Ухвала суду № 100114393, 04.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 жовтня 2021 р. Справа № 160/12653/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області (вул. Казакова, 1-Д, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (вул. Виноградова, 40, м. Кривий Ріг, 50096, код ЄДРПОУ 02011798), в якій позивач просить, а саме:

- визнати протиправним та скасувати доповнення до Інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 від 11.03.2021 № 1089/4.6-11 за вих. № 21, складене Головним управлінням Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області скласти доповнення до Інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 з урахуванням проведеної атестації робочих місць показники якої зафіксовані у картах умов праці від 20.04.2015 за посадами: «Заступник головного інженера з виробництва, буропідривних (бурових, підривних) робіт» та «Начальник (заступник начальника) підземної (основної) дільниці».

В обґрунтування позову зазначено, що у доповненні до Інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 безпідставно зазначено, що умови праці на посаді начальника (заступника) дільниці, заступника головного інженера з виробництва (за період роботи 30.11.2005р. - 07.12.2020р.) не перевищують еквівалентний рівень шуму. Як наслідок, позивачу не було встановлено зв`язок хронічного професійного захворювання за діагнозом «Нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху)», з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/12653/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року направлена на адресу відповідача та отримана відповідачем 16.08.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

06.09.2021 року судом отримано відзив Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву зазначає, що у зв`язку з виявленими розбіжностями вважати недійсними доповнення до інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 від 11.03.2021 № 1089/4.6-11вих.21. Станом на теперішній час відсутній предмет спору – інформаційна довідка про умови праці ОСОБА_1 від 11.03.2021 № 1089/4.6-11вих.21 є недійсною.

Третя особа правом на надання пояснень щодо предмета спору не скористалась.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено таке.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом встановлено, що позивач оскаржує доповнення до Інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 від 11.03.2021 № 1089/4.6-11 за вих. № 21, складене Головним управлінням Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області.

За наведеним у ст. 1 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) визначенням, професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

До страхових випадків відносяться, зокрема, страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п. 99 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337, рішення про зв`язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у: інформаційній довідці про умови праці працівника, що складається лікарями з гігієни праці територіального органу Держпраці, який здійснює нагляд за підприємством (установою, організацією), у разі підозри в нього хронічного професійного захворювання (отруєння).

Пунктом 88 Порядку визначено, що облік санітарно-гігієнічних характеристик та інформаційних довідок ведеться територіальними органами Держпраці в журналі за формою згідно з додатком 17.

Згідно із п.84 Порядку у разі виникнення підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння) після припинення контакту працівника із шкідливими виробничими факторами (пізній силікоз, деякі онкологічні захворювання тощо), а також у разі неможливості отримання даних про його умови праці (ліквідація підприємства (установи, організації), цеху, дільниці, робочого місця або в разі тривалої зупинки виробничого процесу, відсутності даних в архівах підприємства (установи, організації) та територіального органу Держпраці, робота за кордоном тощо) інформаційна довідка складається на підставі даних трудової книжки та гігієнічної характеристики умов праці на аналогічних робочих місцях або типових санітарно-гігієнічних характеристик умов праці за результатами наукових досліджень в аналогічних професійних групах.

Відповідно до п. 88 Порядку у разі незгоди із санітарно-гігієнічною характеристикою заявник має право оскаржити її в судовому порядку.

Як слідує з установлених судом обставин та підтверджено матеріалами справи, спір у цій справі виник саме у зв`язку з незгодою позивача з доповненням до Інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 від 11.03.2021 № 1089/4.6-11 за вих. № 21, складене Головним управлінням Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, предметом спору є уточнення до інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 .

Інформаційна довідка про умови праці (санітарно-гігієнічна характеристика умов праці) є одним із документів, з урахуванням якого в кожному конкретному випадку вирішується питання про зв`язок хронічного захворювання (отруєння) з впливом виробничих факторів і трудового процесу та складається лікарем з гігієни праці закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, а тому Головне управління Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області при складанні оскаржуваного уточнення до інформаційної довідки про умови праці не виступало у статусі суб`єкта владних повноважень, оскільки не виконувало владних управлінських функцій.

Таким чином, характер спірних правовідносин у цій справі не є публічно-правовим, оскільки інформаційна довідка про умови праці (санітарно-гігієнічна характеристика умов праці) складається саме з метою встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння).

Виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог і характеру спірних правовідносин, спір у цій справі не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, наведеному в статті 2 КАС України, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі №П/811/1339/17.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

За правилом п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд роз`яснює, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 160/12653/21.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №160/12653/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Роз`яснити, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна