Рішення № 100116934, 05.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4085/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

-стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.09.2019 по 08.07.2021 у сумі 22891,58 грн (а.с.1-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він в період часу з 04.08.2009 по 06.11.2015 проходив службу в ГУМВС України в Луганській області. 07.11.2015 його було прийнято на службу в Національній поліції відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 1о/с від 07.11.2015. 03.09.2019 його було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області №821о/с від 29.08.2019 відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію (за власним бажанням). Також позивач зазначив, що 27.04.2020 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №360/1725/20 позов було частково задоволено, а саме визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 по 2016 роки та з 2018 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.09.2019, зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 по 2016 роки та з 2018 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.09.2019. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №360/1725/20 залишено без змін. 08.07.2021 на картковий рахунок позивача від Головного управління Національної поліції в Луганській області було перераховано кошти грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 22911,46 грн.

Позивач зазначив, що його було звільнено 03.09.2019 та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з дня наступного після звільнення до дня, який передував перерахунку коштів, тобто з 04.09.2019 по день фактичного розрахунку 08.07.2021. Позивач вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 6,70 % становить: 507,05 гривень (середня заробітна плата за один робочий день) х 6,70 % = 33,97 грн; 33,97 гривень х 674 (дні затримки розрахунку) = 22 895,78 грн. Також вказав, що з врахуванням принципу справедливості та співмірності, вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений йому у розмірі 22895,78 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

25.08.2021 від відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 28295/2021 надійшов відзив на позовну заяву від 25.08.2021 №1526/111/28-2021, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.45-50).

В обґрунтування відзиву зазначив, що наказом начальника ГУНП України у Луганській області від 29.08.2019 № 821 о/с позивача було звільнено з 03.09.2019 зі служби в поліції на підставі ст.77 ч.1 п.7 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). На виконання рішення суду від 30.06.2020 у справі № 360/1725/20 ГУНП в Луганській області платіжним дорученням від 05.07.2021 № 3289 08.07.2021 було зараховано на картрахунок позивача грошові кошти в сумі 22794,39 грн. При цьому, позивача було звільнено 03.09.2019 відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 29.08.2019 № 821 о/с, згідно розписки від 03.09.2019 ОСОБА_1 від відповідача отримав трудову книжку, наказ про звільнення, а також остаточний розрахунок при звільненні з позивачем був проведений 03.09.2019. До суду ОСОБА_1 з позовною заявою про виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій звернувся лише 27.04.2020 відповідно до ухвали суду від 29.04.2020 по справі № 360/1725/20. За таких обставин відповідач вважає, що позивач навмисно збільшував строк звернення до суду з вимогою щодо вирішення спору в частині стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки, що у свою чергу може бути визначено судом як час затримки розрахунку. Крім того, згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду 30.01.2020 у справі №360/4915/19 стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19216,27 грн за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Зазначена сума 19216,27 грн розрахована за період з 04.09.2019 по 16.10.2019, що складає 43 дня та з урахуванням середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням у сумі 446,89 грн. Відповідач не може потворно нести вказану відповідальність за один і той самий період, а саме з 04.09.2019 по 16.10.2019, з урахуванням того, що у рішення суду у справі № 360/4915/19, під час розрахунку належної до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом враховано середньоденну заробітну сплату та загальна сума не вирахувана пропорційно. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача до канцелярії суду 01.09.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.61-69).

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

-ухвалою суду від 06.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.39-40).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.7-8,9).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06.11.2015 (а.с.12).

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.08.2019 №821/ос, позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 03.09.2019 (а.с.6).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі № 360/1725/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 по 2016 роки та з 2018 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.09.2019.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код: 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 по 2016 роки та з 2018 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.09.2019.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код: 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) (а.с.15-26).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 по справі №360/1725/20 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року залишено без змін (а.с.27-35).

Згідно платіжного доручення №3289 від 05.07.2021 позивачу була зарахована грошова компенсація в сумі 22794,39 за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за рішенням суду по справі №360/1725/20 (а.с.53).

08.07.2021 на особовий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 22794,39 грн (а.с.14).

Також судом встановлено, що в провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за №360/4915/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по вказаній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: стягнув з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19216,27 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовив (а.с.81-87).

Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць (пункт 13 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260).

При прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260).

У разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції орган поліції, ЗВО, орган, до якого був відряджений поліцейський, зобов`язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов (пункт 1 розділ VII «Грошові атестати» Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

У справі № 814/2563/16 (К/9901/2705/17) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Отже, з огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні поліцейським при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день звільнення позивача зі служби в Національній поліції відповідачем не були виплачені всі суми, належні до сплати.

На виконання рішення суду у справі №360/1725/20 фактична виплата відбувалась 08.07.2021 Отже, з позивачем здійснено остаточний розрахунок при звільненні 08.07.2021, а тому відповідач має нести відповідальність передбачену статтею 117 КЗпП України.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" пункту 1 Порядку № 100).

Абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 100, в редакції станом на 08.07.2021 року, передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Пунктом 4 Порядку № 100 регламентовано, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям.

Згідно з абзацом дев`ятнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 9 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.

Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України в Луганській області від 13.08.2021 №996/111/22-2019 грошове забезпечення позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, складає: за липень 2019 року - 13522,24 грн, фактично відпрацьовані дні - 31; за серпень 2019 року - 16270,89 грн, фактично відпрацьовані дні - 31. Всього позивачем за вказані місяці відпрацьовано 62 календарних дні. Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 480,53 грн (а.с.52).

Саме вказану довідку, а не довідку про доходи позивача за період з січня 2019 року по серпень 2019 року за №701/111/22-2019 від 02.09.2019, видану Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України в Луганській області, суд бере за основу для розрахунку середнього грошового забезпечення позивача, оскільки саме ця довідка відповідає вимогам вказаним вище Порядку № 100 та Порядку № 260.

День звільнення позивача 03 вересня 2019 року вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 04 вересня 2019 року по 08 липня 2021 року та становить 673 календарних дні.

Середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 вересня 2019 року по 08 липня 2021 року, яке належало б стягнути на користь позивача, складає: 480,53 грн х 673 календарний день = 323 396,69 грн.

Однак, як вже було встановлено судом, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року по справі №360/4915/19 стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19216,27 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Період середнього заробітку, що увійшов до розрахунку по справі №360/4915/19 становить з 04.09.2019 по 16.10.2019 та складає 43 календарних днів.

Оскільки відповідач несе одну відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні, тому період, що увійшов до розрахунку за рішенням суду від 30.01.2020 у справі №360/4915/19, не повинен бути врахований при визначенні розміру середнього грошового забезпечення по даній справі та його слід відрахувати.

Таким чином, розрахунок середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні наразі має бути таким:

- час затримки розрахунку при звільненні складає: 673 календарних дні (за період з 04 вересня 2019 року по 08 липня 2021 року) - 43 календарних днів (за період з 04 вересня 2019 року по 16 жовтня 2019 року за рішенням по справі №360/4915/19) = 630 календарні дні;

-сума середнього грошового забезпечення складає: 480,53 грн х 630 календарні дні = 302 733,90 грн.

Втім, вирішуючи даний спір, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 щодо дотримання судом, який розглядає спір про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, принципів розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування, та зменшення за певних умов розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Розмір невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки позивачеві при звільненні за рішенням суду становив 22794,39 грн. При цьому відповідач, відразу 05.07.2021, після набрання законної сили 01.07.2021 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №360/1725/20, виплатив в позивачу вказану суму грошової компенсації без звернення позивача з виконавчим листом до виконання.

Вказана сума грошової компенсації приблизно становить 7,5% від розрахованої суми середнього грошового забезпечення позивача за час затримки її виплати при звільненні (302 733,90 грн).

Також суд враховує, що з позовом про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій позивач звернувся до суду лише 27.04.2020, тобто через 7 місяців після звільнення зі служби, що вплинуло на період виплати середнього грошового забезпечення у сторону необґрунтованого збільшення.

Отже, беручи до уваги ті обставини, що між позивачем та відповідачем, починаючи з квітня 2020 року, існував спір з приводу виплати компенсації за не використанні відпустки, добровільне виконання відповідачем рішення суду про виплату цієї грошової компенсації, та зважаючи на співмірність розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача - 22794,39 грн, відсоткового співвідношення між розміром несвоєчасно виплачених сум та розміром розрахованого середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 7,5%, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача та стягнення на його користь суми, яка дорівнює 4000 грн.

Визначений судом розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача повністю відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності суми відшкодування.

Доводи відповідача про те, що позивач подав позов з пропуском строку, суд вважає безпідставними.

Так відповідно до частин третьої, п`ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно частини третьої статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Матеріалами справи підтверджено, що грошова компенсація за невикористані відпустки за рішенням суду у справі № 360/1725/20 фактично була виплачена відповідачем 08.07.2021, оскільки платіжне доручення №3289 від 05.07.2021 оплачено Державною казначейською службою України 08.07.2021 та 08.07.2021 кошти були зараховані на картковий рахунок позивача (а.с.14,53).

Отже, з позовом до суду про стягнення середнього грошового забезпечення позивач має право звернутись в місячний строк, обрахунок якого починається з 08.07.2021.

Позов до суду позивач надіслав до суду засобами поштового зв`язку 30.07.2021, що підтверджується описом вкладення до експрес-відправлення та конвертом (а.с.36,38). Позов зареєстровано в суді 02.08.2021 (а.с.1-4).

Таким чином, судом встановлено, що позов до суду подано своєчасно, в межах місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач, як суб`єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, не довів суду правомірність своїх дій, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з самостійним визначенням судом розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2213402096.1 від 29.07.2021 (а.с.5).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, проте це стосувалось лише визначення розміру стягнення середнього грошового забезпечення, тому відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 вересня 2019 року по 08 липня 2021 року у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова