Рішення № 100115120, 22.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/7343/21

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Маленької Ю.О.,

представника позивача Яцківа В.С., представника відповідача Домарацької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 21.01.2021 № 500/06-30-09-02.

В обґрунтування позву, враховуючи заяву від 11.07.2021 про зміну підстав позову (а.с.109-119), зазначає, що наказ № 1895 від 24.11.2020 про проведення фактичної перевірки не відповідає законодавчо визначеним вимогам, у ньому не містяться відомості щодо підстав для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України; податковий орган проводив перевірку з питань, на які поширюється мораторій, що є порушенням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "перехідні положення" ПК України; на момент проведення фактичної перевірки пальне у резервуарах відсутнє у зв`язку з його використанням; відповідачем під час проведення перевірки не було встановлено факт зберігання пального, місце зберігання; в спірному рішенні не зазначена чітка норма законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітка норма законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій; застосування штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн. за "зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності, як зазначено в спірному рішенні, неможливо, оскільки позивач здійснює зберігання пального на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Ухвалою від 08.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подані відзиви на позовну заяву (а.с.47-86, 133-137), в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що фактична перевірка позивача проводилась на законних підставах та не підпадала під дію мораторію; факт зберігання позивачем пального в період відсутності ліцензії з 01.04.2020 по 23.04.2020 підтверджується наданими під час перевірки головним бухгалтером товариства письмовими поясненнями та документами.

Позивач подав відповіді на відзив (а.с.96-100, 140-147), в яких не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві та просить задовольнити позов.

Відповідач подав заперечення на відповідь (а.с.104-108), в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.

В судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримав;

- представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені по справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

21.01.2021 відповідачем на підставі акту перевірки № 2620/06-30-09-05 від 23.12.2020 (а.с.49-52) встановлено порушення ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР) та прийнято податкове повідомлення-рішення № 500/06-30-09-02 (а.с.15, 60), яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000,00 грн. за зберігання пального без наявності ліцензії на даний вид діяльності (а.с.16, 61).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом № 481/95-ВР та Податковим кодексом України.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановити річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень (ч. 7 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно ч. 43 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії (ч. 44 ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Частиною 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії (ч. 22 ст. 18 Закону № 481/95-ВР).

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки повинні отримувати ліцензію на зберігання пального і у разі зберігання такими суб`єктами пального з 01.04.2020 без наявності відповідної ліцензії до них застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу 500000 гривень.

Судом на підставі досліджених акту фактичної перевірки № 2620/06-30-09-05 від 23.12.2020 (а.с.49-52), наданих позивачем під час перевірки ліцензії на право зберігання пального (а.с.63-64), видаткових накладних (а.с.69, 75), товарно-транспортних накладних (а.с.70, 76), оборотно-сальдових відомостей (а.с.77-81), довідки (письмових пояснень) від 22.12.2020 головного бухгалтера Селянського (фермерського) господарства "Україна" (а.с.83-83), встановлено, що позивачем в квітні 2020 року без відповідної ліцензії зберігалось отримане 8 та 10 квітня 2020 року для потреб власного споживання паливо у резервуарах товариства за адресою: Ружинський район, с. Бистрик, вул. Садова,21.

Доказів на спростування вказаних обставин під час розгляду справи позивачем не надано.

Щодо доводів позивача про невідповідність законодавчо визначеним вимогам наказу Головного управління ДПС у Житомирській області № 1895 від 24.11.2020 про проведення фактичної перевірки Селянського (фермерського) господарства "Україна" (а.с.14), то вони ніяким чином не свідчать про протиправність спірного рішення, оскільки вказаний наказ не є предметом спору по даній справі, не визнавався протиправним та не скасовувався, на даний час є чинним.

Щодо твердження позивача про протиправність проведення фактичної перевірки з питань, на які поширюється мораторій, що є порушенням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то воно є необґрунтованим виходячи з наступного.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Тобто проведення фактичної перевірки позивача, за наслідками якої на нього накладено штраф саме за порушення норм законодавства щодо зберігання пального без наявності ліцензії не суперечить Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Україна" (с. Бистрик, Ружинський р-н, Житомирська обл., 13635, код 30847901) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ВП 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 04 жовтня 2021 року