Рішення № 100107925, 27.09.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 справа № 914/2329/21

За позовом: Керівника Стрийської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Стрий Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ, від імені якого виступає Львівське відділення державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів,

до відповідача: Фермерського господарства «Гал Агро Груп», с. Великі Дідушиці Стрийського району Львівської області,

про стягнення заборгованості в розмірі 64 933,14 грн,

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання А.П. Полянський

За участю представників сторін:

прокурора: Р.В. Панькевич;

від позивача: Н.В. Кульчицька – представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Стрийської окружної прокуратури м. Львова Львівської області,м. Стрий Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ, від імені якого виступає Львівське відділення державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів, до Фермерського господарства «Гал Агро Груп», с. Великі Дідушиці Стрийського району Львівської області, про стягнення заборгованості в розмірі 64 933,14 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.09.2021. Ухвалою суду від 06.09.2021 розгляд справи по суті відкладено на 27.09.2021.

В судовому засіданні прокурор та позивач позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор та позивач посилаються на те, що відповідач неналежним чином здійснює повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.

Відповідач явки представника в жодне судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, правом подачі до суду відзиву на позовну заяву – не скористався, причини неявки в судові засідання не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду у справі №914/2329/21 були надіслані судом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 27.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника прокуратури та представника позивача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Стрийською окружною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді та з`ясування повноти виконання функцій по забезпеченню повернення до державного бюджету фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на поворотній основі, опрацьовано інформацію Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо заборгованості Фермерського господарства «Гал Агро Груп».

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2019 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Гал Агро Груп» (надалі - Відповідач) укладено договір № 286 ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (надалі - Договір), згідно якого останньому було надано на поворотній основі фінансову підтримку в сумі 300000 грн (а.с. 17).

Факт отримання коштів Відповідачем підтверджується платіжним дорученням № 286 від 26.12.2019 на суму 300000 грн (а.с. 18).

Фінансова підтримка надана Відповідачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до ст.11 Закону України «Про фермерське господарство» та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 349).

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.

За приписами п. 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 349), кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

У відповідності до п.п.3.4.2. п.3.4. Договору № 286 ФГ-19 від 01.10.2019 Відповідач зобов`язався повернути Українському державному фонду підтримки фермерських господарств отримані кошти фінансової підтримки згідно з встановленим графіком: до 01 листопада 2020 року в сумі 60000 грн; до 01 листопада 2021 року в сумі 60000 грн.; до 01 листопада 2022 року в сумі 60000 грн; до 01 листопада 2023 року в сумі 60000 грн; до 14 серпня 2024 року в сумі 60000 грн.

В порушення п. 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 349), п.п.3.4.2. п.3.4. Договору № 286 ФГ-19 від 01.10.2019 Відповідач не дотримувався встановлених строків повернення коштів фінансової підтримки, а лише частково повернув кошти фінансової підтримки в сумі 4000 грн, що підтверджується випискою за 25.03.2021 Державної казначейської служби України (а.с. 19).

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору передбачено нарахування Відповідачу індексу інфляції за весь строк прострочення платежу та пені за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

З метою погашення заборгованості Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Відповідачу направлено претензію № 21 від 03.02.2021 на суму 60000 грн (а.с. 20).

Однак, вимога, зазначена у претензії Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Відповідачем не виконана, заборговані кошти не сплачені та до державного бюджету не надійшли.

Таким чином, як зазначає позивач, на даний час Відповідачем не повернуто в повному обсязі отримані кошти фінансової підтримки, які підлягали поверненню в сумі 60000 грн до 01.11.2020 року, і заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств становить 64933 грн 14 коп., з яких: 56000 грн - основний борг, 3139 грн 07 коп. - пеня, 1039 грн 45 коп. - 3% річних, 4754 грн 62 коп. - індекс інфляції.

Листом № 59 від 16.04.2021 Львівське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств повідомило Львівську обласну прокуратуру про наявність заборгованості Фермерського господарства «Гал Агро Груп» та просило звернутися з позовом в Господарський суд Львівської області в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення заборгованості (а.с. 13).

В ході опрацювання вказаного листа Стрийською окружною прокуратурою скеровано запит № 14.57/05-42-1406вих-21 від 06.05.2021 на адресу Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо надання засвідчених копій документів та інформації про причини невжиття заходів для стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Гал Агро Груп» (а.с. 15).

На запит Стрийської окружної прокуратури отримано лист Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств № 77 від 14.06.2021, з якого вбачається, що при наявності заборгованості Фермерського господарства «Гал Агро Груп» в сумі 64933,14 грн Львівське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не зверталося з позовом в Господарський суд Львівської області та у зв`язку з відсутністю в кошторисі передбачених видатків на судові витрати просило прокуратуру звернутися з позовом в Господарський суд Львівської області про стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Гал Агро Груп» в сумі 64933,14 грн (а.с.16).

Враховуючи наведене, Стрийською окружною прокуратурою на адресу Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (№14.57/05-42-2871вих.21 від 02.07.2021) та Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (№14.57/05-42-2872вих.21 від 02.07.2021) надіслано повідомлення про вжиття заходів представницького характеру у межах повноважень, наданих ст.ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру». Докази такого надсилання долучено до матеріалів справи (а.с. 42-45).

Відтак, наведені вище обставини зумовили звернення Стрийської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, від імені якого виступає Львівське відділення державного фонду підтримки фермерських господарств з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Гал Агро Груп» заборгованості в розмірі 64933 грн 14 коп., з яких: 56000 грн - основний борг, 3139 грн 07 коп. - пеня, 1039 грн 45 коп. - 3% річних, 4754 грн 62 коп. - індекс інфляції.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, па прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо обґрунтування прокурором у позові підстав для самостійного подання позову в інтересах держави виходжу з наступного.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до господарського суду з позовною заявою.

В позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган. на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до ст. ст. 6. 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключним випадком, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес Держави».

Згідно ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.5 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 визначив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не можу бути обмежене законом, іншими нормативно – правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про фермерські господарства» передбачено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - Фонд) є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про фермерські господарства» фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п`яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та сільськогосподарської кооперації, зрошення та меліорацію земель.

У відповідності до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 «Про порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам» фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.

Відповідно до п.п.12, 13 Порядку використання коштів фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Фонд є державною спеціалізованою кредитно-господарською організацією. Кошти Фонду формуються за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, передбачених для надання фінансової підтримки фермерським господарствам.

Як вже зазначалось, листом № 59 від 16.04.2021 Львівське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств повідомило Львівську обласну прокуратуру про наявність заборгованості Фермерського господарства «Гал Агро Груп» та просило звернутися з позовом в Господарський суд Львівської області в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення заборгованості.

На запит Стрийської окружної прокуратури отримано лист Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств № 77 від 14.06.2021, з якого вбачається, що при наявності заборгованості Фермерського господарства «Гал Агро Груп» в сумі 64933,14 грн Львівське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не зверталося з позовом в Господарський суд Львівської області у зв`язку з відсутністю в кошторисі передбачених видатків на судові витрати, натоміть обмежилося лише скеруванням претензії Відповідачу, яка як зазначено вище, залишилась без реагування та задоволення.

Львівське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у листі № 77 від 14.06.2021 просило прокуратуру звернутися з позовом в Господарський суд Львівської області про стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Гал Агро Груп» в сумі 64933,14 грн.

Стрийською окружною прокуратурою на адресу Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (№14.57/05-42-2871вих.21 від 02.07.2021) та Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (№14.57/05-42-2872вих.21 від 02.07.2021) надіслано повідомлення про вжиття заходів представницького характеру у межах повноважень, наданих ст.ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру». Докази такого надсилання долучено до матеріалів справи.

Наведене свідчить про неналежне здійснення Українським державним фондом підтримки фермерських господарств захисту інтересів держави та є підставою для застосування прокурором положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді в особі зазначеної державної бюджетної неприбуткової установи, із визначенням її в «якості Позивача.

Європейський Суд з прав людини (далі - ССПЛ) неодноразово звертав вагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що доже впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F.W. v. Franct) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав, також, увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній з сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним

зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у тих випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідача принципу рівноправності сторін.

З огляду на наведене, участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами у справі Договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами(ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поворотної фінансової допомоги.

Виходячи з визначення поворотної фінансової допомоги вона за своєю суттю є договором безпроцентної позики та регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в тому числі, параграф 1 глави 71.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1,3, ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Факт отримання коштів Відповідачем підтверджується платіжним дорученням № 286 від 26.12.2019 на суму 300000 грн.

Фінансова підтримка надана Відповідачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до ст.11 Закону України «Про фермерське господарство» та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 349).

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.

За приписами пункту 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 349), кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

У відповідності до п.п.3.4.2. п.3.4. Договору № 286 ФГ-19 від 01.10.2019 Відповідач зобов`язався повернути Українському державному фонду підтримки фермерських господарств отримані кошти фінансової підтримки згідно з встановленим графіком: до 01 листопада 2020 року в сумі 60000 грн; до 01 листопада 2021 року в сумі 60000 грн; до 01 листопада 2022 року в сумі 60000 грн; до 01 листопада 2023 року в сумі 60000 грн; до 14 серпня 2024 року в сумі 60000 грн.

Відповідачем не дотримано встановлених строків та розміру повернення коштів фінансової підтримки, а саме: згідно виписки Державної казначейської служби України за 25.03.2021 повернуто кошти фінансової підтримки в сумі 4000 грн.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними суду не надано.

Відповідно до ст.4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, повернення Українському державному фонду підтримки фермерських господарств отриманих коштів фінансової підтримки, у відповідності до вимог п. 3.4.2. Договору чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 56000,00 грн простроченої заборгованості з повернення фінансової допомоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору передбачено нарахування Відповідачу індексу інфляції за весь строк прострочення платежу та пені за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

На підставі вказаних положень прокурор правомірно заявив вимоги про стягнення 3139,07 грн пені, нарахованої за період 14.01.2021 – 14.06.2021 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені, зазначає, що такий здійснено арифметично правильно, а відтак, пеня в розмірі 3139,07 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з п.5.1. Договору у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

На підставі цієї норми прокурор правомірно заявив вимоги про стягнення 4754,62 грн - інфляційних за період листопад 2020 - травень 2021 та 1039,45 грн 3 % річних за період 01.11.2021 до 14.06.2021. Суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок інфляційних та 3 % річних, зазначає, що такий здійснено арифметично правильно, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Гал Агро Груп (82484, Львівська область, Стрийський район, с. Великі Дідушиці; ідентифікаційний код юридичної особи: 40147334) на користь держави в особі Українського фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 20029342) заборгованість в сумі 64933,14 грн, з яких: 56 000,00 грн - основого боргу, 1039,45 грн – 3% відсотки річних, 4754,62 грн - інфляційні втрати та 3139,07 грн – пені.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Гал Агро Груп» (82484, Львівська область, Стрийський район, с. Великі Дідушиці; ідентифікаційний код юридичної особи: 40147334) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код юридичної особи: 02910031) 2270,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.10.2021.

Суддя Н.Є. Березяк