Рішення № 100092908, 28.09.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/212/21

пр. № 2/759/2817/21

28 вересня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Проневич В.В.,

представника відповідача адвоката Євсюка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року до суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.06.2017 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №736/17-Т/К/01, згідно з яким, позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 . 03.01.2018 по вулиці Велика Васильківська біля будинку 13/1 у м. Київ, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі застрахованого автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , з вини Відповідача, цивільно-правова відповідальність якого, як водія «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АК/8061953 виданий ПрАТ «СК «Уніка» та який діяв на момент ДТП. 23.01.2018 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» розрахувало суму страхового відшкодування по даній страховій справі на підставі рахунку №0000000004 від 11.01.2018 СПД « ОСОБА_4 » (код ЄДРПОУ 2947200583). Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту №736/ Т/К/01 від 13.06.2017 року, на підставі страхового акту № 006.00024118-1 від 23.01.2018, заяви про страхове відшкодування, розрахунку та зібраних документів, розмір виплати пошкоджений транспортний засіб «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , склав 50 870, 00 грн. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодув потерпілому власнику транспортного засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , витрати на ремонт в розмірі 50 870, 00 грн та звернулось до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації на суму 50 870, 00 грн. ПрАТ «СК «Уніка» здійснило виплату у розмірі 33 804, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №009351 27.02.2018, невідшкодованою залишилася сума в розмірі 17 065, 60 грн. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 17065,60 грн шкоди та сплачену суму судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду від 02.02.2021 у справі відкрито провадження, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем було подано відзив із запереченнями щодо позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що позивач повинен був сплатити потерпілій особі страхове відшкодування лише у вигляді витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, проте вказаний коефіцієнт не враховано. Також наголошував на тому, що у даному випадку слід виходити з реальної суми ремонту, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. У позові просив відмовити.

Позивач до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Разом з позовом позивачем було подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та надано згоду на прийняття заочного рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог позову заперечував з підстав їх необґрунтованості.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення позивача та його представника, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що 03.01.2018 по вулиці Велика Васильківська біля будинку 13/1 у м. Київ, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі застрахованого автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Згідно з постановою Печерського районного суду м.Києва від 02.04.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

На момент настання страхової події транспортний засіб «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , за договором добровільного страхування транспортного засобу №736/17-Т/К/01 від 13.06.2017, за яким страхувальником та вигодонабувачем є ОСОБА_2 , був застрахований в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Згідно із актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) «СК «Арсенал Страхування» від 04.01.2018 та рахунком на оплату СПД « ОСОБА_4 » № 0000000004 від 11.01.2018, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 52420,00 грн.

03.01.2018 власник (страхувальник) пошкодженого транспортного засобу звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу №736/17-Т/К/01 від 13.06.2017 шляхом перерахування коштів на рахунок СТО.

Згідно зі Звітом про визначення вартості відновлювального ремонту, вартість відновлювального ремонту КТЗ за витратним підходом складає 52743,40 грн.

На підставі страхового акту № 006.00024118-1 від 23.01.2018 та розрахунку суми страхового відшкодування, складеного 23.01.2018 відповідно до виставленого рахунку СПД « ОСОБА_4 » № 0000000004 від 11.01.2018, позивач виплатив страхове відшкодування на користь власника автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 50870,00 грн на рахунок СПД « ОСОБА_4 », з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без врахування коефіцієнта фізичного зносу), що підтверджується платіжним дорученням № 979899 від 25.01.2018.

Встановлено, що автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП був застрахований ПрАТ «СК «Уніка» на підставі полісу ОСЦПВВНТЗ АК № 8061953 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілій особі - 100 000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації на суму 50 870, 00 грн. ПрАТ «СК «Уніка» здійснило виплату у розмірі 33 804, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №009351 від 27.02.2018.

Тобто сума матеріальних збитків, які були відшкодовані потерпілому позивачем і не включені до суми страхової виплати, яка здійснена страховиком відповідача становить 17065,60 грн (50870,00-33804,40).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

За статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

При цьому стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18, у якій Велика Палата відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Водночас у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно із вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р- вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З огляду на наведене вище, обов`язком страховика заподіювача шкоди є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.

У даному випадку позивачем, як страховиком потерпілої особи, пред`явлено вимогу до винуватця ДТП про відшкодування непогашеної частини його страховиком повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу.

Відносини між відповідачем як водієм забезпечувального автомобіля та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі (полісі) ОСЦПВВНТЗ, та правилами статті 29 Закону № 1961-IV, згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки з ПрАТ «СК «Уніка» виплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 Закону № 1961-IV, а саме вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

При цьому, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц).

Слід також зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, яка прийнята після ухвалення оскаржуваного судового рішення у розглядуваній справі та підлягає врахуванню в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, він має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

При цьому, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо відсутність доказів на підтвердження факту проведення потерпілою особою відновлювального ремонту транспортного засобу та здійснення нею фактичних витрат шляхом сплати відповідною суми, є помилковими.

Так, позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження завданих збитків, внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача, у вигляді витрат, які власник пошкодженого автомобіля мусила зробити, для відновлення свого майна, відповідачем вказаний розмір збитків не спростовано.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18), від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18-ц (провадження № 61-691св21).

Крім того, слід взяти до уваги, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем згідно рахунку СТО та інших зібраних документів у страховій справі безпосереднього на рахунок СПД, що підтверджується платіжним дорученням, а тому під час розгляду справи не було підстав вважати, що саме потерпілою у ДТП особою були фактично понесені кошти на відновлення транспортного засобу за рахунок виплаченого їй страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102,00грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись, Законом України «Про страхування», ст. 979, 988, 993, 1191 ЦК України, та ст. 3, 10, 11, 16, 77, 78, 82, 141, 142, 200, 263-265, 267, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» 17065,60 грн майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Святошинський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 01.10.2021.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Бощагівська, 154, ЄДРПОУ: 33908322);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Ю.В. Войтенко