Рішення № 10008728, 17.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 червня 2010 р.           Справа 9/76-10

за позовом: приватного підприємства "Трейдсервіс", код ЄДРПОУ 30054626 (вул. Немирівське шосе, 9/2 с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201)

до: приватного підприємства "Пегас-Транс", код ЄДРПОУ 35949858 (вул. Садова, 1, с. Рівець, Вінницький район, Вінницька область, 23231)

про стягнення 3181,84 грн

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Петришин В.В. - представник за довіреністю;

відповідача: Павлова О.В. - паспорт АА 827432 виданий Ленінським РВ УМВС України від 01.09.1998 р. (директор);

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з приватного підприємства "Пегас-Транс" на користь приватного підприємства "Трейдсервіс" заборгованості на загальну суму 3181,84 грн. відповідно до договору від 05.10.2009 р., а саме: борг за запасні частини в сумі 2711,90 грн., пеню в розмірі 249,79 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 183,60 грн., суму 3% річних в розмірі 36,55 грн.

28.04.10 господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/76-10 та призначено її до розгляду на 25.05.10р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 25.05.10р. представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 17.06.2010р.

В судовому засіданні 17.06.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні, згідно наданих усних пояснень, позов визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/76-10, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.10.09р. між Приватним підприємством "Трейдсервіс" (продавець) та Приватним підприємством "Пегас-Транс"(покупець) укладено договір № 05.10/1 купівлі-продажу автозапчастин, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує автомобільні запчастини (товар) кількість та асортимент яких узгоджується сторонами та зазначається в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, що є невід"ємними частинами даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно п.2.1. договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, що являються невід"ємною складовою даного договору.

Відповідно до п. 2.3. договору товар продається на умовах 100% передоплати. В окремих випадках за усною домовленістю сторін можливе відстрочення платежу на термін, що не перевищує 7 (сім) календарних днів з дати відпуску товару. Процентна ставка пені, за неоплату у вканий термін, складає 0,5% від вартості відпущеного товару за кожний день прострочення, що починає нараховуватись з п"ятнадцятого календарного дня після прийняття товару покупцем.

В п. 7.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і закінчується 31.12.2009р.

На виконання умов договору позивач 28.10.09р., 29.10.2008р. та 03.11.09 провів поставку товару на загальну суму 2711,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №ТС-0010533 від 28.10.2009р., № ТС-0010580 від 29.10.2009р., № ТС-0010742 від 03.11.2009р. (а.с. 10-12).

Відповідач за отриманий товар розрахунків з позивачем не провів, в результаті чого на день подання позову утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 2711,90 грн., що також підтверджено сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 12.05.2010р.

Як свідчать матеріали справи та стверджується сторонами 25.05.2010р., відповідач частково провів оплату заборгованості в розмірі 500,00 грн. (квитанція № 18/1 від 25.05.2010р.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу, оскільки зазначена сума заборгованості погашено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а саме після 26.04.2010р.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з тим, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в розмірі 500,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили порядок розрахунків, так відповідно до п. 2.3. договору товар продається на умовах 100% передоплати. В окремих випадках за усною домовленістю сторін можливе відстрочення платежу на термін, що не перевищує 7 (сім) календарних днів з дати відпуску товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 2211,90 грн. (2711,90грн. -500,00 грн.) основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 183,60 грн. - інфляційних нарахувань, 36,55 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому суд зазначає, що у розрахунку пені позивач посилався на дану норму та нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим позивач не вірно визначив періоди за які нараховується пеня, оскільки почав розрахунок з 11.11.2009р., а відповідно до п. 2.3 договору сторони передбачили, що пеня починає нараховуватись з п"ятнадцятого календарного дня після прийняття товару покупцем. Таким чином потрібно було визначити такі періоди: з 12.11.2009р. по 23.04.2010р. на суму - 225,15 грн.; з 13.11.2009р. по 23.04.2010р. - на суму 1182,75 грн.; з 18.04.2010р. по 23.04.2010р. на суму1304,00 грн.

Провівши перерахунок пені з урахуванням зазначеної вище помилки, судом отримано наступні значення пені: за період з 12.11.2009р. по 23.04.2010р. - 20,61 грн., а за період з 13.11.2009р. по 23.04.2010р. - 107,61 грн.; за період з 18.04.2010р. по 23.04.2010р. – 114,98 грн. Таким чином загальний розмір пені складає 243,2 грн.

Виходячи з того, що проводячи перерахунок із врахуванням виявлених помилок суд в кінцевому рахунку отримав менший розмір пені ніж заявлено в позивачем, суд відмовляє в стягненні 6,59 грн. пені як заявлених безпідставно.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок здійснений позивачем в межах, передбачених законодавством, а тому позовні вимоги в частині стягнення 36,55 грн. - 3% річних та 185,60 грн. індексу інфляції підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 28.04.10., 25.05.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 500,00 грн. із стягненням з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Пегас-Транс", код ЄДРПОУ 35949858 (вул. Садова, 1, с. Рівець, Вінницький район, Вінницька область, 23231; факт. адреса: 21030, м. Вінниця, вул. Стахурського, 46, кв. 77) на користь приватного підприємства "Трейдсервіс", код ЄДРПОУ 30054626 (вул. Немирівське шосе, 9 кв. 2, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201) 2211,90 грн. основного боргу, 183,60 грн. - індексу інфляції, 36,55 грн. - 3% річних, 243,2 грн. - пені, 101,79 грн. - витрат на сплату державного мита, 235,51 грн. - витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 500,00 грн. основного боргу відповідно до п. 1-1- ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. В стягнення 6,59 грн. пені відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя Балтак О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 червня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Немирівське шосе, 9/2 с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, Вінницька область, 23201)

3 - відповідачу (21030, м. Вінниця, вул. Стахурського, б. 46, кв.77 )