Рішення № 100099821, 24.09.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/35480/20

Провадження № 2/947/1156/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Ратовської А.С.,

за участю сторін:

представник позивача – адвокат Сіліщан І.С., діюча на підставі довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,

представник відповідача Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o» – адвокат Гриценюк В.О., діючий на підставі ордеру,

представник відповідача АТ «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank) – адвокат Головатюк І.М., діючий на підставі ордеру,

представник третьої особи – адвокат Клепиков М.С., діючий на підставі ордеру,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни, в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38431637 від 30.11.2017 року державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про державну реєстрацію приватної спільної часткової власності па 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, за Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank);

витребувати з володіння Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», особа не є резидентом України, країна реєстрації: Чеська Республіка, адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101;

встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання ним законної сили, це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення за Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o», особа не є резидентом України, країна реєстрації: Чеська Республіка, адреса: АДРЕСА_2 , права власності: 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, яке зареєстроване приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`єва Людмила Геннадіївна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 41139908 від 17.05.2018 року, а також є підставою для реєстрації за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , права власності на 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкт а нерухомого майна: 1422837151101.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона - ОСОБА_1 була власником 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності, яке складається з частини нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 4545,4 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б», загальною площею 79,7 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва про власності на 917/1000 частин нежитлових будівель від 24.07.2007 року, серії ЯЯЯ №997563 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.07.2007 року за №15361023.

Позивач вказує, що 22.05.2008 року між Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» та нею - ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем за Компанію «Кеno Limited» (позичальник), було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, вона як іпотекодавець надала в іпотеку майно, зазначене в п. 1.5. цього договору, а саме: 917/1000 частин нежитлових будівель, загальною площею 5043,8 кв.м., розташованих за адресою; АДРЕСА_1 , що складаються з частини нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 4545,4 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б», загальною площею 79,7 кв.м., та належать їй на праві спільної часткової власності, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Позивач зазначає, що за цим договором, іпотекою забезпечуються виконання зобов`язань Компанії «Кеno Limited», що випливають з кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року та всіх можливих змін та доповнень до нього, згідно з якими, іпотекодержатель зобов`язується надати позичальнику - Компанії «Кеno Limited» кредит в розмірі 3 500 000 доларів США, терміном повернення 21 квітня 2013 року, а позичальник зобов`язується на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит або будь-яке збільшення кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору.

Позивач вказує, що 08.09.2011 року, у зв`язку з укладанням договору новації кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року, між нею та Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») було укладено договір до договору іпотеки від 22 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., 22.05.2008 року, за реєстровим № 2439, відповідно до умов якого, іпотекодавець виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP».Іпотекодавець в забезпечення зобов`язань позичальника за договором кредиту №13/19/08-454 від 21.04.2008 року, в редакції договору новації від 29.07,2011 року, згідно з яких позичальник зобов`язується виплатити іпотекодержателю, у строки та на умовах, визначених кредитним договором, кредит у розмірі 3 500 000,00 USD, сплатити нараховані на нього відсотки в розмірі 11% річних і всі інші суми, у тому числі, і штрафні санкції в разі наявності таких, а також інші суми, на умовах встановлених кредитним договором.Для забезпечення своєчасного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець передав іпотекодержателю на умовах, передбачених даним договором в іпотеку 917/1000 частин нежилих будівель, загальною площею 5043,8кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, як стверджує позивач, 14.05.2013 року між нею та Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») було укладено додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору, відповідно до п. 1 якої, іпотекодавець визнав обов`язковим для себе домовленість між іпотекодержателем та «HANSALINK LLP» - позичальник про продовження терміну погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року, в редакції договору новації від 29 липня 2011 року, укладеного між іпотекодержателем, позичальником та KENO LIMITED, як колишнім позичальником.

17.04.2015 року у зв`язку з укладанням додаткової угоди №5 до кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року в редакції договору новації від 29.07.2011 року, між нею та Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 22 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., 22.05.2008 року, за реєстровим № 2439, відповідно до умов якого, іпотекодавець виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP».

29.11.2017 року, як зазначає позивач, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. було здійснено реєстрацію права власності нежитлової будівлі, загальною площею 5043,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на Акціонерне товариство «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2017 року за №105664296, підставою виникнення права спільної часткової власності, розмір частки: 917/1000, на нежитлову будівлю, загальною площею: 5043,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») зазначено: договір іпотеки, серія та номер: 2439, виданий 22.05.2008 року, Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу; договір до договору іпотеки, серія та номер: 5251, виданий 08.09.2011 року, Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу; додаткова угода про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер: 1901, виданий 14.05.2013, Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу; додатковий договір до договору іпотеки, серія та номер: 914, виданий 17.04.2015, Федорченко Т.М., приватим нотаріусом Одеського нотаріального округу; повідомлення-вимога, серія та номер:13-01/1708. виданий 06.09.2017 Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»); звіт про визначення ринкової вартості, серія та номер: 2170703_ 12092017_126, виданий 12.09.2017 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 ; довідка, серія та номер: 13-01/2205, видана 29.11.2017 Голова правління Акціонернім товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») ОСОБА_3 ; протокол засідання правління Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), серія та номер: 01-05/30/17, виданий 27.07.2017 Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»); документи банку, серія та номер: б/н, виданий 21.09.2017 Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»); довідка з реєстру підприємств Латвійської республіки, серія та номер: 7-3-165166/1, видана 17.11.2017 Ризьким регіональним інформаційним відділом.

Позивач стверджує, що про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, вона нічого не знала, повідомлення-вимогу за №13-01/1708 від 06 09.2017 року не отримувала.

14.12.2017 року від Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») вона отримала лист-повідомлення за №13-01/2329, відповідно до якого, Акціонерне товариство «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») повідомило її про те, що на підставі ст. 33 та ст. 37 Закону України «Про іпотеку», п. 8.3 договору іпотеки від 22.05.2008 року, у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань по кредитному договору, 29.11.2017 року банк реалізував передбачене за собою право, звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно - 917/1000 частин нежитлових приміщень, загальною площею 5043,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, позивач вважає, що звернення стягнення та державна реєстрація права власності на предмет іпотеки Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») була проведена із суттєвим порушенням умов іпотечного договору від 22.05.2008 року, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки вона письмову вимогу від банку про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за собою, не отримувала, а Акціонерне товариство «Балтік Інтернешнл Банк» повідомив її про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності, надіславши лист-повідомлення від 14.12.2017 року за №13- 01/2329, тобто після звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушення припису зазначеного в статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Повідомлення про вручення поштового відправлення з вимогою про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення має містити підпис отримувача (постанова ВП ВС від 16 травня 2018 року у справі №320/8269/15-ц).

Отже, на думку позивача, процедура звернення стягнення на предмет іпотеки була порушена банком та за своїм змістом не відповідає нормам статей 7, 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та вимогам пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки Позивач вимогу про усунення порушень не отримувала.

Крім того, позивач вказує, що 17.05.2018 року Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») було відчужено предмет іпотеки: 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладання договору купівлі-продажу з Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за №820, номер запису про право власності: 26186664; реєстраційний номер об`єкта нерухомого чайна:1422837151101.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 01.12.2020 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності, витребування майна. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Також, ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 01.12.2020 рокубуло задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Витребувано з юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи про державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «БАЛТІК ІНТЕРНЕШНЛ БАНК» (Ваltic International Bank) на 917/1000 нежитлової будівлі, загальної площі 5043,8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, номер запису про право власності: 23652024, заведеної на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни, індексний номер: 38431637 від 30.11.2017 року. Витребувано у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євої Людмили Геннадіївни (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 11, офіс №13) належним чином завірені копії документів, які стали підставою укладання договору купівлі-продажу між Акціонерним товариством «БАЛТІК ІНТЕРНЕШНЛ БАНК» (Ваltic International Bank) та Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за №820; номер запису про право власності: 26186664; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101.

Ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2020 року та від 25.01.2021 рокузаяви представника ОСОБА_1 – адвоката Сіліщан Ірини Сергіївни про забезпечення позову, подану по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, витребування майна було повернуто заявнику.

28.01.2021 року до канцелярії суду від Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни надійшли письмові пояснення, в яких приватний нотаріус просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки державну реєстрацію прав нею було вчинено з суворим дотриманням вимог законодавства, яким регулюються подібні реєстраційні дії, та у відповідності до вимог законодавства України у сенсі реєстраційної процедури.

11.02.2021 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від юридичного департаменту Одеської міської ради надійшли витребувані судом документи.

Ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 16.02.2021 року та від 02.03.2021 року заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, подані по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, витребування майна було повернуто заявнику.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.Накладено арешт на 917/1000 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, що належить на праві власності Чеській компанії «Bugaz Invest s.r.o».

13.04.2021 року та 15.04.2021 року від відповідача - Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o» надійшов відзив на позов, в якому представник Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o» просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк», третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Н.В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, витребування майна відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування наданого відзиву представник відповідача посилається на те, що Чеська компанія «Bugaz Invest s.r.o» є добросовісним набувачем, 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача вказує, що 29.11.2017 року нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. було розглянуто заяву про реєстрацію права, власності та прийнято рішення про державну реєстрацію прав за № 38431637, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – 917/1000 часток в праві власності на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_1 , за суб`єктом права - Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк», країна реєстрації: Латвія.

Зазначена реєстрація права власності, як зазначає представник відповідача, була засобом реалізації банком своїх прав іпотекодержателя, що передбачені ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», а також умовами іпотечного договору (зі змінами та доповненнями), укладеного між позивачем як іпотекодавцем та банком як іпотекодержателем в забезпечення зобов`язання боржника - Компанії «HANSALINK LLP», за кредитним договором №13/19/08-454 від 21.04.2008 року, строком повернення кредиту по 21.04.2016 року.

Як вказує представник відповідача, Законом України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Також, в разі застосування процедури позасудового врегулювання щодо предмету іпотеки іпотекодержатель має визначити вартість предмету іпотеки на підставі оцінки предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Представник відповідача стверджує, що виконуючи зазначену вище процедуру та вимоги законодавства та за фактом порушення боржником умов кредитного договору іпотекодержатель зробив оцінку предмету іпотеки, а також надіслав боржнику та позивачу (іпотекодавцеві) відповідні повідомлення-вимоги з додаванням виписок по рахунках, які у відповідності до умов іпотечного договору свідчать про порушення основного зобов`язання, які було адресований боржнику - доставлено боржникові 05.10.2017 року, адресований позивачу (іпотекодавцю) - повернуто з відміткою про відмову в одержанні поштового відправлення.

При цьому, представник відповідача вважає, що оскільки на конверті, який мав бути доставлений іпотекодавцю, наявна відмітка про відмову в отриманні, іпотекодавець мав змогу отримати лист, оскільки йому намагались його вручити, але відмовився (вольова, активна дія), отже міг знати та мав дізнатися, але з певних причин ухилився від отримання листа, ці його дії, вочевидь спрямовані на перешкоджання іпотекодержателю в реалізації його прав, не можуть стати підставою для невиконання вимог іпотечного договору в частині позасудового врегулювання та вимог законодавства в частині захисту порушених прав іпотекодержателя.

Тому, на думку представника відповідача, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Таким чином, представник відповідача вважає, що державну реєстрацію прав було: вчинено з суворим дотриманням вимог законодавства, яким регулюються подібні реєстраційні дії, та у відповідності до вимог законодавства України у сенсі реєстраційної процедури.

23.04.2021 року від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 просила позов задовольнити у повному обсязі.

28.04.2021 року та 05.05.2021 року від відповідача - Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o» просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк», третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Борисова Н.В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, витребування майна відмовити у повному обсязі.

08.07.2021 року від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла заява про зміну (уточнення) позовних вимог, яку, у підготовчому засіданні 13.07.2021 року було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 13.07.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.07.2021 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Прокоф`євої Л.Г. надійшли витребувані судом документи.

У судовому засіданні 24.09.2021 року представник позивача заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 24.09.2021 року представники відповідачів проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.09.2021 року представник третьої особи проти позову також заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 була власником 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності, яке складається з частини нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 4545,4 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б», загальною площею 79,7 кв.м., на підставі свідоцтва про власності на 917/1000 частин нежитлових будівель від 24.07.2007 року, серії ЯЯЯ №997563, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Право спільної часткової власності на 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_1 в КП «ОМБТІ та РОН»19.05.2008 року номер запису: 272 в книзі: 66неж-71.

22.05.2008 року між Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» та ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем за Компанію «Кеno Limited» (позичальник), було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 як іпотекодавець надала в іпотеку майно, зазначене в п. 1.5. цього договору, а саме: 917/1000 частин нежитлових будівель, загальною площею 5043,8 кв.м., розташованих за адресою; АДРЕСА_1 , що складаються з частини нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 4545,4 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б», загальною площею 79,7 кв.м., та належать їй на праві спільної часткової власності, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого, іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечуються виконання зобов`язань Компанії «Кеno Limited», що випливають з кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року та всіх можливих змін та доповнень до нього, згідно з якими, іпотекодержатель зобов`язується надати позичальнику - Компанії «Кеno Limited» кредит в розмірі 3 500 000 доларів США, терміном повернення 21 квітня 2013 року, а позичальник зобов`язується на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит або будь-яке збільшення кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору.

08.09.2011 року, у зв`язку з укладанням договору новації кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року, між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») було укладено договір до договору іпотеки від 22 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., 22.05.2008 року, за реєстровим № 2439, відповідно до умов якого, іпотекодавець виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP».Іпотекодавець в забезпечення зобов`язань позичальника за договором кредиту №13/19/08-454 від 21.04.2008 року, в редакції договору новації від 29.07.2011 року, згідно з яким позичальник зобов`язується виплатити іпотекодержателю у строки та на умовах, визначених кредитним договором, кредит у розмірі 3 500 000,00 доларів США, сплатити нараховані на нього відсотки в розмірі 11% річних і всі інші суми, у тому числі, і штрафні санкції в разі наявності таких, а також інші суми, на умовах встановлених кредитним договором.Для забезпечення своєчасного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець передав іпотекодержателю на умовах, передбачених даним договором в іпотеку 917/1000 частин нежилих будівель, загальною площею 5043,8кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

14.05.2013 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») було укладено додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., 22.05.2008 року за реєстровим № 2439, відповідно до п. 1 якої, іпотекодавець визнав обов`язковим для себе домовленість між іпотекодержателем та «HANSALINK LLP» - позичальник про продовження терміну погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року, в редакції договору новації від 29 липня 2011 року, укладеного між іпотекодержателем, позичальником та KENO LIMITED, як колишнім позичальником.

17.04.2015 року у зв`язку з укладанням додаткової угоди №5 до кредитного договору №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року в редакції договору новації від 29.07.2011 року, між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 21 квітня 2008 року, відповідно до умов якого, іпотекодавець виступає майновим поручителем компанії «HANSALINK LLP».

Розділ 8 зазначеного договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме п.8.3. даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, зокрема, п.п.8.3.2. прийняття предмету іпотеки у власність, в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

06.09.2017 року Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») направлено ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про порушення основного зобов`язання в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», в якій вимагалось у тридцятиденний строк усунути порушення зобов`язань за кредитним договором №13/19/08-454 від 21 квітня 2008 року (у редакції договору новації від 29 липня 2011 року) та виконати зобов`язання за договором іпотеки від 22 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., за реєстровим № 2439 (у редакції додаткового договору від 17.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., за реєстровим № 914), а саме: погасити банку заборгованість у розмірі 2 234 725,07 доларів США. Якщо протягом встановленого вище строку вимога банку залишиться без задоволення, банком буде прийняте рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - 917/1000 частин нежилих приміщень, загальною площею 5043,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, зокрема, шляхом набуття баком права власності на предмет іпотеки у відповідності до ст. 37Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Однак, вказане повідомлення-вимога, яка була надіслана на адресу ОСОБА_1 була повернута поштою із відміткою «за відмовленням».

29.11.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В., у відповідності до ст.ст. 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було розглянуто заяву про державну реєстрацію права власності та прийнято рішення про державну реєстрацію прав за № 38431637, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - 917/1000 часток в праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом права - Акціонерне товариство Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), країна реєстрації: Латвія.

Зазначена реєстрація права власності була засобом реалізації банком своїх прав як іпотекодержателя, що передбачені ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», а також умовами іпотечного договору (зі змінами та доповненнями), укладеного між ОСОБА_1 як іпотекодавцемта Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») як іпотекодержателем в забезпечення зобов`язань боржника Компанії «HANSALINK LLP», за кредитним договором №13/19/08-454 від 21.04.2008 року (розмір основного зобов`язання - 3 500 000 доларів США) строком повернення кредиту 21.04.2016 року.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2017 року за №105664296, підставою виникнення права спільної часткової власності, розмір частки: 917/1000, на нежитлову будівлю, загальною площею: 5043,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») зазначено: договір іпотеки, серія та номер: 2439, виданий 22.05.2008 року, Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу; договір до договору іпотеки, серія та номер: 5251, виданий 08.09.2011 року, Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу; додаткова угода про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер: 1901, виданий 14.05.2013, Федорченко Т.М., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу; додатковий договір до договору іпотеки, серія та номер: 914, виданий 17.04.2015, Федорченко Т.М., приватим нотаріусом Одеського нотаріального округу; повідомлення-вимога, серія та номер:13-01/1708. виданий 06.09.2017 Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»); звіт про визначення ринкової вартості, серія та номер: 2170703_ 12092017_126, виданий 12.09.2017 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 ; довідка, серія та номер: 13-01/2205, видана 29.11.2017 Голова правління Акціонернім товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») ОСОБА_3 ; протокол засідання правління Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), серія та номер: 01-05/30/17, виданий 27.07.2017 Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»); документи банку, серія та номер: б/н, виданий 21.09.2017 Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»); довідка з реєстру підприємств Латвійської республіки, серія та номер: 7-3-165166/1, видана 17.11.2017 Ризьким регіональним інформаційним відділом.

У подальшому,17.05.2018 року між Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») (продавець) та Чеською компанією «Bugaz Invest s.r.o» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, продавець передав у власність покупця, а покупець оплатив відповідно до умов цього договору і прийняв у власність 947/1000 часток нежитлової будівлі, в цілому загальною площею 5 043,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, правовідносини пов`язані із зверненням стягнення на іпотечне майно та захистом права власності врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України « Про іпотеку».

Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ( ч.1 ст. 572 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 р. по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого розділом 8 іпотечного договору не є абсолютним. Можливість його реалізації залежить від цілого ряду умов. На момент підписання іпотечного договору, сторони не могли визначити істотні умови застереження про задоволення вимог іпотекодержателя з об`єктивних причин. Саме у зв`язку з цим, договором передбачено надсилання повідомлення, де, насамперед, має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов`язання, за яку ціну буде звернено стягнення, тощо.

Таке повідомлення й фактично є способом погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи, що укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») договір іпотеки, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя внаслідок невиконання основного зобов`язання забезпеченого іпотекою, перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцю в узгодженому сторонами договору порядку направлялась письмова вимога про усунення порушення, яка була направлена ОСОБА_1 , Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank») надано державному реєстратору - Приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Борисовій Ніні Вадимівні всі передбачені законодавством, що діяло на той час, документи щодо реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оспорюваного ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію права власності на 917/1000 частин об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м., за Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), та відсутність порушень, які б могли вплинути на набуття такого права іпотекодкержателем.

При цьому, суд зазначає, що вибір способу правового захисту належить іпотекодержателю, задоволення вимог за рахунок іпотечного майна підлягає урахуванню при вирішенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, і не впливає на можливість особи звернутися до суду.

Здійснення захисту права іпотекодержателя одночасно на підставі виконавчого напису та на підставі рішення суду є можливим, оскільки чинним законодавством не заборонено одночасне застосування кількох способів звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом, до повного задоволення вимог іпотекодержателя по основному зобов`язанню.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 17.09.2020 р. по справі №751/3248/17.

Щодо посилання позивача на порушення державним реєстратором - приватним нотаріусом вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, зазначеною статтею Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається зі змісту витребуваної судом копії реєстраційної справи, відповідна вимога у встановленому законом порядку направлялася на адресу ОСОБА_1 .

Таким чином, порушенняАкціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank) та Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Ніною Вадимівною вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у даному випадку не було.

Що стосується посилання позивача на те, що вказана вимога про усунення порушень, яка була надіслана на її адресу, отримана нею не була та повернута відправнику з відміткою «відмова в отриманні», суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 553) , визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Так, згідно п. 61 п.п. 2 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема, подаються:

1. засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

2. засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

3. засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

4. засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Так, суд зазначає, що повідомлення-вимога про порушення основного зобов`язання, яка була надіслана на адресу ОСОБА_1 , була повернута поштою із відміткою «за відмовленням», зі списку/квитанція переданих оптом зареєстрованих відправлень вбачається, що повідомлення-вимога про порушення основного зобов`язання дійсно була направлена Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank) на адресу ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року по справі № 757/13243/17 дійшла висновку про те, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Таким чином, суд зазначає, що іпотекодавець - ОСОБА_1 мала змогу отримати лист, оскільки їй намагались його вручити, але вона відмовилася його отримувати (вольова, активна дія), отже ОСОБА_1 могла дізнатися та мала дізнатися, але з певних причин ухилилася від отримання листа, ці її дії, вочевидь спрямовані на перешкоджання іпотекодержателю в реалізації його прав, не можуть стати підставою для невиконання вимог іпотечного договору в частині позасудового врегулювання та вимог законодавства в частині захисту порушених прав іпотекодержателя.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними врегульовані, зокрема, Законом України “Про поштовий зв`язок”, Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.

Так, відповідно до пункту 12 Правил, поштові відправлення поділяються на дві групи: (1) внутрішні (пересилаються в межах України) та (2) міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом).

До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи-прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; до міжнародних поштових відправлень, зокрема, листи-прості, рекомендовані (пункт 8 Правил).

При цьому, за змістом пунктів 19, 59-61 Правил, можливість надсилання оператором поштового зв`язку листів з описом вкладення передбачена тільки для внутрішніх поштових відправлень.

Отже, міжнародні поштові відправлення (у тому числі листи), виділено в окрему групу щодо якої чинними в Україні правилами надання послуг поштового зв`язку не передбачено можливості надсилання кореспонденції з описом вкладення.

Одночасно, статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" встановлено, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Отже, з аналізу статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок», пункту 2 Правил вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, адресат), є доказами надіслання відповідного міжнародного поштового відправлення.

Зазначена правова позиція також викладена у Постанові Верховного Суду по справі №910/7308/16 від 22 лютого 2019 року.

В матеріалах справи міститься список/квитанція переданих оптом зареєстрованих відправлень, з якого вбачається надсилання Акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank) міжнародного рекомендованого поштового відправлення - повідомлення-вимоги про порушення основного зобов`язанняна адресу ОСОБА_1 , а також вказана вартість наданої поштової послуги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що повідомлення-вимога про порушення основного зобов`язання була належним чином надіслана на адресу ОСОБА_1 , а повернення її поштою із відміткою «за відмовленням» свідчить про те, що ОСОБА_1 мала змогу отримати лист, оскільки їй намагались його вручити, але вона відмовилася його отримувати (вольова, активна дія), отже ОСОБА_1 могла дізнатися та мала дізнатися, але з певних причин ухилилася від отримання листа, ці її дії, вочевидь спрямовані на перешкоджання іпотекодержателю в реалізації його прав, не можуть стати підставою для невиконання вимог іпотечного договору в частині позасудового врегулювання та вимог законодавства в частині захисту порушених прав іпотекодержателя.

Стосовно посилань позивача відносно необізнаності про стан розрахунків боржника з банком, а також про вибуття майна з його володіння поза його волею, суд зазначає наступне.

Позивач власноручно, діючі вільно, цілеспрямовано, при ясному розумі та твердій пам`яті передав майно в іпотеку в забезпечення боргів третьої особи (до того ж юридичної особи іноземної юрисдикції), презюмується, що він, щонайменше, знайомий з її учасниками або бенефіціарами, має певні стосунки та зв`язок із вказаною особою та/або її представниками. Боржник вимогу-повідомлення отримав 05.10.2017 року. Отже, позивач міг дізнатися про порушення основного зобов`язання.

З того ж факту вільного волевиявлення позивача при підписанні іпотечного договору (зі змінами та доповненнями) неможна стверджувати про застосування ст. 388 ЦК України в частині вибуття майна з власності поза волею позивача, оскільки позивач власноруч підписав іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу права власності на майно на ім`я іпотеко держателя.

Отже, такий перехід права власності є виконанням певної умови договору-двосторонньої угоди, особисто підписаної іпотекодавцем, з його власної волі.

Добросовісний набувач - набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати, при цьому, Чеська компанія «Bugaz Invest s.r.o» є добросовісним набувачем, а банк мав право на відчуження цього майна.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK V. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU V. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає, дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право. на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, зокрема: GLADYSHEVA v/ RUISSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUISSIA, №47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року.

Таким чином, суд зазначає, що ніякого порушення у даному випадку не було, а державна реєстрація відбувалася у повній відповідності до вимог вказаних нормативних актів.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимоги провизнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності, відповідно, не підлягає задоволенню і вимога про витребування майна.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 4 ЦПК України, за якими передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому, має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Лише в результаті розгляду спорувиявляється чи доведене таке порушення і за відсутності порушення суд повинен відмовити у позові.

Звертаючись до суду позивач у позовній заяві, яка є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, викладає предмет і підставу позову. Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст.16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Суд зауважує, що лише після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок щодо відповідності заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і порушення інтересу позивача, який охороняється Законом.

Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.

Крім того, право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність порушеного або оспорюваного права позивача ОСОБА_1 , що є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Відповідно до ч.1, ч.9 та ч. 10 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, у зв`язку з повною відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне, з власної ініціативи, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року та зняти арешт з 917/1000 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, що належить на праві власності Чеській компанії «Bugaz Invest s.r.o».

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності, витребування майна – залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року по цивільній справі №947/35480/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Baltic International Bank), Чеської компанії «Bugaz Invest s.r.o», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про держану реєстрацію права власності, витребування майна.

Зняти арешт з 917/1000 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 5043,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422837151101, що належить на праві власності Чеській компанії «Bugaz Invest s.r.o».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.10.2021 року.

Суддя Петренко В. С.