Рішення № 100092909, 20.09.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. №759/21121/20

пр. №2/759/2243/21

20 вересня 2021 року

Святошинський районний суд м. Києва, в складі: головуючого-судді Горбенко Н.О., при секретарі Савіцькій Л.Д., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС», третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюк Назар Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 червня 2020 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1763, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості в сумі 983 808 грн., та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 4 жовтня 2007р. між позивачкою та ВАТ «Комерційний банк «Надрабанк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» було укладено кредитний договір № 95/КА/49/2007-980 від 04 жовтня 2007 року, відповідно до якого банком надано позивачу кредитні кошти у розмірі 363 419,00 грн. на придбання автотранспортного засобу під 19,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком погашення до 04 жовтня 2012р. В забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитним договором Банку було передано в заставу автомобільний транспорт. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 р. у справі № 759/10610/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційного банку «Надра» заборгованість за кредитним договором №95/КА/49/2007-980 у розмірі 709 439,78 грн. та судовий збір в сумі 3 654,00 грн., а всього 713 093,78 грн. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020р. заяву представника заявника ТОВ «Інвест Хаус» про заміну стягувача, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу у цивільній справі № 759/10610/14-ц замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», в іншій частині щодо видачі дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовлено. 17 листопада 2020р. позивач дізнався, що 19 жовтня 2020р. постановою приватного державного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. відкрито виконавче провадження ВП № 63345115 щодо виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. №1763 від 22 червня 2020р. щодо стягнення з позивачки заборгованості у період з 02 березня 2020р. по 05 червня 2020р., що виникла за кредитним договором №95/КА/49/2007-980 від 4 жовтня 2007р., договору про відступлення права вимоги №GL2N79275_266ПВ, укладеного 02 березня 2020р. між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Інвест Хаус» у сумі 983 808,00 грн. Позивач, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, матеріалами нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису, вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, роз`яснено порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

30 листопада 2020 року Святошинським районним судом м. Києва задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення по виконавчому провадженню № 63345115 за виконавчим написом, що вчинений 22 червня 2020 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1763, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості в сумі 983 808 грн.

14 червня 2021р. представник позивача надав суду клопотання про компенсацію судових витрат якому просив стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові збори в розмірі 840,80 грн. та 420,40 грн. та стягнути витрати з правничої допомоги у сумі 5500 грн. з розрахунку вартості складання позовної заяви 3000 грн., вартості складання та подання заяви про забезпечення позову 1000 грн. та вартості участі у судовому засіданні 1500 грн.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1763, за яким з позивача звернено стягнення на користь ТОВ «ФК «Інвест Хаус» заборгованість, що виникла за кредитним Договором №95/КА/49/2007-980 від 04 жовтня 2007р., Договором про відступлення прав вимоги №GL2N79275_266ПВ, укладеного 02 березня 2020р. між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Інвест Хаус», за період з 02.03.2020 року по 25.06.2020 року у розмірі 983 808 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 316 322,03 грн., заборгованості. по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 667 186,00 грн.; також стягнуто витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису (а.с.22)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 19.10.2020 року відкрите виконавче провадження (ВП № 63345115) з примусового виконання спірного виконавчого напису (а.с. 15-17).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 06.11.2020 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу (а.с. 18-19).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів встановлено Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 25 лютого 2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувалася ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення - з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 31.03.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі № 910/13233/17.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. у редакції від 29.11.2001 року передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами. При цьому визначено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як убачається із копії договору «Кредитування комерційного автотранспорту» №95/КА/49/2007-980 від 04.10.2007 року, укладеного між позивачем та ВАТ КБ «Надра», на підставі якого було вчинено спірний виконавчий напис, договір не був посвідчений нотаріально, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

При вирішенні спору суд також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц, відповідно якої для вчинення виконавчого напису нотаріусу слід надавати серед інших документів оригінал нотаріально посвідченого договору, згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищенаведені обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, тому, враховуючи предмет спору, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у порядку розподілу судових витрат між сторонами з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім за подачу позову судовий збір в дохід держави у розмірі 840,80 грн. та судовий збір сплачений за подачу до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, що зазначені в розрахунку суми гонорару, часу, витраченого адвокатом на виконання робіт, а також принципу розумності та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу в розмірі 4000 грн.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. у редакції від 29.11.2001 року, ст. ст. 11, 15, 16, 18, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС», третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюк Назар Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. від 22.06.2020р., зареєстрованого в реєстрі за №1763, за яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за період з 02.03.2020 р. по 05.06.2020р., що виникла за Кредитним договором №95/КА/49/2007-980 від 04.10.2007р., Договору про відступлення прав вимоги №GL2N79275_266ПВ, укладеного 02.03.2020р. між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» у розмірі 983 808 (дев`ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (ЄДРПОУ 41661563, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.М.Вороного, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят один) 20 грн.

Стягнути з ТзОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (ЄДРПОУ 41661563, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.М.Вороного, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Суддя Н.О. Горбенко