Рішення № 100087554, 24.09.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/574/21

Провадження №2/944/859/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2021 м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білецької М.О.

при секретарі судового засідання Хархаліс Л.А.

з участю представників позивача Хайнацького А.В., Горланової С.В.

та представника відповідача Дзидза А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,

в с т а н о в и в:

02 лютого 2021 року ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовної заяви покликається на те, що згідно рішень Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області «Про визначення виробника/виконавця житлово-комунальних послуг» №211 від 08.11.2007 та №322 від 09.09.2008, позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з централізованого холодного водопостачання та водовідведення. Послуги наданні в повному обсязі для квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є квартиронаймачем (власником) згаданої вище квартири і користується житлово-комунальними послугами, які постачає позивач. Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Однак внаслідок несплати за надані послуги, у ОСОБА_2 станом на січень місяць 2021 року утворилась заборгованість в сумі 11106,90 грн. Про необхідність погасити заборгованість відповідача повідомлялось письмово, однак наявної заборгованості такий не погасив. У серпні 2019 року ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» зверталось до Яворівського районного суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу щодо ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року відмовлено у видачі судового наказу. Дану ухвалу було оскаржено до Апеляційного суду Львівської області, який постановою від 03.03.2020 ухвалу Яворівського районного суду Львівської області скасував. В подальшому, 09.04.2020 Яворівським районним судом Львівської області видано судовий наказ, однак за заявою боржника, даний судовий наказ було скасовано. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 15.02.2021 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

12.03.2021 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дзидз А.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що до позовної заяви позивачем долучено копію Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, який договором в розумінні норм цивільного законодавства назвати не можна, а лише його заповненим бланком, оскільки у ньому не відображено волевиявлення двох сторін через відсутність у ньому підпису відповідача. Крім цього, виходячи із копії бланку Договору вказана не коректна дата його заповнення «19» квітня 201 _», а тому позивачем не підтверджено наявність будь-яких взаємних прав та обов`язків між ними, які можуть бути порушеними. Що стосується копії додаткової угоди про внесення змін до договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення від 01.12.2014 зазначає, що у даному випадку слід застосувати доктрину «плодів отруйного дерева», оскільки первинний Договір є не підписаний сторонами, відповідно і додаткова угода про внесення змін до нього не може породити у сторін взаємні права та обов`язки, а тому подальше нарахування коштів на зазначені вище послуги є незаконним. В той час позивачем до позовної заяви не додаються будь-які докази того, що відповідач відмовився від укладення Договору. Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для проведення нарахування платежів з 2008 року і як наслідок цього права на стягнення зазначеного боргу із врахування нарахувань з 2008 року. Крім цього, відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З огляду на додані до позовної заяви деталізації, позивачем до стягуваної суми включено заборгованість з 2008 року, що виходить значно за строк позовної давності. Беручи до уваги деталізації (постачання холодної води та водовідведення), за даними позивача борг, який виник за період: з січня 2008 року по грудень 2020 року становить 11 235,48 грн., не підлягає задоволенню в зв`язку з закінченням строку позовної давності. Виходячи з положень ст.257, 267 ЦК України просить суд застосувати до нарахувань заборгованості з січня 2008 року по грудень 2017 року строк позовної давності, як додаткову підставу для відмови у задоволені позовної заяви. Крім цього, звертає увагу на те, що у відповідача ОСОБА_2 відсутня заборгованість з січня 2018 року по грудень 2020 року. Вважає, що вказану заборгованість позивачем у належному порядку не підтверджено, а тому існують підстави для відмови йому у задоволені позову в повному обсязі.

19.07.2021 представник позивача Терлецький В.М. подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відсутність Договору не звільняє споживача від оплати за спожиті комунальні послуги, наводячи практику Верховного Суду. При цьому зазначає, що для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не тільки фактично не користуватись такими, а й відмовитись в установленому порядку від їх отримання.

В судовому засіданні представники позивача Хайнацький А.В. та Горланова С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили такий задовольнити. Зазначили, що клопотання відповідача про застосування строку позовної давності за період з січня 2008 по грудень 2017 року є безпідставним, оскільки такий строк переривався у зв`язку із зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу. Що стосується розрахунків за період з січня 2018 по січень 2021 року, які додані представником відповідача до відзиву та щодо оплати відповідачем коштів в цей період за надані комунальні послуги, то підтвердили, що такі дійсно мали місце.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дзидз А.В. проти задоволення позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім цього зазначив, що позивач просить стягнути з його довірителя 11106,90 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, однак позивач не конкретизує, яка сума заборгованості є у ОСОБА_2 з центрального водопостачання та яка сума заборгованості за водовідведення. Просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, а саме з січня 2008 року по грудень 2017 року. Крім цього зазначає, що з грудня 2017 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість за надані комунальні послуги перед позивачем, що представником позивача не заперечується.

Заслухавши представників позивача Хайнацького А.В. та Горланової С.В. , представника відповідача Дзидза А.В. , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5,7 статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 19 квітня 2012 року позивач ТзОВ «Енергія Старичі», в особі директора Терлецького П.М., уклав договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення з відповідачем ОСОБА_2 , який останнім не підписано.

Відповідно до п.31 договору, такий укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення.

Крім цього, між ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» та ОСОБА_2 укладено та підписано додаткову угоду, де сторони погодили тарифи за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Додаткова угода підписана представником виконавця ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» та ОСОБА_2 .

Що стосується доводів представника відповідача щодо неукладеності договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, то суд зазначає, що ОСОБА_2 з травня 2013 року по даний час оплачував послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами та на умовах, передбачених договором та додатковою угодою, а тому суд вважає, що відповідачем тим самим визнано факт укладення договору та отримання житлово-комунальних послуг.

Так відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таких висновків дійшла колегія суддів Великої Палати Верховного суду у постанові від 07 липня 2020 року в справі №712/8916/17.

Що стосується спливу строку позовної давності про яку заявив представник відповідача, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у серпні 2019 року ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» звернулось до Яворівського районного суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року відмовлено у видачі судового наказу. Дану ухвалу було оскаржено до Апеляційного суду Львівської області, який постановою від 03.03.2020 ухвалу Яворівського районного суду Львівської області скасував. В подальшому, 09.04.2020 Яворівським районним судом Львівської області видано судовий наказ, однак за заявою боржника, даний судовий наказ було скасовано, що сторонами не оспорюється.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, у первинній редакції). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року N 633, чинної з 30 серпня 2017 року).

Відповідно до умов Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 19.04.2012, укладеного між сторонами, розрахунковим періодом є календарний місяць. В разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Оскільки договором не встановлений інший термін, то з 26 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Аналогічних висновків дійшла колегія суддів Великої Палати Верховного суду у постанові від 07 липня 2020 року в справі №712/8916/17.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» звернулось з позовом до суду 02.02.2021, в якому просив стягнути заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з вересня 2008 року по січень 2021 року включно.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з централізованого водопостачання та водовідведення з січня 2008 року по грудень 2017 року до задоволення не підлягають, у зв`язку із застосуванням трьохрічного строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за централізоване водопостачання та водовідведення за період з січня 2018 року по січень 2021 року, то суд зазначає наступне.

З порівняльної таблиці, долученої представником відповідача до відзиву на позовну заяву встановлено, що ОСОБА_2 протягом січня 2018 року по січень 2021 року до оплати за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення нараховано 9298,37 грн. В той час за вказаний період ОСОБА_2 сплачено за надані послуги 9474,04 грн. Тобто на момент звернення до суду у ОСОБА_2 за цей період існувала передплата за надані комунальні послуги 175 грн. 67 коп. В судовому засіданні представники позивача підтвердили, що ОСОБА_2 за період з січня 2018 року по січень 2021 року сплачував комунальні послуги та за цей період заборгованості у відповідача немає. Відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» до ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати необхідно залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на 11 год.15 хв. 04 жовтня 2021 року.

Представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Дзидзу А.В. подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04.10.2021.

Позивач: ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс»,

юридична адреса: с.Старичі Яворівського району Львівської області,

вул.Шевченка, 23,

ЄДРПОУ: 35413749.

Відповідач: ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

місце проживання:

АДРЕСА_2 .

РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя Білецька М.О.