Рішення № 10010011, 27.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/3627.04.10 За позовомЛьвівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі

До

про 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

2) Державного закладу "Дорожня поліклініка ДГТО "Львівська залізниця"

Закритого акціонерного товариства "Українській мобільний зв‘язок"

визнання договору недійсним та зобов’язання вчинити дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від прокуратури

від позивачів

від відповідача Соляннік Д.Є. –старший прокурор відділу прокуратури м. Києва

1) не з‘явились

2) Мігущенко В.М. –головний лікар

Петиченко І.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Державного закладу "Дорожня поліклініка ДГТО "Львівська залізниця" до Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" про визнання недійсним договору № Вп-32 від 01.09.2003, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, і застосування до сторін наслідків недійсності правочину.

В процесі розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги. В остаточній редакції позовних вимог прокурор просить: визнати недійсним договір № Вп-32 від 01.09.2003, укладений між позивачем-2 та відповідачем з часу набрання рішенням законної сили; зобов‘язати відповідача демонтувати та вивезти вежі стільникового зв‘язку, металевий контейнер з обладнанням мобільного радіотелефонного, радіорелейного зв‘язку та антенно-фідерних пристроїв РРЛ мобільного зв‘язку, які встановлені на будівлі Державного закладу "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 99.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст спірного договору не відповідає нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позивачі позов підтримали з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що орендодавцем державного майна загальною площею до 200 кв.м, відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" може бути підприємство, на балансі якого перебуває таке майно. Відповідач відзначає, що на даний час триває процес укладання договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

01.09.2003 між Дорожньою поліклінікою Львівської залізниці, правонаступником якого є позивач-2 та СП "Український мобільний зв‘язок", правонаступником якого є відповідач, укладено договір № ВП -32.

Відповідно до умов цього договору позивач-1 надає відповідачу право встановлення вежі стільникового зв‘язку та металевого контейнера з обладнанням мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв‘язку та розміщення антенно –фідерних пристроїв РРЛ та мобільного зв‘язку за адресою: м. Львів, вул. Повітряняна, 99. Право розташування надається строком на 10 років з 01.09.2003 до 31.08.2013. Вказані місця надаються відповідачу без устаткування та інвентарю.

Відповідно до п. 2.1 спірного договору вартість плати за розміщення обладнання, вказаного в п.1.1, складає 833,33 грн., ПДВ -166,67 грн., всього 1000,00 грн. за базовий місяць. Розмір плати за кожний наступний місяць визначається позивачем-2 шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Плата за розміщення перераховується згідно виставлених рахунків позивачу -2 не пізніше 10 днів після їх отримання відповідачем (п. 2.4 спірного договору).

23.02.2005 позивачем -2 та відповідачем підписаний додаток № 1 до спірного договору, відповідно до якого сторони погодили внести зміни до п. 2.1 договору і передбачили, що 50% коштів, отриманих за розміщення обладнання, перераховуються позивачем-2 до Державного бюджету України.

Відповідно до статуту Державного закладу "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця", останнє засновано на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв‘язку України (орган управління майном), є юридичною особою, майно поліклініки є загальнодержавною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Місцезнаходження поліклініки: вул. Повітряна, 99, м. Львів (п. 1.2). Здійснюючи право оперативного управління, поліклініка володіє та користується зазначеним майном. Поліклініка має право розпоряджатись закріпленим майном лише з дозволу органу управління майном, згідно з чинним законодавством (п. 4.2).

З урахуванням того що, відповідно до умов спірного договору позивач -2 надав право відповідачу розташувати його майно за адресою, що співпадає з місцем розташування поліклініки, відповідач фактично використовує державне майно, яке перебуває в оперативному управлінні у позивача-2, для розміщення на ньому свого обладнання.

За таких обставин, правовідносини позивача-2 та відповідача, які виникли з приводу розміщення такого майна, за своєю правовою природою є правовідносинами оренди (найму) майна, а отже до таких правовідносин підлягають застосуванню норми чинного законодавства України, які регулюють порядок укладання, виконання та розірвання правочину договору найму (оренди) державного майна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог є визнання договору недійсними з огляду на їх невідповідність нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами у момент вчинення такого правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Нормами зазначеної ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правовідносини щодо договорів найму (оренди) майна регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів врегульовані нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Стаття 10 (ч. 1) Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює перелік істотних умов договору оренди державного та комунального майна, серед яких об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 5 Закону орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Поряд з цим, пунктом 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, передбачено, що у разі коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним абз. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями. В даному випадку таке погодження мало надати Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області –позивач-1.

Документи, які слід скерувати для погодження розрахунку орендної плати, визначені Порядком надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 04.05. 2000 № 935/95/31 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.07.2000 за № 439/4660.

Згідно ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди.

Розрахунок орендної плати за користування державним майном визначається п. 8 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, відповідно до якої такий розрахунок здійснюється на підставі експертної оцінки майна, що орендується.

Таким чином, як слідує з матеріалів справи та характеру правовідносин між позивачем-2 та відповідачем, відповідний правочин між позивачем-2 та відповідачем, предметом якого було використання державного майна (оренда такого майна) мав бути здійснений у встановленому законодавством України порядку та спосіб. Зокрема, для вчинення такого правочину (укладення договору оренди майна) сторони зобов’язані були отримати відповідні дозволи і узгодження Фонду державного майна України (його регіонального відділення) на право оренди, визначення плати за користування майном підлягало здійсненню на підставі акту експертної оцінки майна, що орендується.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів того, що спірний договір був погоджений у встановленому порядку з позивачем-1, як відповідним регіональним відділенням Фонду державного майна України, а також доказів проведення експертної оцінки майна, яке фактично використовувалося відповідачем для розміщення вежі стільникового зв‘язку та металевого контейнера з обладнанням мобільного зв‘язку, суду не надано.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що сторонами спірного договору не було дотримано діючого на момент їх вчинення порядку укладення договорів, предметом яких є використання державного майна.

Тому, проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що спірний договір був вчинений сторонами з порушенням діючого на момент їх вчинення порядку укладення договорів використання державного майна, оскільки, згідно з наданими доказами фактичним предметом правовідносин між позивачем-2 та відповідачем було саме використання державного майна для розміщення вежі стільникового зв‘язку та металевого контейнера з обладнанням мобільного зв‘язку.

За таких обставин спірний договір відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи те, що за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, і зобов’язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору від 01.09.2003 з моменту набрання рішенням суду законної сили, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З визнанням недійсним спірного договору відповідач втрачає право користування площами під розміщення обладнання, і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права встановлення обладнання відповідача за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 99 відповідач не надав, то вимоги прокурора про зобов‘язання відповідача демонтувати та вивезти вежі стільникового зв‘язку, металевий контейнер з обладнанням мобільного радіотелефонного, радіорелейного зв‘язку та антенно-фідерних пристроїв РРЛ мобільного зв‘язку, які встановлені на будівлі Державного закладу "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 99, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином, суд покладає судові витрати на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № Вп-32 від 01.09.2003, укладений між Дорожньою поліклінікою Львівської залізниці, правонаступником якого є Державний заклад "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" (м. Львів, вул. Повітряна, 99, код 20851349) та СП "Український мобільний зв‘язок", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв‘язок" (м. Київ, вул. Лейпцигська, 15, код 14333937).

Зобов‘язати Закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв‘язок" (м. Київ, вул. Лейпцигська, 15, код 14333937) демонтувати та вивезти вежі стільникового зв‘язку, металевий контейнер з обладнанням мобільного радіотелефонного, радіорелейного зв‘язку та антенно-фідерних пристроїв РРЛ мобільного зв‘язку, які встановлені на будівлі Державного закладу "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 99.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв‘язок" (м. Київ, вул. Лейпцигська, 15, код 14333937, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:17.05.2010