Ухвала суду № 100097195, 30.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12967/16-к

Провадження №: 1-кп/755/225/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2021 р. Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.,

суддів Арапіної Н.Є., Курила А.В.

при секретарі судового засідання Неділько Л.Л.

за участю прокурора Брага В.В.

захисника потерпілого Проценко О.В.

захисників Мостовенко С.В. Каленюка А.В., Каленюка Д.А.,

Дрижакової Д.Ю.

перекладача Гребенюк А.В.

предстаника потерпілого Проценко О.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

у судовому засіданні колегія суддів, відповідно до ст. 331 КПК України, поставила на обговорення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оскільки раніше визначений ухвалою суду строк закінчується 20 серпня 2021 року.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, оскільки допит свідків у кримінальному провадженні досі триває, вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшились. Інші, більш м`які, запобіжні заходи не можуть забезпечити обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покладених на них обов`язків. Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зарекомендували себе, як особи схильні до насильницьких дій, вчинення злочинів проти життя та здоров`я особи. Разом з тим, ОСОБА_2 вчиняв заходи до приховування злочину. Обвинувачений ОСОБА_2 раніше засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, до 3 років позбавлення волі. Однак, після відбуття покарання на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисні особливо тяжкі злочини. Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають офіційного заробітку. Досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають будь-якого джерела доходу, окрім доходу від своєї злочинної діяльності. Розмір завданих збитків потерпілим не відшкодовано. Разом з тим, прокурор просив продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання.

Представник потерпілої Проценко О.В. підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити, зазначив, що в минулому судовому засіданні захисник заявив клопотання про долучення до матеріалів справи догорів оренди квартири та підтвердження про участь обвинуваченого ОСОБА_5 у громадській організації, однак він ставить під сумнів надані документи, зокрема йому не зрозуміло яким чином ОСОБА_2 міг стати членом організації 18.1.2.2018 року, якщо 3 10.01.2016 року він перебуває під вартою. Тому не зрозуміло як він міг виконувати свої обов`язки у вказаній організації. Крім того, членом молодіжної організації може бути особа віком від 12 до 35 років, а на час вступу обвинуваченому ОСОБА_2 було 43 роки. Повідомив, що за заявою потерпілої було внесено відомості до ЄРДР за надання завідомо неправдивих показів, складання та надання суду неправдивих доказів, за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України. На підтвердження надав витяг з ЄРДР.

Захисник Мостовенко С.В. поклався на розсуд суду та просив суд отримати розширену інформацію щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 .

Захисник Каленюк А.В. заперечив проти клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання. Зазначив, що підстав для продовження строків тримання під вартою немає. Просив змінити на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник Дрижакова Д.Ю. заперечила проти клопотання прокурора. Зазначила, що з огляду на стан здоров`я ОСОБА_2 не йде мова про тиск на свідків на потерпілих. Просила застосувати запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді цілодобового домашнього арешту з заставою. Зазначила, що може внести заставу за обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки має дохід.

Захисник Каленюк Д.А. заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що з огляду на стан здоров`я його підзахисного суд має взяти на себе зобов`язання проведення огляду обвинуваченого ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника, просив змінити запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що звертався до лікаря, однак лікування йому не надали. Повідомив, що в слідчому ізоляторі немає кваліфікованих лікарів, а лише фельдшер та медсестра, які не можуть надати йому кваліфіковану допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.

Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного:

відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За приписами статті 177 КПК України підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.

При вирішені даного питання, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" (Заява N 40107/02) Суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявнику своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" ( 980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілих, внаслідок чого один з потерпілий помер, вчинених у складі організованої групи, за які передбачено покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі. Суд, при розгляді питання про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, враховує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких. Беручи до уваги доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованих обвинуваченим правопорушень, на даний час існують ризики, які були встановлені під час обрання та продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінального правопорушення, продовжують існувати, оскільки не всі свідки допитані в судовому засіданні. Сторона обвинувачення зобов`язалась доставити для допиту в судове засідання свідків.

При вирішенні даного питання, колегія суддів враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у разі визнання їх винуватими, їх вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці їх постійного проживання, у тому числі наявність або відсутність у обвинувачених родини, малолітніх дітей на утриманні, постійного місця роботи, їх майновий стан, репутацію обвинувачених, відсутність або наявність судимостей.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, не має стійких соціальних зв`язків, не має постійного місця проживання на території м. Києва, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, ряд з яких відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

Доводи захисника Дрижакової Д.Ю. про можливість застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з визначенням розміру застави, за адресою : АДРЕСА_1 , суд вважає неприйнятними, оскільки у договорі оренди від 01.11.2020 року в п. 1.1 зазначено, що «Орендодавець надає у користування Орендарю з метою проживання строком на 6 місяців житлове приміщення…» Строк дії договору - закінчився. Відповідно до п. 3.7.7. «Після закінчення терміну дії Договору Орендар має здати приміщення, що орендується, Орендодавцю, провівши повний розрахунок і звільнити його не пізніше трьох днів з моменту припинення Договору.» Разом з тим відповідно до п.4.1 «Орендар вносить орендну плату у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень в місяць.» Суду не надано на підтвердження доказів сплати орендної сплати.

Колегія суддів бере до уваги відомості про стан здоров`я ОСОБА_2 , питання які були предметом розгляду в судових засіданнях, де було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 отримує медичну допомогу в повному обсязі. Стан здоров`я ОСОБА_7 відповідає перебігу наявного хронічного захворювання, що підтверджується інформацією наданою ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працює, не має стійких соціальних зв`язків, не має законних джерел доходу, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів. Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту, зважаючи на значну віддаленість від місця розгляду справи неможливий, оскільки може впливати на строки розгляду та може привести до затягування розгляду справи.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Крім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при обранні та продовженні дії обраного запобіжного заходу суду не надано. Беручи до уваги сукупність наявних у справі доказів та враховуючи доводи всіх учасників процесу, не вбачається достатньо підстав вважати тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 під вартою таким, що порушує їх право, передбачене ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, оскільки саме такий запобіжний захід є обґрунтованим і достатнім для досягнення мети кримінального провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянню, яке інкримінується обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , оскільки на даний час не відпали ризики, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, а в матеріалах кримінального провадження наявні обставини, які виправдовують подальше тримання обвинувачених в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

При цьому колегія суддів, вважає за можливе продовжити раніше обраний запобіжний захід у виді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_4 , беручи до уваги його вік, наявність міцних соціальних зв`язків, постійне місце проживання, процесуальну поведінку обвинуваченого, та виконання ним покладених на нього обов`язків при застосуванні запобіжного заходу.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою суд враховує, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що наявні у ОСОБА_2 хвороби унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинуваченого застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.

Разом з тим, суд враховує, що протягом судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 скаржився на погіршення самопочуття.

З урахуванням надання медичних довідок, колегія суддів зверталась до уповноважених органів для надання відомостей про обстеження обвинуваченого та перебігу його захворювання. Судом відповідні заходи, передбачені чинним міжнародним та національним законодавством України, спрямовані на з`ясування стану здоров`я обвинуваченого про що направлялися запити, згідно відповідей на які стан здоров`я ОСОБА_2 на даний час розцінюється як задовільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань; медичною допомогою забезпечений в межах можливості Київської міської медичної частини «Київського слідчого ізолятору»; за станом може приймати участь у судовому засіданні.

Також під час доставки для участі у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_2 суду надано медичну довідку з Київської міської медичної частини «Київського слідчого ізолятору», відповідно до якої стан здоров`я обвинуваченого відповідає наявності хронічних захворювань, і він може приймати участь у судовому засіданні. Після цього судові засідання, у тому числі за згодою обвинуваченого, були продовжені.

Таким чином, стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 під час розгляду даного кримінального провадження не залишається поза увагою суду та кожного разу враховується при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, більш того, в межах наданих законом повноважень судом неодноразово вживалися відповідні заходи, передбачені чинним національним та міжнародним законодавством, спрямовані на з`ясування стану здоров`я обвинуваченого.

Із урахуванням викладеного, отриманої на запити суду інформації, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови в клопотанні прокурора і зміни запобіжного заходу, оскільки на даній стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть забезпечити уникнення дійсних і наявних ризиків та виконання ОСОБА_2 покладених на них процесуальних обов`язків, а тому клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до Положення про Державну установу «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.08.2020 №2724/5, серед іншого, здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров`я узятих під варту осіб - є основним завданням ЦОЗ ДКВС України, у структурі якого діють відокремлені структурні підрозділи - філії, до складу яких входять медичні частини, лікарняні заклади та фельдшерські пункти.

Організація надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та паліативної медичної допомоги узятим під варту особам, вивчення, оцінка і прогнозування показників їх стану здоров`я, взаємодія в межах компетенції з іншими закладами охорони здоров`я, а також органами і установами ДКВС України - є, серед іншого, функціями ЦОЗ ДКВС України.

ЦОЗ ДКВС України належить до сфери управління Міністерства юстиції України, його діяльність спрямовується і координується заступником Міністра юстиції України відповідно до розподілу обов`язків, і розгляд справ у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Міністерства юстиції України, його посадових осіб, не належить до юрисдикції даного складу суду.

У зв`язку із адвокатським зверненням ОСОБА_2 оглянутий терапевтом, ендокринологом Київської міської медичної частини та взято лабораторний аналіз на вміст цукру в крові. За даними проведеного обстеження та консультації лікарів встановлений діагноз : ішемічна хвороба серця, кардіосклероз. Стенокардія напруги та спокою ІІ ф.кл. Гіпертонічна ст., ст.1, ризик дуже високий. СН 0-І. Цукровий діабет ІІ тип, середнього ступеню тяжкості, стадія декомпенсації. Діабетична полінейропатія кінцівок. ОСОБА_2 неодноразово на протязі 2 років було запропоновано інсулінотерапію від якої він категорично відмовився. Станом на 18.01.2021 року стан здоров`я ОСОБА_2 відповідає перебігу хронічного захворювання.

У той же час, відповідно до нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та МОЗ України ОСОБА_2 має право на вільний вибір обраного лікаря-фахівця. При цьому оплата послуг обраного лікаря-фахівця здійснюється ОСОБА_2 особисто або його родичами або законним представником.

Відповідно до медичної довідки Київської міської медичної частини «Київський слідчий ізолятор» від 27.09.2021 року обвинувачений ОСОБА_2 може слідувати на суд, а на момент огляду стан хвороби відповідає перебігу.

Відповідно до медичної довідки Київської міської медичної частини «Київський слідчий ізолятор» від 30.09.2021 року обвинувачений ОСОБА_2 слідувати на суд може, без супроводу медичного працівника.

Положення Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3); ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (ст.28); кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст.55); кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68) знайшли своє втілення у статті 11 КПК України.

Зокрема, вимогами статті 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.

Загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини передбачені ст. 206 КПК України, відповідно до ч.6 якої, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я ув`язнених, яке має адекватно охоронятись.

Відповідно до п.135 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 року (заява № 42184/09), Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров`я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув`язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов`язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов`язанням дії, а не зобов`язанням результату.

Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 року (заява №9607/06) Суд також зазначає, лише той факт, що ув`язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.

Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров`я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув`язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.

Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги, є такими, що підлягають обов`язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.

Таким чином, виходячи з норм чинного національного та міжнародного законодавства, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 на даний час продовжує утримуватися у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, відповідно до наявних в матеріалах кримінального провадження результатів медичних обстежень, стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 на даний час, колегія суддів вважає, що є підстави для зобов`язання ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філії державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 року №239/5/104: забезпечити негайне проведення обвинуваченому ОСОБА_2 , медичного обстеження та забезпечити надання обвинуваченому необхідної медичної допомоги (діагностику, лікування) з урахуванням наявних у нього хронічних захворювань та рекомендацій лікарів.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 21-22, 26, 177-178, 181, 183, 206, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 60 днів, тобто до 28 листопада 2021 року включно.

Зобов`язати порядку ст. 206 КПК України ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 року №239/5/104:

- забезпечити негайне проведення обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичного обстеження;

- забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідної медичної допомоги (діагностику, лікування) з урахуванням наявних у нього хронічних захворювань та рекомендацій лікарів.

Про результати проведення медичного дослідження та консультацій лікарів повідомити суд в строк до 30 жовтня 2021 року.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та направити начальникам ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, Філії державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області, для негайного виконання.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 11 годині 00 хвилин 04 жовтня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя

Судді

1

2