Рішення № 100116141, 04.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 жовтня 2021 року Справа № 280/3868/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Національного банку України

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ»

про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2019 р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача до Державного бюджету України на рахунок територіального управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника на балансовий рахунок 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації за доходами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» (символ звітності 106) штраф у сумі 17000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства Нацкомфінпослуг в межах свої повноважень може вимагати надання необхідної інформації та документів для встановлення наявності правопорушення, однак відповідачем не виконано законні вимоги позивача, у зв`язку з чим до відповідача було застосовано штрафні санкції. У звязку із несплатою розміру застосованого штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 09.08.2019 відкрито провадження по справі №280/3868/19 у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою суду від 05.09.2019 розгляд справи призначено на 30 вересня 2019 року о/об 11:45.

Ухвалою суду від 05.09.2019 відкладено судове засідання на 30.09.2019 об 11 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 30.09.2019 зупинено провадження в адміністративній справі № 280/3868/19 до набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/3421/19. Зобов`язано сторін повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/2421/19.

Ухвалою суду від 16.03.2021 поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 31.03.2021 о/об 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 16.03.2021 замінено позивача у даній справі - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на його правонаступника - Національний банк України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9).

Ухвалою суду від 31.03.2021 відкладено судове засідання на 06.05.2021 о/об 15 год. 00 хв.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача. На задоволенні позовних вимог позивач наполягає.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У зв`язку із надходженням звернень громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо врегулювання відносин по договорам з ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ», на підставі п. 12 ч.1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та пп. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, Нацкомфінпослуг направила на адресу позивача вимогу від 28.03.2019 №6417/15-8, у якій зазначено про необхідність протягом 3 робочих днів з дня отримання цієї вимоги надати одним пакетом документів:

- пояснення чи укладався між Товариством і заявником договір в письмовій формі, якщо так, то надати повну копію такого договору та всіх додатків і додаткових угод до нього;

- у випадку укладення між Товариством та заявником електронних договорів надати:

письмові пояснення щодо використання інформаційно-телекомунікаційної системи чи систем за допомогою якої було укладено такі договори, з обов`язковим зазначенням адреси веб-сайту;

інформацію щодо порядку (процедури), і якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладання електронних договорів, вчинених Товариством та заявником в інформаційно-комунікаційній системі та поза нею з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень), роздрукованих у паперовій формі, що підтверджують такі дії. Крім того, надати підтвердження відправлення оферти заявнику та прийняття такої оферти (акцепт) споживачем (заявником) у порядку, встановленому частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»;

копії внутрішніх правил надання фінансових послуг Товариства зі всіма змінами та додатками, які діяли в момент укладення договору;

первинні бухгалтерські документи, що підтверджують суму боргу заявника (платіжні доручення, квитанції та інші документи, що підтверджують надання (перерахування) Товариством на підставі договору грошових коштів заявнику та інше);

копію банківських виписок, прибуткових касових ордерів, фіскальних чеків та інших документів, що підтверджують отримання Товариством на підставі договору грошових коштів від заявника у період з моменту укладення договору до моменту надання відповіді на дану вимогу;

копії листування Товариства з заявником (звернення, листи, заяви, скарги, повідомлення, вимоги щодо виконання зобов`язань тощо, надіслані Товариством до заявника та отримані від них, як в електронному так і в паперовому виді, відповіді на такі звернення);

у разі пролонгації дії договору, надати копії документів, на підставі яких здійснювалась така пролонгація;

детальний розрахунок нарахованої Товариством заборгованості заявника, сплаченої та несплаченої у період з моменту укладання договору до моменту надання відповіді на дану вимогу (згідно з Додатком №1, що додається);

у разі звернення до суду, матеріали, що стосуються судових справ по заявнику, позовні заяви, ухвали суду, судові рішення, досудові вимоги тощо;

у випадку відступлення прав вимоги за договорами, надати договір, згідно якого Товариство відступило право грошової вимоги до заявника, з усіма додатками до нього (актами прийому-передачі тощо);

за відсутності заборгованості заявника, належним чином оформлену довідку про відсутність заборгованості;

інші відповідні документи та інформацію (вичерпний пакет документів) за даною справою (а.с.13-14).

15.04.2019 Відповідач направив засобами поштового зв`язку відповідь на вимогу від 28.03.2019 №6417/15-8, за змістом якої повідомило запитувану інформацію.

17.04.2019 на доповнення до раніше наданої інформації відповідач направив на адресу Нацкомфінпослуг лист №258, до якого було додано запитувані документи. Лист направлено засобами поштового зв`язку 17.04.2019.

На підставі ч.2 ст.42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» позивачем складений Акт про неподання інформації відповідачем №569/15-3/9 від 18.04.2019, за змістом якого зазначено, що у відповідь на вимогу від 28.03.2019 №6417/15-8 відповідач листом від 15.04.2019 №257 надав інформацію щодо заявників, проте не надано жодного запитуваного документа за вказаною вимогою, зокрема щодо договірних відносин між Товариством і заявниками. Тобто, станом на дату складання Акту, відповідачем не в повному обсязі подано до Нацкомфінпослуг запитувану інформацію та документи.

Вказане свідчить про вчинення відповідачем правопорушення, зазначеного у п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у вигляді неподання інформації .

19.04.2019 позивачем прийнято постанову № 222/569/15-3/9-П про застосування до відповідача штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого п.2 ч.1 ст.1 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в частині неподання інформації.

Листом №2957/15-8 від 24.04.2019 Нацкомфінпослуг повідомила відповідача про застосування до нього заходу впливу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, та направила на його адресу копію вищезазначеної постанови.

Оскільки розмір штрафу відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12 липня 2001 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23.11.2011 №1070/2011 на виконання Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно пунктів 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Повноваження Нацкомфінпослуг визначені статтею 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, згідно з пунктами 10, 12 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Статтею 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Згідно з п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2, 3 ст.41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.

Відповідно ч.1 ст.42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Частиною 2 ст.42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.

Згідно з ч.6 ст.42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення №2319).

Відповідно до пункту 1.1 Положення №2319, це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Приписами пункту 1.5 Положення №2319 визначено, що дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (пункт 1.11 Положення № 2319).

Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (пункт 1.12 Положення №2319).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Положення №2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.

Розгляд справ про правопорушення та застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Голови Нацкомфінпослуг або керівників самостійних структурних підрозділів або осіб, які їх заміщують, за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг (пункт 3.2 Положення №2319).

За приписами пунктів 4.1, 4.3 Положення №2319 провадження у справі про правопорушення є обов`язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення.

Днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення.

Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.5 Положення № 2319 постанова про накладення штрафних санкцій, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», приймається уповноваженою особою Нацкомфінпослуг протягом 30 календарних днів після отримання нею акта про правопорушення та документів, які стосуються справи про правопорушення.

Пунктом 4.9. Положення № 2319 визначено, що примірник акта про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис не пізніше п`яти днів з дати його складання з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до пункту 4.12 Положення №2319, уповноважена особа Нацкомфінпослуг при підготовці справи про правопорушення, за яке передбачено застосування заходу впливу, визначеного підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, до розгляду повинна, серед іншого, перевірити своєчасність повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.

Пунктом 4.13 Положення №2319 визначено, що уповноважена особа Нацкомфінпослуг вирішує питання, передбачені у пункті 4.12 цього розділу, визначає дату, час та місце розгляду справи про правопорушення, про що повідомляється особа рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи про правопорушення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис.

Керівник або уповноважений представник особи при розгляді справи про правопорушення має право: знайомитися з усіма матеріалами, які є у справі про правопорушення; бути присутнім при розгляді справи про правопорушення; надавати пояснення (у тому числі письмові), заявляти клопотання по суті виявленого порушення (пункт 4.14 Положення №2319).

При цьому, згідно з пунктом 4.15. Положення №2319 відсутність керівника або уповноваженого представника особи в разі якщо про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення він був повідомлений згідно з вимогами пунктів 4.11 та 4.13 цього розділу, не може бути підставою для відкладення розгляду справи про правопорушення.

Рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 3, 6 - 9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг.4.24. Особа може оскаржити рішення про застосування заходу впливу у встановленому законодавством порядку.

Рішення про результати розгляду справи про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за її місцезнаходженням або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття. Рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, може бути оскаржене особою до Нацкомфінпослуг як колегіального органу або до суду, а рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, - до суду.

З аналізу викладених норм вбачається, що Нацкомфінпослуг наділена повноваженнями щодо розгляду заяв споживачів про порушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг, проводить перевірку фактів, викладених у таких заявах, шляхом направлення на адресу учасників ринків фінансових послуг вимог про надання інформації та документів. На основі аналізу отриманої інформації стосовно порушення уповноважена особа Нацкомфінпослуг обирає та застосовує відповідні заходи впливу. При цьому неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації на вимогу Нацкомфінпослуг становить окремий склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 по справі №280/3421/19, яке набрало законної сили 21.11.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (69037, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25; код ЄДРПОУ 40858239)

до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м.Київ, вул.Бориса Грінченка, буд.3; код ЄДРПОУ 38062828) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері фінансових послуг про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 19.04.2019 №222/569/15-3/9-П.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІ ЗАЙМИ" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Як зазначено у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 по справі №280/3421/19, яке набрало законної сили 21.11.2019: «… З матеріалів справи судом встановлено, що в порушення вимог Положення №2319 провадження з розгляду справи про правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, носило формальний характер, оскільки акт про неподання інформації від 18.04.2019 №569/15-3/9 на адресу позивача не надсилався, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг також не направлялось, а постанова про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, винесена на наступний день після складення акту про неподання інформації.

Суд вважає хибними посилання відповідача на відсутність обов`язку направлення акту про неподання інформації на адресу особи, щодо якої розглядається справа про правопорушення в сфері ринків фінансових послуг, а також на те, що участь представника такої особи при розгляді справи про правопорушення не обумовлена нормами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та зазначає, що такі посилання суперечать наведеним вище нормам права, оскільки законодавством регламентовано чітку і послідовну процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення на ринку фінансових послуг, обов`язковими етапами якої є надсилання їй відповідного акта про правопорушення та повідомлення про дату, час та місце розгляду її справи, а також надання особі права на подачу та розгляд її заперечень на акт перевірки.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що на дані правовідносини не розповсюджуються норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки позивачем відповідних аргументів не наводилось».

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, оскільки постанова позивача від 19.04.2019 №222/569/15-3/9-П скасована, у задоволенні позову слід відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову необхідно відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Національний банк України (код ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, буд. 39 - А, оф. 25, код ЄДРПОУ 40858239) про стягнення штрафу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано суддею 04.10.2021.

Суддя Р.В. Сацький