Рішення № 100116933, 05.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4079/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 від 16.06.2021 №222735 в сумі 1700,00 грн, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки;

-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ФОП ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову в сумі 2270 грн, та сплати витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн (а.с.1-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 2016 року з основним видом діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 має в користуванні два нежитлових приміщення у АДРЕСА_1 , та у АДРЕСА_2 . Також в своїй підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує власний транспортний засіб ОРЕL MOVANO д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до трудового договору №4 від 11.10.2018 та наказу про прийняття на посаду водія, ОСОБА_2 є найманим працівником у ФОП ОСОБА_1 27.05.2021 водій ОСОБА_2 здійснював перевезення товару ФОП ОСОБА_1 (накладна 1334 від 27.05.2021) з АДРЕСА_2 до АДРЕСА_1 . При здійсненні перевезення у водія ОСОБА_2 були в наявності наступні документи: накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач зазначив, що не надає послуги з вантажного перевезення на договірних умовах. Зазначений товар перевозився для власних потреб з одного приміщення у м. Сватове, яке перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1 до іншого приміщення у м. Сєверодонецьк, яке також перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_1 . Під час здійснення зазначеного перевезення 27.05.2021 водій ОСОБА_2 був зупинений співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті Східного міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, які йому повідомили, що найближчим часом ФОП ОСОБА_1 буде притягнутий до відповідальності за відсутність ТТН під час здійснення перевезення. 16 червня 2021 року в.о. заступника начальника Управління - начальника ВДК за безпекою на транспорті у Луганській області А. Рязанцевою, було винесено постанову №222735 про накладення стягнення на ФОП ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 27.05.2021 о 13:05 годин, на а/д Н-26, на автомобілі із державним номером НОМЕР_1 допустив надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 цього закону, а саме: ТТН або інший документ на вантаж згідно чинного законодавства, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» акт 274769 водій ОСОБА_2 . Позивач також вказав, що не викликався на розгляд матеріалів про накладення на нього стягнення, про дату час та місце такого розгляду повідомлений не був, та розгляд матеріалів відбувся без нього. Лист із постановою був отриманий ФОП ОСОБА_1 23.06.2021. Не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій 29.06.2019. адвокат позивача звернувся зі скаргою до відповідача, однак відповідач відмовився розглядати скаргу з причини пропущеного строку. Позивач вважає, що водій ОСОБА_2 мав в наявності всі необхідні документи для здійснення перевезення товару для власних потреб, а тому вважає оскаржувану постанову протиправною та звернувся до суду за захистом своїх прав.

31.08.2021 від Державної служби України з безпеки на транспорті до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 29028/2021 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.52-56).

В обґрунтування відзиву зазначив, що 27.05.2021 на підставі направлення на перевірку від 25.05.2021 №014030 співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилася перевірка транспортних засобів під час здійснення ними перевезень пасажирів і вантажів на а/д Н-26 Чугуїв - Мінове, км 131+900, в ході якої о 13:05 був перевірений автомобіль Опель Мовано, держ. номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу. Водій надав для перевірки посвідчення водія НОМЕР_2 кат «В, СІ, С», видане 20.08.2013 ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ УМВС України в Луганській області, та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 15.08.2019 ТСЦ 4441 на автомобіль Опель Мовано, держ. номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 . Документів на вантаж водієм надано не було. На питання співробітників щодо походження вантажу ОСОБА_2 повідомив, що здійснює перевезення господарських товарів зі складу ФОП ОСОБА_1 (м. Сватове) отримувачу у м. Сєвєродонецьк. Таким чином, в ході проведеної 27.05.2021 рейдової перевірки транспортного засобу Опель Мовано, держ номер НОМЕР_1 , було встановлено відсутність у водія ОСОБА_2 документів, передбачених чинним законодавством для водіїв під час надання послуг з перевезення вантажів. За фактом надання послуг з перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, тому співробітниками Укртрансбезпеки за порушення вимог п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363, затвердженим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 274769. Водій ОСОБА_2 з актом ознайомився, проте від надання письмових пояснень і підпису відмовився, про що згідно з п.22 Порядку №1567 в акті було зроблено відповідну позначку. Відповідно до частини другої п.26 Порядку №1567 повідомлення про розгляд справи про порушення, заплановане на 15.05.2021 за адресою АДРЕСА_4 , було направлено позивачеві 31.05.2021 рекомендованим поштовим відправленням №9340408859636. Інших засобів повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд матеріалів про порушення Порядком № 1567 не передбачено. 15.06.2021 позивач або уповноважена ним особа на розгляд не прибули, тому 16.06.2021 відповідно до п. 27 Порядку №1567 страву про порушення було розглянуто без їх участі. Відповідач також зазначив, що нез`явлення позивача на розгляд справи не може слугувати підставою для скасування постанови № 222735. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

-ухвалою суду від 06.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.44-45).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_4 , є фізичною особою-підприємцем з 06.06.2016 №23740000000003434, основним видом економічної діяльності є КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; зареєстроване місце проживання є АДРЕСА_5 , в стані припинення не перебуває (а.с.22,23,24-25).

Позивач також є платником податку, про що свідчить витяг з реєстру платників єдиного податку від 09.06.2016 №1612273400381 (а.с.26).

Позивач є власником транспортного засобу марки ОРЕL MOVANO д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане 15.08.2019 ТСЦ 4441 (а.с.38).

11.10.2018 ОСОБА_1 уклав трудовий договір з ОСОБА_2 (а.с.27-28).

На підставі заяви ОСОБА_2 останній прийнятий до ФОП ОСОБА_1 як водій по договору, про що надано наказ №5 від 11.10.2018 (а.с.29).

ОСОБА_2 має посвідчення водія НОМЕР_2 категорія «В, СІ, С», видане 20.08.2013 ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ УМВС України в Луганській області (а.с.38).

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №13 від 01.12.2019. Відповідно до п.1.1. вказаного Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в користування нежитлове приміщення, загальною площею 50,0 м2, забезпечене комунальними послугами та ресурсами, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , а Орендар зобов`язується прийняти приміщення та сплачувати Орендодавцю орендну плату за користування Приміщенням (а.с.32-35).

Також, а матеріалах справи наявний договір безоплатної позички нежилого приміщення б/н від 01.03.2019, укладений між фізичною особою ОСОБА_4 (Позичкодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Користувач). Відповідно до п.1.1. вказаного Договору Позичкодавець надає у безоплатне користування Користувачу, а Користувач приймає в безоплатне користування частину нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Використання об`єкту позички користувачем для здійснення господарської діяльності (а.с.36-37).

ФОП ОСОБА_1 оформлено накладну №1334 від 27.05.2021 на загальну суму 46951,23 грн (а.с.30-31). Згідно вказаної накладної перевозились дрібні будівельні матеріали, прилади та інструменти.

Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки сформовано направлення на рейдову перевірку від 24.05.2021 №014030 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки і висадки пасажирів, стоянках автотранспортних засобів, місцях навантаження і розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю. Під час виїзду/заїзду з/на підприємств/а, які знаходяться на адміністративній території Луганської області (а.с.59).

27.05.2021 Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яку оформлено Актом №274769. З вказаного акту вбачається, що 27.05.2021 проведено перевірку транспортного засобу марки ОРЕL MOVANO д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , водія ОСОБА_2 . Під час перевірки виявлено порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевізник не забезпечив наявності у водія товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж. Відповідальність за вказане порушення передбачено ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", абз.3 ч.1 надання послуг про перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної (а.с.60).

Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки направлено на адресу позивача згідно даних ЄДРПОУ повідомлення від 31.05.2021 №40673/8.4/24-21 про розгляд справи про порушення, в якому вказано, що відповідно до п.26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та належить прибути 15.06.2021 до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявленого під час рейдової перевірки (а.с.62).

Вищевказане повідомлення направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку (а.с.63-64).

16 червня 2021 року Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №222735 у розмірі 1700 грн, у зв`язку з наданням послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме ТТН або інший документ на вантаж згідно чинного законодавства, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.65).

29.06.2021 адвокатом позивача О.Г.Тіньковським направлено до відповідача скаргу на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №222735 (а.с.17-19).

Відповідач, розглянувши вищевказану скаргу, надав відповідь від 14.07.2021, в якій зазначив, що скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. Підтверджуючих документів, які б свідчили про об`єктивні причини несвоєчасного подання скарги на постанову не надано, а тому термін подання оскарження вищезазначеної постанови пропущено без поважним причин (а.с.20-21).

Позивач вважає протиправною постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 16.06.2021 №222735, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (в редакції на момент перевірки), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМУ від 08.11.2006 №1567.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (далі - Постанова № 207).

Пунктом 2 Постанови № 207 визначено, що особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до вимог Постанови № 207 наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Отже, чинне законодавство зобов`язує мати товарно-транспортну накладну тільки на перевезення автотранспортом на договірних умовах.

Згідно з частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (№ 2344-ІІІ).

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами першою - третьою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники, які надають послуги з перевезення вантажу.

З матеріалів справи та з позиції сторін не вбачається наявність у позивача статусу суб`єкта господарювання, що провадить діяльність саме у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу або наявність договору про перевезення вантажу. Отже підстави вважати, що позивач здійснював перевезення в рамках договірних правовідносин, відсутні.

При цьому відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу застосовано саме у зв`язку з відсутністю товарно-транспортної накладної на товар при наданні послуг з перевезення вантажів, натомість, доказів надання позивачем таких послуг відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку позивач не здійснював перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача, а тому не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням товаро-транспортної накладної.

Отже, до позивача не може бути застосована відповідальність, що передбачена частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезення вантажу без оформлених документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлення товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Згідно частин шостої, сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Однак саме з таким клопотанням, як це передбачено діючим законодавством відповідач до суду не звернувся.

Позивачем на підтвердження оплати послуг адвоката надано договір №б/н від 29.06.2021 про надання професійної правничої допомоги (а.с.8-10), додаткову угоду №2 до договору №б/н від 29.06.2021 про надання професійної правничої допомоги (а.с.11), рахунок на оплату №19 від 28.07.2021 (а.с.12), платіжне доручення №132 від 29.07.2021 (а.с.13).

Матеріали справи містять договір б/н від 29.06.2021 (далі - Договір) про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Dominus Litis» (а.с.8-10).

Відповідно до пункту 2.3.1. р.2.3 Договору за надання Адвокатом правової допомоги за цим Договором, що Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар в розмірі та в строк погоджені між ними.

Відповідно до пункту 5.1 р.5 Договору - вартість послуг за надання професійної правничої допомоги, опис таких послуг та розрахунок, погоджується за взаємною угодою сторін, та оформляється додатковою угодою до цього Договору.

Як вбачається із додаткової угоди №2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 29.06.2021, відповідно до р.5 Договору про надання професійної правничої допомоги від 29 червня 2021 року, сторони узгодили опис робот, які будуть надані, та розрахунок відповідних витрат, зокрема:

-аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосуються взаємовідносин сторін, огляд судової практики в подібних справах, та надання консультації - 1000 грн, що складається з вартості 1 година - 1000 грн х 1 год;

-підготовка та складання процесуальних документів (позовної заяви) - 3000 грн, що складається з вартості 1 година - 1000 грн х 3 год.

Загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 4000 грн (а.с.11).

Відповідно до інформації, зазначеної у рахунку на оплату №19 від 28.07.2021 та платіжного доручення №132 від 29.07.2021 ОСОБА_1 сплачено адвокатському об`єднанню «Dominus Litis» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 29.06.2021 - 4000,00 грн (а.с.12,13).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесенні судові витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо сплаченого позивачем судового збору, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29.07.2021 № 40737 (а.с.5).

Частиною першою статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою статті 4 Закону України № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем адміністративного позову майнового характеру пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлена ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн.

Позивачем подано позов майнового характеру, який містить в собі 1 вимогу майнового характеру.

Таким чином, у даному випадку, за одну вимогу майнового характеру особа має сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задовольняється повністю, суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Крім того, суд роз`яснює, що позивач відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» має право подати до суду заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №222735 від 16 червня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова