Рішення № 10008256, 15.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 р. Справа № 15/52

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства "Інтертранс", вул. Фурманова, 1/7, Солом"янський район, м. Київ, 03049,

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про стягнення коштів в сумі 12486 грн. 07 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Прохоров О.А. - юрисконсульт, довіреність № 04-05/1100 від 25.12.2009 року,

від відповідача ОСОБА_1 - підприємець, паспорт серія НОМЕР_2 вид. 15.10.1996 року, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3,

встановив:

закрите акціонерне товариство "Інтертранс" звернулося в суд з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12486 грн. 07 коп., з яких: 12264 грн. 96 коп. основного боргу, 188 грн. 92 коп. пені, 4 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 27 грн. 65 коп. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом № 219 від 14.01.2010 року позивачем, на підставі заявок відповідача, здійснено перевезення вантажу, а відповідачем в порушення договірних зобов"язань не оплачено в повному обсязі кошти за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2010 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2010 року.

Ухвалами суду від 18.05.2010 року та від 03.06.2010 року відкладено розгляд справи відповідно на 03.06.2010 року та на 15.06.2010 року.

В судовому засіданні 15.06.2010 року представник позивача позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом № 219 від 14.01.2010 року, в частині оплати коштів за надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 12264 грн. 96 коп. основного боргу, 188 грн. 92 коп. пені, 4 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 27 грн. 65 коп. 3 % річних, яку просить стягнути з відповідача та покласти на останнього судові витрати.

Представник відповідача, в судовому засіданні 15.06.2010 року, проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Обгрунтовуючи свої заперечення посилається на пошкодження товару, який поставлений згідно заявки на перевезення № 25 від 25.01.2010 року та понесенням витрат на його просушування.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

14.01.2010 року між закритим акціонерним товариством "Інтертранс" (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) укладено договір на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом № 219 (далі Договір), згідно якого Перевізник зобов"язується доставити автомобільним транспортом довірений йому Експедитором вантаж (згідно із транспортною накладною) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а Експедитор зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену Сторонами плату, а також інші підтверджені витрати, пов"язані з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 2.2. Договору конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній заявці, що є невід"ємною частиною даного Договору.

Позивачем здійснено перевезення вантажу згідно заявок на перевезення № 19 від 22.01.2010 року та № 25 від 25.01.2010 року, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CМR № 0157498 (а.с. 167) та CМR № 0156461 (а.с. 21) з відмітками вантажоотримувача про отримання товару.

На виконання умов Договору позивачем складено акти виконаних робіт № 0232 від 01.02.2010 року (заявка на перевезення № 19 від 22.01.2010 року) і № 0249 від 05.02.2010 року (заявка на перевезення № 25 від 25.01.2010 року) та разом із документами, які підтверджують виконання перевезення, направлено відповідачу. Факт отримання даних документів підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 19, 23). Проте зазначені вище акти виконаних робіт не повернуті позивачу.

Згідно п. 6.2. Договору остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 днів з часу отримання документів, що підтверджують виконання перевезення. Експедитор зобов"язаний підписати акт виконаних робіт на протязі на протязі 5 днів з часу отримання документів, що підтверджують виконання перевезення, або надати мотивовані письмові заперечення. У випадку ненадання таких заперечень та неповернення підписаного акту виконаних робіт Сторони вважають акт виконаних робіт підписаним.

Заперечень з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

В порушення договірних зобов"язань відповідачем не оплачено в повному обсязі кошти за надані автотранспортні послуги.

03.03.2010 року відповідачем частково оплачено кошти в сумі 9576 грн. 75 коп. за автотранспортні послуги (а.с. 24).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 04-05/289 від 02.04.2010 року (вручено 07.04.2010 року) про оплату заборгованості за надані послуги автоперевезення в сумі 12264 грн. 96 коп., яка залишена останнім без розгляду (а.с. 25-27).

Згідност. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 7.7. Договору передбачено сплату пені за порушення термінів взаєморозрахунків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, розмір якої згідно поданого позивачем розрахунку становить 188 грн. 92 коп.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу також нараховано 4 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 27 грн. 65 коп. 3% річних.

На час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги автоперевезення становить 12264 грн. 96 коп., 188 грн. 92 коп. пені, 4 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 27 грн. 65 коп. 3% річних, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Що стосується обставин, які викладено відповідачем у відзиві на позов, щодо пошкодження вантажу при перевезенні, суд вважає, що дані твердження не доведені належними та допустимими доказами.

За наведених вище обставин, до стягнення підлягають заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги автоперевезення в сумі 12264 грн. 96 коп., 188 грн. 92 коп. пені, 4 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 27 грн. 65 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати в зв"язку з розглядом справи, а саме: 124 грн. 86 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов закритого акціонерного товариства "Інтертранс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 12486 грн. 07 коп. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь закритого акціонерного товариства "Інтертранс", вул. Фурманова, 1/7, Солом"янський район, м. Київ, 03049, (ідентифікаційний код 32461684), 12264 (дванадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 96 коп. заборгованості згідно умов договору на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом № 219 від 14.01.2010 року, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 92 коп. пені, 4 (чотири) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 27 (двадцять сім) грн. 65 коп. 3% річних, 124 (сто двадцять чотири) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Деделюк Б. В.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.06.2010 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 18.06.10