Рішення № 100076918, 04.10.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/8513/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської селищної ради Чернігівської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дмитрівської селищної ради Чернігівської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії восьмого скликання Дмитрівської селищної ради Чернігівської області від 14.06.2021 №84, від 17.06.2021 №481 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проекту щодо передачі у власність земельних ділянок.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою із земель комунальної власності та затвердження проекту землеустрою із земель комунальної власності є одними й тими ж самими діями, які передбачають перший та другий єтапи, щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності громади у приватну власність, а відтак повинні голосуватися двома третинами голосів депутатів від загального складу. Зазначає, що жодне із оскаржуваних рішень не відповідає кількості голосів депутатів, а тому останні належить скасувати.

Ухвалою суду від 06.08.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк, для подачі відзиву на позов. Ухвалою суду від 30.08.2021 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , НОМЕР_1 , ОСОБА_5 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . В подальшому, ухвалою суду від 24.09.2021 провадження у справі в частині вимог про скасування рішення восьмої сесії восьмого скликання Дмитрівської селищної ради Чернігівської області від 14.06.2021 №201, від 14.06.2021 №211, від 14.06.2021 №230, від 14.06.2021 №316, від 14.06.2021 №317, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проекту щодо передачі у власність земельних ділянок - закрито, у зв`язку з наявністю спору про право цивільне.

У визначений судом строк, відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задовленні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Рішення восьмої сесії восьмого скликання Дмитрівської селищної ради Чернігівської області від 14.06.2021 №84, від 17.06.2021 №481 було надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень кількість депутатів, що проголосували «за», не відповідає необхідній кількості, встановленій ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве замоврядування».

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно із пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Позивач вважає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою із земель комунальної власності та затвердження проекту землеустрою із земель комунальної власності є одними й тими ж самими діями, які передбачають перший та другий єтапи, щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності громади у приватну власність, а відтак повинні голосуватися двома третинами голосів депутатів від загального складу.

Втім, суд з такою думкою не погоджується та зазначає наступне.

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №545/808/17, від 19.06.2018 в справі №750/8511/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) та №160/4211/19 від 18.12.2019.

Таким чином, хоч зазначені дії (надання дозволу та затвердження проекту і надання її у власність) і є складовими процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, проте останні не є тотожними, а тому надання дозволу на розробку проекту землеустрою не може вважатися рішенням органу місцевого самоврядування щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність і на порядок голосування щодо надання дозволу не розповсюджується норма ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду від 09.01.2020 у справі №812/1264/17 - ст.118 ЗК України закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та прийняття радою рішення, в той час як затвердження документації із землеустрою не може відбуватися без участі органу місцевого самоврядування.

З огляду на вказане, суд вважає що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 до Дмитрівської селищної ради Чернігівської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень слід відмовити повністю.

Так, згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Дмитрівської селищної ради Чернігівської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Дмитрівська селищна рада (вул.Незалежності, 18, смт.Дмитрівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16572, код ЄДРПОУ 04412395)

Третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

Повне рішення суду складено 04.10.2021.

Суддя Л.О. Житняк