Рішення № 100107769, 04.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2021Справа № 910/7219/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег"доФізичної особи-підприємця Олійник Катерини Миколаївнипростягнення 112450,81 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Олійник Катерини Миколаївни заборгованості у розмірі 112450,81 грн, з яких 65335,99 грн основного боргу, 9691,92 грн інфляційних втрат, 3% річних на суму 4754,91 грн, 32667,99 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору суборенди №404 від 26.01.2018 в частині сплати на користь позивача платежів, які передбачені умовами вказаного правочину у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7219/21; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/7219/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (суборендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Олійник Катериною Миколаївною (суборендар) укладено договір суборенди №404 (надалі - договір), відповідно до умов якого суборендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування суборендарю приміщення, а суборендар зобов`язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього договору (п.2.1).

У п.п.1.9, 1.12 договору зазначено, що приміщенням є частина торгового центру, площа та поверх якого вказано у додатку №1, яка може бути не обмежена або не повністю обмежена стінами (перегородками), план розміщення приміщення в межах торгового центру зазначено в додатку №2 до договору суборенди. На дату укладення договору суборенди відповідно до даних суборендодавця вартість приміщення з урахуванням індексації дорівнює балансовій вартості приміщення та складає суму, вказану в додатку №1 (п.6); торговий центр - торгово-розважальний комплекс, який побудовано на земельній ділянці, загальною площею 140641,10 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Берковецька, буд.6Д.

З п.4 додатку №1 до договору вбачається, що приміщення має площу 6,00 кв.м, розташоване на 1 поверсі торгового центру, лот №404 (відповідно до плану, наведеного в додатку №2).

Відповідно до п.3.2 договору строк суборенди вказано у додатку №1. Строк суборенди починає обчислюватися з передачі суборендодавцем суборендарю приміщення в орендне користування відповідно до цього договору суборенди або в день, коли суборендар зобов`язаний прийняти приміщення. Строк суборенди достроково закінчується в тому випадку, якщо договір суборенди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього договору суборенди або законодавства України.

Пунктом 7 Додатку №1 до договору визначено, що строк суборенди складає 12 місяців.

Згідно з п.4.1 договору суборендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначенням в день початку строку суборенди.

З п.10.1 договору вбачається, що з моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов`язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором.

Орендна плата, яку суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві, складається з таких частин: основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата, маркетингова орендна плата, плата з обороту. Суборендар сплачує окремими платежами кожну із частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту) (п.10.2 договору).

Пунктами 8, 10, 12 додатку №1 до договору визначено, що ставка основної орендної плати - 7186,31 грн, що еквівалентно 250,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка експлуатаційної орендної плати - 229,96 грн, що еквівалентно 8,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка маркетингової орендної плати - 114,98 грн., що еквівалентно 4,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ).

Пунктами 10.4-10.7 договору сторони погодили формули розрахунку основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати. Застосування індексів О, Е, М здійснюється автоматично, без додаткового погодження із суборендарем.

Згідно зі статтею 11 договору визначено розрахунки для здійснення плати з обороту.

Відповідно до п.13.1 договору суборендар зобов`язаний сплачувати суборендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами в строки, визначені додатку №1 (пункт 15). Суборендодавець має право встановити різні банківські рахунки для окремих частин орендної плати.

Пунктом 15 додатку №1 до договору передбачено, що строк сплати основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати - до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Пунктом 13.3 договору сторони погодили, що орендна плата має сплачуватися на рахунок суборендодавця не залежно від направлення суборендодавцем відповідного рахунка. Суборендодавець направляє рахунки на здійснення відповідних платежів суборендарем лише для зручності, якщо інше прямо не вказано в додатку №1.

Суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату починаючи з дати початку строку суборенди (п.13.5 договору).

На суму, яку сплачує суборендар у якості орендної плати, та інші платежі, пов`язані із орендою приміщення, додатково нараховується сума податку на додану вартість (ПДВ), якщо інше прямо не вказано в законодавстві України (п.13.6 договору).

Всі платежі відповідно до цього договору мають бути визначені та виконані в національній валюті України - гривні (п.13.8 договору).

Відповідно до п.17.1 договору суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на користь суборендодавця. Суборендар також зобов`язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.

Згідно з п.17.6 договору плата за комунальні послуги вноситься суборендарем щомісяця протягом строку вказаного в додатку №1. Суборендордавець виставляє рахунки на сплату комунальних послуг в наступному місяці за оплачуваний.

Пунктом 17 додатку №1 до договору передбачено, що строк сплати компенсації комунальних послуг - до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку суборендодавця, який надається суборендареві протягом п`яти робочих днів з початку наступного місяця.

Відповідно до п.20.6 договору в тому випадку, якщо суборендар прострочить сплату суборендавцеві будь-яких платежів, то суборендар сплачує на користь суборендодавця наступні штрафні санкції в розмірі, визначеному в додатку №1 до договору.

У п.34 додатку №1 до договору погоджено, що у випадку прострочення більш, ніж на 3 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 10% від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 5 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 10 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 50% від суми прострочення.

Пунктом 28.1 договору визначено, що на вимогу суборендодавця суборендар зобов`язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення (далі - акти). Якщо протягом 5 календарних днів з дати отримання актів суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими суборендарем. Незалежно від підписання таких актів, факт сплати будь-яких платежів суборендарем в поточному місяці, свідчить про використання приміщення.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань із внесення орендної плати за користування об`єктом оренди за листопад та грудень 2018 року, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 64589,74 грн, а також з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 746,25 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 32667,99 грн, 3% річних у розмірі 4754,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 9691,92 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Укладений сторонами договір є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст.173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

01.04.2018 відповідно до акту приймання-передачі приміщення в суборендне користування до договору суборенди №404 від 26.01.2018 суборендодавець передав, а суборендар прийняв частину нерухомого майна, що являє собою приміщення - лот №404.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду майна за договором.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст.286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми вбачається, що на орендаря покладається обов`язок сплачувати оренду плату за весь час користування об`єктом оренди у період дії відповідного правочину.

В даному випадку, позивач вказує, що відповідачем не було належним чином виконано взятого на себе зобов`язання по сплаті орендної плати за користування орендованим майном з листопада 2018 року по грудень 2018 року.

Пунктами 8, 10, 12 додатку №1 до договору визначено, що ставка основної орендної плати - 7186,31 грн, що еквівалентно 250,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка експлуатаційної орендної плати - 229,96 грн, що еквівалентно 8,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка маркетингової орендної плати - 114,98 грн., що еквівалентно 4,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ).

В матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 108450,00 грн, які з боку відповідачем не підписані, а саме:

- №ОУ-00000002175 від 30.11.2018 на загальну суму 54225,00 грн з ПДВ (основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата та маркетингова орендна плата);

- №ОУ-00000002578 від 31.12.2018 на загальну суму 54225,00 грн. з ПДВ (основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата та маркетингова орендна плата).

Як зазначає позивач, зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг були вручені представникам відповідача, що підтверджується копіями реєстрів документів (із зазначенням дати вручення).

При цьому, як стверджує позивач відповідачем частково здійснено оплату по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00000002175 від 30.11.2018 у розмірі 43860,26 грн.

Пунктом 28.1 договору визначено, що на вимогу суборендодавця суборендар зобов`язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення (далі - акти). Якщо протягом 5 календарних днів з дати отримання актів суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими суборендарем. Незалежно від підписання таких актів, факт сплати будь-яких платежів суборендарем в поточному місяці, свідчить про використання приміщення.

Таким чином враховуючи отримання відповідачем актів приймання-передачі послуг та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо їх прийняття, то у відповідності до п.28.1 договору вказані послуги вважаються прийнятими суборендарем.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем було частково сплачено орендні платежі за спірний період, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати на користь позивача орендних платежів за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року на суму 64589,74 грн.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 13.1 договору сторони погодили, що суборендар зобов`язаний сплачувати суборендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами в строки, визначені податку №1 (пункт 15).

При цьому, у п.17.1 договору сторонами також було погоджено, що суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами погоджено обов`язок відповідача сплачувати основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату та маркетингову орендну плату, яка і вказана позивачем у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також обов`язок відшкодовувати комунальні послуги.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 15 додатку №1 до договору передбачено, що строк сплати основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати - до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, п.15 додатку №1 до договору (який включає в себе основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату та маркетингову орендну плату), строк виконання спірного грошового зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за період користь позивача орендних платежів за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року, загальний розмір яких становить 64589,74 грн, на момент вирішення спору по суті настав.

Будь-яких доказів, що підтверджують факт сплати орендних платежів на вказану суму (платіжні доручення, банківські виписки, тощо) матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Крім того п.17.1 договору погоджено, що суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на користь суборендодавця. Суборендар також зобов`язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями тТоргового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.

Позивач стверджує, що за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року у відповідача наявний обов`язок з відшкодування комунальних послуг у загальному розмірі 2 746,25 грн.

На підтвердження зазначених позовних вимог, позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які відповідачем не підписані, на загальну суму 746,25 грн, а саме:

- №ОУ-00000002322 від 30.11.2018 на загальну суму 325,98 грн з ПДВ (компенсація вартості електроенергії, компенсації вартості електроенергії (забезпечення вентиляції та кондиціювання);

- №ОУ-00000002437 від 30.11.2018 на загальну суму 28,88 грн з ПДВ (компенсація вартості теплоенергії (опалення);

- №ОУ-00000002705 від 31.12.2018 на загальну суму 99,56 грн з ПДВ (компенсація вартості теплоенергії (опалення);

- №ОУ-00000002841 від 31.12.2018 на загальну суму 291,83 грн з ПДВ (компенсація вартості електроенергії, компенсації вартості електроенергії (забезпечення вентиляції та кондиціювання).

Як зазначає позивач, зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були вручені представникам відповідача, що підтверджується копіями реєстрів документів (із зазначенням дати вручення).

Відповідач своїм правом на спростування доводів позивача щодо обсягу, якості та вартості спожитих у період з листопада 2018 року по грудень 2018 року комунальних послуг не скористався, в той час як у суду відсутні підстави для сумніву щодо наведених обставин.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Будь-яких заперечень щодо розміру вартості послуг, що підлягають відшкодуванню відповідачем, порядку їх визначення відповідачем під час розгляду справи суду не надано.

Пунктом 17 додатку №1 до договору передбачено, що строк сплати компенсації комунальних послуг - до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку суборендодавця, який надається суборендареві протягом п`яти робочих днів з початку наступного місяця.

Таким чином строк відшкодовування вартості спожитих з листопада 2018 року по грудень 2018 року комунальних послуг у розмірі, обумовленому договором, станом на момент розгляду даної справи судом настав.

Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу суми коштів в якості відшкодування комунальних послуг за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року у загальному розмірі 746,25 грн, як і не надано спростування розміру даної заборгованості.

Отже, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов`язань за договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, суд дійшов висновку, що відповідач не виконала належним чином своїх грошових зобов`язань за договором у період з листопада 2018 року по грудень 2018 року зі сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг, допустивши прострочення виконання грошових зобов`язань перед позивачем.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст.ст525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявність та розмір заборгованості Фізичної особи-підприємця Олійник Катерини Миколаївни за договором суборенди №404 від 26.01.2018 зі сплати орендних платежів у загальному розмірі 64589,74 грн та відшкодування комунальних витрат у розмірі 746,25 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем спростовані не були, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 65335,99 грн (орендна плата у сумі 64589,74 грн та відшкодування комунальних витрат у розмірі 746,25 грн) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 32667,99 грн, 3% річних у розмірі 4754,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 9691,92 грн, нараховані за порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань у період з 16.10.2018 по 15.04.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Фізична особа-підприємець Олійник Катерина Миколаївна не навела обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд прийшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4754,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 9691,92 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.20.6 договору в тому випадку, якщо суборендар прострочить сплату суборендареві будь-яких платежів, то суборендар сплачує на користь суборендодавця наступні штрафні санкції в розмірі, визначеному в додатку №1 до договору.

У п.34 додатку №1 до договору погоджено, що у випадку прострочення більш, ніж на 3 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 10% від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 5 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% від суми прострочення; у випадку прострочення більш, ніж на 10 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 50% від суми прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 32667,99 грн.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" до Фізичної особи-підприємця Олійник Катерини Миколаївни про стягнення заборгованості у розмірі 112450,81 грн, з яких 65335,99 грн основного боргу, 9691,92 грн інфляційних втрат, 3% річних на суму 4754,91 грн, 32667,99 грн штрафу.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Олійник Катерини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (01601, м.Київ, вул.Мечникова, буд.2, літера А, ідентифікаційний код 31569627) 65335 (шістдесят п`ять тисяч триста тридцять п`ять) грн 99 коп. основного боргу, 32667 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 99 коп. штрафу, 9691 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн 92 коп. інфляційних втрат, 3% річних на суму 4754 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) грн 91 коп. та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова