Рішення № 100108171, 28.09.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1903/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 38728376)

до відповідача Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 01125689)

про стягнення 13074,76 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення 13074,76 грн., з яких: 12373,51 грн. основного боргу, 398,79 грн. пені, 82,28 грн. 3% річних та 220,18 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №7-П-БДФ-21 про надання послуг від 03.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 27.07.2021 об 11:15.

21.07.2021 за вх.№19606/21 до суду від позивача надійшла заява про у участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із використання системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon», яка ухвалою суду від 22.07.2021 судом задоволена.

У судовому засіданні 27.07.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 08.09.2021 о 14:45.

16.08.2021 за вх.№21839/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено судом до матеріалів справи. В поданому відзиві відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі, а також просить суд розподілити судові витрати у відповідності до ч.1 ст. 130 ГПК України.

25.08.2021 за вх.№22416/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка залучена судом до матеріалів справи. В поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також повернути 50% сплаченого судового збору при поданні позову.

У зв`язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 08.09.2021, судове засідання 08.09.2021 о 14:45 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, ухвалою суду від 20.09.2021 справа №916/1903/21 призначена до судового розгляду на 28.09.2021 о 16:30.

Справа №916/1903/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Керуючись головною метою внесених законодавцем змін до господарського процесуального законодавства у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії загальнодержавного карантину - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, обчислення яких в період карантину законодавцем змінювалось із визначенням критеріїв оцінки - забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судове засідання 28.09.2021 представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

03.02.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (виконавець, адміністрація, позивач) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (замовник, відповідач) укладений договір №7-П-БДФ-21 про надання послуг, відповідно до якого виконавець надає замовнику послугу з врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів, на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 (зі змінами).

Згідно з п.2.2.4 договору виконавець має право отримувати за надані послуги замовнику оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором.

У відповідності до п.2.3.1 договору замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати наданих послуг шляхом підписання акту наданих послуг, якщо такі послуги відповідають умовам договору та оплачувати їх в розмірі та в строки, передбачені цим договором.

За п.2.4.1 договору замовник має право вимагати вчасного та належного виконання виконавцем умов договору.

Відповідно до п.3.1 договору розмір сум, що підлягають сплаті визначається на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 (зі змінами).

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (зі змінами), затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, яким визначається процедура справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів.

За п.1.2 наказу портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача; канальний збір справляється на користь власника каналу; корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України «Про морські порти України»; маяковий збір справляється на користь державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства. Розділ V наказу визначає процедуру справляння причальних зборів.

Згідно з п.3.2 договору здавання виконавцем послуг та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом наданих послуг. Виконавець щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, складає та підписує Акти наданих послуг у двох примірниках. Акт наданих послуг та рахунок виконавець надає замовнику шляхом вручення під особистий підпис у відповідному журналі, з зазначенням дати отримання та ПІБ представника замовника, який отримує такі документи або, за взаємною згодою письмово направляє на адресу Підприємства рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладення. Виконавець може надавати замовнику рахунки для оплати шляхом надсилання на електрону пошту замовника за електронною адресою: mail@bdport.com.ua.

У відповідності до п.3.3 договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно на підставі виставлених рахунків, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним, згідно з підписаним Актом наданих послуг.

Відповідно до п.3.4 договору виконавець зараховує кошти за зобов`язанням замовника, в хронологічному порядку їх виникнення, незалежно від зазначеного замовником призначення платежу у платіжних документах.

Згідно з п.3.5 договору сторони можуть щомісячно та щоквартально проводити звірку розрахунків шляхом направлення Акту звірки розрахунків. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Акту звірки розрахунків, замовник не надає виконавцю підписаний Акт звірки розрахунків, то сальдо розрахунків між сторонами вважається узгодженим.

За п.3.6 договору якщо в строк до 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому було надано послуги, представник замовника не з`являється до розрахункового центру виконавця для отримання рахунків та Актів надання послуг або протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня вручення виконавець не отримує підписаний замовником Акт наданих послуг або його мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими з дотриманням всіх умов договору. При цьому сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту надання послуг виконавцем.

Відповідно до п.3.7 договору у випадку надходження до виконавця відповідного письмового звернення від замовника, вручення Актів наданих послуг, рахунків, іншої кореспонденції між сторонами здійснюється з застосуванням засобів поштового зв`язку шляхом направлення цінних листів з описом вкладення або рекомендованим листом.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі прострочення оплати за отримані послуги, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з п. 4.5 договору усі спори і розбіжності, які можуть виникнути при виконанні цього договору, по можливості вирішуватимуться шляхом переговорів між сторонами.

Відповідно до п.4.6 договору в разі недосягнення згоди в результаті проведених переговорів сторона, що заявила про існування суперечки або розбіжностей за даною угодою, направляє іншій стороні письмову претензію, відповідь на яку має бути надана заявникові протягом 30 календарних днів з дати її одержання. У випадку, якщо відповідь не представлена в зазначений термін, претензія вважається прийнятою. В разі неможливості вирішення суперечок шляхом переговорів в претензійному порядку, вони підлягають вирішенню в господарському суді.

Пунктом 6.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 включно. Відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2021.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №7-П-БДФ-21 про надання послуг від 03.02.2021 позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 12373,51 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №34 від 31.01.2021 на суму 3225,26 грн., №95 від 28.02.2021 на суму 2885,99 грн., №126 від 31.03.2021 на суму 3190,07 грн., №152 від 30.04.2021 на суму 3072,19 грн.

Позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг, а саме: №34 від 31.01.2021 на суму 3225,26 грн., №89 від 28.02.2021 на суму 2885,99 грн., №132 від 31.03.2021 на суму 3190,07 грн., №151 від 30.04.2021 на суму 3072,19 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків за 1 квартал 2021 року, кінцеве сальдо на користь позивача склало 9301,32 грн. Вказаний акт складено та підписано уповноваженими представниками сторін за результатами першого кварталу 2021 року.

На виконання п.4.6 договору позивачем 26.04.2021 було надіслано відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість по договору №7-П-БДФ-21 надання послуг від 03.02.2021 за період з січня по березень 2021 року, яка склала 9301,32 грн.

29.04.2021 відповідачем була надана відповідь на претензію, в якій відповідач визнає заборгованість за договором №7-П-БДФ-21 про надання послуг від 03.02.2021 в розмірі 9301,32 грн. та просить надати два місяці до 01.07.2021 для мирного вирішення даної ситуації в несудовому порядку.

Несплата відповідачем наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, а також нарахованих на нього пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду судом господарської справи відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як свідчать матеріали справи, у відзиві на позовну заяву за вх.№21839/21 від 16.08.2021 відповідач визнав позов в повному обсязі.

Перевіривши наявність відповідних повноважень на подання до суду відповідної заяви про визнання позову, не встановивши обставин того, що визнання позову суперечить або порушує права та інтереси інших осіб, суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання за договором №7-П-БДФ-21 про надання послуг від 03.02.2021 в повному обсязі, надав відповідачу послуги на суму 12373,51 грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем визнано, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 12373,51 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені передбачена п.4.3 договору №7-П-БДФ-21 про надання послуг від 03.02.2021.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем вартості наданих послуг, перевіривши розрахунки позивача та встановивши їх обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства, а також приймаючи визнання відповідачем позову, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 398,79 грн. пені, 82,28 грн. 3% річних та 220,18 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України у зв`язку з визнанням відповідачем позову - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - покладаються на відповідача, та 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - повертаються позивачу з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 46, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Перемоги буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 38728376) 12373 /дванадцять тисяч триста сімдесят три/ грн. 51 коп. основного боргу, 398 /триста дев`яносто вісім/ грн. 79 коп. пені, 82 /вісімдесят дві/ грн. 28 коп. 3% річних, 220 /двісті двадцять/ грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1135 /одну тисячу сто тридцять п`ять/ грн. судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 38728376) 1135 /одну тисячу сто тридцять п`ять/ грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №31 від 29.06.2021 на загальну суму 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/ грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи №916/1903/21.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 04 жовтня 2021 р.

Суддя Ю.С. Бездоля