Рішення № 10011719, 20.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.10 Справа № 27/379/09

За первісним позовом: Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Експостил”, м. Одеса

про стягнення 516 493 грн. 24 коп.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя

До: Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ

про визнання недійсним кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Козинець О.В., дов. № 1834 від 30.12.2009 р.

Від відповідача-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Похвалено О.В., дов. б/н від 07.12.2009 р.

Від відповідача-2 за первісним позовом: Похвалено О.В., дов. б/н від 07.12.2009 р.

Відкрите акціонерне товариство “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя та з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експостил”, м. Одеса 516 493 грн. 24 коп., в тому числі : 390 549 грн. 60 коп. строкової заборгованості за кредитним договором № 11-07/юр від 11.07.2007 р., 75 940 грн. 20 коп. прострочена заборгованість за кредитним договором № 11-07/юр від 11.07.2007 р., 3 401 грн. 50 коп. нараховані відсотки за користування кредиту, 34 468 грн. 24 коп. прострочені відсотки за кредитним договором № 11-07/юр від 11.07.2007 р., 7 572 грн. 90 коп. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3 042 грн. 00 коп. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 251 грн. 13 коп. інфляційні збитки за основною сумою кредиту, 267 грн. 67 коп. інфляційні збитки за відсотками.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2009 р. порушено провадження у справі № 27/379/09 та призначено судове засідання на 14.12.2009 р.

06.11.2009 р. позивач звернувся до суду з заявою, в порядку ст. ст. 66-67 ГПК України, щодо забезпечення позову, а саме: накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ТОВ Науково-виробнича фірма “Новий вік” та ТОВ “Експостил”м. Одеса.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2009 р. клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відхилено, як процесуально необґрунтоване.

Ухвалою суду від 14.12.2009 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено до 01.03.2010 р. засідання суду призначено на 25.01.2010 р.

22.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду, в порядку ст. 60 ГПК України, з зустрічною позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ про визнання недійсним кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ з моменту його укладання.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним.

Зустрічний позов – це позов, що подається відповідачем позивачу для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред’являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов’язаних вимог.

Ухвалою суду від 25.01.2010 р., на підставі ст. 60 ГПК України зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя (відповідача –2 за первісним позовом) прийнято до розгляду разом із первісним. Розгляд справи за первісним позовом та зустрічним позовом, на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 01.03.2010 р.

Ухвалою суду від 01.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору, розгляд справи за первісним позовом та зустрічним позовом відкладено на 22.03.2010 р.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду від 22.03.2010 р., строк вирішення спору продовжено на один місяць, до 22.04.2010 р. Ухвалою суду від 22.03.2010 р. засідання суду призначено на 20.04.2010 р.

20.04.2010р. продовжено судовий розгляд справи № 27/379/09.

16.04.2010 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав до канцелярії суду письмове клопотання про фіксування судового засідання технічними засобами.

Клопотання позивача за первісним позовом прийнято та задоволено судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст. 81-1 господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

16.04.2010 р. від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надійшла заява про відвід судді Дроздової С.С.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 19.04.2010 р. заяву Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” про відвід судді Дроздової С.С. відхилено, як процесуально необґрунтовано.

У судовому засіданні, відкритому 20.04.2010 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ, підтримав заяву щодо збільшення розміру первісних позовних вимог, надіслану на адресу суду 19.03.2010 р. Просить суд стягнути: з відповідачів 1 та відповідача 2 за період з 14.08.2009 р. по 12.03.2010 р.: 614 115 грн. 23 коп., в тому числі строкову заборгованість за кредитом в сумі 324 004 грн. 24 коп., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 156 415 грн. 84 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 88 043 грн. 53 коп., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 21 235 грн. 60 коп., суму пені за несвоєчасну сплату відсотків 10 345 грн. 71 коп., інфляційні збитки за основною сумою заборгованості в розмірі 9 217 грн. 93 коп., інфляційні збитки за відсотками в розмірі 4 852 грн. 38 коп.

Заява прийнята судом в порядку статті 22 ГПК України, оскільки позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

Розміру підлягають первісні позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2: 324004 грн. 24 коп. строкової заборгованості за кредитом, 156415 грн. 84 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 88043 грн. 53 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 9217 грн. 93 коп. інфляційних збитків за основною сумою заборгованості, 4852 грн. 38 коп. інфляційних збитків за відсотками.

Представник відповідача 1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ТОВ Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя та представник відповідача 2 проти первісних вимог заперечили, про що свідчать заперечення та додаткові заперечення, надані у судовому засіданні, відкритому 20.04.2010 р. (містяться в матеріалах справи).

Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач 2 за первісним позовом проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив та додаткові заперечення, надані у судовому засіданні, відкритому 20.04.2010 р. (містяться в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають частковому задоволенню, вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

11.07.2007 р. між ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ (кредитодавець) та ТОВ Науково-виробнича фірма “Новий вік” (позичальник) укладено кредитний договір № 11-07/юр.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору (предмет договору), кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

Згідно з п. 1.1.1 договору кредит надається в сумі 84000,00 доларів США, що складає еквівалент 424200,00 гривень за курсом НБУ на момент укладення договору.

Згідно із п. 1.1.2 договору, термін остаточного повернення кредиту 10 липня 2012 р. включно.

Кредит надається із наступним цільовим призначенням: на придбання зернозбирального комбайну CLAAS MEDION 310 (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих санкцій, а також інших витрат витупають транспортні засоби, що будуть придбані за рахунок кредитних коштів.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, 09.07.07 р. між банком та позичальником укладено договір застави № ДЗ 10-07, за яким позичальник в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором надає в заставу банку належне йому на праві власності майно, а саме: зернозбиральний комбайн CLAAS MEDION 310, 2007 року випуску, двигун 932-03671, заводський номер 906.991-00653689, реєстраційний номер 02621 АР заставною вартістю 859215 грн. 60 коп.

Протягом строку дії кредитного договору позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у відповідача 1 виникла заборгованість за кредитним договором за період з 14.08.2009 р. по 12.03.2010 р.: 324 004 грн. 24 коп. строкова заборгованість за кредитом, 156 415 грн. 84 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 88 043 грн. 53 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 9 217 грн. 93 коп. інфляційні збитки за основною сумою заборгованості, 4 852 грн. 38 коп. інфляційні збитки за відсотками.

Відповідно до п. 2.7.1 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.1.3 договору процентна ставка за користування кредитом складала 13,5 % річних.

12.06.08 р. між сторонами укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого змінено процентну ставку за користування кредитом на 14 % річних.

Листом ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” № 2251 від 07.11.2008 р. було змінено процентну ставку за користування кредитом до 17,5 процентів річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки у розмірі 17,5 % річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Згідно п.2.10.1 кредитного договору “про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, кредитодавець зобов’язаний повідомити позичальника листом з повідомленням на адресу, що вказана в статті 8 цього договору, або на іншу письмово повідомлену позичальником адресу, не пізніше ніж за 10 банківських днів до дати початку її застосування, а також надати для укладення проект відповідної додаткової угоди до кредитного договору. Десятиденний термін починає спливати з дати відправлення кредитодавцем повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом позичальникові.

Позивач за первісним позовом надав суду для огляду в судовому засіданні оригінал листа від 07.11.08р. за вих № 2251, в якому було змінено процентну ставку до 17,5% річних з 21.11.2008р., керівник ТОВ НВФ “Новий вік” особисто отмав зазначений лист.

Пункт 2.10.2 даного договору передбачає, що у випадку, якщо позичальник не погодився із запропонованим кредитодавцем розміром процентної ставки, він зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати відправлення кредитодавцем повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, повернути кредитодавцю існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі та інші платежі за цим договором. Після сплати позичальником зазначених сум, дія цього договору вважається припиненою і сторони погоджуються з тим, що в такому випадку укладення угоди про припинення цього договору не потрібно.

Відповідно до п. 2.7.7 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи із умови, що враховується перший день зарахування кредиту на поточний рахунок позичальника та/або перерахування кредиту по контрактах, що кредитуються, і не враховується останній день терміну користування кредитом.

Згідно з п. 2.8.1 кредитного договору, проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця в останній робочий день місяця за який вони нараховані.

Відповідно до ч. 3 ст. 346 Господарського Кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно умов п. 4.5 кредитного договору кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов’язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов’язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

11.07.2007 р. між ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” (кредитор) та ТОВ «Експостил»(поручитель) укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ТОВ Науково-виробнича фірма “Новий вік” (боржник), зобов’язань у повному обсязі за кредитним договором № 11-07/юр від 11.07.07 р., який було укладено між кредитором та боржником та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надано кредит в сумі 84000,00 доларів США на придбання зернозбирального комбайну CLAAS MEDION 310, із сплатою процентів за ставкою 17,5 % річних, терміном повернення 10.07.2012 р.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, поручитель зобов’язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов’язань перед кредитором погасити протягом 7 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов’язань заборгованість по кредитному договору, а саме: погасити основну суму кредиту, погасити суму процентів, згідно з кредитним договором, погасити суму штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави, та інші платежі, згідно з кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки, поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Відповідно до ст. 553 Цивільного Кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату боргу, процентів.

Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зобов'язання банку з видачі кредиту були виконані повністю за кредитним договором № 11-07 юр від 11.07.07. р.

У зв’язку з невиконання позичальником та поручителем своїх зобов’язань за кредитним договором, у відповідача 1 та відповідача 2 виникла заборгованість по кредиту, строкова заборгованість за кредитом, прострочена заборгованість за кредитом, заборгованість по відсоткам за користування кредитом, інфляційні збитки за основною сумою заборгованості, інфляційні збитки за відсотками та пеня за несвоєчасну сплату відсотків, пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 параграфа 1 глави 71 ЦК України передбачений обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт заборгованості відповідача у розмірі 324004 грн. 24 коп. строкової заборгованості за кредитом, 156415 грн. 84 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 88043 грн. 53 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 9217 грн. 93 коп. інфляційних збитків за основною сумою заборгованості та 4852 грн. 38 коп. інфляційних збитків за відсотками позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 21 235 грн. 60 коп. та 10 345 грн. 71 коп. суму пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 03.02.09 р. по 12.03.2010 р.

Згідно п.4.3 кредитного договору –у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

З розрахунку пені вбачається, що позивач перевищив подвійну облікову ставку НБУ, завищений період нарахування пені, крім того, представник позивач за первісним позовом Козинець, в судовому засіданні під повну технічну фіксацію судового процесу –зазначила, що позивач невірно нарахував суму пені, та не у той спосіб, як сторони передбачили умовами договору. Тож, Закон передбачає обмеження щодо розміру штрафних санкцій (пені) які підлягають стягненню і розмір не може бути змінений навіть за згодою сторін, оскільки діюче законодавство встановило межі нарахування пені.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не надав доказів в обґрунтування нарахування пені та детального обґрунтованого розрахунку нарахованої пені, позов в частині стягнення пені за неналежне виконання умов договору в розмірі 21 235 грн. 60 коп. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та 10 345 грн. 71 коп. суми пені за несвоєчасну сплату відсотків підлягає залишенню без розгляду на підставі 81 ГПК України, що не позбавляє позивача права звернутися до суду на загальних підставах після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення первісного позову.

22.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду, в порядку ст. 60 ГПК України, з зустрічною позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ про визнання недійсним кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ з моменту його укладання.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, позивач зазначив наступне:

Відповідачем за зустрічним позовом було перераховано на рахунок позивача за зустрічним позовом грошові кошти в сумі 84000,00 доларів США за курсом 4,98 грн., що в гривні становить 417901,68 грн., згідно з банківською випискою від 11.07.07 р.

Позивачем за зустрічним позовом було перераховано на виконання спірного договору 41271,40 доларів США, в якості повернення кредиту 23800 доларів США та 17471,40 доларів США в якості сплати процентів за користування кредитними коштами.

Позивач вважає, що зобов’язання за кредитним договором визначено в валюті, відмінній від гривні України, а використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, суперечить вимогам законодавства.

Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання валютного контролю»передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Закону, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про системи валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про системи валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції, щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що відповідно проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті передбачає отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка у відповідача відсутня.

Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечив, вважає що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, на підставах викладених у письмових запереченнях на зустрічну позовну заяву.

Розглянувши зустрічний позов, господарським судом встановлено, що відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Законодавство Україні чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом частина 3 ст.533 ЦК України.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

          Згідно із ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Регулювання правових відносин у сфері валютного регулювання і валютного контролю здійснюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

          Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати

на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

          Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Валютна операція здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії або генеральної ліцензії, якщо вона не підпадає під режим індивідуального ліцензування.

Індивідуальна ліцензія видається НБУ на разову валютну операцію, в той час як генеральна ліцензія дозволяє здійснювати окремі валютні операції, що не підпадають під режим індивідуального ліцензування, на регулярній основі протягом строку дії ліцензії.

Відповідно до п. в ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Дана обставина не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов’язані з наданням резидентами кредитів в іноземній валюті.

Відповідно ч. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України у сфері валютного регулювання видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про національний банк України»Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

          До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства; встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту; застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

На виконання вказаних повноважень Національним банком України прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правлінння НБУ від 14.10.2004 р. № 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. № 1429/10028.

Відповідно до пункту 1.4 Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п. 1.5 Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

У матеріалах справи міститься банківська ліцензія № 79 від 20.04.07 р., видана Національним банком України, на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування іноземній валюті і тому законодавством України чітко визначено правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань.

Отже, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплаті процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використані іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору.

          Сторони кредитного договору № 11-07/юр досягли згоди щодо всіх істотних умов останнього. Банк правомірно надав кредит резиденту в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках до суми кредиту з огляду на приписи ст. 2, п.п. в п.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність, п. 1 ч. 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Національним банком України надано ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” право на здійснення операцій з валютними цінностями, про що свідчить банківська ліцензія № 35 від 03.12.2001 р. та дозвіл № 35-1 від 03.12.2001 р. на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно додатку до цього дозволу.

Відповідно до додатку до дозволу № 35-1, надано ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави і наслідки недійсності угод згідно з якою, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Статтею 203 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими атами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи вищевикладене, кредитний договір № 11-07/юр. Від 11.07.2007 р. відповідає вимогам чинного законодавства, а у суду не має законних підстав для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст. 22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.

Отже, відсутність порушеного права позивача унеможливлює його захист в судовому порядку, а тому, керуючись ст., ст. 33, 34 ГПК України позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору № 11-07/юр суперечать вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Стягненню підлягає первісні вимоги про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2: 324 004 грн. 24 коп. строкової заборгованості за кредитом, 156 415 грн. 84 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 88 043 грн. 53 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 9 217 грн. 93 коп. інфляційних збитків за основною сумою заборгованості, 4 852 грн. 38 коп. інфляційних збитків за відсотками (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін у судовому засіданні 20.04.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом, за зустрічною позовною заявою - судові витрати відносяться на позивача (відмова у зустрічному позові).

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 46, 49, 60, 81, 82 - 85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік” (69001 м. Запоріжжя вул. Перемоги, б. 37-А, кв. 2, код ЄДРПОУ 34155850, р/р 26004070000101 в ВАТ «ВіЕйБіБанк», МФО 380537), Товариства з обмеженою відповідальністю “Експостил” (65030 м. Одеса вул. Желябова, б. 2-А, код ЄДРПОУ 34505681, р/р 26005300100844 в ВАТ «ВіЕйБіБанк», МФО 373317) на користь Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” (04119 м. Київ вул. Зоологічна, 5, ЄДРПОУ 19017842, р/р 37392880002 у ВАТ «ВіЕйБі Банк»МФО 380537) 324004 (триста двадцять чотири тисячі чотири) грн. 24 коп. строкової заборгованості за кредитом, 156415 (сто п’ятдесят шість тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 84 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 88043 (вісімдесят вісім тисяч сорок три) грн. 53 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 9217 (дев’ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 93 коп. інфляційних збитків за основною сумою заборгованості, 4852 (чотири тисячі вісімсот п’ятдесят дві) грн. 38 коп. інфляційних збитків за відсотками, 5825 (п’ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 34 коп. державного мита, 223 (двісті двадцять три ) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суму пені залишити без розгляду.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя про визнання недійсним кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м. Київ з моменту його укладання - відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 29.04.2010р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.