Рішення № 10008933, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 38/75                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „Схід-Інвест 2009”, м.Шахтарськ, Донецька область

про стягнення 44594,79грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Хромоногих О.В. за дов. №06/10-30 від 10.06.2010р.

від відповідача: не з’явився

Суть справи:

Позивач, Приватне підприємство „Донвугілляпостачання” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства „Схід-Інвест 2009”, м.Шахтарськ, Донецька область про стягнення грошових коштів у розмірі 44594,79грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №33/09 від 09.12.2009р., специфікацію на поставку вугілля від 09.12.2009р. до договору, платіжне доручення №465 від 16.12.2009р., вимогу №12/28-145 від 28.12.2009р., претензію №01/13-01 від 13.01.2010р., письмові пояснення №05/12-23 від 12.05.2010р., заяву про уточнення позовних вимог №06/01-28 від 01.06.2010р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

31.03.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/1735 від 29.03.2010р., з якого вбачається, що станом на 29.03.2010р. Приватне підприємство „Схід-Інвест 2009”, м.Шахтарськ (ідентифікаційний код 36525814) значиться як юридична особа та розташоване за адресою: 86200, Донецька область м.Шахтарськ, вул.Піонерська,43. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Сторони у судовому засіданні 13.05.2010р. звернулися до суду з клопотанням, в якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.05.2010р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 15.06.2010р., у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

Відповідач у судові засідання 01.06.2010р. та 15.06.2010р. не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив суду не надав, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду та повернутими на адресу господарського суду поштовими повідомленнями “з відміткою вручено уповноваженій особі”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

02.06.2010р. позивач надіслав на адресу господарського суду лист №06/01-29 від 01.06.2010р., в якому просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення №05/12-23 від 12.05.2010р., копії заявки №12/18-144 від 18.12.2009р., заяву про уточнення позовних вимог №06/01-28 від 01.06.2010р.

У поясненнях №05/12-23 від 12.05.2010р., наданих суду позивач зазначив наступне.

                              Відповідно до п.6.2 договору поставки №33/09 від 09.12.2009р. розрахунки за вугілля, що постачається здійснюються покупцем (позивачем) шляхом перерахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (відповідача) у розмірі 100% вартості партії, що планується до поставки.

                              Відповідно до п.3.3 договору поставки №33/09 від 09.12.2009р. відвантаження вугілля, що постачається постачальником на відповідний місяць погоджується згідно до замовлення, наданого покупцем не пізніше ніж за 5 днів до початку відвантаження.

                              Так, позивачем було надіслано факсимільним зв’язком відповідне замовлення (вих.№12/18-144 від 18.12.2009р. та відповідачем отримане, про що зроблено відповідну відмітку.

                              Пунктом 9.2 договору сторони визнали, що документи, які передані факсимільним зв’язком мають юридичну силу.

                              Отже, відповідно до умов договору поставки №33/09 від 09.12.2009р., замовлення, яке було передане відповідачу факсимільним зв’язком цілком легітимне, має юридичну силу та підлягає обов’язковому виконанню.                              

Пояснення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

          02.06.2010р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог №06/01-28, у порядку

ст.22 ГПК України, в якій останній просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 44 594,79грн., з яких: основний боргу у сумі 40000,00грн., штраф у сумі 2000,00грн., пеня у сумі 1729,86грн. та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 864,93грн.

          Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

           Розглянувши матеріали справи та вислухавши уповноваженого представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009р. між Приватним підприємством „Схід-Інвест 2009” (за договором – постачальник, далі – відповідач) та Приватним підприємством „Донвугілляпостачання” ( за договором – покупець, далі – позивач) було укладено договір поставки №33/09, пунктом 1.1 якого визначено, що постачальник на умовах, передбачених договором, зобов’язався передати (поставити) у власність покупця вугільну продукцію (далі-вугілля).

Покупець на умовах, передбачених договором, зобов’язався прийняти зазначене вугілля та оплатити його вартість (п.1.2).

Найменування, об’єм поставки, якісні характеристики вугілля, який підлягає поставці, його асортимент, часткове співвідношення по маркам, розмірів кусків на кожний конкретний місяць поставки обумовлюється сторонами у специфікаціях до договору, які підписуються до початку відповідного місяця поставки (п.2.1).

Розділом 3 договору сторони визначили строки і порядок поставки.

Договір укладається сторонами на поставку вугілля в 2009-2010р.р. (п.3.1).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що відвантаження постачаємого постачальником вугілля на відповідний місяць узгоджується по заявці наданої покупцем не менш ніж за 5 днів до початку відвантаження.

Строк відвантаження – протягом 7 календарних днів з моменту отримання 100% передплати (п.3.4.1).

Розділ 6 договору передбачає ціну вугілля та порядок розрахунків.

Кількість вугілля, ціна однієї тони вугілля, а також розрахунок вартості вугілля, який підлягає поставці за договором у кожному конкретному місяці, обумовлюється сторонами у специфікаціях до договору ( п.6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору зазначено, що розрахунки за поставлене постачальником вугілля здійснюється покупцем шляхом перерахування передплати на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100% вартості партії, яка планується до відвантаження.

Розділом 7 сторони визначили відповідальність сторін та врегулювання спорів.

Так, за невиконання зобов’язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки виконання зобов’язань, виходячи із загального розміру невиконаного зобов’язання (п. 7.3 договору).

Пунктом 7.7 договору сторони визначили, що за невиконання або прострочку виконання постачальником зобов’язань по поставці, постачальник несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого вугілля, визначеній виходячи із ціни однієї тони вугілля, обумовленої діючим договором (відповідною додатковою угодою).

Сторони визнають, що документи, передані факсимільним зв’язком мають юридичну силу, у випадку, якщо протягом 15 робочих днів будуть підтверджені оригіналом, за виключенням робочої переписки (п.9.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2010р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п.10.1).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Специфікацією від 09.12.2009р. на поставку вугілля у грудні 2009р. до договору поставки №33/09 від 09.12.2009р. сторони визначили марку, сорт, сіру %, золу %, вологу, летучість %, кількість тон, ціну за 1т. у грн. без ПДВ.

Так, загальна сума згідно даної специфікації з урахуванням ПДВ складає 157320,00грн. +/-10%.

          Специфікація від 09.12.2009р. до договору поставки №33/09 від 09.03.2009р. є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір поставки №33/09 від 09.12.2009р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання умов договору поставки №33/09 від 09.12.2009р. позивачем була здійснена попередня оплата за партію товару у розмірі 40000,00грн., що підтверджено платіжним дорученням №465 від 16.12.2009р, яке містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.3 договору, відвантаження постачаємого постачальником вугілля на відповідний місяць узгоджується по заявці наданої покупцем не менш ніж за 5 днів до початку відвантаження.

Пунктом 3.4.1 договору встановлено, строк відвантаження – протягом 7 календарних днів з моменту отримання 100% передплати.

Сторони визнають, що документи, передані факсимільним зв’язком мають юридичну силу, у випадку, якщо протягом 15 робочих днів будуть підтверджені оригіналом, за виключенням робочої переписки (п.9.2).

Як зазначає позивач, відповідно до п. 3.3 договору, він факсом 18.12.2009р. направив на адресу відповідача заявку №12/18-144 на постачання вугілля марки АКО у кількості 69т. до 24.12.2009р., яка наявна у матеріалах справи. Вказана заявка отримана працівником відповідача - Євдокименко О.Д. 18.12.2008р. в 13.48год.

                              Відповідач у порушення умов договору, зобов’язання з поставки товару згідно п.3.4.1 договору не виконав.

                              29.12.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №12/28-145 від 28.12.2009р, в якій пропонував останньому повернути грошові кошти у розмірі 40000,00грн. перерахованих платіжним дорученням №465 від 16.12.2009р., у зв’язку з невиконанням умов договору поставки №33/09 від 09.12.2009р.

                              Вказана вимога була отримана відповідачем 30.12.2009р., що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишилася без виконання.

                              13.01.2010р. позивач направив відповідачу претензію №01/13-01, в якій пропонував відповідачу сплатити суму попередньої оплати у розмірі 40000,00грн, пеню у розмірі 449,311грн. та штраф у розмірі 2 000,00грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 18.01.2010р., що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишилася без розгляду та виконання.

Таким чином, неповернутою залишилась сума попередньої оплати в розмірі 40000,00грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

                    Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача штрафу у розмірі 2000,00грн. згідно п.7.7 договору, пені у розмірі 1 729,86грн. згідно п.7.3 договору та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 864,93грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір поставки №33/09 від 09.12.2009р., специфікацію на поставку вугілля від 09.12.2009р. до договору, платіжне доручення №465 від 16.12.2009р., вимогу №12/28-145 від 28.12.2009р., претензію №01/13-01 від 13.01.2010р., письмові пояснення №05/12-23 від 12.05.2010р., заяву про уточнення позовних вимог №06/01-28 від 01.06.2010р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач протягом розгляду справи письмовий відзив суду не надав, але представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2010р. повідомив суду, що проти наявності заборгованості не заперечує, що зафіксовано протоколом судового засідання від 13.05.2010р.

          Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п.1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором в силу приписів п.2 ст. 193 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з договору, або інших підстав, які зазначені у ст. 11 ЦК України.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться в силу ст. 526 ЦК України.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до умов договору (п.3.4.1), строк відвантаження – протягом 7 календарних днів з моменту отримання 100% передплати.

                              Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив попередню оплату за партію товару у розмірі 40000,00грн., що підтверджено (платіжним дорученням №465 від 16.12.2009р.) та направив на адресу відповідача заявку на постачання товару в строки обумовлені договором.

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №12/28-145 від 28.12.2009р. та претензією №01/13-01 від 13.01.2010р., якими вимагав повернути суму попередньої оплати, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки №33/09 від 09.12.2009р.

Відповідач, вказані вимогу та претензію залишив без відповіді та виконання.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу - попередньої оплати у розмірі 40000,00грн. є обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору (п.7.3.) передбачено, що за невиконання зобов’язань за договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки виконання зобов’язань, виходячи із загального розміру невиконаного зобов’язання.

Позивач з посиланням на п.7.3. Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 24.12.2009р. по 11.03.2010р. в сумі 1 729,86грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованої позивачем пені, суд вважає його обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що за невиконання або прострочку виконання постачальником зобов’язань по поставці, постачальник несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого вугілля, визначеній виходячи із ціни однієї тони вугілля, обумовленої діючим договором.

Пунктом 3.4.1 договору встановлено, строк відвантаження – протягом 7 календарних днів з моменту отримання 100% передплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був відвантажити передплачену партію вугілля не пізніше 23.12.2009р.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 2000,00грн. за невиконання зобов’язань за договором поставки №33/09 від 09.12.2009р. обґрунтованими, доказаними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною третьою ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

           Згідно приписів ст.1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ

           Позивач з посиланням на вищезазначені норми, просить стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами у розмірі 864,93грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих позивачем процентів за користування грошовими коштами суд вважає його обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.ст. 8, 11, 509, 526, 530, 536, 549, 627, 693, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк до Приватного підприємства „Схід-Інвест 2009”, м.Шахтарськ, Донецька область про стягнення основного боргу у сумі 40000,00грн., штрафу у сумі 2000,00грн., пені у сумі 1729,86грн. та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 864,93грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Схід-Інвест 2009”, м.Шахтарськ, Донецька область (юридична адреса: 86200, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Піонерська,43, фактична адреса: 86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Театральна,35, п/р 26003010055612 у ВАТ ВТБ Банк відділення “Східне”, МФО 321767, ЄДРПОУ 36525814) на користь Приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк (83100, м.Донецьк, б.Шевченка,3-б, п/р 26009959676651 у Донецькій філії ЗАТ “ПУМБ”, МФО 335537, ЄДРПОУ 30623185) суму основного боргу у розмірі 40000,00грн., штраф у розмірі 2000,00грн., пеню у розмірі 1729,86грн., відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 864,93грн., державне мито у розмірі 445,95грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2010року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Лейба М.О.