Рішення № 100114993, 05.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 р. Справа№200/10428/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, пл.Соборна, буд.3) просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за заявою від 20.05.2021 №6; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 20.05.2021 №6 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до трудового (страхового) стажу періодів роботи з 20.06.1978 по 07.05.1979, з 10.03.1989 по 26.09.1989, з 15.07.1991 по 04.03.2000 трактористом у колгоспі ім.Калініна, реорганізованого у колективне сільськогосподарське підприємство «Старогнатівське» та періодів роботи з 07.05.179 по 15.05.1981, з 16.07.1981 по 12.10.1981, з 22.11.1982 по 25.04.1983, з 11.05.1983 по 14.12.1983, з 06.01.1984 по 12.06.1984, з 22.06.1984 по 09.03.1989 відповідно до записів у трудових книжках НОМЕР_2 від 20.06.1978, НОМЕР_3 від 14.08.1981, періоду роботи з 25.10.1989 по 09.08.1991 водієм автомобіля 3 класу 58 ВПЧ ОВПО-13 СПАСС УВД Тюменського облвиконкому (місто Райдужний Ханти-Мансійського автономного округу, місцевість, прирівняна до районів Крайньої Півночі). В обґрунтування зазначено, що трудова книжка містить записи про відповідні періоди трудової діяльності позивача. Зазначає, що відмова у призначенні пенсії, є протиправною, та такою, що порушує право на соціальний захист.

25 серпня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення щодо задоволення позовних вимог, зазначено, що період роботи з 25.10.1989 по 09.08.1991 не зараховано до страхового стажу роботи, оскільки в записі про звільнення наявні виправлення, внесені з порушенням вимог Інструкції. Періоди роботи ОСОБА_1 з 20.06.1978 по 07.05.1979, з 10.03.1989 по 26.09.1989, з 15.07.1991 по 04.03.2000 не враховано до страхового стажу, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідка про перейменування підприємства. Зазначено, що разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 також було надано копію рішення Волноваського районного суду Донецької області від 05 квітня 2021 року про встановлення факту належності позивачу трудової книжки № НОМЕР_3 та НОМЕР_2 . Станом на дату звернення до Головного управління судове рішення законної сили не набрало. Окрім того, в зазначеному рішенні суду не вірно вказана дата видачі трудової книжки НОМЕР_2 . При загальному страховому стажу 18 років 9 місяців 24 дні відсутні підстави для призначення пенсії. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

20 травня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком.

25 травня 2021 року рішенням №050650004891 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що надане рішення Волноваського районного суду Донецької області №2-о/221/101/2021 від 05.04.2021 р. не набрало законної сили, тому до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудових книжок НОМЕР_3 від 14.08.1981 та НОМЕР_2 від 20.07.1978. А також, в рішенні суду невірно вказана дата видачі трудової книжки НОМЕР_2 , а саме «20 червня 1978 р.» замість вірної «20 липня 1978 р.». В періоді роботи з 25.10.1989 по 09.08.1991 в дані наказу про звільнення є виправлення, що суперечить «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 р. №58; необхідно надати уточнюючу довідку про стаж роботи. Для врахування періодів роботи в колгоспі імені Калініна з 20.06.1978 по 07.05.1979, з 10.03.1989 по 26.09.1989, з 15.07.1991 по 04.03.2000 необхідно надати довідки про стаж роботи з відпрацьованими вихододнями та довідку про реорганізацію підприємства (печатка не відповідає назві підприємства, відсутня реорганізація). Страховий стаж становить 18 років 09 місяців 24 дні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з частинами першою та другою статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загальні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників врегульовані постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», якою, зокрема, передбачено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу. В трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.

Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_4 від 23.07.1982 містить записи про періоди роботи позивача у колгоспі, трудову участь, в т.ч. прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання позивачем.

Так, трудова книжка колгоспника містить записи (в межах спірних правовідносин): 20.06.1978 - про прийняття в члени колгоспу ім.Калініна;

07.05.1979 - служба в лавах Радянської Армії;

10.03.1989 - про прийняття в члени колгоспу ім.Калініна;

26.09.1989 - про звільнення за власним бажанням;

15.07.1991 - про прийняття в члени колгоспу ім.Калініна;

04.03.2000 - про вихід із членів КСП «Старогнатівське».

Відповідно до відомостей наявних в архівній довідці №450 від 04.08.2021 рішенням загальних зборів колгоспників/протокол №1 від 05.04.1996 - колгосп ім. Калініна, с. Старогнатівка Тельманівського району Донецької області реорганізовано в Колективне сільськогосподарське підприємство «Старогнатівське».

Позивачем надані письмові пояснення, копію паспорта та трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 , відповідно до яких у період з 01.06.1984 по 04.03.2000 останній підтверджує, що разом з ОСОБА_1 працював у колгоспі ім. Калініна.

Також, позивачем надані письмові пояснення, копію паспорта та трудової книжки колгоспника ОСОБА_3 , відповідно до яких у період з 15.07.1988 по 27.11.1989 та з 15.03.1992 по 04.03.2000 останній підтверджує, що разом з ОСОБА_1 працював у колгоспі ім. Калініна.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 05 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 05 травня 2021 року встановлено факт, що трудова книжка НОМЕР_3 , яка заповнена 14 серпня 1981 року видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та трудова книжка НОМЕР_2 , яка заповнена 20 червня 1978 року видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народившогося у с. Старогнатівка Тельманівського району Донецької області.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявними записами у трудовій книжці підтверджено право на зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 20.06.1978 по 07.05.1979, з 10.03.1989 по 26.09.1989, з 15.07.1991 по 04.03.2000 трактористом у колгоспі ім.Калініна.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містить записи (в межах спірних правовідносин):

07.05.1979 по 15.05.1981 - про службу в лавах Радянської армії;

16.07.1981 - про прийняття в автогараж слюсарем по ремонту автомобілів 1 розряду на підприємство Тельманівська райсельхозтехніка;

12.10.1981 - про звільнення за власним бажанням;

22.11.1982 - про прийняття до штату в автогараж в Тельманівську райсільгоспхімія та направлення в Старобешівську школу ЛОСААФ на курси по підготовці водіїв на 5 місяців;

25.04.1983 - про звільнення за власним бажанням;

11.05.1983 - про прийняття в авто гараж водієм 3-го класу Тельманівську рай сільгоспхімія;

14.12.1983 - про звільнення за власним бажанням;

06.01.1984 - про прийняття водієм Волгородського в/с № 3;

12.06.1984 - про звільнення за власним бажанням;

22.06.1984 - про прийняття трактористом-машиністом 2-го класу Тельманівського районного ПО «Сільгоспхімія»;

09.03.1989 - про звільнення за власним бажанням;

25.10.1989 - 09.03.1989 в органах внутрішніх справ МВС СРСР прослужив 01 рік 09 місяців 14 днів, в тому числі в місцевості прирівняної до району Крайньої Півночі 01 рік 09 місяців 14 днів.

Також, позивачем надано архівну довідку МНС Росії №31 від 29.07.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проходив службу (мовою оригіналу) в ОВПО-13 СПАСС УВД Тюменського окрисполкома в должности водителя автомобіля 3 класса, 58 ВПЧ с 25.10.1989 (приказ от 23.10.1989 №7л/с) по 09.08.1991 (приказ от 09.08.1991 №24 л/с).

Також, суд зазначає, що підстав вважати наведені в довідці та трудовій книжці відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

З огляду на викладене, відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, є достатніми, а також такими, що підтверджують можливість зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи з 20.06.1978 по 07.05.1979, з 10.03.1989 по 26.09.1989, з 15.07.1991 по 04.03.2000 з 07.05.179 по 15.05.1981, з 16.07.1981 по 12.10.1981, з 22.11.1982 по 25.04.1983, з 11.05.1983 по 14.12.1983, з 06.01.1984 по 12.06.1984, з 22.06.1984 по 09.03.1989, з 25.10.1989 по 09.08.1991.

Відповідно до Свідоцтва Серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 з 22.11.1982 по 05.04.1983 навчався за програмою підготовки водіїв транспортних засобів категорії «С».

Відповідно до Свідоцтва серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 навчався з 19.08.1994 по 10 листопада 1994 року за програмою водіїв категорії «В».

Згідно з атестатом НОМЕР_9 виданий ОСОБА_1 , в тому, що він закінчив сільське професійно-технічне училище № 9 зі строком навчання 2 роки з 01.09.1976 по 15.07.1978.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_8 ОСОБА_1 з 07.05.1979 по 15.05.1981 проходив службу в лавах Радянської армії.

Суд не приймає доводи відповідача, що рішення Волноваського районного суду Донецької області від 05 квітня 2021 року не набрало законної сили, оскільки вказане рішення набрало законної сили 05 травня 2021 року, тобто до звернення заявника в управління Пенсійного органу.

Станом на час початку ведення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.

Відповідно до п.1 Порядку №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Пунктом 18 Порядку № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.

Суд звертає увагу відповідача, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тому, суд вважає, що відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про спірні періоди роботи позивача.

Суд зазначає, що Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

За правилами п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №22-1).

Відповідно до п.4.7 цього ж Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Отже, відповідач в рамках повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення пенсій позивачу.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави.

При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язання, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсійний орган протиправно відмовив ОСОБА_1 у врахуванні записів, наявних в трудовій книжці при розгляді його заяви про призначення пенсії.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідач не забезпечив всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих ним документів.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки рішення відповідача №050650004891 від 25 травня 2021 року є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню. Суд дійшов висновку, щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначені пенсії та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи з 20.06.1978 по 07.05.1979, з 10.03.1989 по 26.09.1989, з 15.07.1991 по 04.03.2000 трактористом у колгоспі ім.Калініна, реорганізованого у колективне сільськогосподарське підприємство «Старогнатівське» та періодів роботи з 07.05.179 по 15.05.1981, з 16.07.1981 по 12.10.1981, з 22.11.1982 по 25.04.1983, з 11.05.1983 по 14.12.1983, з 06.01.1984 по 12.06.1984, з 22.06.1984 по 09.03.1989 відповідно до записів у трудових книжках НОМЕР_2 від 20.06.1978, НОМЕР_3 від 14.08.1981, періоду роботи з 25.10.1989 по 09.08.1991 водієм автомобіля 3 класу 58 ВПЧ ОВПО-13 СПАСС УВД Тюменського облвиконкому.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 травня 2021 року №050650004891 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 20 травня 2021 року № 6 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 20.06.1978 по 07.05.1979, з 10.03.1989 по 26.09.1989, з 15.07.1991 по 04.03.2000 трактористом у колгоспі ім.Калініна, реорганізованого у колективне сільськогосподарське підприємство «Старогнатівське» та періодів роботи з 07.05.1979 по 15.05.1981, з 16.07.1981 по 12.10.1981, з 22.11.1982 по 25.04.1983, з 11.05.1983 по 14.12.1983, з 06.01.1984 по 12.06.1984, з 22.06.1984 по 09.03.1989 відповідно до записів у трудових книжках НОМЕР_2 від 20.06.1978, НОМЕР_3 від 14.08.1981, періоду роботи з 25.10.1989 по 09.08.1991 водієм автомобіля 3 класу 58 ВПЧ ОВПО-13 СПАСС УВД Тюменського облвиконкому.

Стягнути на корить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, пл.Соборна, буд.3) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош