Рішення № 10008800, 21.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 червня 2010 р.           Справа 2/97-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго", вул. 1-го Травня, 2, м. Вінниця, 21100

до: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці, вул. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21000

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України та Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області

про стягнення 1 360 138,51 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Шимотюк Ю.М. - за довіреністю;

відповідача : Ткачук О.С. - за довіреністю;

третьої особи (Міністерства оборони України): не з"явився;

третьої особи (Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області): Боценко Д.І. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" 1360138,51 грн. заборгованості за спожиту електроенергію.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.05.2010 року порушено провадження у справі № 2/97-10 та призначено засідання на 21.06.2010 р.

Також згідно вказаної ухвали до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Міністерство оборони України та Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області.

21.06.2010 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач згідно поданого до суду відзиву №1174 від 18.06.2010 року визнав борг за спожиту електроенергію в сумі 1360138,51 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання 21.06.2010 р. року не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 28.05.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду справи № 2/97-10, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 20033589.

Представник Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області у наданих усних поясненнях навів порядок та обсяги фінансування відповідача у 2009 році.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

У 2009 році ВАТ "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" постачало електроенергію військовим частинам та установам Міністерства оборони України у Вінницькій області за договорами на постачання електроенергії, що були укладені між останніми та ВАТ "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі районних ЕМ.

Оплату спожитої військовими частинами та установами Міністерства оборони України у Вінницькій області електроенергії здійснював Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці на підставі угоди, укладеної між позивачем та відповідачем у січні 2009 року.

Станом на 01.01.2010 року заборгованість за спожиту військовими частинами та установами Міністерства оборони України у Вінницькій області електроенергію становила 2370838,14 грн., в тому числі 2272277,10 грн. - активна електроенергія та 98561,04 грн. - реактивна електроенергія.

У січні 2010 року між ВАТ "Акціонерна компанія Вінницяобленерго", військовими частинами і установами Міністерства оборони України у Вінницькій області та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці були укладені тристоронні договори про переведення боргу за електроенергію, неоплачену станом на 01.01.2010 року, на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці, що і підтверджено у підписаному позивачем та відповідачем акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2010 року.

За умовами укладених договорів про перевід боргу відповідач був зобов"язаний оплатити борг до 01.03.2010 року.

Однак, взяті на себе зобов"язання відповідач виконав лише частково, погасивши заборгованість на суму 1010699,63 грн., в результаті чого за ним виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2010 року складає 1360138,51 грн, що підтверджується підписаним позивачем та відповідачем актом звірки взаємних розрахунків від 28.04.2010 року.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, укладені між позивачем, відповідачем та військовим частинам та установам Міністерства оборони України у Вінницькій області договори про переведення боргу відповідають вимогам зазначених норм чинного законодавства.

При цьому, за своєю правовою природою укладені між військовими частинами, установами Міністерства оборони України у Вінницькій області та ВАТ "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі районних ЕМ договори є договорами договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

В силу ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по постачанню електричної енергії військовими частинами та установами Міністерства оборони України у Вінницькій області належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за спожиту електричну енергію у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в розмірі 1360138,51 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму боргу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію підлягають задоволенню в сумі 1360138,51 грн., оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 629, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 275, 276 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці, вул. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21000 (ідентифікаційний код - 08320218) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго", вул. 1-го Травня, 2, м. Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 00130694) 1360138,51 грн. - боргу, 13601,39 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. 1-го Травня, 2, м. Вінниця, 21100

3 - відповідачу вул. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21000

4- 3-й особі - Міністерству оборони України, 03049 м. Київ; Повітрофлотський пр-т, 6;

5- 3-й особі - Головному управлінню державного казначейства у Вінницькій області, 21018 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29.