Рішення № 10011728, 26.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.10 Справа № 27/74/10

Суддя

За позовом: Приватного підприємства “Новинтех”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя

про стягнення 122 000 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Чеславська Н.Г., дов. № 12 від 08.04.2010 р.

Від відповідача: Лілова І.Є., дов.б/н від 12.03.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 26.04.2010 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство “Новинтех”, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” 122 000 грн. 00 коп. основного боргу, на підставі договору № 59 від 31.01.08 р. за поставлену муку в/г.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2010 р. порушено провадження у справі № 27/74/10, судове засідання призначене на 12.04.2010 р.

У судовому засіданні, відкритому 12.04.2010 р. оголошувалася перерва до 26.04.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, для надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

26.04.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/74/10.

26.04.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 26.04.2009 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, про що свідчить письмовий відзив, наданий у судовому засіданні, відкритому 12.04.2010 р. (міститься у матеріалах справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 31.01.2008 р. між ПП “Новинтех” (постачальник) та ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” (покупець) укладено договір поставки № 59.

          Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується систематично поставляти у власність, а покупець приймати та своєчасно оплачувати борошно, на умовах та в строк, передбачений даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару на кожну окрему поставку товару фіксується в Специфікації, Додаток № 1 до даного договору, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури на протязі 10-ти банківських днів з дня поставки.

Позивач у повному обсязі виконав умови договору № 59, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

В порушення умов договору, відповідач оплатив отриману продукцію частково в сумі 2041879 грн. 52 коп., що підтверджується банківськими виписками ДГРУ КБ «Приватбанк»за період з 19.02.2008 р. по 11.12.2009 р.

Не оплаченими залишилися видаткові накладні № РН-00680 від 16.10.09 р., № РН-00758 від 06.11.09 р., № РН-00785 від 19.11.09 р., № РН-00838 від 11.12.09 р.

          На день звернення позивача з позовом до суду, відповідач не здійснив оплату вартості товару у повному обсязі, що є порушенням умов договору, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 122 000 грн. 00 коп.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

          Згідно зі ст.692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У зв’язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме: не здійснення оплати за поставлений товар, заборгованість ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” перед ПП “Новинтех” склала 122 000 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що поставки товару не можуть вважатися такими, що здійснювалася за договором № 59, так як в накладних не міститься посилання на цей договір. Оскільки в зазначеному договорі не містяться обовязкові умови щодо зазначення в кожній накладній договору як підстава поставки, така вказівка не є обов’язковою. Товар, отриманий за видатковими накладними, співпадає з найменуванням товару, визначеному у предметі договору № 59 та Специфікаціях №№ 1-21, що є його невід’ємними частинами.

В банківських виписках про часткову оплату товару призначенням платежу також зазначено товар, що є предметом договору № 59: “борошно в/г”. Саме таке найменування товару вказано у накладних. Відповідачем не доведено і судом не встановлено, що між сторонами існували інші правовідносини щодо поставки товару.

Заперечення відповідача стосовно того, що довіреності підписані не уповноваженою особою судом не приймаються. В матеріалах справи містяться надані позивачем копії (оригінали документів оглянуті в судовому засіданні) довіреностей на отримання матеріальних цінностей, що видавалися відповідачем своїм представникам для одержання від позивача товару в асортименті та кількості, які визначені договором та вказані у відповідних накладних.

Крім того, у матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 09.04.2010 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Приватне підприємство “Новинтех”, м. Дніпропетровськ правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (69063 м. Запоріжжя вул. Артема, 7, код ЄДРПОУ 00382094, р/р 26008031460001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Приватного підприємства “Новинтех” (49054 м. Дніпропетровськ пр. Кірова, 46, кв. 143, код ЄДРПОУ 20267780, п/р 26004107519051 в КБ Приватбанк м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 122000 (сто двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 1220 (одна тисяча двісті двадцять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тринадцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 30.04.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.