Ухвала суду № 10009240, 29.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34

У Х В А Л А

№ 11/412-29/33029.09.08

За позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»

Третя особаДержавна податкова адміністрація України

Про стягнення 728682,65 грн. за реалізовані речові докази

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача Саввін С.С. предcт.,

Від відповідача Омельченко П.І. предст.,

Від третьої особи не зявилися,

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду міста Києва на новому розгляді знаходиться справа за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»про стягнення заборгованості в розмірі 728682,62 грн. за реалізовані речові докази в кримінальній справі № 59-0282, вилучені з: вантажного автомобіля «ДАФ»д.н. НОМЕР_9 з причепом д.н. НОМЕР_11, вантажного автомобіля «Івеко»д.н. НОМЕР_10 з причепом д.н. НОМЕР_12, вантажного автомобіля «Мерседес»д.н. НОМЕР_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем реалізовано майно передане йому на виконання постанови слідчого від 22.09.2003 згідно з актом приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282, але вилучені від реалізації кошти перераховані позивачу не в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав в частині суми 33433,30 грн., а в решті позову заперечував, мотивуючи наявністю витрат зі зберігання спірних речових доказів.

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ПМ ДПА України була порушена кримінальна справа № 59-0282 за фактом вчинення невстановленими слідством особами та службовими особами ТОВ «Промтекстиль»приховування товарів від митного контролю, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і зловживання службовим становищем, порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України, а також порушеної стосовно директора ТОВ «Промтекстиль» Безуглого В.М., який за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами у липні - серпні місяцях 2002 року здійснив переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням їх від митного контролю шляхом подання до митних органів документів, які містять неправдиві дані щодо вартості таких товарів, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201 КК України.

В ході досудового слідства у даній кримінальній справі на Київській регіональній та на Чопській митницях у серпні 2002 року вилучено 12 вантажних автомобілів із вантажем, який надійшов з Італії на митну територію України для ТОВ «Промтекстиль».

Весь вилучений вантаж (товари промислової групи) окремо по кожній з 12 машин було оглянуто та приєднано до матеріалів даної кримінальної справи в якості речових доказів.

Згідно зі ст. 79 КПК України речові докази приєднуються до справи постановою слідчого, після їх огляду та докладного опису в протоколі огляду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які можуть бути передані для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Одночасно постановами про приєднання до кримінальної справи весь вантаж, вже в якості речових доказів, передано на зберігання ТОВ «Підприємство Рекон»(код ЄДРПОУ 30470231), відповідно до складених актів прийому-передачі майна, які були підписані слідчими та посадовими особами ТОВ «Підприємство Рекон»(копії в матеріалах справі).

ТОВ «Підприємство Рекон»та відповідач у 2002 році у встановленому законом порядку були включені до Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна; у звязку з цим зазначені підприємства було обрано в якості організацій, яким передано речові докази у кримінальній справі № 59-0282 на зберігання та реалізацію.

Після вилучення вказаного вантажу, з метою визначення його фактичної митної та ринкової вартості, кількості та найменування у даній кримінальній справі постановами слідчого було призначено ряд товарознавчих експертиз.

Згідно з висновками проведених експертиз було визначено митну та ринкову оптову вартість як кожної одиниці виміру товару, так і всієї партії, наданої на дослідження експертизи. Також у справі було призначено та проведено комплексну (хімічну та товарознавчу) експертизу диметилсилікованого масла у 42 пляшечках, що було вилучено.

Загальна ринкова вартість товарів, вилучених з 12 автомашин, згідно висновків товарознавчих експертиз склала 5322 093,52 грн.

Одночасно у висновках проведених товарознавчих експертиз було зазначено, що при тривалому зберіганні первісна вартість товару буде знижуватися у звязку з моральним старінням та втратою споживчих властивостей, які залежать від сезону та моди.

Частиною 3 ст. 80 КПК України передбачено, що речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, можуть бути передані відповідним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

Враховуючи висновки експертів, з метою недопущення зниження первинної вартості товару (вантажу) та уникнення зростання витрат, повязаних із тривалим його зберіганням, було винесено 9 постанов про передачу речових доказів на реалізацію, у яких зазначалось, що речові докази у кримінальній справі № 59-0282, вилучені та оглянуті з 9 вантажних автомашин відповідно до протоколів огляду і вказані в додатку до висновку відповідної товарознавчої експертизи, слідує передати ТОВ «Підприємство Рекон»для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова оптова вартість товару, визначена відповідною товарознавчою експертизою, з подальшим направленням отриманих від реалізації коштів на обумовлений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Постанови про реалізацію речових доказів, які були вилучені ще з трьох автомобілів, не було прийнято на початку 2003 року, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 11.11.2002 у справі № 25/509 було задоволено клопотання позивача (ТОВ «Промтекстиль») про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам (ДПА України та Київський регіональній митниці) продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати вилучений товар.

У серпні 2003 року до Слідчого управління ПМ ДПА України надійшло два листа: від ТОВ «Підприємства Рекон» та відповідача, в яких вони просили про передачу речових доказів для подальшого зберігання від ТОВ «Підприємства Рекон»відповідачу із складанням актів прийому-передачі, оскільки відповідно до укладеного між ними договору речові докази фактично зберігались на складах відповідача, а ТОВ «Підприємство Рекон»розпорядженням від 22.07.2003 виведено з Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна, у зв'язку із реорганізацією підприємства.

У зв'язку із цим постановою слідчого від 22.09.2003 речові докази у кримінальній справі № 59-0282, передані на відповідальне зберігання до ТОВ «Підприємство Рекон»згідно актів прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 30.09.02, 17.10.02, 02.11.02, 08,11.02, 11.11.02, 13.11.02, 19.11.02, 20.11.02, 02.12.02, 18.12.02, 03.01.03, 24.01.03 і які на той період (22.09.2003) не були реалізовані, були передані на відповідальне зберігання відповідачу.

На виконання постанови слідчого посадові особи ТОВ «Підприємство Рекон»та відповідача склали акт приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.2003.

Таким чином, відповідно до постанови слідчого від 22.09.2003 відповідачу було передано на відповідальне зберігання речові докази у кримінальній справі № 59-0282, в тому числі товар, що було вилучено з трьох автомобілів, рішення про реалізацію якого не приймалось.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Підприємство Рекон»та відповідачем було укладено договір № 2 від 02.01.2002 про прийняття на відповідальне зберігання і реалізацію майна, відповідно до умов якого ТОВ «Підприємство Рекон»як замовник передає, а відповідач як виконавець приймає на себе зобов'язання на відповідальне зберігання і реалізацію конфіскованого, безхазяйного та іншого майна, яке отримано від органів податкової адміністрації.

На підставі раніше укладеного договору № 2 від 02.01.2002 ТОВ «Підприємство Рекон»в період з жовтня 2002 року по січень 2003 року передало відповідачу все майно, яке перед цим було згідно постанов слідчого передано на відповідальне зберігання ТОВ «Підприємству Рекон»в якості речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, про що складались відповідні накладні.

Разом із вказаним вантажем (речовими доказами) ТОВ «Підприємство Рекон»передало відповідачу речові докази, вилучені з трьох вантажних автомобілів, рішення про реалізацію яких не приймалось, про що складено наступні накладні: накладна № 211 від 20.12.2002 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 18.12.2002 на а\м "Мерседес" д.н. НОМЕР_4; накладна № 31 від 06.01.2003 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 03.01.2003 на а\м "ДАФ" д.н. НОМЕР_5; накладна № 78 від 27.01.2003 на ТМЦ згідно акту прийому-передачі від 24.01.2003 на а\м "Івеко" д.н. НОМЕР_6; накладна № 136 від 20.11.2002 на ТМЦ згідно висновку експертизи № 4714 (в т.ч. масло у 42 пляшках).

Господарський суд м. Києва 14.05.2004 своєю ухвалою скасував заходи забезпечення позову у справі № 25/509 у зв'язку із припиненням провадження у справі. Тобто не стало заборони продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати товар, вилучений під час розслідування кримінальної справи № 59-0282.

Слідчим управлінням ПМ ДПА України 15.06.2004 винесено дві постанови про передачу речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобілів «ДАФ»д.н. 553-49МО та «Івеко»д.н. 022-98РЕ).

Далі Слідчим управлінням ПМ ДПА України 16.07.2004 винесено ще дві постанови про передачу речових доказів на реалізацію (вилучених з автомобіля «Мерседес»д.н. 015-90РЕ та окремо на диметилсиліконове масло у 42 пляшках, вилучене з автомобіля «Мерседес» д.н. 045-38РЕ).

Вказаними постановами речові докази у кримінальній справі № 59-0282, які вказані у додатках до висновків обумовлених товарознавчих експертиз, передано відповідачу для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова вартість, визначена експертизами, при цьому службових осіб відповідача зобов'язано реалізувати речові докази в найкоротші терміни та перерахувати грошові кошти, отримані від реалізації, протягом наступної доби з моменту реалізації майна на зазначений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Згідно з ч. 5 ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Після винесення постанов про реалізацію речових доказів на депозитний рахунок ДПА у м. Києві від відповідача почали надходити кошти від їх реалізації.

Старшим прокурором Генеральної прокуратури України 01.09.2004 була скасована постанова від 16.07.2004 про передачу на реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, а саме вантажу, вилученого з автомобіля «Мерседес»д.н. НОМЕР_7 та причепа д.н. НОМЕР_8. Про це було повідомлено відповідача, який в своєму листі від 13.09.2004 повідомив, що цей вантаж вже було частково реалізовано (без зазначення суми), подальша реалізація припинена з 10.09.2004.

Для контролю за зберіганням та реалізацією вказаного майна постановами слідчого тричі призначались ревізії фінансово-господарської діяльності Відповідача з питань наявності та стану реалізації майна (речових доказів у кримінальній справі № 59-0282).

На виконання постанови про проведення ревізії від 19.05.2005 складено висновок № 22/26-20/21649265 від 15.07.2005, яким зафіксовано, що:

- відповідачем прийнято від ТОВ «Підприємства Рекон»на підставі накладних на відповідальне зберігання майно, вилучене з 3 автомашин;

- відповідач вказане майно передав для реалізації у власні магазини згідно накладних на внутрішнє переміщення на всю суму у червні-грудні 2004 року;

- в оплату за реалізований товар на адресу УПМ ДПА у м. Києві відповідач перерахував грошові кошти в сумі 359000,00 грн.;

- залишок нереалізованого товару згідно акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей складає 828 752,65 грн.

На виконання постанови про проведення ревізії від 05.04.2006 відповідач повідомив, що за наслідками проведеної перевірки станом на 20.04.2006 сума залишків товару (речових доказів) та сума перерахованих коштів на депозит не змінились.

Листом від 08.02.2007 відповідач знову повідомив про відсутність змін у згаданих показниках.

Постановою слідчого від 22.02.2007 була призначена чергова інвентаризація залишків нереалізованого товару.

Слідчим управлінням ПМ ДПА України винесено постанову від 15.03.2007 про проведення обшуку в адміністративних, складських та торгівельних приміщеннях відповідача з метою відшукання товарів народного споживання (речових доказів), які були передані вказаному товариству на відповідальне зберігання та реалізацію у даній кримінальній справі, а також документів, які свідчать про їх одержання, зберігання та реалізацію.

За результатами проведених обшуків, допитів службових та матеріально відповідальних осіб відповідача встановлено, що речові доказі передані на реалізацію у кримінальній справі № 59-0282, у відповідача відсутні, так як вони були повністю реалізовані, в тому числі й майно (речові докази), постанову про реалізацію якого було скасовано Генеральною прокуратурою України 01.09.2004.

Листом від 28.03.2007 відповідач повідомив слідчий орган, що реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282, які було передано згідно постанов слідчого, здійснено у повному обсязі на 27.03.2007, а також, що виручені від реалізації кошти будуть перераховані протягом квітня 2007 року на депозитний рахунок, зазначений у постановах слідчого.

Однак, виручені від реалізації грошові суми відповідачем не були перераховані Державній податковій адміністрації в повному обсязі.

Між позивачем та відповідачем була проведена звірка розрахунків за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282 та складено акт, згідно з яким станом на 14.11.2007 на депозитному рахунку ДПА у м. Києві № 37317008000066 обліковуються кошти, отримані від відповідача згідно кримінальної справи № 59-0282 на суму 459 000,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що залишок суми від загальної ринкової оптової вартості речових доказів, вилучених з 3 автомашин та 42 пляшечок масла у кримінальній справі № 59-0282, становить 728 682,65 грн. (1 187 682,65 459 000,00).

В постановах, якими відповідачу передавали речові докази по кримінальній справі № 59-0282 на реалізацію, слідчий зобовязав відповідача перерахувати грошові кошти, отримані від їх реалізації, на депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач стверджує, що ТОВ «Росичі»здійснювало зберігання та реалізацію речових доказів у кримінальній справі № 59-0282. Згідно з висновком про результати ревізії на ТОВ «Росичі», складеного працівниками ДПА у м. Києві 15.07.2005, витрати ТОВ «Росичі»по зберіганню речових доказів по кримінальній справі № 59-0282 станом на 15.07.2005 становлять 591 091,25 грн., а також в період з 15.07.2005 по 15.03.2007 витрати відповідача по зберіганню зазначених речових доказів становили 109 158,00, тому відповідач стверджує, що борг ТОВ «Росичі»перед ДПА у м. Києві становить 33 433,30 грн.

Однак суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» перед Державною податковою адміністрацією у м. Києві за передані та нереалізовані речові докази, які були передані відповідачу на підставі постанов у кримінальній справі № 59-0282, та зазначає наступне.

Розглядаючи спір по суті, суд також встановив, що під час розслідування кримінальної справи № 59-0282 Слідчим управлінням ПМ ДПА України 11 вересня 2007 року порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ «Промтекстиль»Безуглого В.М., котрий, як вказано у матеріалах досудового слідства, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, покладених на нього як на керівника підприємства, через несумлінне ставлення до них, у січні-серпні 2002 року вчинив службову недбалість, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави у вигляді ввезення у липні-серпні 2002 року невстановленими слідством особами контрабандним шляхом на митну територію України з Італії товарів народного споживання (одяг, взуття, білизна, та ін.) на адресу ТОВ «Промтекстиль», на загальну суму 5322 093,52 грн., що підпадає під ч. 2 ст. 367 КК України.

В подальшому вказану кримінальну справу було виділено в окреме провадження та присвоєно їй реєстраційний № 69-50.

Згідно з матеріалами кримінальної справи Безуглому В.М. було пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства України, за погодженням із Генеральною прокуратурою України, кримінальну справу № 69-50 направлено на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Серед доказів на підтвердження вини Безуглого В.М. у вчиненні вказаного злочину були речові докази - майно, вилучене із 12 вантажних автомобілів, яке у липні - серпні 2002 надійшло на митну територію України з Італії на адресу ТОВ «Промтекстиль»та в подальшому реалізовано, а грошові кошти, від його реалізації перераховані на депозитний рахунок ДПА у м. Києві відкритому в УДК м. Києва.

Святошинським районним судом м. Києва 31.10.2007 винесено постанову, якою закрито кримінальну справу № 69-50 по обвинуваченню Безуглого В.М. за ч. 2 ст. 367 КК України відповідно до Закону України «Про амністію»від 19.04.2007; визначено, що речові докази - документи, що знаходяться в матеріалах кримінальної, необхідно зберігати разом із матеріалами справи; судові витрати в сумі 30 153,05 грн. за проведення експертиз стягнути з Безуглого В.М. на користь КНДІСЕ.

Святошинським районним судом м. Києва винесено постанову від 04.12.2007 на підставі заяви Безуглого В.М. про повернення йому грошових коштів. Як вбачається із постанови суду, на підставі п. 5 ст. 81 КПК України судом вирішено повернути ТОВ «Промтекстиль»грошові кошти, отримані від реалізації речових доказів у кримінальній справі.

Однак, на момент винесення Святошинським районним судом м. Києва вказаних постанов рішення стосовно судових витрат, а саме витрат, понесених на зберігання речових доказів - товарів народного споживання вилучених із 12 вантажних автомобілів, що у липні-серпні 2002 контрабандним шляхом надійшли на митну територію України з Італії на адресу ТОВ «Промтекстиль», не приймалось.

Відповідно до ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу України судові витрати складаються:

1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що договору на зберігання та реалізацію речових доказів Державною податковою адміністрацією України а ні з ТОВ «Підприємство Рекон», а ні з ТОВ «Росичі»укладено не було, речові докази передавались та були реалізовані і ТОВ «Рекон», і ТОВ «Росичі»в межах та на виконання постанов, винесених Слідчим управлінням ПМ ДПА України, а тому суд доходить до висновку, що реалізація спірних речових доказів була здійснена в межах кримінального провадження у кримінальній справі № 59-0282, таким чином, і питання щодо руху, збереження та реалізації, речових доказів, вилучених з 3 автомашин та 42 пляшечок масла у кримінальній справі № 59-0282 повинно вирішуватись в межах кримінально судочинства, а реальні витрати, повязані зі збереженням речових доказів, залучених до кримінальної справи відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Згідно із ст.. 78 КПК України речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об”єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами розкриття злочину і виявлення винних осіб або для спростування обвинувачення. Порядок зберігання та строк зберігання речових доказів регламентується ст..ст. 79, 80 КПК України.

Згідно із ст.. 81 ЦПК України питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою, постановою суду, або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи. Гроші, цінності та інші речі нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші, цінності та інші речі які були об”єктом злочинних дій повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, переходять у власність держави. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ст.. 324 КПК України суд, постановляючи вирок, повинен вирішити такі питання тощо: що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом.

Згідно із ст.. 248 КПК України в разі закриття справи, суд вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Таким вирішення питання про речові докази, вирішується районним судом згідно із вимогами КПК України.

У відповідності до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов не підлягає вирішенню в господарському суді, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

Крім того, суд зазначає, що постанови, на підставі яких здійснювалось зберігання та реалізація речових доказів, вилучених з 3 автомашин та 42 пляшечок масла у кримінальній справі № 59-0282, були винесені Слідчим управлінням ПМ ДПА України, тому суд вважає, що відсутні підстави вважати порушеними права позивача ДПА у м. Києві у звязку з виконанням зазначених постанов.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі припинити.

Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.В.Усатенко