Рішення № 10009798, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 05-5-27/28977-27/63519.04.10 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доПриватного вищого навчального закладу «Київський кооперативний економічно-правовий коледж»

простягнення 5202,00 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 представник за довіреністю від 25.08.2009 року;

від відповідача:ОСОБА_3 представник за довіреністю від 08.02.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Київський кооперативний економічно-правовий коледж»про стягнення 5202,00 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 2 від 01.02.2004 року позивачем надано на користь відповідача послуги на суму 3600,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобовязання з оплати послуг відповідач не виконав. Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 3600,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 1278,00 грн. та 3 % річних у розмірі 324,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року позовну заяву та додані до неї документи на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК України повернуто позивачеві без розгляду.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року скасовано, позовну заяву та додані до неї документи передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.12.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 22.12.2009 року зявився, однак, вимоги ухвали суду від 30.11.2009 року не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 22.12.2009 року не зявився, витребувані ухвалою суду від 30.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 18.01.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 18.01.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 22.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 22.12.2009 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 01.02.2010 року.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 року на підставі частини 3 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 18.01.2010 року, надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача у судове засідання 01.02.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 18.01.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року на підставі частини 4 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору та на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 16.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 01.02.2010 року, надав відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті спору.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що доданий до позовної заяви акт № 13 від 30.12.2008 року складений сторонами за період тривалістю в дванадцять місяців, тоді як згідно з умовами договору розрахунки між сторонами здійснюються щомісячно. Крім того, відповідач вказує, що станом на день підписання договору позивач не мав ліцензії на здійснення господарської діяльності, що передбачає надання обумовлених договором послуг.

У судовому засіданні 16.02.2010 року судом оголошено перерву до 12.03.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 12.03.2010 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2010 року подав докази часткової оплати наданих послуг та надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 23.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 12.03.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.03.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

Крім того, у судовому засіданні 23.03.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 року на підставі частини 4 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору та на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 13.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 23.03.2010 року, та подав заяву про уточнення позовних вимог.

Посилаючись на часткове виконання відповідачем зобовязання з оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 3000,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 981,00 грн. та 3 % річних у розмірі 142,50 грн.

Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.04.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 13.04.2010 року судом оголошено перерву до 19.04.2010 року.

Представники сторін у судовому засіданні 19.04.2010 року надали усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2004 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Приватним вищим навчальним закладом «Київський кооперативний економічно-правовий коледж»(надалі відповідач) укладено договір на технічне обслуговування № 2 (надалі договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання робіт з технічного обслуговування пожежної сигналізації 4-го та 5-го поверхів належного відповідачу гуртожитку.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили строк його дії з 01.02.2004 року до 31.12.2007 року. При цьому, сторони обумовили, що у випадку якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не предявить вимоги про його розірвання, договір вважається продовженим на 1 рік на тих же умовах.

Вимоги про розірвання договору та доказів її надсилання на адресу іншої сторони позивач та відповідач суду не надали.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зазначена вимога жодною з сторін не предявлялася, а тому, строк дії договору було продовжено до 31.12.2008 року.

Виходячи зі змісту пункту 4.2 договору оплачувати надані послуги відповідач зобовязався щомісячно згідно з підписаним сторонами актом на технічне обслуговування.

Щомісячних актів наданих послуг позивач суду не надав.

Тому, суд вважає, що вказані акти сторонами не складалися.

Однак, з наявного в матеріалах справи акту № 13 від 30.12.2008 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, судом вбачається, що в період з січня по грудень 2008 року на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 3600,00 грн.

З огляду на те, що сторонами не доведено інше, суд вважає, що слово «щомісячно»в пункті 4.2 договору слід тлумачити як таке, що означає «до закінчення звітного місяця».

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що відповідно до пункту 4.2 договору підставою для оплати є підписаний сторонами акт, розрахуватися за надані послуги відповідач зобовязаний був у термін до 31.12.2008 року.

Згідно з наданими суду платіжними дорученнями № 2 від 09.01.2008 року та № 44 від 30.01.2008 року відповідач оплатив надані послуги частково, перерахувавши на поточний рахунок позивача 600,00 грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 3000,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг (частина 1 статті 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязання за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що станом на день підписання договору позивач не мав ліцензії на здійснення господарської діяльності, що передбачає надання обумовлених договором послуг.

Однак, посилання відповідача на відсутність у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору спростовується наявними в матеріалах справи ліцензіями Державного департаменту пожежної безпеки МНС України, виданими 02.07.2004 року та 30.05.2008 року, відповідно до яких позивач має право на технічне обслуговування засобів протипожежного захисту.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 981,00 грн. та 3 % річних у розмірі 142,50 грн. за період з січня 2008 року по липень 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вище вказувалося, що рахуватися за надані послуги відповідач зобовязаний був у термін до 31.12.2008 року. Таким чином, прострочення виконання зобовязання має місце з 01.01.2009 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Тому, нарахування судом збитків від інфляції та 3 % річних можливе виключно в межах позовних вимог, тобто в межах періоду, заявленого позивачем (по липень 2009 року).

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції складає:

3000,00 грн. * (102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 %) 3000,00 грн. = 255,00 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 255,00 грн.

Розмір 3 % річних за перерахунком суду складає:

3000,00 грн. * 3 % * 212 (з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року) / 365 = 52,27 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 52,27 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Київський кооперативний економічно-правовий коледж»(03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 18; ідентифікаційний код 01788243) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 255 (двісті пятдесят пять) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 52 (пятдесят дві) грн. 27 коп., 81 (вісімдесят одну) грн. 81 коп. державного мита та 189 (сто вісімдесят девять) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 23.04.2010 року.