Рішення № 10008209, 14.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 р. Справа № 20/49

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Колісник О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Талісман"

вул.Вербова, 20, м.Київ, вул.Вербова, 20-А, м.Київ, 04655;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергарант" вул.Галицька,1-А,

м.Рогатин, Івано-Франківська область, 77000;

про стягнення заборгованості в сумі 11445,20грн., з яких 11040,00грн. - основний борг, 309,12грн. - інфляційні, 96,08грн. - 3% річних.

За участю представників:

Від позивача: Прокопенко І.В.-представник, (довіреність б/н від 02.03.10р.);

Від відповідача: Луцишин В.В.-представник, (довіреність б/н від 01.03.10р.).

          Представник позивача, використовуючи своє право, надане ст.22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву про зменшення позовних вимог №. 4759 (вх.) від 14.06.2010р., в якій просить стягнути з ТзОВ "Інтергарант" заборгованість в сумі 11445,20грн., з яких 11040,00грн. - основний борг, 309,12грн. - інфляційні, 96,08грн. - 3% річних.

          Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, оскільки ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, вказуючи при цьому на:

- виникнення між сторонами договірних відносин, внаслідок яких, відповідач зобов"язався поставити позивачу товар, після 100% передоплати позивачем його вартості;

- проведення позивачем проплати, платіжним дорученням № 75 від 17.04.2007р., на рахунок відповідача 11040,00грн., на підставі виставленого відповідачем рахунку № СФ-0000024 від 17.04.2007р.;

- порушення відповідачем взятого на себе зобов"язання, щодо поставки товару на суму 11040,00грн.;

- претензію-вимогу № 0211/10-10 від 11.02.2010р. про повернення коштів за ненаданий товар, а також нарахованих 3% річних, інфляційних та пені, яка залишена відповідачем без належного реагування;

- ст.625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вище вказаної статті, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 96,08грн. та інфляційні в сумі 309,12грн.

          Посилається на ст.ст. 208, 386, 549, 550, 875, 879, 882, 886, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 199, 216-218, 220, 224-225, 230-232 Господарського кодексу України.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд

в с т а н о в и в :

          Між ПБНВП "Талісман" та ТзОВ "Інтергарант", в порядку ст.206 Цивільного кодексу України, виникли договірні відносини за якими, відповідач зобов"язався поставити позивачу товар, після оплати позивачем його вартості.

          На підставі рахунку-фактури № СФ-0000024 від 17.04.2007р.(а.с.9), позивачем на користь відповідача, платіжним дорученням № 75 від 17.04.2007р.(а.с. 23), проведено проплату в сумі 11040,00грн.

Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання вище зазначених коштів на рахунок ТзОВ "Інтергарант", як і визнав порушення зі свого боку договірних зобов"язань, стосовно поставки товару. Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків від 30.09.08р.(а.с.10), скріплений печатками та підписаний представниками сторін, з якого вбачається наявність заборгованості ТзОВ "Інтергарант" перед ПБНВП "Талісман" в сумі 11040,00грн.

          Станом на 14.06.2010р., відповідачем зазначений в рахунку-фактурі товар позивачу не надано, кошти перераховані позивачем на рахунок відповідача в сумі 11040,00грн. не повернуті, а відтак позивачем правомірно заявлено вимогу про їх повернення.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України).

З огляду на ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

В даному випадку такими документами є рахунок-фактура № СФ-0000024 від 17.04.2007р., платіжне доручення № 75 від 17.04.2007р.

          У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.          

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

          Як вказує ч.1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          На виконання вимог цієї статті, позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою № 0211/10-10 від 11.02.2010р. про повернення коштів за ненаданий товар, а також повернення нарахованих 3% річних та інфляційних. Факт направлення відповідачу претензії підтверджують чек від 13.02.2010р., опис вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення № 01508391 від 13.02.2010р. (а.с. 11-14). Однак, дана претензія-вимога залишена відповідачем без належного реагування.          

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи норму вище вказаної статті, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 96,08грн. та інфляційні в сумі 309,12грн. (а.с. 37).

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог та відсутність доказів, які б спростували доводи позивача про невиконання відповідачем зобов"язання у встановлені чинним законодавством строки, у суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав.

          Отже, вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергарант" заборгованості в сумі 11445,20грн., з яких 11040,00грн. - основний борг, 309,12грн. - інфляційні, 96,08грн. - 3% річних правомірна та підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 205, 206, 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергарант" вул.Галицька, 1-А, м.Рогатин, Івано-Франківська область, 77000 ( ідентифікаційний код 30063913, р/р 26009301690746 в ВІД ПІБ в м.Бурштин, Івано-Франківська обл., МФО 336417) на користь Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Талісман", вул.Вербова, 20, м.Київ, вул.Вербова, 20-А, м.Київ, 04655 (ідентифікаційний код 21598898, р/р 26000014152081 в Мінській філії АКБ УСБ м.Києва, МФО 322012) - 11040,00грн. (одинадцять тисяч сорок грн.00коп.) - основного боргу, 309,12грн. (триста дев"ять грн. 12коп.) - інфляційних, 96,08грн. (дев"яносто шість грн. 08коп.) - 3% річних, 114,45грн. (сто чотирнадцять грн. 45коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінче ння десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Кобецька

Рішення підписано 17.06.2010р.

Виготовлено в АС «Діловодство суду»

помічник судді І.В.Григорчук

17.06.2010р.