Рішення № 100083779, 04.10.2021, Снігурівський районний суд Миколаївської області

РІШЕННЯ

іменем України

04 жовтня 2021 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №485/687/21, провадження №2/485/275/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Снігурівський відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінпром маркет», третя особа: Снігурівський відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що 03 березня 2012 року між нею та ПАТ «Платинум Банк» укладено кредитний договір №278/4643ACLAPT на суму 7752,98 грн. На підставі договору факторингу №20/ФК від 09 липня 2020 року право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «Фінпром маркет». 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис за №1802 за яким стягнуто з позивачки на користь відповідача заборгованість в розмірі 8631,25 грн. Вважає, що документи, які надані відповідачем нотаріусу, не свідчили про безспірність заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на ст.88 Закону України «Про нотаріат», позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1802 від 16.07.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, а також просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн та судовий збір 908 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області Яворського С.Й. від 01 червня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с.22-23/.

Ухвалою від 17 червня 2021 року суддею Бодровою О.П. прийнято до провадження зазначену цивільну справу та призначено судове засідання /а.с.29/.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 28 липня 2021 року, за клопотанням позивачки, до участі в справі залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору /а.с.37-38/.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

ТОВ «Фінпром маркет» 17 серпня 2021 року надало суду заяву про визнання позовних вимог. Позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн не визнали.

В.о.начальника Снігурівського відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Науменко Ю. надала суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу, заперечень з приводу задоволення позову не мають.

Лист, адресований приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. повернувся на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Суд здійснив виклик третьої особи - приватного нотаріуса Остапенка Є.М. через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника №278/4643ACLAPT, згідно умов якого остання отримала грошові кошти (кредит) в розмірі 7752,98 грн /а.с.12/.

16 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1802 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20/ФК від 09 липня 2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20182407-1/2 від 24 липня 2018 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №1706/01 від 17 червня 2015 року, якому в свою чергу публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» на підставі договору факторингу №20141028-Г від 28 жовтня 2014 року відступлено право вимоги за кредитним договором №278/4643ACLAPT від 03 березня 2012 року, - заборгованості за період з 27.10.2014 року по 16.07.2020 року у розмірі 8631,25 грн, з яких: 3273,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; 706,13 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 4601,88 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею, 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису /а.с.11/.

Згідно постанови старшого державного Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дмитроченко Аллою Володимирівною від 23.05.2021 року відкрито виконавче провадження №65495533 на підставі виконавчого напису №1802, виданого 16.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» боргу в сумі 8631,25 грн /а.с.10/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.34 ЗУ "Про нотаріат" визначено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема виконавчі написи.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, зокрема передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису у цьому випадку подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів внесено зміни, зокрема доповнено пунктом 2 - Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за цим пунктом нотаріусу подаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.87 ЗУ "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172.

Пункт 2 вказаного Переліку було доповнено Постановою КМУ від 26.11.2014 року за №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком і мали слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Разом з тим, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Оскаржений ОСОБА_1 виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 липня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законною та обґрунтованою, оскільки наявні у нотаріуса документи, на час вчинення ним виконавчого напису, не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 908,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно квитанції №57 від 26.05.2021 року /а.с.15/ ОСОБА_1 сплачено адвокату Бусахіній Т.В. 2000 грн за юридичну консультацію, адвокатський запит та оформлення позовної заяви. Вартість виконаних робіт підтверджується актом виконаних робіт /а.с.18/, а тому на користь позивачки підлягають стягненню з відповідача вказані витрати на правничу допомогу.

На підставі викладеного, ст.ст.87, 88 ЗУ "Про нотаріат", керуючись ст.ст.81, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Снігурівський відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1802, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 16 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованості в розмірі 8631,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн, а всього 2454, 00 грн (дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, сплачений відповідно до квитанції №27 від 26.05.2021р., оригінал якої міститься в матеріалах справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (місце знаходження: 08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Михайла Стельмаха, 9А, офіс 204).

Повне рішення складено 04 жовтня 2021 року.

Суддя О.П.Бодрова