Рішення № 10011332, 10.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.10 р.                     Справа № 22/82                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина”, м.Київ, ЄДРПОУ 30722204

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33671231

про стягнення 46375,39 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Хоменко С.О.- довіреність №2567 від 25.05.2010 року

від відповідача: Намоконов І.О. – довіреність №605 від 25.05.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, про стягнення 46375,39 грн., у тому числі 38949,85 грн. основної заборгованості, 3895,31 грн. пені, 2960,19 грн. інфляційних збитків, 570,04 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки №ДГ-0020-497/09 від 03.09.2009 року, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії договору поставки №ДГ-0020-497/09 від 03.09.2009 року, видаткових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного та завіреного печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість Відповідача станом на 28.02.2010 року складає 38949,85 грн., листа від 04.03.2010 року №ІК-03275, правоустановчих документів.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 526, 612 та 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 220, 224 Господарського кодексу України.

27.04.2010 року Позивач на виконання ухвали суду надав акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний та завірений печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість Відповідача за період з 01.03.2009 року по 20.04.2010 року складає 38249,85 грн., довідку за підписом начальника департаменту збуту В.І.Острок, яка свідчить, що станом на 21.04.2010 рік між підприємством Позивача та Відповідача укладено лише один договір №ДГ-0020-497/09 від 03.09.2009р.

26.05.2010 року Позивачем через канцелярію суду надано рахунки.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Крім того, ним надано довіреності на отримання матеріальних цінностей та письмові пояснення, відповідно до яких інших, навіть усних договорів, окрім спірного між сторонами не існує. Також ним зазначено, що вказівка в рахунках про дійсність цих документів протягом трьох днів не можна розцінювати як встановення строку оплати. Такий строк встановлено саме договором.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав відзив, згідно з яким позов вважає необгрунтваним та безпідставним, оскільки, на його думку, поставки (здійснення яких не заперечується) відбувалися не в межаї спірного договору. Наведена позиція обгрунтовується тим, що в первинних документах відсутнє посилання на вказану угоду. Крім того, останнім зазаначається, що в самому договорі не узгоджені істотни умови. Так, не виазначено найменування (номенклатура, асортімент) та кількість продукції

Вислухавши в судовому засіданні представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

03.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (Покупець) укладено договір поставки №ДГ-0020-497/09.

Оцінивши даний договір, із якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1.1 договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю запасні частини, паливно-мастильні матеріали, акумуляторні батареї, шини, та інші види товару найменуванням, партіями, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в специфікації (додаток №1 до договору), а Покупець зобов’язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах договору. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни товару є прийняття Покупцем його відповідно до видаткової накладної або акту приймання-передачі, що після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні ст.266 Господарського Кодексу України.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо суми договору та порядку розрахунків:

- ціна товару вказується у затвердженій сторонами видатковій накладній або акті приймання-передачі (п. 2.1 договору);

- загальна сума договору орієнтовно складає 200000,00 грн., розраховується з урахуванням податку на додану вартість та конкретизується у видаткових накладних або актах приймання-передачі. Сукупна вартість товару вказана в видаткових накладних або актах приймання-передачі, складає суму договору (п.2.2 договору);

- Покупець повинен здійснити повну оплату вартості товару в термін 15 календарних днів з моменту отримання товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі (п.2.4 договору).

Згідно п.5.2 договору, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.11.1 договору).

Наведеним спростовуються твердження Відповідача щодо неузгодженності істиотних умов в спірному договорі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Згідно видаткової накладної №ДМСРНк-1741від 03.09.2009 року на суму 4064,04 грн., видаткової накладної №ДМСРНк-18588 від 11.09.2009 року на суму 38593,81 грн. Постачальник передав товар загальною вартістю 42657,85 грн. Покупцеві. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками сторін на вказаних документах.

Повноваження особи, яка отримувала товар з боку Відповідача, підтверджуються довіреностями на отриманя товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЦ №423904 від 03.09.2009 року, серії ЯОЦ №423913 від 07.09.2009 року.

Означені первинні документи не містять посилань на договір №ДГ-0020-497/09 від 03.09.2009 року, однак, найменування товару, який за ними поставлялвся та отримувався ідентичні предмету вказаного правочину.

Для оплати Позивачем були виставлені рахунки №ДМССчт-17782 на суму 4064,04 грн., №ДМССчт-18736 на суму 38593,81 грн.

Ці документи містять в собі поислання на договір №ДГ-0020-497/09 від 03.09.2009 року, як на підставу здійснення господарської операції.

Судом приймаються до уваги пояснення Позивача щодо вказівки в рахунках на дійсність цих документів протягом трьох днів не як на встановлення строку оплати поставленого товару.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім саме в межах договору поставки №ДГ-0020-479/09 від 03.09.2009 року. Докази незгоди Відповідача з належністю виконання Продавцем своїх зобов’язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися. Навпроти, факт поставки останнім визнається.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 2.4 договору, Покупець повинен здійснити повну оплату вартості товару в термін 15 календарних днів з моменту його отримання, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата поставленого товару у розмірі 3708,00 грн. 38949,85 грн.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на 38949,85 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення совокупно за кожною видатковою накладною становить 2960,19грн., 3% річних від суми загального боргу складає 570,04грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог: інфляційних збитків у сумі 2637,50 грн., 3% річних у розмірі, визначеним Позивачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного вбачається при укладенні господарського правочину право сторін щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Згідно п.5.2 договору за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо задоволення цих позовних вимог у розмірі 2960,19 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, про стягнення 46375,39 грн., у тому числі 38949,85 грн. основного боргу, 3895,31 грн. пені, 2960,19 грн. інфляційних витрат, 570,04 грн. 3% річних задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (83000, м.Донецьк, вул.Лабутенка, буд.14, ЄДРПОУ 33671231, р/р2600510687511 у ДОФ АКБУСБ, м.Донецьк, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина” (02088, м.Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, ЄДРПОУ 30722204, р/р26001301002008 у ВАТ „ВТБ Банк”, м.Києва, МФО 321767) 46052,70 грн., у тому числі 38949,85 грн. основного боргу, 3895,31 грн. пені, 2637,50 грн. інфляційних витрат, 570,04 грн. 3% річних.

3.Відмовити у стягненні інфляційних витрат у розмірі 322,69 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (83000, м.Донецьк, вул.Лабутенка, буд.14, ЄДРПОУ 33671231, р/р2600510687511 у ДОФ АКБУСБ, м.Донецьк, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укравтозапчастина” (02088, м.Київ, вул. 1-го Травня, 1-А, ЄДРПОУ 30722204, р/р26001301002008 у ВАТ „ВТБ Банк”, м.Києва, МФО 321767) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 460,52грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,36 грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.В судовому засіданні 10.06.2010р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Повний текст рішення підписано 11.06.2010 року.

8.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя