Рішення № 10008405, 17.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 р. Справа № 9/43

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ББМ-Київ",

юридична адреса: вул. Гарматна, 21/71, м. Київ, 03067

поштова адреса: вул. 8 Березня, 10, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ІФ", вул. Грушевського, 11, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500

про стягнення коштів в сумі 26 622, 49 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ігнатова Тетяна Олексіївна - представник, (довіреність № 2 від 20.05.2010 року; паспорт серія МО № 283006 від 03.03.1997 року)

Від відповідача представники не з'явилися.

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ІФ" заборгованості в сумі 26 622, 49 грн., в тому числі: 22 000 - заборгованості; 1 878, 46 грн. - інфляційних втрат; 2 393, 73 грн. - пені; 350, 30 грн. - три відсотки річних.

                    Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов договору поставки № 11/10-08 РП позивач зобов"язувався передати будівельні матеріали, а відповідач зобов"язувався прийняти товар та оплатити їх вартість.

           Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 415 656 грн., а згідно банківських виписок від 14.10.08 року, 30.10.08 року, 20.11.08 року, 10.12.08 року, 29.12.08 року, 17.02.09 року, 21.07.09 року та 11.02.10 року відповідачем були перераховані кошти в сумі 393 656 грн. Станом на 09.03.10 року за відповідачем рахується непогашена заборгованість в розмірі 22 000 грн. Позивачем також нараховано індекс інфляції, три відсотки річних та пеню, керуючись статтями 530, 536, 625 ЦК України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не подав.

17.06.10 року відповідачем подано суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 77 ГПК господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в цьому судовому засіданні. Такими обставинами відповідно до п. 1 ч.1 зазначеної статті є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, пункт 1 частини 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто господарський суд у кожному випадку визначає можливість чи неможливість вирішення спору.

В спірному випадку судом не визнавалась обов"язковою явка повноважного представника відповідача. При цьому, відповідачем не подано суду доказів неможливості направлення повноважного представника, не обгрунтовано в клопотанні необхідність особистої участі у судовому засіданні повноважного представника та неможливості розгляду справи по суті за його відсутності.

Одночасно судом враховано, що відповідно до абз. 3, 4 п. 3.6 роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Крім того, слід зазначити, що відповідач не позбавлений можливості направити необхідні документи поштою, однак не скористався цим правом. В задоволенні клопотання слід відмовити.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

В спірному випадку між сторонами виникли договірні зобов"язання на підставі договору поставки щодо поставки лотків та зобов"язання на підставі товарно-транпортних накладних на поставку щебеню, піску та цементу.

Відповідно до умов договору поставки № 11/10-08 РП від 13.10.08 року та додаткової угоди № 1 від 03.11.08 року до Договору, укладених між ТзОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" та ТзОВ "Партнер-ІФ", сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ТзОВ "Торговий дім "ББМ-Київ" ( постачальник) зобов"язується передати у власність ТзОВ "Партнер-ІФ" (покупця) товари, визначені в п. 1.2 Договору, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар ( п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниці вимірювання і загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є невід"ємною частиною даного договору.

Відповідно до Специфікації, яка є невід"ємною частиною Договору, погодженою сторонами у справі у додатковій угоді, сторонами визначено товар, який є предметом договору поставки, асаме: "Лотки".

Відповідно до п. 3.1 - 3.3 Договору постачальник відвантажує товар до пункту поставки покупця за цінами, які зазначені в специфікації до цього Договору. Ціна на товар є стабільною (незмінною) протягом всього терміну дії договору. У випадку виникнення в однієї із сторін підстав щодо зміни ціни товару, то вона може змінюватись за письмовою згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору. Розряхунки за товар проводяться згідно п. 2.2а Договору в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 2.2а Договору встановлено, що постачальник зобов"язується після здійснення покупцем 100 % оплати за товар, поставити цей товар покупцю згідно заявки.

          В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу товар (лотки) на загальну суму 375 000 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0463/ПК від 24.12.08 року на суму 15 000 грн., № РН-0459/ПК від 17.12.08 року на суму 16 500 грн., № РН-0452/ПК від 10.12.08 року на суму 9 750 грн., № РН-0450/ПК від 10.12.08 року на суму 18 000 грн., № РН-0449/ПК від 08.12.08 року на суму 24 000 грн., № РН-0441/ПК від 04.12.08 року на суму 24 750 грн., № РН-0438/ПК від 02.12.08 року на суму 15 000 грн., № РН-0430/ПК від 27.11.08 року на суму 24 000 грн., № РН-0434/ПК від 27.11.08 року на суму 12 000 грн., № РН-0428/ПК від 26.11.08 року на суму 13 500 грн., № РН-0425/ПК від 24.11.08 року на суму 24 000 грн., № РН-0415/ПК від 18.11.08 року на суму 16 500 грн., № РН-0417/ПК від 20.11.08 року на суму 9 750 грн., № РН-0414/ПК від 18.11.08 року на суму 15 000 грн., № РН-0411/ПК від 14.11.08 року на суму 9 000 грн., № РН-0408/ПК від 13.11.08 року на суму 15 000 грн., № РН-407/ПК від 13.11.08 року на суму 11 250 грн., № РН-0404/ПК від 07.11.08 року на суму 15 000 грн., № РН-0400/ПК від 07.11.08 року на суму 21 000 грн., № РН-0396/ПК від 05.11.08 року на суму 15 000 грн., № РН-0402/ПК від 04.11.08 року на суму 18 000 грн., № РН-0401/ПК від 04.11.08 року на суму 18 000 грн., № РН-0380/ПК від 28.10.08 року на суму 15 000 грн.

Факт отримання товару підтверджується також товаро-транспортними накладними, як підписані сторонами та скріплені печатками. Копії накладних наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено на виконання умов договору поставки предоплату в розмірі 230 720 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.10.08 року, 30.10.08 року, 20.11.08 року, копії яких наявні в матеріалах справи. В подальшому 20.11.08 року, 10.12.08 року, 29.12.08 року, 17.02.09 року, 21.07.09 року відповідачем сплачено 154 936 грн. Таким чином, відповідачем станом на 21.07.09 року в повному обсязі виконано свої зобов"язання за умовами договору.

Судом також встановлено, що позивачем поставлено відповідачу інший товар (щебень, пісок, цемент) на загальну суму 40 656 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-128/П від 19.12.08 року на суму 2 640 грн., № РН-00461/М від 11.12.08 року на суму 4 080 грн., № РН-00462/М від 11.12.08 року на суму 3 876 грн., № РН-00460/П від 11.12.08 року на суму 1 920 грн., № РН-00322/М від 03.12.08 року на суму 6 800 грн., № РН-0310/М від 27.11.08 року на суму 2 040 грн., № РН-105/Ц від 27.11.08 року на суму 180 грн., № РН-00304/М від 25.11.08 року на суму 680 грн., № РН-104/Ц від 25.11.08 року на суму 180 грн., № РН-00298/М від 20.11.08 року на суму 1 700 грн., № РН-295 від 18.11.08 року на суму 960 грн., № РН-103/Ц від 18.11.08 року на суму 180 грн., № РН-00292/М від 18.11.08 року на суму 1 360 грн., № РН-102/Ц від 17.11.08 року на суму 180 грн., № РН-0291/М від 13.11.08 року на суму 1 360 грн., № РН-0286/М від 11.11.08 року на суму 480 грн., № РН-0281/М від 11.11.08 року на суму 1 360 грн., № РН-0285/М від 11.11.08 року на суму 1 360 грн., № РН-0280/М від 10.11.08 року на суму 480 грн., № РН-0278/М від 10.11.08 року на суму 1 360 грн., № РН-00341/М від 08.12.08 року на суму 7 480 грн.

Факт отримання товару підтверджується також товаро-транспортними накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками. Копії накладних наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як зазначалось вище відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна копія претензії з вимогою сплати боргу № 115 від 05.10.09 року, в якій позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату боргу в розмірі 30 000 грн. Після цього 11.02.10 року відповідачем сплачено 8 000 грн. Таким чином, заборгованість станом на день розгляду справи становить 22 000 грн.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суду не подано доказів виконання відповідачем зобов"язання в семиденний строк від дня пред"явлення вимоги кредитором, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Отже, заборгованість в розмірі 22 000 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вказані норми законодавства та враховуючи те, що заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача виникла з невиконання недоговірних зобов"язань, в суду відсутні правові підстави для стягнення пені. В цій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, то в цій частині позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, право має бути порушене на момент подання позову. В спірному випадку позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату боргу 05.10.09 року. З урахуванням норм ст. 530 ЦК України в позивача виникло право на стягнення боргу 13.10.09 року. Позивачем не подану суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату інфляційних збитків та трьох відсотків річних після виникнення права на стягнення суми боргу. За таких обставин відсутнє порушення права позивача.

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. В цій частині позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625 ЦК України , ст. 193, 231 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ББМ-Київ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ІФ" про стягнення коштів в сумі 26 622, 49 грн. задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ІФ", вул. Грушевського, 11, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500 (р/р 26007052501614 в ІФФ "ПриватБанк"; МФО 336677; ЗКПО 33450988) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ББМ-Київ", юридична адреса: вул. Гарматна, 21/71, м. Київ, 03067 поштова адреса: вул. 8 Березня, 10, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500 (п/р 26007300386801 у ВАТ "Сведбанк"; МФО 300164; ЗКПО 32910200): 22 000 грн. (двадцять дві тисячі грн.) - заборгованості; 220, 01 грн. (двісті двадцять грн. 01 коп.) - витрат по сплаті державного мита; 195, 03 грн. (сто дев"яноста п"ять грн. 03 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                  рішення виготовлено та підписано 18.06.10 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е. М.

18.06.10 року