Рішення № 100081708, 23.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26634/19

Провадження № 2/752/1662/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.09.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 20.04.2016 державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Фокша Л.Г. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 тітки ОСОБА_3 у зв`язку із неможливістю встановити родинні стосунки між ОСОБА_2 та померлою. Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2016 встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та її тітки ОСОБА_3 з 1987 року до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього, позивач звернулася знову до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, проте 11.01.2017 державним нотаріусом другої Київської нотаріальної контори відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що позивач не входить до кола спадкоємців за законом відповідно до ЦК України в редакції 1963 року.

Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.01.2020 відкрито провадження по даній справі, призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2020 залучено в якості співвідповідача Київську міську Раду (Київську міську державну адміністрацію) (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний номер: 22883141) до участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2021 замінено сторону позивача у цивільній справі № 752/26634/19 за позовом ОСОБА_2 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, а саме позивача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, свого представника до суду не направили.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 01.06.2001 складено відповідний запис № 184, місце смерті - Україна, м. Київ, місце державної реєстрації - відділ реєстрації актів громадянського стану Московського районного управління юстиції у м. Києві.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. В склад спадкового майна входить ј частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.12.1999.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2016 заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: друга Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю - задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1987 року по день її смерті.

11.01.2017 державним нотаріусом другої Київської нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не входить до спадкоємців за законом відповідно до ЦК України в редакції 1963 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , про що зроблено відповідний актовий запис 413, місце державної реєстрації: Голосіївський районний відділ у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Київ).

ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Київ, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим відділ РАЦС Московського району 25.05.1977 року. В зазначеному свідоцтві про народження батьками зазначені мати: ОСОБА_2 , батько: ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 21.02.1998 року уклали шлюб, зареєстрований Зубринською сільською радою, Володарськ-Волинського району, Житомирської області 21.02.1998, про що зроблено відповідний актовий запис № 2. Після одруження прізвище дружини - ОСОБА_1 , прізвище чоловіка - ОСОБА_6 .

Згідно відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. вих. № 43/02-14 від 03.06.2021 ОСОБА_1 повідомлено, що нею були заведені спадкові справи № 3/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_5 та № 4/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 . Крім того, повідомлено, що крім ОСОБА_1 з заявами про прийняття спадщини в строк встановлений ст. 1270 ЦК України, ніхто інший не звертався. Зазначено, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємницею за заповітом щодо майна після смерті батька та єдиною спадкоємницею за законом щодо майна після смерті матері.

За нормою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (що діяв на момент смерті спадкодавця) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

За статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім позивача, будь-яких інших спадкоємців, які б порушували, не визнавали чи оспорювали їхні спадкові права по даній справ не має.

Саме тому, беручи до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.01.2019 № 2-390/2006, відповідачем по даній справі була залучена Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, на якого покладено обов`язок щодо подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою та у разі її задоволення - прийняття у власність нерухомого майна спадкодавця.

Крім того, відповідач жодним чином не заперечував з приводу саме суті спору.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином зважаючи на викладене, відсутність державної реєстрації права власності на квартиру не є перешкодою в оформленні спадкових справ на вищевказану квартиру та отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

У відповідності до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч. 1 ст. 1268 ЦК України, стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 у справі «Пайн Веллі Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

В зв`язку з тим, що відсутні спадкоємці першої-третьої черги і ніхто із попередніх черг спадкоємців по закону не прийняв спадщину, то позивач має право спадкувати за померлою як спадкоємець четвертої черги, на підставі ст. 1264 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, факт проживання ОСОБА_2 підтверджується рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2016.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що позивач в нотаріальному порядку не має можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з відмовами нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом; відповідач проти позовних вимог не заперечує, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур