Рішення № 100113542, 29.09.2021, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1604/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2021 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.,

за участю секретаря Вікторівської Д.Я.,

представника позивача Шалар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заставна адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тихомирського Володимира Віталійовича та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Шалар І.О., звернувся до суду з позовною заявою до Тихомирського В.В. та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що 25.07.2021 інспектором поліції УПП в Тернопільській області Тихомирським В.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4539577 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п.12.4. ПДР за ч.4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Згідно вказаної постанови він, керуючи транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , по дорозі М-19, рухався зі швидкістю 111 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів більше ніж на 50 км/год.

Позивач вважає постанову, винесену 25.07.2021 серії ЕАО № 4539577, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії відповідача по складанню відносно нього постанови є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відображають дійсних обставин справи. Відповідачем не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Представник позивача Шалар І.В. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, обґрунтував їх обставинами, викладеними в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідачі - Інспектор роти №2 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Тихомирський В.В. та представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, однак скерували до суду відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Поряд з цим, у відзиві просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України мало місце, зокрема останній 25.07.2021 на автодорозі М-19, 331 км, «Доманова-Ковель-Чернівці-Тереблече», керуючи транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 111 км/год, чим перевищив встановлені обмеження руху в населеному пункті на 61 км/год ( що було зафіксовано на прилад TruCam LTI 20/20 ТС0008352), порушивши п 12.4 ПДР України та, як наслідок, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. На думку відповідача, встановлення обставин правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення проводилося у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За вказаних обставин, справу розглянуто без участі відповідачів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, врахувавши відзив, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований та доведений, є таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що 25.07.2021 Інспектором роти №2 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Тихомирським В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4539577 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн.

Із змісту вказаної постанови вбачається, що 25.07.2021, о 17 год 57 хв, в смт. Велика Березовиця, дорога М-19, 331 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 111 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС0008352.

Згідно диспозиції ч.4 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

У відповідності із п. 33.5 ПДР України, дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» позначено найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Позивач оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що докази його вини у вчиненні вищевказаного правопорушення відсутні, оскільки про них у змісті оскаржуваної постанови не зазначено. Крім того, докази фіксації швидкості керованого ним автомобіля з-за допомогою приладу TruСam здобуті із порушенням чинного законодавства, постанова винесена відносно нього з порушенням вимог ст. 280 КУпАП.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.

Згідно із ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як було з`ясовано в судовому засіданні та зазначено у відзиві на позовну заяву, швидкість руху автомобіля позивача вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості «TruCam LTI 20/20» серійний номер ТС0008352.

Так, відповідно до п. 10.7.63 ДСТУ 4100:2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» зак 5.70 «фото-відеофіксація порушень ПДР» застосовується для позначення ділянок доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням ПДР за допомогою спеціальних приладів».

На офіційному сайті Патрульної поліції України http://patrol.police.gov.ua: опубліковано підходи, згідно з якими поліцією на засадах відкритості здійснюється фіксація порушень правил дорожнього руху за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam:

1. На сайті та у соцмережах публікується карта, де позначені ділянки, на яких вимірюється швидкість;

2. На дорозі встановлені відповідні знаки, які попереджають про фото- та відеофіксацію порушень;

3. У місцях фіксації порушень стоїть службовий автомобіль з увімкненими синіми проблисковими маячками.

Проте, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку " 5.70" лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Судом встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху не містять відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем TruCam LTI 20/20 ТС0008352, о 17 год. 28 хв., 25.07.2021, швидкості руху транспортного засобу марки "«TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 "Населений пункт"; 5.70 "Фото, відеофіксування порушень".

Наявні в матеріалах справи фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

В той же час, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 50 км.

За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 50 км.

Стосовно ж наданої відеофіксації з нагрудної камери стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення позивача не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги. Вказаний доказ також не підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача у населеному пункті.

Окрім того, судом враховано положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст.40 вказаного Закону.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

В свою чергу, позивач посилається на те, шо проведення моменту фіксації швидкості автомобіля приладом TruСam LTI20\20 здійснювалося з руки (рук).

З огляду на наведене, відомості, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення. Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із врахуванням положень та тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, які б повністю спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правомірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст. 122 КУпАП.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини позивача, суд приходить до висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 ч. 2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки в позовній заяві позивача не міститься вимога про закриття провадження по справі, то з врахуванням вимог ст. 286 ч. 3 п. 3 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

Крім того, на думку суду, обставини зазначені представником позивача щодо поважності причин пропуску строку для оскарження постанови відповідача є обгрунтованими та такими, що заслуговують на увагу. Саме тому, є підстави для поновлення пропущеного строку.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції слід стягнути 454 гривні судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,14,19,72,77, 90, абз. 2 ч.5 ст. 139, 205, 229, 246, 250, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Поновити позивачу строк для звернення до суду із позовною заявою.

Скасувати постанову серії ЕАО №4539577 від 25.07.2021, винесену Інспектором роти №2 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Тихомирським Володимиром Віталійовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу, в розмірі 1700 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( вул. Федора Ернста,3, м. Київ, код ЄДРПОУ - 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Копія рішення невідкладно надсилається учасникам справи.

СУДДЯ Ярослав СТРІЛЕЦЬ