Рішення № 10007594, 09.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.10 Справа № 17/59/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Прогрес”, 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна/Чумаченко, 124/1

до відповідача: головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області, 69600, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 235

про стягнення 5 161,91 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Коновалова Н.В., довіреність від 09.10.09 № 77

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

18.01.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Прогрес” (надалі - ТОВ “Компанія “Прогрес”) з позовною заявою про стягнення з головного управління Держрибохорони у Запорізькій області 5 495,70 грн. з яких: 5 357,13 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 138,57 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 18.01.10 судом порушено провадження у справі № 17/59/10, судове засідання призначено на 18.02.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 18.02.10 судом оголошувалась перерва до 17.03.10.

Ухвалою від 17.03.10 судом за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 08.04.10.

В судовому засіданні 08.04.10 та 12.05.10 оголошено перерву відповідно до 12.05.10 та до 09.06.09.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 09.06.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення в повному обсязі.

У зв’язку з допущенням технічної помилки у найменуванні відповідача, позивач надав суду клопотання від 11.05.10 про уточнення найменування відповідача, а саме: головне Державне управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області. Клопотання судом задоволено.

Крім того, заявою про уточнення позовних вимог від 07.04.10 позивач відмовився від вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 213,72 грн. за товар, отриманий за накладною № ЗП-0000001. Просить суд стягнути з відповідача 5 161,91 грн., з яких: 4 695,84 грн. основного боргу, 353,24 грн. витрати від інфляції та 112,83 грн. 3% річних. Заява про уточнення позовних вимог надана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін та прийнята судом до розгляду.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахування заяви про уточнення позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог посилається на наряди-замовлення, відповідно до яких у період з 11.12.07 по 22.05.08 відповідачу надано послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів на загальну суму 4 014,18 грн. Послуги надавались позивачем у відповідності до Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.02 № 792. За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу нараховано 353,24 грн. інфляції за період з 03.02.09 по 11.01.10 та 112,83 грн. - 3% річних за період з 03.02.09 по 11.01.10. Крім того, згідно видаткової накладної від 01.02.08 № ЗП-0000054 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 681,66 грн. Однак, вартість товару відповідачем не сплачено. Таким чином, позивач просить суд на підставі ст.ст. 257, 261, 264, 525, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 202, 203 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача 4 695,84 грн. основного боргу, 353,24 грн. витрати від інфляції та 112,83 грн. 3% річних. В частині стягнення 213,72 грн. основного боргу позивач відмовився.

Відповідач проти позову заперечив зазначивши, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідач отримував від ТОВ “Компанія “Прогрес” послуги. Підставою для здійснення оплати за надані послуги є рахунок та акт виконаних робіт, який повинен бути підписаний керівником підприємства та завірений печаткою. Також, відповідач стверджує, що позивачем не доведено отримання відповідачем товару за видатковою накладною.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В період часу з 11.12.07 по 22.05.08, відповідно до “Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів” (затв. наказом Мінтранспорту України від 11.11.02 № 792) товариством з обмеженою відповідальністю та головним Державним управлінням охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області (Замовник) складені наряди-замовлення щодо технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів на загальну суму 4 014,18 грн. (копії нарядів - замовлень містяться в матеріалах справи).

Відповідач роботи прийняв, претензій щодо наданих послуг не мав, про що свідчать підписи Замовнику в нарядах-замовленнях.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Надані до суду документи в сукупності свідчить про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою про надання послуг.

Згідно із ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності з нормами ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору про надання послуг є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов’язковість письмової форми договору про надання послуг.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою нарядів-замовлень та актів приймання-передачі виконаних робіт, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору про надання послуг.

Згідно із п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (або ГК України), суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. ст. 525, 526 якого встановлено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як визначено у Правилах надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затв. наказом Мінтранспорту України від 11.11.02 № 792, технічне обслуговування - операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією ДТЗ як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів; технологічний документ - графічний або текстовий документ, який окремо чи разом з іншими документами визначає технологічний процес чи операцію виготовлення виробу, надання послуг.

Відповідно до п. 9 вказаних Правил, якщо послуги надаються у присутності Замовника і включають надання Виконавцем (у даному випадку позивачем) гарантійних зобов’язань, то це оформлюється нарядом - замовленням, в якому зазначаються дані про обсяги виконаних робіт і перелік матеріалів та запасних частин, які встановлені на автомобілях.

Пунктом 26 Правил встановлено, що розрахунковими документами, що засвідчують надання послуг є, зокрема, наряд-замовлення, підписаний з одного боку контролером якості Виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов’язання (підпис повинен бути завірений печаткою), а з другого боку підписаний Замовником.

Завірення підпису Замовника печаткою - Правилами не передбачено.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства, вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання належним чином, на підставі діючих нормативно-правових актів України та здійснив технічне обслуговування та ремонт транспортних засіб відповідача.

При цьому, розглядаючи справу по суті спору судом враховано наступне.

Згідно із довідкою відповідача від 11.05.2010 № 907 автомобілі ВАЗ 2107 держномер АР 6988 ВВ та ГАЗ 2705 держномер АР 6993 ВВ знаходяться на балансі Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області.

Відповідно до довідки відповідача від 11.05.2010 № 905, Скрипка Леонід Іванович працював в Головному державному управлінні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області із 16.10.07 по 21.10.08 на посаді водія.

У відповідності із довідкою відповідача від 11.05.2010 № 906, Карпов Олександр Володимирович працює в Головному державному управлінні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області із травня 2007 року по вересень 2009 року на посаді водія, а із 11.09.09 по 11.05.10, тобто на дату судового засідання 12.05.2010 на посаді інспектора рибоохорони.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі по суті спору судом було визнано обов’язковою явку в судове засідання 12.05.2010 Карпова Олександра Володимировича, тобто особу, підпис якої стоїть в наряді-замовленні № 0542 від 08.02.08 (09.02.08, 11.02.08) та яка станом на час розгляду вказаної справи працює в установі відповідача.

В судовому засіданні 12.05.2010 Карпов О.В. пояснив суду, що він у лютому 2008 року працював в установі, яка є відповідачем у цій справі на посаді водія. Після пред’явлення йому судом копії наряду-замовлення від 08.02.08 (09.02.08, 11.02.08) № 0542 Карпов О.В. пояснив суду, що на вказаному замовленні стоїть підпис, який схожий із його підписом. При цьому, зазначив, що він не пам’ятає, що підписував вказаний наряд-замовлення № 0542 стосовно технічного обслуговування автомобіля ВАЗ 2107 держномер АР 6988 ВВ та не пам’ятає, що приїздив 08.02.08, 09.02.08, 11.02.08 на вказаному автомобілі на СТО «Прогрес» що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна/Чумаченко, 124/1 для технічного обслуговування автомобіля ВАЗ 2107 держномер АР 6988 ВВ червоного кольору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.01.09 відповідачу вручено претензію від 22.01.09 № 06 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 4 014,18 грн., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Відповідачем претензія була залишена без реагування і задоволення.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 4 014,14 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за видатковою накладною від 01.02.08 № ЗП-0000054, відповідачу поставлено товар на загальну суму 681,66 грн. (копія накладної міститься у матеріалах справи). Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом та печаткою підприємства на зазначеній накладній.

Отже, між сторонами укладено угода (правочин), яка за своєю правовою природою є угодою купівлі - продажу.

У відповідності з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна.

Про прийняття відповідачем запропонованих умов купівлі-продажу свідчать сама видаткова накладна та підпис і печатка відповідача на цій накладній, яка підтверджує факт отримання товару.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий ним товар.

Оскільки строк виконання відповідачем його зобов’язання щодо оплати товару не був визначений, позивачем надана відповідачу претензія з вимогою виконати взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару. Претензія отримана відповідачем 15.01.10, однак відповіді не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 681,66 грн. основного боргу за отриманий товар, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати від інфляції в розмірі 353,24 грн. та 3% річних в сумі 112,83 грн. за період з 03.02.09 по 11.01.10 від суми 4 014,18 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення матеріалами справи доведено.

Суд, перевіривши розрахунки зазначених сум, вважає їх вірними, у зв’язку з чим вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Заявою від 07.04.10 представник позивача відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 213,72 грн. за отриманий товар. Наслідки відмови від позову, передбачені ст. ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України, позивачу відомі, про що зазначено в заяві.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить вимогам статей 22, 78, 80 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У зв’язку з тим, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству України, правам та законним інтересам сторін, суд вважає можливим прийняти відмову від позову, у зв’язку з чим, провадження у справі, в частині стягнення 213,72 грн., суд припиняє на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували позицію позивача.

Наведене вище у тексті цього рішення спростовує всі доводи відповідача.

При цьому, судом критично оцінюються та визнаються не обґрунтованими твердження Карпова О.В. наданим останнім в судовому засіданні 12.05.2010 стосовно того, що він не пам’ятає, що підписував наряд-замовлення № 0542 від 08.02.08 (09.02.08, 11.02.08) стосовно технічного обслуговування автомобіля ВАЗ 2107 держномер АР 6988 ВВ та не пам’ятає, що приїздив 08.02.08, 09.02.08, 11.02.08 на вказаному автомобілі на СТО «Прогрес»що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна/Чумаченко, 124/1 для технічного обслуговування автомобіля ВАЗ 2107 держномер АР 6988 ВВ червоного кольору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 95,80 грн. державного мита та 221,67 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 235, код ЄДРПОУ 35064652, р/р 35210001003660 в ГУДК в Запорізькій області, МФО 813015) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Прогрес” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 124/1, код ЄДРПОУ 24908908, п/р 26003217301 в ВАТ “Метабанк”, МФО 313582) - 4 695 (чотири тисячі шістсот дев’яносто п’ять) грн. 84 коп. основного боргу, 112 (сто дванадцять) грн. 83 коп. - 3% річних, 353 (триста п’ятдесят три) грн. 24 коп. - інфляційних витрат, 95 (дев’яносто п’ять) грн. 80 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Прийняти відмову від позову в частині стягнення з головного Державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Запорізькій області 213,72 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 213,72 грн. припинити.

           Суддя В.Л. Корсун