Рішення № 10011299, 17.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.10 р.                     Справа № 25/117                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом державного підприємства „Первомайськвугілля” м. Первомайськ Луганської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Брянківська вугільна компанія” м. Донецьк

про стягнення 416363грн.92коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Скляренко О.С. – начальник юридичного відділу (довіреність № 01/4-10-662 від 28.12.2009);

від відповідача: не з’явився

Позивач – державного підприємства „Первомайськвугілля” м. Первомайськ Луганської області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Брянківська вугільна компанія” м. Донецьк про стягнення 416363грн.92коп., у тому числі заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009 товар у сумі 352308грн.38коп., пеня в сумі 41359грн.71коп., 3% річних в сумі 5665грн.72коп., індекс інфляції в сумі 17030грн.11коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, специфікацію на поставку вугільної продукції на 2009р. до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, специфікацію на поставку вугільної продукції з вересня 2009р. від 05.08.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, специфікацію на поставку вугільної продукції від 05.10.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, додаткову угоду № 1 від 10.08.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, Зміни (Додаток № 2) від 05.08.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, додаткову угоду № 2 від 05.10.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, рахунки-фактури № 116 від 10.07.2009, № 118 від 14.07.2009, № 246 від 31.10.2009, № 259 від 12.11.2009, № 330 від 31.12.2009,№ 81 від 21.02.2010, № 83 від 22.02.2010, № 90 від 28.02.2010, рахунки № 597 від 30.11.2009, № 677 від 30.12.2009, № 154 від 31.03.2010, розрахунок № 259 від 12.11.2009, листи в підтвердження власності вугільної продукції, акти прийому-передачі за липень 2009р., за липень 2009р., за жовтень 2009р., за листопад 2009р., від 26.12.2009 за грудень 2009р., від 02.12.2009, від 28.12.2009, від 21.02.2010 за лютий 2010р., від 22.02.2010 за лютий 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., угоди про зарахування зустрічних вимог від 27.11.2009, від 21.01.2010, податкові накладні, посвідчення про якість, квитанції про приймання вантажу № 51758662, № 51758660, № 51758655, № 52065640, № 52065631, № 52065625, № 52065565, № 52065753, № 52066097, лист про укладення договору (вих. № 28/06 від 30.06.2009), заявки на відвантаження продукції.

17.06.2010 позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог (вих. № 01/4-2-364 від 16.06.2010), в якій, з посиланням на те, що в ході виконання зобов’язань за договором сторонами було змінено порядок розрахунків, а саме: замість передбаченої п. 2.4. договору 100% передплати та остаточного розрахунку за п. 3.2. договору до 5-го числа наступного місяця поставки, сторони перейшли до невизначеності строку виконання зобов’язань в частині оплати товару, просить суд стягнути з відповідача 374419,83грн., у тому числі основний борг у сумі 352308,38грн., пеня в сумі 19447,42грн. та 3% річних у сумі 2664,03грн.; судові витрати (мито в сумі 3744,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.) покласти на відповідача; у зв’язку із зменшенням позовних вимог, повернути 881,50грн. зайво сплаченого державного мита позивачу. До заяви додав копію претензії на суму 352308,38грн. (вих. № 01/4-7-121 від 09.03.2010) з відміткою про отримання її відповідачем.

Суд розглянув вказану заяву та відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв її, як таку, що відповідає приписам господарського процесуального законодавства.

Позовні вимоги розглядаються виходячи з загальної ціни позову 374419,83грн., у тому числі основний борг у сумі 352308,38грн., пеня в сумі 19447,42грн. та 3% річних у сумі 2664,03грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2010 не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду від 18.05.2010 та від 08.06.2010, не представив.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

03.07.2009 між державним підприємством „Первомайськвугілля” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Брянківська вугільна компанія” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09, відповідно до якого Продавець зобов’язався продати, а Покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію.

Сторонами були підписані Специфікації на поставку вугільної продукції на 2009р. до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, на поставку вугільної продукції з вересня 2009р. від 05.08.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, на поставку вугільної продукції від 05.10.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009 та додаткові угоди № 1 від 10.08.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009 і № 2 від 05.10.2009 до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, якими сторони узгодили найменування, кількість, ціну продукції, обсяг поставок, якісні показники.

05.08.2009 Сторони підписали Зміни (Додаток № 2) до договору купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009, якими внесли в п. 2.1. договору щодо обсягу поставок та ціни товару.

Поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах FCA (станція вантажовідправника) згідно Інкотермс в редакції 2000. Партією товару за цим договором вважається обсяг вугілля, відвантаженого за одну добу. Строки поставки товару попередньо узгоджуються сторонами та зазначаються в специфікації (п. 2.2. договору).

Відвантаження здійснюється залізничним транспортом за реквізитами, зазначеними Покупцем (п. 2.3. договору).

По кількості товар вважається поставленим Покупцю – згідно вазі, зазначеній в залізничній накладній; а по якості – згідно посвідченню якості Продавця (п. 2.5. договору).

Датою поставки вважається дата на залізничній накладній станції Вантажовідправника (п. 2.7. договору).

          На виконання умов зазначеного договору позивач в липні 2009р., жовтні 2009р. –грудні 2009р. та лютому 2010р. за реквізитами, зазначеними відповідачем в листах на відвантаження товару, копії яких містяться в матеріалах справи, відвантажив вугілля в кількості 1999,9тн на загальну суму 669750,90грн., з урахуванням залізничного тарифу, зборів Перевізника та витрат позивача, пов’язаних з доставкою залізничних вагонів по внутрішнім під’їзним коліям до складу шахти від залізничної станції відправлення, які надавалися ДП „Первомайськвантажтранс”.

          Факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується актами прийому-передачі за липень 2009р., за липень 2009р., за жовтень 2009р., за листопад 2009р., від 26.12.2009 за грудень 2009р., від 02.12.2009, від 28.12.2009, від 21.02.2010 за лютий 2010р., від 22.02.2010 за лютий 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., підписаними з боку відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень, посвідченнями про якість, квитанціями про приймання вантажу № 51758662, № 51758660, № 51758655, № 52065640, № 52065631, № 52065625, № 52065565, № 52065753, № 52066097 та листами в підтвердження власності вугільної продукції.

Позивачем на зазначені поставки були виписані податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, та виставлені відповідачу рахунки на оплату № 116 від 10.07.2009, № 118 від 14.07.2009, № 246 від 31.10.2009, № 259 від 12.11.2009, № 330 від 31.12.2009,№ 81 від 21.02.2010, № 83 від 22.02.2010, № 90 від 28.02.2010, № 597 від 30.11.2009, № 677 від 30.12.2009, № 154 від 31.03.2010.

Відповідно п. п. 2.4., 3.2. договору поставка здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. Також, Покупець здійснює попередню оплату залізничного тарифу та зборів Перевізника, пред’явлених у зв’язку з відвантаженням проданого вугілля за цим договором, та сплачує витрати, пов’язані з доставкою залізничних вагонів по під’їзним коліям до складу шахти від залізничної станції відправлення. Кінцевий розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Як зазначив позивач в заяві про зменшення позовних вимог, в ході виконання зобов’язань за договором сторонами було змінено порядок розрахунків, а саме: замість передбаченої п. 2.4. договору 100% передплати та остаточного розрахунку за п. 3.2. договору до 5-го числа наступного місяця поставки, сторони перейшли до невизначеності строку виконання зобов’язань в частині оплати товару.

Відповідачем з загальної суми поставки фактично було сплачено 270412грн.21коп. шляхом зарахування зустрічних вимог, в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України, на підставі угод про зарахування зустрічних вимог від 27.11.2009 та від 21.01.2010.

Несплаченою залишилася сума в розмірі 352308,38грн.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Якщо строк (період) виконання боржником зобов’язання не встановлений або зазначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

          Закон не містить визначення самої форми пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання. Тому, кредитор може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунку-фактури, так і шляхом звернення до боржника з претензією, листом, письмовою вимогою, телеграмою тощо.

Як наголосив позивач, в ході виконання зобов’язань за договором сторони перейшли до невизначеності строку виконання зобов’язань в частині оплати товару.

У зв’язку з цим, згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, позивачем була вручена відповідачу претензія на суму 352308,38грн. (вих. № 01/4-7-121 від 09.03.2010). Відповідач отримав зазначену претензію 09.03.2010, про що мається відповідна відмітка про отримання на цій претензії.

          Отже, за приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був оплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 352308,38грн. в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги (претензії), останній строк для оплати 15.03.2010.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, відповідач заборгованість в сумі 352308,38грн. в семиденний строк з дня пред’явлення позивачем вимоги (претензії) не погасив.

На момент прийняття рішення по справі відповідач документів в підтвердження відсутності боргу не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу товар в сумі 352308,38грн. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.          

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 4.3. договору закріплює, за прострочення оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 4.3. договору, з урахуванням дати отримання відповідачем претензії про сплату боргу та положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожен день прострочення оплати товару за період з 17.03.2010 по 16.06.2010 (за 92 дня). Відповідно до розрахунку розмір пені становить 19447грн.42коп.

Нарахування та період розрахунку пені відповідають умовам договору, положенням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд перевірив розмір пені на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача у цій частині, оскільки останнім при розрахунку пені не враховано, що з 08.06.2010 ставка НБУ становить 9,5%.

У зв’язку з цим, розмір пені, належний до стягнення з відповідача складає 18073грн.90коп.

В частині стягнення пені в сумі 1373грн.52коп. відмовити за необґрунтованістю пред’явлення.

          У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням з урахуванням дати отримання відповідачем претензії про сплату боргу та положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу на суму заборгованості 3% річних за період з 17.03.2010 по 16.06.2010 (за 92 дня). Відповідно до розрахунку 3% річних складають 2664грн.03коп.

Нарахування 3% річних на суму боргу законодавчо закріплено, розмір 3% річних на правильність розрахунку судом перевірений. Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач платіжним дорученням № 897 від 12.05.2010 сплатив державне мито в сумі 4625грн.70коп. Сума позову складає 416363грн.92коп. – спір майнового характеру

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 держмито із заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З огляду на це, позивач при зверненні з позовною заявою до суду повинен був сплатити держмито в розмірі 4163грн.64коп. Тобто, позивачем була сплачена сума державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено Декретом. Тому, зайво сплачена сума в розмірі 462грн.06коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.          

Згідно п. 4.2. роз’яснень ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України” від 04.03.1998 № 02-5/78(з змінами),якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається. За аналогією не повертаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Тому, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 601, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216 – 218, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення позовних вимог державного підприємства „Первомайськвугілля” м. Первомайськ Луганської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Брянківська вугільна компанія” м. Донецьк про стягнення 374419,83грн., у тому числі заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009 товар у сумі 352308,38грн., пеня в сумі 19447,42грн., 3% річних у сумі 2664,03грн., задовольнити частково в сумі 373046грн.31коп., у тому числі заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу вугілля № 146/02-07-09 від 03.07.2009 товар у сумі 352308,38грн., пеня в сумі 18073грн.90коп., 3% річних у сумі 2664,03грн.

В частині стягнення пені в сумі 1373грн.52коп. відмовити за необґрунтованістю пред’явлення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Брянківська вугільна компанія” (вул. Новоросійська, б. 9А, м. Донецьк, 83009, код ЄДРПОУ 35204856) на користь державного підприємства „Первомайськвугілля” (вул. Куйбишева, б. 18А, м. Первомайськ Луганської області, 93200, код ЄДРПОУ 32320594) основний борг в сумі 352308,38грн., пеню в сумі 18073грн.90коп., 3% річних у сумі 2664,03грн., держмито в сумі 3730грн.46коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211грн.46коп.

Позивачу видати довідку на повернення з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 462грн.06коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Вик. Тимошенко О.О.

Надруковано 3 примірники:

1 прим. – до справи

1 прим. – позивачу

1 прим. – відповідачу