Рішення № 100115007, 05.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 р. Справа№200/11436/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи (ідентифікаційний код 21958658, 84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 14) про зобов`язання внести зміни до висновку від 19.12.2019 та встановити ОСОБА_1 20% втрати працездатності з 19.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.07.2021 адвокатом позивача направлено заяву до Медико-соціальної експертної комісії, в якій останній просить внести зміни до висновку МСЕК від 19.12.2019 та встановити ОСОБА_1 20% втрати працездатності з 19.12.2016. Листом позивача повідомлено про наступне: ОСОБА_1 був оглянутий Обласною профпатологічною МСЕК 19.12.2019. За результатами огляду рішенням комісії було визначено 20% професійної працездатності з 16.12.2019 безстроково.

Зазначив, що ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з актів № 38 від 24.08.2004 та № 1 від 31.01.2008 із позивачем 20.08.2004 на Шахті ім. Н.П. Баракова ВАТ «Краснодонвугілля» та 17.01.2008 та СП «Шахта Горіхівська» ВАТ «Краснодонвугілля» сталися нещасні випадки, він отримав трудові каліцтва, за наслідком чого ним втрачено 20 % працездатності (по 10 % під час кожної травми 20.08.2004 та 17.01.2008), про що видано довідку МСЕК серії 2-20СУ № 0044869 за результатом огляду 25.02.2010. Зазначив, що позивачу припинено страхові виплати після спливу строку дії довідки МСЕК, що встановлено по березень 2015 року. Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 087722 позивачу за результатом огляду 19.12.2019 встановлено 20 % відсотків втрати працездатності (по 10 % під час кожної травми 20.08.2004 та 17.01.2008) з 16.12.2019 безстроково. Просив зобов`язати відповідача внести зміни до висновку від 19.12.2019 та встановити ОСОБА_1 20% втрати працездатності з 19.12.2016

21 вересня 2021 року позивачем надано суду пояснення, в яких виклав аргументи аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що 19 грудня 2019 року Обласною профпатологічною МСЕК м. Слов`янська складений акт огляду медико-соціальною комісією №38. В акті зазначено наступне експертне рішення: наявні патології, ступень стійких функціональних порушень дає підставу визначити т. 9.9.2.3 згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420 - 20% втрати працездатності, безстроково. Видана довідка серія 12ААА№087722. Зазначив, що позивача не було визнано інвалідом, відповідно до Акту встановлено 20% втрати працездатності (по 10 % під час кожної травми 20.08.2004 та 17.01.2008), безстроково. Відповідно до п. 1.15 Інструкції про встановлення груп інвалідності якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність встановлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки. Вважає, оскільки інвалідність позивачу не було встановлено, встановлені тільки відсотки втрати працездатності, тому дана норма не може бути застосована стосовно позивача. Рішення комісії було прийняте у відповідності до діючого законодавства України, підстав для змінення рішення немає.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою у АДРЕСА_1 (довідка від 10.10.2019 № 1422-5000211294).

Як вбачається з актів № 38 від 24.08.2004 та № 1 від 31.01.2008 із позивачем 20.08.2004 на Шахті ім. Н.П. Баракова ВАТ «Краснодонвугілля» та 17.01.2008 та СП «Шахта Горіхівська» ВАТ «Краснодонвугілля» сталися нещасні випадки, він отримав трудові каліцтва, за наслідком чого ним втрачено 20 % працездатності (по 10 % під час кожної травми 20.08.2004 та 17.01.2008), про що видано довідку МСЕК серії 2-20СУ № 0044869 за результатом огляду 25.02.2010.

Довідкою МСЕК серії 12 ААА № 087722 від 19.12.2019 позивачу встановлено 20 % втрати працездатності з 16.12.2019 безстроково. Постановою відповідача від 18.09.2020 № 0510/12528/12528/1 призначено позивачу щомісячну страхову виплату саме з 16.12.2019.

Позивач пропустив строк переогляду після 2015 року та звернувся до МСЕК лише у 2019 році, оскільки на території м. Краснодон, де він мешкає, триває антитерористична операція, а до м. Добропілля позивач перемістився згідно довідки внутрішньо переміщеної від 10.10.2019 № 1422-5000211294, тобто лише у жовтні 2019 року.

Зазначені обставини встановлені в межах розгляду адміністративної справи № 200/10726/20-а. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділення про скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Скасовано постанову Добропільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 18.09.2020 № 0510/12528/12528/2. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділення прийняти нову постанову, якою здійснити розрахунок належної ОСОБА_1 суми щомісячної страхової виплати, виходячи із розміру заробітної плати позивача за грудень 2007 року у розмірі 8520 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Добропільського міського відділення на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок. Рішення набрало законної сили 19 квітня 2021 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Конституції України визначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Дані правовідносини регулюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Положенням про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816.

Так, згідно ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до п.22 Положення про медико-соціальну експертизу повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до положень п. 1.13 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Якщо строк переогляду особи було пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки (п. 1.15 Інструкції № 561).

Так, в межах розгляду адміністративної справи №№ 200/10726/20-а судом встановлено, що позивач пропустив строк переогляду після 2015 року та звернувся до МСЕК лише у 2019 році, оскільки на території м. Краснодон, де він мешкає, триває антитерористична операція, а до м. Добропілля позивач перемістився згідно довідки внутрішньо переміщеної від 10.10.2019 № 1422-5000211294, тобто лише у жовтні 2019 року, однак належної оцінки даним обставинам комісією надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту огляду МСЕК №38 від 19.12.2019, відповідач, не скористався положенням п.1.15 Інструкції № 561 і не надав належну оцінку доводам ОСОБА_1 про поважність пропуску строку звернення до МСЕК для переогляду, така оцінка доводам, їх відхилення (неврахування) не надана і в заявах по суті позовних вимог, поданих суду.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач зазначає, що опинився в ситуації, що відповідно позбавила його можливості забезпечити належний захист своїх прав, а відповідач Обласний центр медико-соціальної експертизи не врахував наведених позивачем причин пропуску терміну переогляду.

Вирішуючи спір суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За обставин справи відповідачем, не наведено достатньо вагових та суттєвих доводів проти позовної заяви та не доведено правомірності відмови встановлення відсотку втрати працездатності з дати її припинення.

Отже таку відмову не можна вважати чіткою та зрозумілою.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Обласним центром медико-соціальної експертизи не доведено правомірність відмови ОСОБА_1 в застосуванні положень п. 1.15 Інструкції № 561.

Суд звертає увагу на те, що експертна комісія не дослідила правову норму, яка міститься в положенні п. 1.15 Інструкції № 561, а також не проаналізувала обставини, на які посилається позивач, щодо поважності пропуску строку подання документів до МСЕК, вдавшись до надто формального тлумачення Інструкції №561.

Таким чином, вирішенню підлягає питання того, чи з поважних причин позивачем не проходився огляд МСЕК у період з грудня 2016 року по грудень 2019 року.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а, адміністративне провадження №К/9901/4844/18) зазначив, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, встановити інвалідність, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

В той же час, суд не може підмінити установлену законодавством процедуру розгляду документів.

Таким чином, з огляду на вищенаведене випливає, що процедура встановлення інвалідності є дискреційним повноваженням, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, встановленню такої передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти повноваження МСЕК, уповноваженої на виконання функцій з проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений судовий збір у сумі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Обласного центру медико-соціальної експертизи (ідентифікаційний код 21958658, 84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 14) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Обласний центр медико-соціальної експертизи (ідентифікаційний код 21958658, 84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 14) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до висновку від 19.12.2019, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош