є протиправним, а відтак, зазначене рішення підлягає скасуванню судом.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Вараш Рівненської області №333-ос від 07.09.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі листа відповідача за вих. №243/02.3-28/05 від 23.02.2021 позивача як голову первинної профспілкової організації виконавчого комітету Вараської міської ради повідомлено про можливе скорочення штату та чисельності працівників, а саме посади начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (т.1, а.с.226).

29.03.2021 ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України 31.05.2021 та повідомлено, що станом на відповідну календарну дату у виконавчому комітеті міської ради відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування (т.1, а.с.231).

Внесення змін до структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління відбулось з 01.03.2021 на підставі рішення Вараської міської ради Рівненської області №110 від 24.02.2021, згідно з додатком до якого штатна чисельність працівників виконавчого комітету міської ради склала 100,5 одиниць, що свідчить про скорочення штатної чисельності працівників виконавчого комітету ради у порівнянні із штатним розписом, який діяв з 01.01.2021 (113,5 штатних одиниць), на 13 посад (т.2, а.с.40-44,136).

Разом з тим, відповідно до розпорядження голови Вараської міської ради №40-р від 26.02.2021, штатна кількість посад виконавчого комітету ради з 01.03.2021 склала 188 одиниць, що свідчить про збільшення кількості посад на 74,5 одиниць у порівнянні з штатним розписом, діючим з 01.01.2021 (т.2, а.с.145-146).

При цьому, згідно з інформацією, викладеною у листі виконавчого комітету Вараської міської ради №620/02.3-27/04 від 20.09.2021, станом на 09.02.2021 у штаті виконавчого комітету було 6 вакантних посад (т.2, а.с.134-135).

Суд зауважує, що за результатами внесених змін, штатним розписом виконавчого комітету міської ради не передбачено такого структурного підрозділу як відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (у складі начальника відділу та головного спеціаліста відділу), проте відповідачем затверджено структуру та штатну чисельність відділу цивільного захисту населення у такому ж складі, як окремий структурний підрозділ Управління безпеки та внутрішнього контролю.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2493-III, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина п`ята статті 40 КЗпП України).

За правилами частини першої та другої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Як було встановлено вище судом, лише 07.06.2021 позивачу було запропоновано переведення на вакантну посаду асистента вихователя в інклюзивній групі закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №1 Вараської міської ради, проте ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з листом виконавчого комітету Вараської міської ради за вих. №832/02.3-28/05 від 25.05.2021, про що 07.06.2021 комісією відповідача складено відповідний акт (т.1, а.с.209-210). Іншої посади позивачу запропоновано не було.

Разом з тим, суд наголошує, що фактично позивачку звільнено з посади не заз пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто за скороченням чисельності чи штату, а за пунктом 2 цієї частини, тобто у зв`язку з виявленням її невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Поміж тим, частиною другою статті 40 КЗпП України установлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників у таких випадках є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Виходячи з нормативного тлумачення частини другої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 10.03.2015 №21-52а15 та від 01.04.2015 №6-40цс15, а також постановах Верховного Суду від 20.02.2019 №819/691/17, від 08.05.2019 №06/1175/17 та від 11.03.2020 №813/1220/16.

Як установлено судом та не заперечується учасниками справи, у двомісячний період з моменту попередження про наступне вивільнення (з 29.03.2021 по 07.06.2021) позивачу не надавалось інших пропозицій щодо переведення на вакантні посади, окрім як посади асистента вихователя в інклюзивній групі закладу дошкільної освіти (ясел-садка) №1 Вараської міської ради, яка взагалі не належить до переліку штатних посад виконавчого комітету ради.

Водночас, згідно з інформацією виконавчого комітету Вараської міської ради, станом на 07.06.2021 у штаті виконавчого комітету ради вакантними були 17 посад, в тому числі посади начальників відділів, заступника начальника відділу, головних спеціалістів, провідних спеціалістів та спеціаліста І категорії (т.2, а.с. 134-135).

Проте, жодна із вказаних посад відповідачем для позивачки запропоновані не були.

Ураховуючи те, що при наявності у відповідача вакантних посад, жодна з них позивачу не пропонувалась, звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулось з порушенням вимог статей 40 та 49-2 КЗпП України, а тому є протиправним.

Також суд зауважує, що у відповідності до констатуючої частини розпорядження голови Вараської міської ради №333-ос від 07.06.2021, звільнення позивача 09.06.2021 відбулось на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто у зв`язку з виявленням її невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

При цьому, підставою для прийняття вказаного розпорядчого документа визначено копію протоколу засідання атестаційної комісії відповідача №4 від 11.02.2021, копію розпорядження міського голови №174-ос від 06.04.2021 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення», копію подання від 19.04.2021 за вих. №249/02.3-27/04, копію листа Рівненської обласної профспілкової організації працівників державних установ №43 від 28.04.2021, копію листа виконавчого комітету Вараської міської ради за вих. №832/02.3-28/05 від 25.05.2021, копію акта від 07.06.2021.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

З даного приводу суд зазначає, що поняття «кваліфікація» включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними навиками, програмами тощо.

При визначенні ступеня (рівня) кваліфікації працівника використовуються ознаки, які в сукупності характеризують діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконання покладених на працівника завдань та доручень тощо.

Зі змісту листа Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 слід дійти висновку, що для встановлення кваліфікації працівника роботодавцем проводиться порівняльний аналіз продуктивності його праці й кваліфікації, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Судом встановлено, що у виконавчому комітеті Вараської міської ради, в тому числі після скорочення штатної чисельності працівників, працюють головні спеціалісти, провідні спеціалісти, спеціалісти І категорії, які мають меншу кваліфікацію, аніж позивач.

Наведене підтверджується письмовими доказами проходження позивачем заходів щодо підвищення кваліфікації у 2016, 2018, 2020 та 2021 роках (т.1, а.с.121-124); позивач має безперервний тривалий стаж роботи понад 28 років (т.1, а.с.28-29). Крім того, за час роботи на посаді начальника відділу з питань НС та ЦЗН, позивача нагороджено численними подяками й грамотами, що, на переконання суду, підтверджує належний та достатній рівень її кваліфікації (т.1, а.с.132-139).

Суд також зауважує, що інформація, викладена у протоколі засідання атестаційної комісії відповідача №4 від 11.02.2021 та в Акті службового розслідування від 31.03.2021, вже слугувала підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани (розпорядження голови Вараської міської ради «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення» №174-ос від 06.04.2021), а відтак, посилання відповідача на вказані документи як на підставу для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, на переконання суду, свідчить про порушення відповідачем основоположного принципу трудового законодавства, визначеного частиною другою статті 149 КЗпП України, за змістом якого за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Між тим, згідно з приписами частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що у період перебування позивача на посаді начальника відділу з питань НС та ЦЗН виконавчого комітету Вараської міської ради, вона також очолювала первинну профспілкову організацію виконавчого комітету ради (т.1, а.с.131).

На звернення відповідача до голови Рівненської обласної профспілкової організації від 19.04.2021 щодо розгляду подання та надання згоди на звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, повідомлено, що ОСОБА_1 припинила членство у профспілці у зв`язку із несплатою членських внесків починаючи з січня 2020 року, а тому підстави для розгляду згаданого вище подання відсутні (т.1, а.с.207,208).

Разом з тим, суд зазначає, що за результатами аналізу положень Статуту Професійної спілки працівників державних установ України (статті 20, 29 та 33), слід дійти висновку, що виключення працівника з числа членів Профспілки потребує відповідного рішення профспілкового органу. При цьому, можливості автоматичного виключення працівника з числа членів Профспілки за порушення вимог цього Статуту не передбачено.

Більше того, у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 30.06.2021 за вих. №84, головою Рівненської обласної профспілкової організації працівників державних установ повідомлено, що рішення про виключення ОСОБА_1 з членів Профспілки не приймалось (т.2, а.с.83).

Відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів отримання ним згоди первинної профспілкової організації на звільнення позивача із займаної нею посади за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог частини першої статті 43 КЗпП України при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

З огляду на усе вищевикладене, суд вважає, що при прийнятті розпорядження №333-ос від 07.09.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідач діяв протиправно, з порушенням приписів та гарантій, передбачених трудовим законодавством, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню судом.

Відповідно до частин першої, восьмої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд зазначає, що вимога працівника про його поновлення на попередній роботі є похідною від вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядчого акта роботодавця, на підставі якого працівника звільнено з роботи.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 з 09.06.2021 на посаді начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради також підлягають задоволенню судом.

Згідно з положеннями частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, за змістом роз`яснень, викладених у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).

Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку №100 встановлено, що вказаний Порядок застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У матеріалах справи наявна довідка відповідача №14.3-04/738 від 09.07.2021, якою підтверджується, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню (квітень-травень 2021 року), становить 701,03 грн (т.2, а.с.48).

За період з 10.06.2021 по 21.09.2021 був 71 робочий день.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2021 по 21.09.2021 включно в сумі 49773,13 грн (701,03 грн х 71 робочий день).

За правилами пункту 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14721,63 грн та поновлення позивача на посаді.

З приводу вимоги позивача відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 90000,00 грн, завдану протиправними діями відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Основного Закону гарантовано право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з нормами частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Так, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово, впродовж тривалого періоду часу та майже безуспішно намагалася довести перед своїм роботодавцем в особі Вараської міської ради належне виконання нею посадових обов`язків, дотримання нею усіх принципів проходження служби в органах місцевого самоврядування, а також наявність достатньої кваліфікації для продовження виконання обов`язків за належною їй посадою начальника структурного підрозділу міської ради. Проте, відповідач не надав належної оцінки таким діям позивача, що знайшло своє підтвердження також у процесі судового розгляду справи.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 90000,00 грн позивач пов`язала саме з такими протиправними діями відповідача.

Окрім того, позивач зазначила, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що вона була змушена захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже - витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Необхідність постійного захисту своїх прав призвела до виникнення у неї постійних хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на її психоемоційному стані та стані здоров`я.

На підтвердження вказаних доводів, позивачем надано суду копії листків непрацездатності, епікризів та виписки із медичної картки амбулаторного хворого, якими підтверджується, зокрема, проходження нею стаціонарного лікування у Комунальному закладі «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради у період з 28.05.2021 по 04.06.2021 (т.2, а.с.79-82,85-96).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди («Рисовський проти України», «Антоненков та інші проти України»).

Більше того, у рішеннях від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії» та від 09.02.2007 у справі «Білуха проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що в окремих випадках, визнання судом порушення, саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом місцевого самоврядування як роботодавцем встановлених законодавством прав та гарантій працівника, навіть якщо вони не потягли за собою вагомих наслідків у вигляді істотного погіршення здоров`я особи, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

Верховний Суд у рішенні від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 висловив правову позицію, в силу якої у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

При цьому, в силу приписів статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.

У справі, що розглядається, відповідач - Вараська міська рада - не довів, що його тривала протиправна поведінка не викликала у позивача морально-психологічного напруження у зв`язку з прийняттям неправомірних рішень відповідними посадовими особами та додаткове психічне напруження, спричинене необґрунтованим звільненням працівника із займаної нею посади з ініціативи роботодавця.

Враховуючи викладене, у суду немає жодних підстав для висновку про те, що моральну шкоду позивачу не було заподіяно.

Що стосується її розміру, то відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на вказане суд вважає, що справедливим та співмірним розміром відшкодування моральної шкоди є 22200,00 грн (100,00 грн х 222 дні). Вказана сума підлягає стягненню з Вараської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами дотримання ним законодавства про працю України при звільненні позивача з роботи, а також вимог нормативно-правових актів, які регламентують порядок та підстави проведення атестації і службового розслідування стосовно посадових осіб органів місцевого самоврядування, а отже, і наявності обґрунтованих підстав прийняття ним оскаржуваних рішень. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала неправомірність дій відповідача, знайшли своє повне підтвердження за наслідками судового розгляду справи по суті.

З урахуванням усього вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

За правилами частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2724,00 грн (квитанція №35 від 06.07.2021) (т.1, а.с.240).

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У той же час, частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у даній справі позивачем та його представником оцінено у 22000,00 грн. На підтвердження понесених витрат до суду надано: копію договору про надання правничої допомоги 124/21 від 11.06.2021, відповідно до пункту 2.1. якого гонорар за надання правничої допомоги становить 22000,00 грн; Акт №1-124/21 від 06.07.2021, у якому зафіксовано, що: вартість ознайомлення та проведення юридичного аналізу документів становить 2000,00 грн; вартість надання роз`яснень та консультацій - 4000,00 грн; вартість підготовки та подання адвокатських запитів - 2500,00 грн; вартість підготовки проекту позовної заяви - 7000,00 грн (т.2, а.с.114-115,116-117).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання адвокатом адвокатського об`єднання «Удовиченко і партнери» Ширко М.Р. правничої допомоги у суді першої інстанції, а також обґрунтованість їх розміру.

Суд вважає, що розрахунок вартості витрат на правову допомогу є співмірним із часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, оскільки, окрім переліку послуг, передбачених Актом №1-124/21 про надання правничої допомоги від 06.07.2021, адвокат позивача також здійснювала ознайомлення з матеріалами адміністративної справи та брала участь у судових засіданнях.

А тому, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 35056612, м-н Незалежності, 1, м.Вараш, Рівненська область, 34400) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення атестаційної комісії Вараської міської ради, оформлене протоколом №4 від 11 лютого 2021 року про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді - начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради та рекомендована до звільнення.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м.Вараша №174-ос від 06 квітня 2021 року «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення».

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м.Вараша №333-ос від 07 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради з 09 червня 2021 року.

Стягнути з Вараської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 10.06.2021 по 21.09.2021 включно) в сумі 49773,13 грн.

Стягнути з Вараської міської ради на користь ОСОБА_1 22200,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Вараської міської ради судові витрати по справі, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - 22000,00 грн. та витрати на сплату судового збору - 2724,00 грн.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць (14721,63 грн.) підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2021 року.

Суддя Н.В. Друзенко