Рішення № 100107767, 08.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2021Справа № 910/361/21

За позовомМіністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управліннядо1. Київської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» 3. Головного управління Держгеокадастру у м. Києвітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог, що предмета спору на стороні позивачів Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»провитребування майна із чужого незаконного володіння, визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивача-1 Сажієнко І.О.від позивача-2Ніколенко Т.В., Науменко Я.М.від відповідача-1Пилипчук І.І.від відповідача-2Гаврик А.В.від відповідача-3Константинова Н.І.від третьої особине з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп», Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, в якому просить суд:

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389;

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради Х сесії VIII скликання від 13.02.2020 №107/8277 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва»;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 та перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка та будівля металевого сховища по ГП №17 в/м №268 площею 330,00 кв.м є об`єктами військового майна, яке належить до державної власності. Як вказує позивач, уповноваженим органом державної влади жодних рішень щодо відчуження чи реалізації такого майна не приймалось, а спірне нерухоме військове майно вибуло з володіння власника не з його волі внаслідок незаконних дій сторонніх осіб за підробленими та неіснуючими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/361/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2021.

15.02.2021 від відповідача-3 - Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшов відзив на позов, в якому відповідач-3 проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що: проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Лендер Груп» земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Солом`янському районі м.Києва, розроблений ТОВ «Конкорд юг», відповідає вимогам чинного законодавства; право користування позивачів земельною ділянкою площею 0,95 га у відповідності до вимог земельного законодавства припинено рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 №118/5505 на підставі листа Міноборони України від 13.09.2010 №220/4810 та за категорією віднесено до земель запасу транспорту; в матеріалах справи міститься договір від 01.06.2011, укладений між КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України щодо грошової компенсації вартості об`єктів військового містечка (в тому числі і за металеве сховище ГП-17), який у відповідності до ст. 346 Цивільного кодексу України свідчить про припинення права власності у результаті відчуження майна, яке належало Київському квартирно-експлуатаційному управлінню та отримання за нього відповідних коштів; державна реєстрація спірної земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 здійснена у спосіб, межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме ст.ст. 79-1, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 5, 22, 23, 24, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п.п. 107-115 Порядку ведення Державного земельного кадастру та без порушення прав та інтересів позивачів; чинним законодавством визначено чіткий перелік підстав, настання яких передбачає скасування державної реєстрації земельної ділянки та порядок її скасування, який відбувається шляхом закриття поземельної книги.

16.02.2021 від відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 проти задоволення позову заперечує, вказуючи, зокрема, на таке: позивачами не надано доказів того, що саме вони являлися власниками нежитлового будинку загальною площею 330 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; спірний об`єкт нерухомого майна вибув із володіння Київського КЕУ з його волі за згодою Міністерства оборони України за відплатним договором ще у 2011 році; спірне нерухоме майно правомірно набуто відповідачем-2 на підставі договорів купівлі-продажу частки нерухомого майна від 31.01.2017 за №88 та від 31.01.2017 за №89, які є чинним і в судовому порядку недійсними не визнавалися; позивачами не надано доказів щодо незаконного заволодіння спірним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; відведена відповідачу-2 земельна ділянка з моменту подання клопотання про відведення товариству земельної ділянки, навіть не межувала з землями Міністерства оборони України або Київського квартирно-експлуатаційного управління; в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право користування спірною земельною ділянкою Міністерством оборони України. При цьому, на думку, відповідача-2 обставини щодо вибуття спірного нерухомого майна з володіння Київського КЕУ за його волею та правомірність його набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/8880/18, а тому не підлягають доказуванню у даній справі.

У підготовчому засіданні 17.02.2021 було оголошено перерву до 04.03.2021.

01.03.2021 від відповідача-1 - Київської міської ради надійшли пояснення по справі, в яких відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, вказуючи, зокрема, на те, що: Міністерством оборони України не було належним чином оформлено права на земельні ділянки, які залишилися у користуванні останнього; 13.09.2010 Міністерством оборони України листом №220/4810 надано згоду на припинення права користування частиною земельної ділянки, що враховано при прийнятті оскаржуваного рішення; на момент прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомості, який належав ТОВ «Лендер Груп» на праві власності, а тому спірна земельна ділянка правомірно передана відповідачу-2 без проведення аукціону, оскільки не підлягає наданню в оренду на конкурентних засадах згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України; на момент розгляду та прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка не знаходилася під арештом.

04.03.2021 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення письмових доказів, яке судом задоволено.

У підготовчому засіданні представник позивача-1 подала спільні з позивачем-2 клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення до участі у справі Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору та відповіді на подані відзиви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 залучено Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів та відкладено підготовче засідання у справі на 25.03.2021.

16.03.2021 від відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

22.03.2021 від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

24.03.2021 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.03.2021 від позивачів надійшли пояснення по справі, уточнення до клопотання про витребування доказів, заперечення на пояснення Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Київської міської державної адміністрації докази та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.04.2021.

30.03.2021 від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» не погоджується з вимогами позивачів в частині витребування спірного майна, а також зазначає, що Дирекція не була учасником будь-яких земельних правовідносин щодо спірного об`єкту, не володіє жодною інформацією щодо земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422, тому не може висловити свою позицію щодо інших заявлених у даній справі вимог.

21.04.2021 від відповідача-3 надійшли заперечення на пояснення третьої особи.

22.04.2021 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів, яке судом задоволено.

Також 22.04.2021 від відповідача-2 надійшли пояснення у справі та додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 22.04.2021 позивачами подано клопотання про витребування у Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проектної та виконавчої документації по об`єкту «Будівництво під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» («Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва), що була вилучена відповідно до протоколу обшуку від 26.02.2021 в рамках проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 320017000000000020 від 28.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва з врахуванням всіх здійснених коригувань, уточнень та змін до нього, в тому числі (в її складі): Генеральний план, організація рельєфу, дощова каналізація І черги, М: 1:500 Проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва», складеного у вересні 2010 року ТОВ «Інститут «Київдормістпроект»; Генеральний план, організація рельєфу, дощова каналізація І черги М: 1:500 (ПК 19+00 - ПК 23+50) Проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва, складеного у червні 2011 року ТОВ «Інститут «Київдормістпроект»; Генеральний план, організація рельєфу, дощова каналізація І черги М: 1:500 Проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва, в останній (кінцевій) редакції.

У підготовчому засіданні 22.04.2021 було оголошено перерву до 19.05.2021.

19.05.2021 від позивача-2 надійшли додаткові пояснення.

У підготовчому засіданні 19.05.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів у Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, з огляду на відсутність процесуальних підстав для його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2021.

07.06.2021 від відповідача-3 на дійшли заперечення на додаткові пояснення позивачів.

Судове засідання, призначене на 09.06.2021, за клопотанням відповідача-2 було відкладено на 24.06.2021.

У судових засіданнях 24.06.2021, 07.07.2021 та 21.07.2021 оголошувалась перерва до 07.07.2021, 21.07.2021 та 28.07.2021 відповідно.

28.07.2021 від позивачів надійшло клопотання про долучення та огляд у судовому засіданні належним чином оформленої копії рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.05.1963 №647 «Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-повітряних сил під стоянку учбових літаків».

Вказане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 28.07.2021 оголошувалась перерва до 31.08.2021.

19.08.2021 від відповідача-2 надійшла заява про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 31.08.2021 оголошувалась перерва до 08.09.2021.

В ході розгляду справи представники позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав, наведених вище.

У судовому засіданні 08.09.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 №647 «Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-повітряних сил під стоянку учбових літаків» оборонному відомству відведено земельну ділянку в Совках Залізничного району під стоянку учбових літаків з розміщенням учбових споруд.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 №563-XII «Про земельну реформу» було постановлено оголосити з 15.03.1991 всі землі Української РСР об`єктом земельної реформи та місцевим Радам народних депутатів, Раді Міністрів Української РСР до 15 березня 1991 року провести інвентаризацію земель усіх категорій.

У 1995 році відповідно до розпочатої в Україні земельної реформи, реалізація якої здійснювалась на підставі Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 №563-ХІІ «Про земельну реформу», було проведено інвентаризацію земель Міністерства оборони України в місті Києві, в тому числі земельної ділянки в/м 268.

За матеріалами інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні Міністерства оборони України у Залізничному районі м. Києва, проведеної Бюро наукових, проектно-вишукувальних, проектно-технологічних робіт та державної землевпорядної експертизи на підставі спільного наказу голови Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністра оборони України від 03.12.1992 №34/902 «Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України», результати якої затверджені розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 №406, - визначено, що в межах військового містечка №268 у користуванні Міністерства оборони України перебуває земельна ділянка загальною площею 10,0356 га.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 «Про земельну реформу», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру», рішення Київської міської Ради народних депутатів від 16.02.1992 №163, на виконання Технічного завдання на виконання топографо-геодезичних робіт по встановленню меж землекористування, затвердженого начальником Київського міського управління земельних ресурсів, було проведено роботи по встановленню зовнішніх меж та визначення площ земельних ділянок в межах кварталів міста Києва, зайнятих підприємствами, установами та індивідуальними землекористувачами незалежно від форм власності.

По результатам виконаних робіт було складено Технічні звіти по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталів відповідних районів міста Києва, які були передані Київському міському управлінню земельних ресурсів. Так, зокрема, Київським державним технічним університетом будівництва та архітектури було розроблено Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу №72488 в м. Києві, обмеженого просп. Повітрофлотським, вул. Медовою, Жуляни, Залізничний район, 1997 року.

Роботи передбачали встановлення та обстеження зовнішньої межі землекористувань в кварталі, виготовлення планів меж, складання актів встановлення та погодження існуючих зовнішніх меж, складання технічного звіту на квартал, абрисів, планів (описів) встановлених меж, в тому числі земельних ділянок в межах кварталу №72488 з кодами з 7248812 по 7248823.

В складі Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу №72488 в м. Києві, обмеженого просп. Повітрофлотським, вул. Медовою, Жуляни, Залізничний район, 1997 року відображено відомості щодо землекористувачів кварталу, в тому числі: в/ч А 3627 (по вул. Медовій ділянки: №2 код 7248812; №3 код 7248813; №4 код 7248814; № 6 код 7248815; № 1 код 7248816; № 5 код 7248817); в/ч А 0140 (по вул. Медовій ділянка з кодом 7248818); в/ч А 1141 (по вул. Медовій код 7248819).

В Технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу 72488 обмеженого просп. Повітрофлотським, вул. Медовою, Жуляни, Залізничний район, 1997 року містяться Акти встановлення в натурі межі земельних ділянок в/ч А 3627 та в/ч А 0140 за адресою вул. Медова, Жуляни, Залізничний район із зазначенням номерів кутів поворотів меж та назв контурів окремо по кожній із ділянок.

Відповідно до Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №85 від 26.08.1997, чинного у період встановлення зовнішніх меж землекористування кварталу №72488 в м. Києві, визначено, що метою проведення інвентаризації земель населених пунктів було створення інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування.

Наведені документи в їх сукупності свідчать про приналежність вищевказаних земель до земель оборони, входження земельної ділянки площею 10,0356 га до складу військового містечка №268 та її використання підрозділами Міністерства оборони України за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12.12.1991 «Про Збройні Сили України», Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про Збройні Сили України», на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського Флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, крім військ, які входять до складу Стратегічних Сил Стримування, створено Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Отже, земельна ділянка в межах військового містечка №268 загальною площею 10,0356 га була відведена оборонному відомству для державних потреб оборони. Землекористувачем вказаних земель було Міністерство оборони УРСР, у подальшому Міністерство оборони України, яке в межах своєї компетенції розпоряджалось вказаними землями та передавало їх своїм структурним підрозділам в оперативне управління, якими є в тому числі військові частини.

Як зазначає позивач, згідно розпорядження Державного секретаря Міністерства оборони України від 14.06.2003 №17 «Про передання військового майна військового містечка №268 у м. Києві до сфери управління Міністерства освіти і науки України» та згідно рішення Міністра оборони України від 04.12.2002 №148/1859 до сфери управління Міністерства освіти і науки України на баланс Національного авіаційного університету для подальшого його використання Державним музеєм авіації передано будівлі і споруди у кількості п`яти одиниць, які розташовано на земельній ділянці 72:488:061 (номер у міському земельному кадастрі міста Києва) площею 7,1 га.

З урахуванням наведеного, у користуванні Міністерства оборони України та на обліку Київського КЕУ в межах військового містечка № 268 залишилась земельна ділянка площею 2,9173 га.

Відповідно до форми 405 (відомість наявності та використання земельних ділянок Міністерства оборони України станом на 01.01.2020) вказана земельна ділянка перебуває на обліку Київського КЕУ в межах військового містечка №268.

Згідно з п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.07.2002, визначено, що військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об`єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Як свідчать обставини справи, в межах військового містечка № 268 по вул. Медовій, 5 у Солом`янському районі м. Києва розміщені об`єкти нерухомого військового майна, зокрема: будівлі та споруди, які в різні періоди були закріплені і використовувалися різними військовими частинами Збройних Сил, перебували у власності держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Статтею 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

На виконання Директиви Міністра оборони України від 25.07.2006 №Д-322/1/010, Васильківською квартирно-експлуатаційною частиною району було передано, а Київським квартирно-експлуатаційним управлінням було прийнято будівлі та споруди військового містечка №268 згідно з описом та переліком, зазначеним в Додатку №1 (в тому числі будівлю металевого сховища № 17 (по генплану), про що складено Акт прийому-передачі будівель, споруд і територій військового містечка, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління від 29.11.2006.

Таким чином, будівлі та споруди в межах в/м 268, в тому числі будівля металевого сховища №17 (по генплану), мають статус нерухомого військового майна, що в силу Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» може використовуватись виключно за цільовим та функціональним призначенням.

В подальшому, відповідно до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу виникла потреба розпочати роботи з будівництва автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), яка частково займатиме земельну ділянку військового містечка №268 Міністерства оборони України.

Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.01.2010 №20 «Про будівництво під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі» в рамках підготовки до проведення чемпіонату з футболу «Євро-2012» доручено КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» у 2010 році забезпечити розробку проектно-кошторисної документації та після її затвердження у встановленому порядку приступити до виконання робіт з будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ» і завершити будівництво у 2011 році.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.02.2011 №171 «Про затвердження проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі» затверджено проект будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ».

За вказаним проектом будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ» під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ» підпали частина земельної ділянки та військові будівлі і споруди військового містечка № 268, які належали Державі, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України.

За письмовою згодою Міністерства оборони України (лист від 13.09.2010) рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 №118/5505 «Про надання земельної ділянки комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва під`їзної автомобільної дороги від просп. Червонозоряного (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва» оборонному відомству було припинено право користування частиною земельної ділянки оборони площею 0,95 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.05.1963 №647 «Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-Повітряних сил під стоянку учбових літаків» (лист Міністерства оборони України від 13.09.2010 № 220/4810), та віднесено її до земель запасу транспорту.

Також, вказаним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ» і надано КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва» у постійне користування земельну ділянку площею 13,92 га для здійснення зазначеного будівництва (в тому числі за рахунок земельної ділянки площею 0,95 га в межах в/м № 268).

Відтак, земельна ділянка площею 0,95 га в межах в/м № 268 була передана КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва дороги.

При цьому, у зв`язку з тим, що під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ» підпали військові будівлі і споруди військового містечка №268, за замовленням КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Бі-Ем-Фінанс» складено Висновок від 18.01.2011 про вартість майна - будівель військового містечка №268, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Медова, в/м № 268, згідно з яким ринкова вартість об`єкта (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 кв. м, вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 кв. м, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м, склад за ГП-18 площею 95,00 кв. м та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 кв. м) станом на 31.01.2011 становить 1810289 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.05.2011 №794 «Про затвердження акта від 13.04.2011 №20 комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» погоджено оціночну вартість майна військового містечка №268, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Медова, яке підлягало знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ», у сумі 1810289,00 грн (склад ПММ за ГП-2 площею 122,00 кв.м, вартове приміщення за ГП-1 площею 88,00 кв.м, металеве сховище за ГП-17 площею 330,00 кв.м, склад за ГП-18 площею 95,00 кв.м та зварювальна майстерня за ГП-19 площею 48,00 кв.м).

Відповідно до рішення заступника Міністра оборони України №5608/з від 23.05.2011 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.05.2011 №794 «Про затвердження акта від 13.04.2011 №20 комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», 01.06.2011 між КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було укладено Договір щодо грошової компенсації вартості будівель у ринковій вартості об`єктів військового містечка № 268 Київському КЕУ, що підлягають знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м.Києва, за умовами якого КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва» зобов`язалося компенсувати Київському КЕУ Міністерства оборони України оціночну вартість майна-будівель військового містечка №268, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, у зв`язку зі знесенням з території будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до Міжнародного аеропорту «Київ» шляхом сплати грошової компенсації у сумі 1810289,00 грн, а Київське КЕУ Міністерства оборони України зобов`язалося прийняти компенсацію, списати та передати будівлі для їх подальшого розбирання.

16.09.2011 КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» сплатило на користь Київського КЕУ Міністерства оборони України оціночну вартість майна-будівель військового містечка №268, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, у сумі 1810289,00 грн.

Актом від 19.11.2011 Київське КЕУ передало, а КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» прийняло для розбирання (знищення) будівлі військового містечка № 268, а саме: склад ПММ за ГП - 2; вартове приміщення за ГП - 1; металеве сховище за ГП - 17; склад за ГП - 18 та зварювальну майстерню за ГП - 19.

Однак, в подальшому під час виносу меж земельної ділянки в натуру Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» були скореговані проектні рішення в частині уточнення меж земельної ділянки, яка підпадає під пляму будівництва автомобільної дороги та з`ясовано, що в зону будівництва додатково підпадають будівлі по ГП №9 (склад) та №8 (навіс, склад). Натомість, будівля за ГП № 17 - металеве сховище площею 330,00 кв.м в зону будівництва не підпала.

З наведеного слідує, що, враховуючи скореговані проектні рішення та уточнення меж земельної ділянки, яка підпадала під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі, з перелічених у Договорі від 01.05.2011 щодо грошової компенсації вартості будівель військового містечка №268 було розібрано та знесено лише будівлі за ГП №№ 1, 2, 18, 19, а будівля за ГП № 17 - металеве сховище площею 330,00 кв. м не підпала під пляму забудови, не заважала виконанню будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи скореговані проектні рішення та уточнення меж земельної ділянки, яка підпадала під пляму будівництва під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі, з перелічених у Договорі від 01.05.2011 щодо грошової компенсації вартості будівель військового містечка №268 було розібрано та знесено лише будівлі за ГП №№ 1, 2, 18, 19, а будівля за ГП № 17 - металеве сховище площею 330,00 кв.м не була знесена разом з іншими будівлями.

Отже, умови Договору щодо грошової компенсації вартості будівель в ринковій вартості об`єктів військового містечка №268 Київському КЕУ, що підлягають знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва від 01.06.2011 в частині розібрання та фізичного знищення будівлі металевого сховища по ГП №17 військового містечка №268 площею 330,00 кв.м з боку КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва» не виконані, та вказана будівля наразі фізично не знищена.

При цьому, суд зазначає, що Договір щодо грошової компенсації вартості будівель в ринковій вартості об`єктів військового містечка №268 Київському КЕУ, що підлягають знесенню у зв`язку з будівництвом під`їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва від 01.05.2011 не містив жодних положень та умов щодо переходу до КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» права власності на будівлі військового містечка № 268, а саме: складу ПММ за ГП - 2; вартового приміщення за ГП - 1; металевого сховища за ГП - 17; складу за ГП - 18 та зварювальної майстерні за ГП - 19, а навпаки, вказане майно мало бути розібрано (фізично знищено).

Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Отже, ст. 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, однією з яких є знищення майна.

Згідно зі ст. 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що власник за своїм бажанням має право визначити фактичну та юридичну долю речі. Знищення майна належить до таких способів припинення права власності, коли власник за своїм бажанням добровільно припиняє своє право власності, або ж право власності припиняється поза волею власника в результаті випадку, непереборної сили або неправомірних дій інших осіб. Внаслідок знищення майна воно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність. За загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент розгляду справи будівля металевого сховища по ГП №17 площею 330,00 кв.м в межах військового містечка №268 не розібрана, не знищена, та зазначений об`єкт нерухомого майна продовжує існувати.

За таких обставин, оскільки умови укладеного з КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м.Києва» договору не передбачали відчуження (переходу у власність) спірного об`єкта нерухомості, враховуючи, що належних та допустимих доказів існування обставин, які у відповідності до положень законодавства (в тому числі ст. 346 Цивільного кодексу України) є підставами для припинення права власності на такий об`єкт, відповідачами не надано, суд дійшов висновку, що право держави України на вказаний об`єкт нерухомого військового майна в складі військового містечка №268 по АДРЕСА_1 , а саме: будівлю металевого сховища по ГП №17 в/м № 268 площею 330,00 кв.м, уповноваженим органом управління якої відповідно до закону є Міністерство оборони України, не припинялося.

Натомість, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитловий будинок загальною площею 330 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (будівля металевого сховища, що перебуває в межах в/м №268, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:488:0422 площею 0,2784 га) перебуває у приватній власності ТОВ «Лендер Груп».

Так, з матеріалів справи та інформації, наявної в Державному реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, слідує, що відповідно до Договору купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 31.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В., зареєстрованого в реєстрі за №88 від 31.01.2017, об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1130703780389, Жуков Р.Б. здійснив відчуження 1/2 частки нежитлового будинку загальною площею 330,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп». Відповідно до Договору купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 31.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А. В., зареєстрованого в реєстрі за №89 від 31.01.2017, об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1130703780389, ОСОБА_2 здійснив відчуження 1/2 частки нежитлового будинку загальною площею 330,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп».

За результатами укладення вказаних Договорів купівлі-продажу частки нерухомого майна, рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 33649057, 33649374 від 31.01.2017, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. було здійснено реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1130703780389.

В якості підстави виникнення права власності ОСОБА_2 на нежитловий будинок загальною площею 330,0 кв.м приватним нотаріусом зазначено Свідоцтво, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 22.12.2016 та зареєстрованого в реєстрі за №1908 (бланк нотаріальних документів НВІ № 760934).

Зазначене свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 (податковий номер за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 ) видано на підставі Акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна (предмету іпотеки), затвердженого ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 22.11.2013, а також протоколу №1013071/3 від 17.11.2013 про проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

При цьому, у Свідоцтві про право власності зазначено, що раніше вказане майно належало ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду АРК від 03.02.2009 справа № 249-2009.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечено розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Відповідно до листа Господарського суду Київської області вих. №01-22/378/2020 від 03.12.2020 згідно з відомостями, що містяться в базі даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2017 відновлено частково, в частині прийнятих судових рішень, справу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-7/249-2009. Проте, предмет спору по справі 5002-7/249-2009 не стосується об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та пов`язаних з ним прав. Громадянин ОСОБА_1 не має статусу сторони в судовому процесі у справі № 5002-7/249-2009. Рішення Господарським судом Автономної Республіки Крим від 03.02.2009 у справі № 5002-7/249-2009 не приймалось.

Крім того, відповідно до інформації, що зазначена в свідоцтві, 23.04.2009 Комунальним підприємством «Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» було проведено реєстрацію права власності на майно: нежитловий будинок, загальною площею 330, 0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.02.2009 у справі № 249-2009 (зареєстровано у реєстровій книзі 229-М, номер запису 15539).

Як пояснив позивач, оскільки станом на 03.02.2009 зазначена будівля: нежитловий будинок, загальною площею 330, 0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у власності держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, та на бухгалтерському обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління у складі військового містечка №268 Київського гарнізону, Київське КЕУ звернулось до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (вих. №517/6579 від 27.11.2020) з проханням повідомити (підтвердити чи спростувати) інформацію стосовно того, чи проводилася 23.04.2009 Комунальним підприємством «Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» реєстрація права власності на майно: нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.02.2009 у справі №249-2009 (зареєстровано у реєстровій книзі 229-М, номер запису 15539).

За інформацією, наданою Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (вих. № 062/14-13292 (И-2020) від 03.12.2020, згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресою в АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось.

Наведені обставини в сукупності виключають можливість стверджувати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, було набуто у власність на законних підставах.

За фактом шахрайського заволодіння нежитловим будинком, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422), внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017101100000122.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2017 у справі №761/40992/17 на нежитловий будинок загальною площею 330 кв. м за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт в рамках кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017101100000122.

За змістом ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, із системного аналізу вказаних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом.

Так, позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). При цьому, позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази.

Відповідачем же за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою ж віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в незаконному володінні у відповідача на час звернення до суду.

Доказів надання уповноваженим органом державної влади дозволу на відчуження чи реалізацію нерухомого майна - будівлі металевого сховища по ГП № 17 в/м №268 площею 330,00 кв. м матеріали справи не містять.

З наведеного слідує, що спірне нерухоме військове майно є державною власністю та вибуло з володіння власника не з його волі, а тому вимоги позивачів в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, доводи відповідача-2 стосовно того, що факт належності саме йому на праві власності спірного нерухомого майна встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/8880/18 судом відхиляються.

Так, в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/8880/18 суд лише зазначив, що Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» посилається на договори купівлі-продажу від 31.01.2017, на підставі яких відповідач набув права власності на спірне майно, проте, вказаних договорів чи їх копій суду надано не було, відповідно, такі договори судом не досліджувалися.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/8880/18 слідує, що відмовляючи у позові Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» про витребування спірної нежитлової будівлі, суд виходив саме з того, що договір від 01.05.2011, на який посилалася Дирекція як на підтвердження своїх вимог, не містить положень щодо переходу до неї права власності на відповідний об`єкт нерухомості (а з огляду на легітимність набуття права власності на таке майно Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп»). Питання щодо правомірності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» права власності на спірне майно в рамках розгляду справи №910/8880/18 не досліджувалося.

Щодо вимог позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради Х сесії VІІІ скликання від 13.02.2020 №107/8277, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» звернулось до Київської міської ради з клопотанням №К-29406 від 06.03.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі м. Києва.

На підставі Договору №6 від 07.04.2017, укладеного між ТОВ «Лендер Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Юг», 14.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Юг» було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Лендер Груп» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва. Згідно з Пояснювальної записки, вказаний Проект було розроблено на підставі п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України (по принципу мовчазної згоди).

На підставі розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Юг» Проекту землеустрою відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-8000621932017 від 31.08.2017) 31.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 площею 0,2784 га, з цільовим призначенням - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, в категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування; з формою власності - відсутня.

В подальшому, рішенням Київської міської ради Х сесії VІІІ скликання від 13.02.2020 №107/8277 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва» з посиланням на ст.ст. 9, 83, 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про оренду землі», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.08, заява ДЦ від 11.05.2019 № 72045-003917636-031-03, справа Д-8188) та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000621932017) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на майно (договори купівлі-продажу від 31 січня 2017 року № 88 та від 31 січня 2017 року № 89).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

За змістом ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422) є частиною земельної ділянки площею 2,9173 га в межах військового містечка №268, яка відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.05.1963 №647 була надана оборонному відомству для державних потреб оборони.

Тобто, спірна земельна ділянка належить до земель оборони.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою врегульовані ст. 141 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом, відмовою) земельних ділянок передбачено Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі - Положення), затвердженим наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997.

Згідно з п.п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Необхідність надання згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування, як зазначено в листі Вищого господарського суду України від 10.01.2010 з узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами та наказі Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, є засобом контролю оборонним відомством за використанням та розпорядженням земельними ділянками, наданим у постійне користування військовим частинам та установам. Вказане свідчить про налагодження єдиної системи вирішення питання передачі до складу земель запасу органів місцевого самоврядування земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України, які для потреб Збройних Сил України не використовуються.

Проте, як свідчать обставини справи, ані Міністерством оборони України, ані Київським КЕУ (як безпосереднім землекористувачем земельної ділянки військового містечка №268 в м.Києві) жодних заяв про припинення права постійного користування та дозволів про передачу спірної земельної ділянки площею 0,2784 га (кадастровий номер 800000000000:72:488:0422) не видавалось. Доказів зворотного відповідачами не надано.

Будь-яких рішень уповноважених органів виконавчої влади про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422) в межах військового містечка № 268 також не надано.

Отже, матеріали справи не містять доказів припинення права користування Міністерства оборони України на земельну ділянку площею 0,2784 га в межах військового містечка №268 у встановленому законодавством порядку.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

За приписами ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України, якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування.

Доказів надання погодження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки в порядку ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України так само у справі відсутні.

Посилання відповідачів на те, що право користування спірною земельною ділянкою було припинено рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 №118/5505 за письмовою згодою Міністра оборони України, судом відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,2784 га знаходиться поза межами земельної ділянки площею 0,95 га, що була надана Дирекції будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для будівництва під`їзної автомобільної дороги від просп. Червонозоряного (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом`янському районі м.Києва.

Правомірність відведення вказаної земельної ділянки площею 0,95 га позивачами в рамках даної справи не оспорюється і така земельна ділянка не є предметом спору у справі №910/361/21.

При цьому, як слушно зауважили позивачі, в п. 2 рішення від 31.03.2011 №118/5505 Київська міська рада чітко вказала припинити Київському вищому інженерно-авіаційному військовому училищу військово-повітряних сил право користування частиною земельної ділянки площею 0,95 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.05.1963 №647 «Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-Повітряних сил під стоянку учбових літаків» (лист Міністерства оборони України від 13.09.2010 № 220/4810), та віднести її до земель запасу транспорту.

Наведене свідчить, що Київська міська рада не ставила під сумнів належність земельних ділянок, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.05.1963 №647 «Про відвод земельної ділянки Київському вищому інженерно-авіаційному Військовому училищу Військово-Повітряних сил під стоянку учбових літаків» (до складу яких, як встановлено судом, входила і спірна земельна ділянка площею 0,2784 га) до земель оборони, а рішення про віднесення земельної ділянки 0,95 га до земель запасу транспорту вирішувалось після її вилучення.

В свою чергу, заперечуючи в рамках даної справи приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони, Київська міська рада діє непослідовно та всупереч раніше прийнятим рішенням.

Також суд зауважує, що зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської ради слідує, що підставою для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» спірної земельної ділянки площею 0,2784 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0422) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1, є перехід права власності на майно (договори купівлі-продажу від 31 січня 2017 року №88 та від 31 січня 2017 року №89).

Тобто, спірне рішення ґрунтується на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» набуто у власність об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України зумовлює перехід до власника нерухомості права користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Однак, в ході розгляду справи відповідачем-2 належними та допустимими доказами не доведено набуття ним на законних підставах права власності на відповідний об`єкт нерухомості.

Як зазначалося вище, будівля металевого сховища по ГП №17 площею 330,00 кв.м, яка за актом приймання-передачі від 19.11.2011 передана до КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» для подальшого розбирання, не підпала під пляму забудови, не була розібрана, не знищена фізично, а право держави Україна на вказаний об`єкт нерухомого військового майна в складі військового містечка №268 припинено не було.

Наведене, свідчить про безпідставність посилань Київської міської ради на положення ст. 120 Земельного кодексу України як на правову підставу для надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2.

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що окрім вищевказаної нежитлової будівлі загальною площею 330 кв.м (будівля металевого сховища № 17 за генеральним планом в/м №268), на спірній земельній ділянці розташовано і інше нерухоме майно, яке належить державі, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, а саме: будівля боксу №11 за генеральним планом в/м 268, яка перебуває на бухгалтерському обліку Київського КЕУ.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2018 №149758856 (номер запису 29476710 від 11.12.2018) власником будівлі № 11 за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5В є Держава в особі Міністерства оборони України. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.01.2020 № 195877205 (номер запису 34992348 від 02.01.2020) вказана будівля перебуває на праві оперативного управління Київського квартирно-експлуатаційного управління.

Отже, передана ТОВ «Лендер Груп» в оренду за спірним рішенням земельна ділянка не була вільна від забудови, зокрема, від об`єктів нерухомого військового майна, тому оскаржуваним рішенням були порушені права держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, та Київського КЕУ як балансоутримувача вказаних об`єктів в межах в/м №268.

Крім того, суд зазначає, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, так само складений в порушення вищевказаних вимог законодавства, не містить необхідних дозволів (погоджень) щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2, а також містить суперечності.

Зокрема, в складі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Лендер Груп» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва міститься Черговий кадастровий план (Витяг з бази даних міського земельного кадастру) станом на 16.02.2017, відповідно до відомостей якого землекористувачем земельних ділянок під кодами 72:488:0022 та 72:488:0422 являється Київське квартирно-експлуатаційне управління.

Одночасно, в складі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Лендер Груп» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва міститься Черговий кадастровий план (Витяг з бази даних міського земельного кадастру) станом на 12.10.2017, відповідно до відомостей якого землекористувачем земельної ділянки під кодом 72:488:0022 являється Київське квартирно-експлуатаційне управління, а землекористувачем земельної ділянки під кодом 72:488:0422 вже зазначено ТОВ «Лендер Груп».

Вказане свідчить, що відповідно до Чергового кадастрового плану (Витягу з бази даних міського земельного кадастру) від 12.10.2017, що міститься в складі Проекту, внесені зміни в базу даних міського земельного кадастру в частині користувача земельної ділянки під кодом 72:488:0422.

Також, в Пояснювальній записці до вказаного Проекту відведення земельної ділянки зазначено, що відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2012 № 370/1804, вказана територія за функціональним призначенням належить до комунально-складської території. Правовий режим - земельна ділянка надається із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Втім така інформація суперечить як даним Чергового кадастрового плану (Витягу з бази даних міського земельного кадастру), так й іншим документам.

Зокрема, 01.01.2011 між начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління та начальником Головного управління земельних ресурсів (КМДА) було підписано Акт розбіжностей обліку земельних ділянок Міністерства оборони України між Київським КЕУ та Головним управлінням земельних ресурсів (КМДА), що територіально розташовані у м. Києві. У вказаному Акті встановлено, що в межах військового містечка № 268 по вул. Медовій у місті Києві земельна ділянка під номером 72:488:022 площею 2,9173 га відведена та використовується Міністерством оборони України, мета зайняття земельної ділянки - військове містечко. Також, в графі 18 вказаного Акту зазначено, що згідно даних АС ПК Кадастр площа більше облікової на 0,96 га у зв`язку з передачею КП Дирекція будівництва дороги згідно з рішенням Київради від 31.03.2011 № 118/5505, лист-згода від 13.09.2010 № 220/4810.

Отже, приймаючи рішення про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки, поза увагою з боку Київської міської ради залишилися суперечливі та взаємонеузгоджені відомості, що містяться в складі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Лендер Груп» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва, а саме: Київською міською радою не було встановлено жодних правових підстав, причин та передумов, з яких земельна ділянка під кодом 72:488:0422 за період з 16.02.2017 по 12.10.2017 змінила свого землекористувача з Київського КЕУ на ТОВ «Лендер Груп».

З огляду на викладене, рішення Київської міської ради від 13.02.2020 №107/8277 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва» прийнято з порушенням вимог ст.ст. 20, 116, 140, 141 Земельного кодексу України, та прийняте поза межами повноважень, визначених ст.ст.122-124 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Крім того, згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Враховуючи викладене, вимоги позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради Х сесії VIII скликання від 13.02.2020 №107/8277 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва» є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачів про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 і перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За змістом ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.

Частиною 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Як встановлено судом, 31.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 площею 0,2784 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, в категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування; з формою власності - відсутня.

Проте, оскільки матеріалами справи підтверджується, що зазначена земельна ділянка в/м № 268 у встановленому законодавством порядку не вибувала з державної власності, віднесена до категорії земель оборони, її цільове призначення не було змінено у встановленому законом порядку, і станом на час розгляду справи земельна ділянка в/м № 268 площею 0,2784 га віднесена до земель оборони та є державною власністю, державна реєстрація спірної земельної ділянки, проведена 31.08.2017 є незаконною.

За таких обставин, вимоги позивача в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

При цьому, п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки поземельна книга закривається.

Відповідно до п. 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Отже, положеннями Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачений чіткий алгоритм дій Державного кадастрового реєстратора у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки та набрання ним законної сили в установленому законодавством порядку.

При цьому, вказаними положеннями законодавства прямо передбачено, що в такому випадку поземельна книга закривається, а відтак вимоги позивачів в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 не відповідають положенням Закону України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

В свою чергу, з огляду на положення вищевказаного Закону та п. 9 Порядку, скасування державної реєстрації земельних ділянок (в тому числі в разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки), а також прийняття рішення про набуття відомостями про земельну ділянку статусу архівних, належить до повноважень Державного кадастрового реєстратора Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів.

Таким чином, оскільки підставою для скасування державним кадастровим реєстратором реєстрації земельної ділянки та прийняття ним рішення про набуття відомостями про земельну ділянку статусу архівних є, зокрема, рішення суду про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили, вимоги позивачів про зобов`язання відповідача-3 перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України, наразі є передчасними.

Враховуючи наведене, вимоги позивачів про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 та перенести відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 800000000000:72:488:0422 до архівного шару Національної кадастрової системи України залишаються судом без задоволення.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо поданої відповідачем-2 19.08.2021 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У заяві про застосування строків позовної давності Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» посилається на те, що спірний нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м вибув із власності позивача-2 з волі за згодою Міністерства оборони України за відплатним договором ще у 2011 році. Відтак, за твердженням відповідача-2, позивачі мали три роки, починаючи з 2011 року, для звернення з позовом про витребування майна з чужого володіння, однак такий строк був пропущений.

Проте, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог у даній справі, заява відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.

В рамках даної справи позивачами ставиться питання про витребування спірного майна у Товариства з обмеженого відповідальністю «Лендер Груп». Підставою позову в частині витребування майна є саме неправомірне заволодіння вказаним майном відповідачем-2. При цьому, як свідчать обставини справи та не спростовано відповідачами, про вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивачів останнім стало відомо після 10.01.2018.

За таких обставин, доводи відповідача-2 про пропуск позивачами строків позовної давності щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння судом відхиляються, а тому відповідна заява залишається судом без задоволення.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» у відповідності ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Київську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» (Україна, 01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 43/11, ідентифікаційний код 40957085) на користь держави в особі Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1130703780389.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради Х сесії VIII скликання від 13.02.2020 №107/8277 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції з об`єктами сервісного обслуговування на АДРЕСА_1 у Солом`янському районі міста Києва».

4. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 800000000000:72:488:0422 у Державному земельному кадастрі.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» (Україна, 01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 43/11, ідентифікаційний код 40957085) на користь Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) судовий збір у розмірі 13076 (тринадцять тисяч сімдесят шість) грн 89 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендер Груп» (Україна, 01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 43/11, ідентифікаційний код 40957085) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (Україна, 03186, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 30, ідентифікаційний код 22991617) судовий збір у розмірі 13076 (тринадцять тисяч сімдесят шість) грн 89 коп.

8. Стягнути з Київської міської ради (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) судовий збір у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп.

9. Стягнути з Київської міської ради (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (Україна, 03186, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 30, ідентифікаційний код 22991617) судовий збір у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.10.2021.

Суддя Ю.М. Смирнова