Рішення № 100105119, 05.10.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 Провадження №2-а/425/40/21

Справа№425/2150/21

місто Рубіжне, Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Москаленко В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Стєпанцової О.О.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі поліцейського батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшого сержанта поліції Савчука Олега Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

13.07.2021 позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача посилаючись на наступні обставини.

04.07.2021 поліцейським батальйону 1 роти 2 УПП в Житомирській області Савчуком О.М. було складено постанову серії ЕАН № 4439684 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

У вказаній постанові зазначено, що 04.07.2021 об 11-00 год., с.Броники Трасса Київ – Чоп 211км, водій керував ТЗ зі швидкістю 92 км/год у зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Броники», чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 42 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruСam ТС 001090; портативний реєстратор АМ-00119, чим порушив п. 12.4 ПДР України- порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50км/год.).

Позивач вважає дії відповідача щодо складання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, незаконними, оскільки п.п. 12.4.б ПДР України він не порушував. Крім того, оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи, оскільки доказом правопорушення були покази пристрою TruСam – прилад із функцією фото- відеофіксації, але не у автоматичному режимі, а в ручному. При цьому, відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та ч.2 ст. 19 Конституції України, відповідач – поліцейський не мав права використовувати прилад із функціями фото та відеофіксації не у автоматичному режимі. Також позивач зазначає, що при розгляді справи відповідач не надав йому можливості скористатись у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП та грубо порушив вимоги ст.278,279 КУпАП, а саме: розглянув справу без будь якої підготовки; не вирішив клопотання про перенесення розгляду справи до УПП в Житомирській області та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи і отримання правової допомоги; не дослідив докази, а також обмежив позивача у праві на ознайомлення з документами на прилад TruСam.

Просить скасувати постанову серії ЕАН № 4439684 від 04.07.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.; провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 5500 грн. за надану правничу допомогу, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 454 грн.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 15.07.2021 цей позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

28.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні позову, а постанову серії ЕАН № 4439684 від 04.07.2021 залишити без змін, оскільки достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після фіксації приладом TruСam, у тому числі під час її пред,явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20581, яке чинне до 01.12.2021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001090 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +- 2 км/год у діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +- 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Отже, у даному випадку порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam у ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч.2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини. Використання лазерного вимірювача швидкості TruСam органами Національної поліції України, а саме: структурними підрозділами Департаменту патрульної поліції, започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018. Дорожні знаки 5.70 « Фото-, відео фіксування порушень правил дорожнього руху» знаходиться на відмітці – 210 км та 212 км А/Д М – 06 « Київ-Чоп», який інформує про можливість здійснення контролю за порушеними ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Крім того, на відмітці 2009 км + 992 м та 211 км + 600 м розташований знак 5.45 та 5.46 «Броники», тобто початок і кінець населеного пункту, в якому діють вимоги Правил дорожнього руху, з п. 12.4 яких вбачається, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20581, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 01.12.2020 та чинного до 01.12.2021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001090 є придатним до застосування; можливість його використання підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Відповідно до журналу обліку видачі та повернення лазерних вимірювачів швидкості, а саме : за 04.07.2021, інспектору Савчуку було видано прилад TruCam № ТС001090 для фіксації порушень ПДР. Отже, факт вчинення позивачем вказаного в оскаржуваній постанові правопорушення підтверджується відео фіксацією транспортного засобу позивача з зафіксованою швидкістю руху, доказами вчинення правопорушення в населеному пункті, законністю використання лазерного вимірювача швидкості, що пройшов відповідну періодичну повірку та отримав усі необхідні сертифікати, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, постановою у справі про адміністративне правопорушення складеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат представник зазначає, що документи, які підтверджують витрати на правову допомогу та розрахунки таких витрат у матеріалах справи відсутні, а тому ці витрати не доведені належними та допустимими доказами ( а.с.42-66).

У судове засідання позивач та його представник не з,явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; 05.10.2021 позивач надав заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника, підтримали вимоги позову .

Відповідач - поліцейський батальйону 1 роти 2 УПП у Житомирській області ДПП старший сержант поліції Савчук О.М. у судове засідання не з`явився, про день,час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в судове засідання не з,явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 04.07.2021 поліцейським батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшим сержантом поліції Савчуком О.М. складено постанову серії ЕАН № 4439684 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (копія постанови - а.с. 8).

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З копії Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 006694, долученого відповідачем до свого відзиву, слідує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 ( а.с.52).

При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення перевірки передбачено Порядком проведення перевірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193.

Відповідно до копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20581, виданого 01.12.2020 ДП «Укрметртестстандарт» і чинного до 01.12.202021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС001090, є придатним до застосування ( а.с.51).

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку ( а.с.53,55).

Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Разом з тим, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Між тим, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 зазначений пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру, заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Таким чином, оскільки прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатація не обмежена нормами чинного законодавства, про що зазначено в листі Мінекономрозвитку від 22.02.2019 ( а.с.57).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 № 234/17178/18.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про достовірність результатів засобу вимірюваної техніки TruCam LTI 20/20 № ТС 001090, яким було зафіксовано факт перевищення швидкості позивачем.

Разом з тим,суд зазначає,що з відеозапису ,наданого відповідачем виходить , що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 неодноразово виявляв бажання скористатись правовою допомогою адвоката, просив про перенесення розгляду справи на інший день для надання йому та захиснику часу для ознайомлення з матеріалами справи. Однак, інспектор поліції Савчук О.М. відмовив йому в задоволенні вказаного клопотання та ухвалив постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Положеннями ч.1 ст. 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Суд вважає,що відповідач був зобов`язаний,з урахуванням вимог закону та клопотання позивача ,відкласти розгляд справи про адміністративне правопорушення на інший день, повідомити позивача про дату, час та місце розгляду справи, тим самим надавши йому можливість залучити до участі у розгляді справи - адвоката.

Така ж позиція наведена в правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а.

Отже,суд дійшов висновку ,що такі дії відповідача порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позові ставить питання щодо визнання протиправними дій поліцейського батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшого сержанта поліції Савчука Олега Миколайовича щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, нормами КАС України у даному випадку не передбачено право суду на визнання або не визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (незаконними), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частин 4, 5 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139 КА України).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те,що документи, які підтверджують витрати на правову допомогу та розрахунки таких витрат у матеріалах справи відсутні, а тому ці витрати не доведені належними та допустимими доказами з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507, виданого 28.10.1998 Луганською кваліфікаційно – дисциплінарною комісією адвокатури (а.с.13), Топчійов І.А. є адвокатом, з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги від 09.07.2021 ( а.с.10).

Судом встановлено, що 09.07.2021 позивач уклав з адвокатом Топчійович І.А. договір № 04 про надання правової допомоги (а.с.10). Предметом цього договору є правнича допомога та юридичні послуги, а також здійснення представницьких повноважень клієнта в обсязі та на умовах, встановлених договором.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано опис робіт ( наданих послуг) адвокатом Топчійовим І.А. ( а.с.13) та акт виконаних робіт №1 від 12.07.2021 ( а.с.11), які містять детальний опис робіт виконаних адвокатом та витрачений останнім час на надання послуг, який становить 6 годин (а.с.11); квитанції № 7 від 09.07.2021 (а.с.14), яка містить дані про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5500 гривень, що вказує про виконання позивачем зобов`язання за договором від 09.07.2021.

Суд вважає необхідним зазначити ,що витрати на правничу допомогу ,у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

Суд зауважує, що кодекси не вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Та більше, від сторони не вимагають наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 і від 20.12.2018 р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

Разом з тим, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо: обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірними із складністю виконаних адвокатом робіт

За таких обставин, оцінивши складність даної справи,яка не є справою

значної складності , обсяг виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі,суд вважає,що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково-в розмірі 1000 грн.

На підставі ст. 139 КАС України у зв`язку із частковим задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягає стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції, сплачений судовий збір у сумі 349 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 139, 229, 257-263, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі поліцейського батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшого сержанта поліції Савчука Олега Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшого сержанта поліції Савчука Олега Миколайовича у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4439684 від 04.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, Солом`янський район, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 1000 (одна тисяча ) гривень та судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення апеляційною інстанцією.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: поліцейський батальйону 1 роти 2 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Савчук Олег Миколайович, адреса місцезнаходження: вул. Покровська,96, м. Житомир,10031.

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048.

Суддя: В. В. Москаленко