Ухвала суду № 100092299, 22.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7381/15-ц

Провадження №: 6/755/809/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», боржник-1 - ОСОБА_1 , боржник-2 - ОСОБА_2 , про заміну сторони її правонаступником та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, АТ «Альфа-Банк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: замінити сторону стягувача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк» за виконавчим листом № 755/7381/15-ц від 22.07.2015, виданим Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів за кредитним договором; поновити АТ «Альфа-Банк» строк на пред`явлення виконавчого листа № 755/7381/15-ц від 22.07.2015, виданого Дніпровським районним судом м. Києва.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2015 по справі № 755/7381/15-ц постановлено видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21.01.2015 у справі № 2124/14 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту у сумі 551 723,06 грн, третейський збір у сумі 5 917,23 грн та судовий збір у розмірі 243,60 грн. 22.07.2015 судом було видано виконавчий лист № 755/7381/15-ц. Постановою Київського апеляційного суду від 23.04.2019 ухвалу суду першої інстанції скасовано в частині задоволення заяви про видачу виконавчого листа відносно ОСОБА_1 . Ухвалено у цій частині нове рішення та відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документу про примусове виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 постанову Київського апеляційного суду від 23.04.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 17.06.2020 апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2015 закрито. 15.10.2019 було затверджено Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019. 03.12.2019 державну реєстрацію АТ «Укрсоцбанк» було припинено, його правонаступником є АТ «Альфа-Банк», про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Враховуючи, що 22.12.2016 повернуто виконавчий лист № 755/7381/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, строк пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання - до 22.12.2019. Стягувач пропустив встановлений законодавством трирічний строк для пред`явлення виконавчого листа № 755/7381/15-ц до виконання, оскільки справа у період квітень 2019 року - червень 2020 року перебувала в судах апеляційної та касаційної інстанції. Тривалість судової процедури вирішення вказаного питання об`єктивно зумовило неможливість пред`явлення виконавчого документу до виконання у передбачений законодавством строк. Вказані обставини, на думку представника заявника, свідчать про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У своїх запереченнях проти заяви АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання щодо боржника ОСОБА_2 , що надійшли до суду 22.09.2021, представника заінтересованої особи, боржника-2 ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 зазначає про відсутність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні, оскільки виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2 до примусового виконання взагалі не пред`являвся. У виданих виконавчих листах було встановлено, що судове рішення набрало законної сили 17.06.2015, та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 17.06.2015. Посилання заявника на те, що виконавчий лист відносно ОСОБА_2 був повернутий стягувачу 22.12.2016 нічим не підтверджені. Відсутність звернення ПАТ «Укрсоцбанк» до примусового виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 підтверджує несвоєчасне використання ним як стягувачем свого права не звернення до органів ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду. Таким чином, до АТ «Альфа-Банк» від первісного кредитора АТ «Укрсоцбанк» перейшло вже втрачене право на пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Також, аналогічного змісту заперечення проти заяви АТ «Альфа-Банк» були подані представником ОСОБА_3 в інтересах заінтересованої особи, боржника-1 ОСОБА_1 . Виконавче провадження № 52207349 з примусового виконання виконавчого листа № 755/7381/15-ц щодо боржника ОСОБА_1 було закінчене 15.05.2019 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: внаслідок скасування постановою Київського апеляційного суду від 23.04.2019. Вперше виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 був пред`явлений ПАТ «Укрсоцбанк» до примусового виконання у 2015 році та 12.03.2016 був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними. В силу вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 28.12.2015, чинній на момент повернення виконавчого листа без виконання, стягувач мав право повторно пред`явити виконавчий лист до примусового виконання до 12.03.2017. Вдруге виконавче провадження № 52207349 щодо вказаного виконавчого листа відносно боржника-1 ОСОБА_1 було відкрите 14.09.2016, а 15.05.2019 дане виконавче провадження було закінчене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: внаслідок скасування постановою Київського апеляційного суду від 23.04.2019 у справі № 755/7381/15-ц, ухвали суду першої інстанції від 17.06.2015. Оскільки за приписами Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 52207349, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, а отже підстави для поновлення відповідного строку судом відсутні.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України на сторінці Дніпровського районного суду м. Києва.

У поданій заяві представник заявника просить провести розгляд заяви без його участі.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 755/7381/15-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124/14.

Ухвалою суду від 17.06.2015 заяву ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124/14, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 551723 гривень 06 копійок, третейський збір у сумі 5917 гривень 23 копійки та судовий збір у розмірі 243 гривень 60 копійок.

22.07.2015 Дніпровським районним судом м. Києва представнику стягувача були видані виконавчі листи.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2015 у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документу про примусове виконання рішення третейського суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано в частині задоволення заяви про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21.01.2015 у справі № 2124\14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 40.29-48\386 від 24.04.2008 у сумі 551 723,06 грн та третейського збору в сумі 5 917,23 грн, судового збору в сумі 243,60 грн.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в інтересах якого діє адвокат Петренко Світлана Василівна, задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23.04.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.06.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17.06.2015 у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17.06.2015 у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2021 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнір Валерії Дмитрівни про передачу справи № 755/7381/15-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кушнір Валерією Дмитрівною, залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 17.06.2020 залишено без змін.

Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті, а саме - з 15.10.2019.

Пунктом 2.1 Протоколу № 4/2019 позачергових зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 вирішено затвердити Передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Згідно з п. 1 Передавального акту внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019.

03.12.2019 державну реєстрацію АТ «Укрсоцбанк» було припинено, його правонаступником є АТ «Альфа-Банк», про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

У відповідності до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення вимог заяви АТ «Альфа-Банк» у частині заміни сторони її правонаступником.

Вирішуючи питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд доходить такого.

Як передбачено ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду» .

У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід`ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства оскільки мета цивільного судочинства, яка закріплена у ст. 1 ЦПК України в редакції 2004 року та у ст. 2 в редакції 2017 року (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання.

Провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.

За матеріалами справи встановлено, що на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2015 судом були видані виконавчі листи № 755/7381/15-ц від 22.07.2015 відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до виконавчих листів судове рішення набрало законної сили 17.06.2015 та строк пред`явлення їх до виконання до 17.06.2016.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на день видачі судом виконавчих листів, Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

При цьому матеріали справи не містять інформації щодо пред`явлення стягувачем до примусового виконання виконавчого листа № 755/7381/15-ц від 22.07.2015 відносно боржника ОСОБА_2 .

Щодо виконавчого листа № 755/7381/15-ц від 22.07.2015 відносно боржника ОСОБА_1 , то відповідно до заяви стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» від 12.08.2016 останній був пред`явлений до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві та 14.09.2016 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52207349.

Постановою державного виконавця від 15.05.2019 виконавче провадження № 52207349 було закінчене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постановою Київського апеляційного суд від 23.04.2019 у справі № 755/7381/15-ц (апеляційне провадження: 22-ц/824/4558/2019) ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2015 (на підставі якої видано виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2015) у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 січня 2015 року у справі № 2124/14 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 40.29-48/386 від 24.04.2008 у сумі 551 723,06 грн, третейського збору у сумі 5 917,23 грн та судового збору у розмірі 243,60 грн, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документу про примусове виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, у редакції чинній на день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, у редакції чинній на день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження).

За вказаних обставин, виходячи з обсягу наданих суду доказів, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог правонаступника стягувача про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки матеріали справи не містять жодних даних щодо пред`явлення до виконання, в межах визначеного виконавчим документом та діючим законодавством строку, виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 , а виконавче провадження за виконавчим листом щодо боржника ОСОБА_1 було закінчене ще 15.05.2019.

При цьому заявник, АТ «Альфа-Банк», хоча набув прав правонаступника стягувача ще наприкінці 2019 року, однак з відповідною заявою звернувся до суду лише через півтора роки, у червні 2021 року, тобто до цього часу останній не вчиняв жодних дій задля захисту своїх прав стягувача, та, окрім цього, матеріали справи не містять жодних даних щодо проведених в межах виконавчого провадження виконавчих дій, невідомо чи були стягнуті кошти та в якому обсязі в межах примусового виконання виконавчого листа, що свідчить про відсутність правових підстав для поновлення строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Суд погоджується, що судове рішення має бути виконано, однак законодавством визначено строки, яких кожна сторона має дотримуватись, а у разі їх пропуску, мають бути надані докази наявності поважних причин задля можливості поновлення строків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. ст. ст. 260, 353, 354, 442 ЦПК України, ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк», заінтересовані особи: стягувач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», боржник-1 - ОСОБА_1 , боржник-2 - ОСОБА_2 , про заміну сторони її правонаступником та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання - задовольнити частково.

Замінити сторону стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ - 23494714, МФО 300346, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, за виконавчим листом № 755/7381/15-ц, виданим 22.07.2015 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 551 723,06 грн, третейського збору у сумі 5 917,23 грн та судового збору у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині вимог заяви - відмовити

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: