Рішення № 10008366, 15.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 р. Справа № 3/56

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, а/с 169, м.Івано-Франківськ,76006

до відповідача: Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 4 200 грн. 82 коп. заборгованості

За участю представників сторін:

Від позивача: Бойчук Р.І. - представник, (довіреність № б/н від 22.03.10)

Від позивача: Гаврилаш В.М. - представник, (довіреність № 2 від 02.01.10)

Від відповідача представники не з'явилися.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ" ззвернулось в суд з позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4 200,82 грн. заборгованості, в тому числі: 3 881 грн. 51 коп. основного боргу, 241 грн. 68 коп. пені та 77 грн. 63 коп. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, згідно якої просить стягнути з відповідача 219 грн. 37 коп. пені. В решті вимог позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити в повному обсязі. Крім того, подав клопотання про уточнення (збільшення) вимог в частині стягнення державного мита з 42 грн. на 102 грн., у зв"язку з його доплатою.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ст. 22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

При цьому суд зазначає, що у 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008" від 13.08.08р. № 01-8/482 зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов"язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому, будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 18.05.10 та 01.06.10 з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства суд встановив наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 961 від 04.04.09р., згідно умов якого позивач зобов"язався систематично поставляти та передавати у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) зобов"язався своєчасно приймати товар та здійснювати оплату на умовах і порядку передбаченому цим договором в асортименті, кількості і цінах, вказаних у видаткових і податкових накладних, що засвідчують прийняття товару і являються невід"ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу ряд поставок на загальну суму 4 496 грн. 10 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № 45601 від 02.02.10р., № 49827 від 22.01.10р., №53620 від 05.02.10р. та № 55302 від 12.02.10р.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата покупцем проводиться по кожній партії товару на протязі 21 календарних днів із моменту отримання партії товару.

Проте, як стверджує позивач, підтверджується документальними доказами в справі та не спростовано відповідачем, останній свої договірні зобов"язання виконав неналежним чином, за отриманий по вищевказаних товарно-транспортних накладних товар розрахувався частково, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить 3 881 грн. 51 коп. та підтверджується поданим розрахунком.

22.04.2010р. позивач звернувся до відповідача листом (претензія № 04) з вимогою погасити існуючу заборгованість, докази виконання якої у суду відсутні.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов”язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов”язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин, враховуючи наведене, неподання відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів про оплату заборгованої згідно договору суми, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 3 881 грн. 51 коп.

Пунктом 7.4 договору передбачена відповідальність покупця (відповідача) у разі нездійснення оплати за отриманий товар у встановлений термін у вигляді штрафу в розмірі 2% від вартості неоплаченого товару та у вигляді пені в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент протермінування від несплаченої ним суми за кожен пропущений день до моменту здійснення оплати в повному обсязі. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 219 грн. 37 коп. пені та 77 грн. 63 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення пені в сумі 219 грн. 37 коп. та штрафу в сумі 77 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 629, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-84 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ" до відповідача Підприємця ОСОБА_2 про стягнення 3 881 грн. 51 коп. основного боргу, 219 грн. 37 коп. пені та 77 грн. 63 коп. штрафу задовольнити.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, а/с 169, м.Івано-Франківськ, 76006 (р/р 2600901544673 в ІФФ Укрексімбанк, МФО 336688, код ЄДРПОУ 32077247) - 3 881 ( три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 51 коп. основного боргу, 219 (двісті дев"ятнадцять) грн. 37 коп. пені, 77 (сімдесят сім) грн. 63 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

рішення підписане 16.06.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 16.06.10